Ухвала суду № 77598226, 30.08.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0523/11442/2012

Провадження № 2-в/185/117/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження ухвалу Верховного суду від 19 червня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по справі № 0523/11442/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно,суд

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року, відповідно до статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження голови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла ухвала Верховного суду від 19 червня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по справі № 0523/11442/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно.

У квітні 2014 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_6, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2014 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано з Київського районного суду м. Донецька цивільну справу № 0523/11442/2012. У зв’язку з початком антитерористичної операції на тимчасово окупованій території України, функціонування Київського районного суду м. Донецька було тимчасово припинено, провадження по справі втрачено. Касаційну скаргу із доданими до неї матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду, однак відсутність судової справи унеможливлює її розгляд, тому для вирішення цивільної справи та захисту порушених прав та інтересів учасників справи необхідно відновити втрачене судове провадження.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, не повідомили суд про причини не явки, хоча були належним чином повідомлені про день та час розгляду заяви.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2013 року Київським районним судом м.Донецька було ухвалено рішення згідно якого позов ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно, залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Зі статті 493 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо), документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів, матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі № 0523/11442/2012 наявні: ухвала Київського районного суду м. Донецька від 15.05.2013 року, рішення Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року, ухвала Київського районного суду м. Донецька від 10.01.2014 року та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року, ухвала Київського районного суду м. Донецька від 12.05.2014 року.

Також, суд враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

В зібраних матеріалах міститься копія рішення Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року по справі № 0523/11442/2012 та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року по справі № 0523/11442/2012, які є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження по вказаній цивільній справі.

Згідно ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне відновити втрачене судове провадження по справі № 0523/11442/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно, в частині ухвали Київського районного суду м. Донецька від 15.05.2013 року, рішення Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року, ухвали Київського районного суду м. Донецька від 10.01.2014 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року, ухвали Київського районного суду м. Донецька від 12.05.2014 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 247, 258, 260-261,488-489, 493-494 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 0523/11442/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майнов частині ухвали Київського районного суду м. Донецька, згідно тексту якої:

«15.05.2013 року м.Донецьк

Київський райсуд м.Донецька у складі

Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО

При секретарі - П.П.КАРПОВІ

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Донецька клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7

про закриття справи, залишення позову без розгляду

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Донецька із позовом до ТОВ «Донтехлеспром», УКБ Донецької міської Ради, виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП БТІ м.Донецька, третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» про оспорювання права власності на нерухоме майно – підвальне приміщення у житловому будинку літ.А-17, розташованому по вул..Артема, 150 «А» у м.Донецьку та скасування усіх рішень та правовстановлюючих документів відносно вказаного майна.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 заявив клопотання про закриття справи за вказаним позовом до ТОВ «Донтехлеспром» у зв»язку з припиненням стану юридичної особи відповідача, про залишенням без розгляду вказаного позову до КП БТІ м.Донецька, як до неналежного відповідача, та про залишення без розгляду позовних вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2І про передачу правовстановлюючих документів на оспорюване нерухоме майно.

Суд, вислухавши думку інших учасників процесу, дійшов висновку, що заявлене клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки припинення юридичної особи ТОВ «Донтехлеспром» підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру (Т.2 а.с.39), а заявити залишити без розгляду позовні вимоги в решті вимог- це право позивача.

Керуючись п.7) ч.1 ст.205, п.5) ч.1 ст.207 ЦПКУ, суд

У Х В А Л И В

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром» про визнання недійсним договору комісії, укладеного ТОВ «Донтехлеспром» з ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 № 01/105-3 від 09.08.2007 року; № 01/105-1 від 20.07.2006 року, визнання інших рішень недійсними.

Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до КП БТІ м.Донецька про анулювання в Держреєстрі прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію прав власності на спірне майно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вимого позивача до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4І про передачу правовстановлюючих документів.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області у п’ятиденний строк.

СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО »

В частині рішення Київського районного суду м. Донецька, згідно тексту якого:

« м.Донецьк 08.11.2013

Київський районний суд м.Донецька у складі

Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО

При секретарі - А.В.КОНОВАЛЕНКО

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Київського районного суду м.Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В

17.12.2010 ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Донецька із позовом до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно у вигляді підвального приміщення загальною площею 449,19 м2, на 0 поверсі в житловому будинку за адресою: м.Донецьк, Київський район, вул.Артема, 150 «а».

Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, змінював коло відповідачів та третіх осіб. Справа розглядалася у судових інстанціях різного рівня.

В остаточній редакції своїх позовних вимог позивач через свого представника за довіреністю ОСОБА_6 вказав, що він, ОСОБА_1, 26.12.2006 року уклав Договір комісії № 01/05 з ТОВ «Донтехлеспром», метою якого було придбання права власності для нього на підвальне приміщення загальною площею 449,19 м2, що розташоване на 0 поверсі об»акта будівництва вартістю 680 522, 85 гр., розташованого за адресою: м.Донецьк, Київський район, вул..Артема, 150 «а», після введення об»акта в експлуатацію. Позивач стверджує, що він свої умови договору виконав, виплатив договірну суму у повному обсязі. Але ТОВ «Донтехлеспром» передало у власність вказаний об»єкт не йому а відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4. Відповідачі оформили своє право власності та отримали Свідоцтво про право власності: ОСОБА_2, ОСОБА_3 на 236,3 м2, ОСОБА_4 на 200,6 м2 вказаного приміщення. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що його право порушене. Отримане ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Свідоцтво про право власності на відповідні частки приміщення, розташованого за адресою: м.Донецьк, Київський район, вул.Артема, 150 «а», 0 поверх, видане на підставі:

-недійсних Договорів комісії №01/105-3(ОСОБА_2, ОСОБА_3) від 09.08.2007 року та 01/105-1 від 20.07.2006 року про виконання Договору про будівництво від 20.01.2003 року (ОСОБА_4), укладеного між ТОВ «Донтехлеспром» та кожною відповідачкою, з додатковою угодою; -незаконного Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №193/31 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на підвальне приміщення в житловому будинку зав адресою: м.Донецьк, вул..Артема ,150 «а»; -незаконного Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 112/38 -від 18.03.2009 року «Про оформлення права власності на підвальне приміщення: м.Донецьк, вул.Артема,150 «а».

ОСОБА_1 посилався на те, що вартість об»єкта власності він сплатив частково своїми коштами готівкою, а решту вартості у розмірі 70000 доларів США, що еквівалентно 353 500 гр. сплатив коштами, які він отримав на підставі договору кредита з «Укрсоцбанком». А в забезпечення кредитного договору він уклав іпотечний договір за умовами якого він передав іпотекодержателю спірний об»єкт власності, тобто підвальне приміщення, площею 449,19 м2 на 0 поверсі в житловому будинку зав адресою: м.Донецьк, вул.Артема ,150 «а».

Оскільки спірне підвальне приміщення знаходилось у іпотеці, то «Донтехлеспром» не мав права укладати договори комісії з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. В порушення закону такі договори були укладені, а тому згідно зі ст.230 ЦК Українці договори нікчемні, тобто недійсні. З цих обставин недійсними є рішення Виконкому і Свідоцтва про право власності на спірний об»єт, видані відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4. Представники відповідачей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4І позов не визнали, стверджували, що вони придбали у власність спірне приміщення згідно із законом у встановленному законом порядку. Просили суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Представник УКСа Донецької міської Ради позов не визнав та суду пояснив, що право власності ОСОБА_1 на приміщення не набув, оскільки приміщення не було передане йому до експлуатації. За таких обставин ОСОБА_1 не набув права вимагати визнання недійсними правовстановлюючих документів відповідачів.

Представник Виконкому Донецької міської ради просив розглянути справу за його відсутність згідно із законом.

Представник ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради просив позов розглянути за його відсутність згідно із законом.

Представник третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» просив позов ОСОБА_1 розглянути згідно із законом, оскільки ОСОБА_1 свої забов»язання по кредитному договору виконав, кредит повністю сплатив, ніяких вимог у ПАТ «Укрсоцбанк» до нього нема.

Судом встановлено, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.01.2003 року ОСОБА_1Б.(комітент) уклав з ТОВ «Донтехлеспром»(комісіонер) договір комісії № 01/105 згідно з яким ОСОБА_1 доручив комісіонеру прийняти від нього кошти в розмірі вартості підвального приміщення, площею 449,19 м2 на 0 поверсі в житловому будинку зав адресою: м.Донецьк, вул.Артема ,150 «а» з метою сплатити ним УКСу Виконкому Донецької міськради вартість будівництва вказаного приміщення та набуття ОСОБА_1 права власності на вказане приміщення після здачи його в експлуатацію. Комісіонер - ТОВ «Донтехлеспром», виконуючи доручення комітента ОСОБА_1 діяв на підставі та в межах умов договорів: інвестиційного від 20.01.2003 року, укладеного між ТОВ «Донтехлеспром» та УКСом Виконкому Донецької міськради, предметом якого є відносини про інвестування об»акта будівництва з додатковими погодженнями від 29.08.2003 року про залучення додаткових інвесторів; про будівництво від 20.01.2003 року вказаного об»акта будівництва. Вказані договори не оспорювалися. Підстав для визнання недійсним цих договорів не встановлено та позивач не просив. Спірний об»єкт будівництва було збудовано згідно технічних норм, а тому дозволено до експлуатації, що підтверджується рішенням виконкому Донецької міської Ради від 23.12.2008 року № 574/58 «Про затвердження акту від 18.12.2008 року». 09.08.207 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3В.(комитенти) уклали з ТОВ «Донтехлеспром» договір комісії № 01/105-3 з метою набуття права власності на підвальне приміщення, площею 236,3 м2 на 0 поверсі в житловому будинку зав адресою: м.Донецьк, вул.Артема,150 «а». Тотожний договір 20.07.2006 року уклала ОСОБА_4 з ТОВ «Донтехлеспром» з метою набуття права власності на підвальне приміщення, площею 200,6 м2 на 0 поверсі в житловому будинку зав адресою: м.Донецьк, вул.Артема,150 «а». Вказані договори комісії чинні, оскільки ніким не оспорювалися. Таким чином право набуття право власності на приміщення отримали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у розмірі віповідно договорів. Згідно із ч.1 ст.334 ГКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачи майна до експлуатації. Спірне майно передано до експлуатації ОСОБА_2, ОСОБА_3 - у розмірі- 236,3 м2, ОСОБА_10 у розмірі 200,6 м2, що підтверджується актами передачи до експлуатації від ТОВ «Донтехлеспром» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4І від 10.01.2009 року Таким чином ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4І набули право власності на відповідні приміщення та на підставі рішення Виконкому Донецької міської Ради № 193/31 від 27.05.2009 року; № 112/38 від 18.03.2009 року про оформлення права приватної власності отримали Свідоцтво про право приватної власності та зареєстрували його у реєстрі на нерухоме майно. Посилання позивача на те, що спірне приміщення обтяжене іпотекою, а тому не могло бути предметом договору комісії з ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4І, суд не бере до уваги, оскільки чинним рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 06.08.2013 року Іпотечний договір № 1799-1 від 28.12.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» визнаний недійсним. За таких обставин суд дійшов висновку, про відсутність підстав для визнання недійсними комісійних договорів за участю ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4І та рішень Виконкому про видачу ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 Свідоцта про право власності вказаних осіб на відповідні приміщення. Оскільки відповідач ТОВ «Донтехлеспром» не передавав ОСОБА_1 до експлуатації спірне приміщення після прийняття його як гідного до експлуатації за нормами будівельних норм, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 згідно із ч.1 ст.334 ЦКУ не набув права власності на спірне майно, тобто на підвальне приміщення загальною площею 449,19 м2, на 0 поверсі в житловому будинку за адресою: м.Донецьк, Київський район, вул.Артема, 150 «а» за договором. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не обґрунтований вцілому та не задовольняє його, т.я в нього відсутні підстави вимоги до відповідачів оспорювати їх право власності на вказане приміщення та правичини, укладені про набуття права власності ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 не суперечать закону, а тому нема підстав для застосування до них вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 та інших, що вказують на їх незаконність та на які просилається позивач. Те, що ОСОБА_1 ТОВ «Донтехлеспром» не передав до експлуатації спірне приміщення не є предметом спору в дійсній справі, оскільки випливають з правовідносин по договору комісії тільки між ОСОБА_1 та ТОВ «Донтехлеспром» та знаходиться поза межами позову. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 не набув права власності на спірне майно та на нього не поширюється право вимоги майна з чужого незаконного володіння, що передбачене ст.387,393,398,586 ЦК України, ст.3,12 ЗУ «Про іпотеку», ст.10,12,45 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». 15.05.2013, оскільки ТОВ «Донтехлеспром» ліквідоване, .суд своєю ухвалою закрив провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром» про оспорювання права власності на вказані приміщення. Ухвала чинна.

Керуючись ст. 10,11,57,60,61,88,213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову про визнання:

недійсним договору комісії № 01/105-3 від 09.08.2007 року, укладеного між ТОВ «Донтехлеспром» та ОСОБА_2, ОСОБА_3;

незаконним Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 193/31 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на підвальне приміщення в житловому будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 150 «а»;

недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно на підвальне приміщення 236,3 м2 у житловому будинку літ.А-17, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 150 «а» від 04.06.2009 року, видане на ім»я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_5 управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради;

недійсним Договору комісії № 01\105-1 від 20.07.2006 року, укладеного між ТОВ «Донтехлеспром» та ОСОБА_9;

незаконним Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 112/38 від 18.03.2009 року «Про оформлення права власності на підвальне приміщення : м.Донецьк, вул..Артема,150 «а»;

недійсним Свідоцтва по право власності на нерухоме майно на підвальне приміщення площею 200,7 м2 у житловому будинку літ.А-17, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 150 «а»;

за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно на підвальне приміщення, площею 236,3 м2 та 200,6 м2 , розташованих на 0 поверсі житлового будинку літ А-17 за адресою: місто Донецьк, вул.Артема,15 «а».

Рішення може бути оскаржене у десятиденний строк до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м.Донецька.

СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО»

В частині ухвали Київського районного суду м. Донецька, згідно тексту якої:

« м. Донецьк 10.01.2014 року

Київський районний суд м.Донецька у складі

Головуючого судді –Л.М.ПАВЛЕНКО

При секретарі - А.В.КОНОВАЛЕНКО

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Київського районного суду м.Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, Виконкому Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно – залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.12.2013 року дійсну справу повернуто до Київського районного суду м. Донецька, оскільки в рішенні Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року допущена описка.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим розглянути питання про внесення виправлень до рішення суду у відсутності сторін по вказаній справі, по наявним у даній справі документам і доказам.

Згідно вимог ст. 219 ЦПК України суд може зі своєї ініціативи чи за заявою осіб, що беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки, а тому суд вносить виправлення до рішення суду від 08.11.2013 року, вказавши вірне прізвище відповідача «Пушкарьова» замість не вірно зазначенного «Пукарьова».

Керуючись ст.ст. 219 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Внести виправлення до рішення Київського районного суду м. Донецька від 08.11.2013 року, у зв`язку з чим вважати прізвище відповідача «Пушкарьова».

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області у п`ятиденний строк з дня її отримання.

Суддя Л.М. Павленко»

В частині ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2014 року:

«20 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Гусєва В.В., Мірута О.А.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі договору про надання правової допомоги діє ОСОБА_6, на рішення Київського районного суду міста Донецька від 08 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Донецької міської ради, ОСОБА_5 управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, третьої особи без самостійних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про визнання недійсними договорів, правовстановлюючих документів та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ТОВ «Донтехлеспром», Управління капітального будівництва Донецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька», третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними правовстановлюючих документів на нерухоме майно, посилаючись на те, що 26 грудня 2005 року позивач уклав Договір комісії № 01/105 з ТОВ «Донтехлеспром», метою якого було придбання права власності на підвальне приміщення загальною площею 449,19 кв.м., що розташоване на 0 поверсі об*єкта будівництва вартістю 680522,85 гривень, розташованого за адресою: місто Донецьк, Київський район, вулиця Артема, 150 «а», після введення об*єкта в експлуатацію. Позивач умови договору виконав, сплатив вартість об*єкту у повному обсязі, але ТОВ «Донтехлеспром» передало у власність вказаний об*єкт не йому а відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідачі оформили своє право власності та отримали Свідоцтво про право власності: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі недійсного Договору комісії № 01/105-3 від 09 серпня 2007 року, а також незаконного Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №193/31 від 27 травня 2009 року «Про оформлення права власності на підвальне приміщення в житловому будинку за адресою: місто Донецьк, вулиці Артема ,150 «а» на 236,3 кв.м., ОСОБА_4 на підставі недійсного Договору комісії № 01/105-1 від 20 липня 2006 року, а також незаконного Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 112/38 від 18 березня 2009 року «Про оформлення права власності на підвальне приміщення за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а» на200,6 кв.м. Позивач вказує на те, що вартість об*єкта він сплачував частково своїми коштами, а решту вартості у розмірі 70000 доларів США, що еквівалентно 353 500 гр. сплатив коштами, які отримав на підставі договору кредита з АКБ «Укрсоцбанком». В забезпечення кредитного договору був укладений іпотечний договір, за умовами якого він передав іпотекодержателю майнові права на незакінчене будівництво зазначеного спірного приміщенняі. В зв’язку з цим, ТОВ «Донтехлеспром» не мав права укладати договори комісії з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В порушення закону ТОВ «Донтехлеспром» замовчувало при укладенні з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про існування вже укладеного з ним Договору комісії, а також передачі в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не було завершено. З цих підстав вважає зазначені договори укладеними внаслідок оману, а тому згідно зі ст.ст.203, 215, 230 ЦК Українці недійсними. З цих обставин вважає недійсними і рішення Виконкому, а також Свідоцтва про право власності на спірний об*єкт. Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 08 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наполягає на тому, що відповідачі ОСОБА_2 Є,І., ОСОБА_3, ОСОБА_4 незаконно, на підставі недійсних договорів комісії набули майнові права на належні їм приміщення. Проте, позивач першим придбав майнові права на нерухоме майно, а тому саме він має право власності на це нерухоме майно. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6, підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представники відповідачів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін. Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 15 травня 2013 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донтехлеспром» закрито у зв’язку з припиненням стану юридичної особи відповідача (т.2 а.с.93) Інши сторони в судове засідання апеляційного суду не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать отримані ними телефонограми та заяви про розгляд справи без їх участі. Заслухавши суддю доповідача, пояснення присутніх сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом встановлено, що 20 січня 2003 року між Управлінням капітального будівництва виконкому Донецької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром» був укладений інвестиційний договір, предметом якого стали відносини між сторонами стосовно інвестування об'єкта будівництва (т.1 а.с.17-19). У відповідності до ст. 1 Інвестиційного договору, ТОВ «Донтехлеспром» отримало безвідзивне, ексклюзивне право на повне (100%) фінансування об*єкту будівництва та зобов*язалося здійснити фінансові вкладення в об*єкт, забезпечивши 100% фінансування його будівництва. Того ж дня між Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради та ТОВ «Донтехлеспром» було укладено договір про будівництво б/н, у відповідності з яким між ТОВ «Донтехлеспром» та додатковими інвесторами укладалися договори про фінансування об'єкту будівництва (а.с.т.1. а.с.21-23). 29 серпня 2003 року до цього Інвестиційного договору була підписана додаткова угода б/н, згідно якої були зафіксовані умови залучення ТОВ «Донтехлеспром» додаткових інвестицій (т.1 а.с.20). 20 грудня 2003 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Донтехлеспром» був укладений договір комісії № 01/105, відповідно до умов якого позивач (комітент) поручив, а ТОВ «Донтехлеспром» (комісіонер) прийняв на себе зобов’язання за винагороду від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента виконати вищезазначений договір по будівництву об*єкту. Згідно з пунктом 1.3 зазначеного договору, виконання комісіонером доручення комітента про участь у фінансуванні об’єкта будівництва спрямоване на набуття комітентом права власності на житлове приміщення загальною площею 449,19 м.кв. на 0 поверсі в житловому будинку зав адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а» (т.1 а.с. 24-26). Відповідно до п.1.2 договорі комісії орієнтовною датою здачі об*єкта будівництва в експлуатацію є 2-й квартал 2006 року. Згідно п. 2.1. договору комісії, ОСОБА_1 зобовязався в термін до 30 грудня 2005 року перерахувати на рахунок ТОВ «Донтехлеспром» 680522,85 гривень, як свій інвестиційний внесок за вищевказане приміщення. 28 грудня 2005 року позивачем було сплачено ТОВ «Донтехлеспром» готівкою 142953,00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №001 від 28 грудня 2005 року, виданою ТОВ «Донтехлеспром», та через касу АКБ «Укрсоцбанк»184069,85 гривень, разом 327022,85 гривень (т.1 а.с.29). Для оплати залишку внеску в сумі 353500 гривень за зазначеним договором комісії, 28 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту № 175/1800-КР1799, згідно із яким позивач отримав кредитні кошти у розмірі 70000 доларів США, з кінцевим терміном погашення до 27 грудня 2012 року, зі сплатою 12,5 процентів річних. Із копії меморіального ордеру № 482-09 від 28 грудня 2005 року вбачається, що ОСОБА_1 через АКБ «Укрсоцбанк» вніс 353500 гривень на рахунок ТОВ «Донтехлеспром», як оплата за договором комісії від 20 січня 2003 року (т.1 а.с.35). В забезпечення виконання зобовязань за Договором кредиту, 28 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений Іпотечний договір № 1799-І, згідно пункту 1.1. якого в іпотеку Банку були передані майнові права на незакінчене будівництвом житлове приміщення загальною площею 449,19 кв.м., розташоване на 0 поверсі 16 поверхового монолітного житлового будинку № 26 у мікрорайоні «Шахтарський» у Київському районі міста Донецька (т.1 а.с.36-39). Записи про обтяження вищевказаних майнових прав іпотекою були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно витягу № 6198398, реєстраційний запис № 2773501 від 10 січня 2006 року (т.1 а.с.40, 41) Спірний об*єкт будівництва було збудовано згідно технічних норм, а тому дозволено до експлуатації, що підтверджується рішенням виконкому Донецької міської Ради від 23 грудня 2008 року № 574/58 «Про затвердження акту від 18.12.2008 року» (т.1 а.с.45). 09 серпня 2007 року між ТОВ «Донтехлеспром»та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2 був укладений Договір комісії № 01/105-3, метою якого було придбання останніми права власності на нежитлове приміщення загальною площею 236,26 кв.м., що розташоване на 0 поверсі (підвальному) обєкта будівництва за 596556 гривень після введення обєкта в експлуатацію (т.1 а.с.4850). Згідно Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 193/31 від 27 травня 2009 року за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було оформлене право власності на підвальне приміщення площею 236,3 кв.м., розташоване в житловому будинку за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а» (т.1 а.с.53). На виконання цього рішення ОСОБА_5 управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради 04 червня 2009 року відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підвальне приміщення площею 236,3 кв.м. у житловому будинку літ. А-17, розташованого за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а». Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували право власності на це нерухоме майно – підвальне приміщення у комунальному підприємстві «БТІ м. Донецька» 12 червня 2009 року (т.1 а.с.47). 20 липня 2006 року між ТОВ «Донтехлеспром» та ОСОБА_4 був укладений Договір комісії № 01/105-1, метою якого було придбання останньою права власності на нежитлове приміщення загальною площею 198,44 кв.м., що розташоване на 0 поверсі (підвальному) обєкта будівництва за 536901 гривень після введення обєкта в експлуатацію (т.1. а.с.56-58). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 34 від 24 липня 2006 року ТОВ «Донтехлеспром» прийняло від ОСОБА_4 536901 гривню за фінансування будівництва, відповідно до договору комісії № 01/105-1 від 20 оипня 2006 року (т.1 а.с.143). Відповідно до ОСОБА_12 прийому-передачі робот з будівництва нежитлового приміщення, підписаного 10 січня 2009 року між ТОВ «Донтехлеспром» та ОСОБА_4, останньою були прийняті роботи з будівництва нежитлового підвального приміщення за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а», загальною площею 198,44 кв.м. (т.1 а.с.60). Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 112/38 від 18 березня 2009 року ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на підвальне приміщення площею 200,6 кв.м., що розташоване у житловому будинку літ. А-17 за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а», про що був виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22265695 від 24 березня 2009 року (т.1 а.с.152). Рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 06 серпня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 було задоволено та визнано недійсним Іпотечний договір № 1799-1 від 28 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» (т.2 а.с.125-128, 129-134). Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 зареєструвала право власності на це нерухоме майно – підвальне приміщення у комунальному підприємстві «БТІ м. Донецька» 24 березня 2009 року (т.1 а.с.154). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності на відповідні приміщення на підставі рішень Виконкому Донецької міської Ради № 193/31 від 27 травня 2009 року та № 112/38 від 18 березня 2009 року, отримали Свідоцтво про право приватної власності та зареєстрували його у реєстрі на нерухоме майно, що узгоджується з вимогами ст.334 ГК України. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам по справі. Згідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст.334 ГК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно із частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього ж Кодексу), такий правочин визнається недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Отже, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до зазначеної норми, є введення однією стороною іншої сторони правочину в обман щодо обставин, які мають істотне значення. Якщо особа, яка вчинила правочин (ч. 1 ст. 229 ЦК України), помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, згідно дійсного змісту наведених норм тільки особа, яка вчинила правочин під впливом обману, і може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності обману та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин. Відповідно до 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсними правочини укладені між ТОВ «Донтехлеспром» та ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також з ОСОБА_4, як такі, що суперечить вимогам ст.ст. 230 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що відповідач ТОВ «Донтехлеспром» ввів в оману відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки замовчувало при укладенні з ними про існування вже укладеного саме з ним Договору комісії, а також передачі в іпотеку майнових прав на нерухоме майно. Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, укладені ними правочини з зазначених підстав не оскаржувались та недійсними не визнавались. З матеріалів справи вбачається, що у відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі укладених з ТОВ «Донтехлеспром» договорів комісії № 01/105-3 від 09 серпня 2007 року та № 01/105-1 від 20 липня 2006 року виникло право на набуття у власність підвальних примущень, на підставі рішень Виконкому Донецької міської Ради № 193/31 від 27 травня 2009 року та № 112/38 від 18 березня 2009 року вони отримали Свідоцтва про право власності на нежитлові підвальні приміщення площею 236,3 кв.м. та 200,6 кв.м. за адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а», зареєстрували його у реєстрі на нерухоме майно, а тому відсутні підстави про визнання їх недійсними внаслідок оману. Вирішуючи спір в цій частині у відповідності до приписів ст.230 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог. Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно із статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Тобто, згідно із вимогами Закону договори комісії за змістом мали передбачити укладення ТОВ «Донтехлеспром» договорів від імені ОСОБА_1 з іншими учасниками цивільних правовідносин на придбання у власність підвального приміщення. Пунктом 1.1. Договору комісії комітент доручив, а комісіонер взяв на себе зобов*язання за винагороду від свого імені за рахунок комітента виконати Договір про будівництво об*єкту будівництва № бн від 20 січня 2003 року, укладений між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Донецької міської ради та ТОВ «Донтехлеспром». На виконання цього доручення комісіонер повідомляє Управління капітального будівництва виконавчого комітету Донецької міської ради про фінансові внески, зроблені комітентом в будівництво об*єкту будівництва. Вказані обставини свідчать про те, що ТОВ «Донтехлеспром» не виконало своїх зобов*язань перед позивачем. Проте, розділом 6 договору комісії передбачена відповідальність сторін, а саме: пунктом 6.6 вказаного розділу передбачено право комітента вимагати від комісіонера повернення фінансових внесків, зроблених комітентом. Договор комісії був підписаний позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Донтехлеспром» без будь-яких зауважень, зазначеним договором визначений спосіб захисту порушеного права – повернення фінансових внесків. Оскільки за договором комісії позивач має право на повернення внесків на будівництво на житлове приміщення загальною площею 449,19 м.кв. на 0 поверсі в житловому будинку зав адресою: місто Донецьк, вулиця Артема, 150 «а», то обраний ним спосіб захисту порушеного права – визнання за ним права власності на спірне житлове приміщення, не відповідає умовам договору комісії і статті 16 ЦК України, яка визначає способи захисту порушеного права. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на спірне приміщення існувала заборона на його відчуження, яка залишається чинною і на теперішній час, а тому спірне приміщення не могло бути предметом договору комісії з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 Не можуть бути підставою для задоволення позову й доводи апелянта про те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року скасовано рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 06 серпня 2013 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2013 року, якими визнано недійсним Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк». Згідно із зазначеним іпотечним договором від 28 листопада 2005 року, була накладена заборона на відчуження незакінченого будівництвом нерухомого майна, розташованого на 0 поверсі 16 поверхового монолітного житлового будинку № 26 у мікрорайоні «Шахтарський» у Київському районі міста Донецька. Згідно із ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. В той же час в Єдиному реєстрі заборони відчуження об*єктів нерухомого майна об*єктом обтяження є майнові права на незакінчене будівництвом нерухоме майно за вказаною адресою. Таким чином, згідно із договором комісії і договором іпотеки предметом обтяження є незакінчене будівництвом нерухоме майно, розташоване на 0 поверсі 16 поверхового монолітного житлового будинку № 26 у мікрорайоні «Шахтарський» у Київському районі міста Донецька і майнові права на незакінчене будівництвом нерухоме майно за вказаною адресою, а не підвальне приміщення, яке є предметом даного спору. Відповідно до частини 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Проте, на час укладення договору іпотеки позивач ОСОБА_1 не був власником незавершеного будівництвом об*єкту житлового підвального приміщення, розташованого на 0 поверсі 16 поверхового монолітного житлового будинку № 26 у мікрорайоні «Шахтарський» у Київському районі міста Донецька. Крім того, згідно із частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно до статті 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги апелянта з посиланням на ст.228 ЦК України про те, що оскаржувані договори комісії, укладені з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є нікчемними, оскільки з такими вимогами до суду позивач не звертався і вони не були предметом розгляду суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Отже, оскільки позивачем, не було доведено його право власності на спірне житлове подвальне примішення за договором комісії, то висновок суду про відмову у задоволенні позову про визнання за ним права власності на це подвальне приміщення і визнання недійсними рішень і розпоряджень, які приймали відповідачі щодо цього підвального приміщення, визнання недійсними свідоцтв про право власності, відповідає фактичним обставинам по справі, нормам матеріального і процесуального права. Інші доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального права або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі договору про надання правової допомоги діє ОСОБА_6, відхилити. Рішення Київського районного суду міста Донецька від 08 листопада 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: »

В частині ухвали Київського районного суду міста Донецька, згідно змісту якої:

«12 травня 2014 року Київський районний суд міста Донецька

в складі:

головуючого судді Брежнева О.А.,

при секретарі Рудик К.Д.,

у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, розглянувши заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, суд –

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з вказаною заявою, просив скасувати ухвалу суду від 13.01.11р.

Сторони до судового засідання не з’явились, про час розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим розглядати справу за їх відсутністю. Перевірив матеріали справи, судом встановлено, що ухвалою суду від 24.04.12р. (том 1, а.с. 394) таке питання вже вирішено і арешт з підвальних приміщень знятий, ухвала набрала законної сили і тому в задоволенні заяви належить відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. 154 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову – відмовити. Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя »

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_15