Рішення № 77598999, 02.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12053/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - ОСОБА_1

при секретарі - Вереш А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.12.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року представник позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцентбанк» - ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.12.2011 року. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 26.12.2011 року між ПАТ «Акцентбанк» та відповідачем – ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого банк надав ОСОБА_3 , а останній отримав кредит у розмірі – 20 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розміри, передбачені встановленими умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені умовами кредитного договору відповідачем не виконано. ОСОБА_3 порушував терміни погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом. Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 02.11.2016 року перед позивачем по кредитному договору становить 48035, 78 гривень, з яких: 19985,14 гривень– заборгованість по тілу кредиту; 22 337,03 гривень – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2950,00 гривень – заборгованість по комісії та пені за користування кредитом, а також відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 2263,61 гривень - штраф (процентна складова), яку ПАТ « Акцентбанк» просило стягнути на його користь із відповідача ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові . В своїх поясненнях посилався на обставини, що викладені в позові.

Зокрема вказав на те, що заборгованість у відповідача перед Банком виникла з 15.06.2012 року.

Представник позивача в судове засідання після оголошеної перерви не з’явився , про причини неявки суд не повідомив, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності. Вказав, що між ним та банком не існує договірних відносин оскільки між ним та банком не було укладено договір на надання кредиту та строки його повернення, а анкета-заява не свідчить про факт укладання кредитного договору. Вважає, що позивач не довів факт укладення кредитного договору. Звернув увагу суду на те, що згідно розрахунку заборгованості за укладеним договором вбачається, що останній платіж ним виконано 17.09.2013 року, а з позовом звернувся Банк 18.11.2016 року . Надіслав на адресу суду письмові заперечення . Окрім того, подав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідач в судове засідання після оголошеної перерви не з’явився , про причини неявки суд не повідомив.

29.06.2017 року відповідачем подано до суду письмові заперечення.

29.06.2017 року відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26.12.2011 року між ПАТ «Акцентбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, який складається із заяви, умов та правил надання банківських послуг, шляхом приєднання в порядку ст. 634 ЦК України до умов, запропонованих банком в письмових Умовах та правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачем заяви, в якій міститься його підпис про ознайомлення з цими умовами надання кредиту фізичним особам, а також тарифами Банку. Відповідно до укладеного з відповідачем договору Банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 20 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розміри, передбачені встановленими умовами кредитного договору, що стверджується заявою ОСОБА_3 копія якої приєднана до матеріалів справи./а.с.5/

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_3 ознайомлений і згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку.

Відповідач ОСОБА_3 , підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із запропонованими Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача про те, що між ним та банком не було укладено договір.

Як вбачається з кредитного договору ОСОБА_3 отримав кошти від ПАТ «Акцентбанк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, як це передбачено ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до вимог Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.6), обов'язковий щомісячний платіж становить 7% відзаборгованості, але не менше 50 грн., тобто відповідач повинен був щомісячно вносити 7% від заборгова-ності, але не менше 50 грн.

Відповідно до п . 3.2 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь – який момент змінити ( зменшити, збільшити ) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позивач у позові зазначає, що на виконання умов даного договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит.

Однак, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків. Внаслідок цього, станом на 02.11.2016 року в нього утворилась заборгованість по кредитному договору №б/н від 26.12.2011 року перед кредитором в сумі 48035, 78 гривень, з яких: 19985,14 гривень– заборгованість по тілу кредиту; 22 337,03 гривень – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2950,00 гривень – заборгованість по комісії та пені за користування кредитом, а також відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 2263,61 гривень - штраф (процентна складова) / а.с. 3-4/

Правовідносини між сторонами по справі є цивільноправовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, із Правил користування платіжною картою, які є складовою кредитного договору, вбачається, що строк дії кредитного договору, кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Згідно п 5.4 Правил користування платіжною картою встановлено, що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а тіла кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Таким чином, договором передбачено погашення щомісячними періодичними платежами відсотківза користування кредитом та в повному обсязі кредитного ліміту не пізніше закінчення строку дії кредит-ної картки.

До ухвалення рішення суду відповідачем ОСОБА_3 заявлено про застосування строку позовної давності.

Оцінюючи заяву ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності, суд прийшов до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національ-них законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах – процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушен-ням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовува-тись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріаль-ному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно Умов та правил надання банкіських послуг, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення платежів за договором (в т.ч. тіла кредиту, процентів, пені та ін.) необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежа-ми, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до вимог Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.6), обов'язковий щомісячний платіж становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., тобто відповідач повинен був щомісячно вносити 7% від заборгова-ності, але не менше 50 грн. ОСОБА_3 останній платіж за кредитним договором № б/н від 26.12.2011 року здійснив 17.09.2013 року і з цього часу перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, що стверджується даними розрахунку заборгованості за договором б/н від 26.12.2011 року( а.с. 3-4)

Таким чином у ПАТ «Акцентбанк» право на стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3виникло з часу настання сплати наступного платежу, тобто з 30.09.2013 року. Проте звернення до суду з позовом ПАТ«Акцентбанк» здійснило лише 18.11.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Разом із цим, згідно роз'яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача проте, враховуючи, що позивач пропустив строк позовної давності, у позові необхідно відмовити за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ «Акцентбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід відмовити в звязку з пропуском строку на звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 253, 257- 258, 261, 266-267, 525, 526, 530, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.12.2011 року – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняттяпостанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Акцент банк» , місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080;

Відповідач – ОСОБА_3 ( за даними ГУДМС УДМС України в Закарпатській області зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) ;

Дата складання повного судового рішення – 02.11.2018 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1