Постанова № 7759803, 22.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46562/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі – Саченко Н.С.,

представника позивача - Вички В.В.,

представників відповідача - Єжак І.М., Старкова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Миргородський завод мінеральних вод"до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Миргородський завод мінеральних вод"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№0000052301/0, №0000062301/0 від 28 січня 2009 року, №0000052301/1, №0000062301/1 від 19 березня 2009 року. Свої позовні вимоги ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" обґрунтовує тим, що на його думку Миргородською ОДПІ порушено порядок проведення перевірки, а донарахування сум податкових зобов'язань здійснене контролюючим органом із порушенням норм статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив податкові повідомлення-рішення №0000052301/0, №0000062301/0 від 28 січня 2009 року, №0000052301/1, №0000062301/1 від 19 березня 2009 року визнати протиправними та скасувати.

Представник Миргородської ОДПІ проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що проведення перевірки відбувалося із дотриманням вимог законодавства щодо порядку її проведення, в ході проведення перевірки було встановлення укладення угоди позивачем, яка не відповідає вимогам законодавства та є нікчемною, що в свою чергу стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 364 210,53 грн., податку на додану вартість в розмірі 291 368,41 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Миргородською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2008 року.

За результатами даної перевірки Миргородської ОДПІ був складений акт від 19 січня 2009 року №5/23-418/00382651, винесені податкові повідомлення-рішення №0000052301/0 від 28 січня 2009 року про нарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 364 210,53 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 182455,16 грн., №0000062301/0 від 28 січня 2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 291 268,41 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 156885,44 грн.

Позивачем зазначені повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку і, як встановлено в ході судового розгулу справи за наслідками розгляду скарг позивача були залишені без змін. Миргородською ОДПІ винесені податкові повідомлення рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток від 19 березня 2009 року №0000052301/1, від 01 червня 2009 року №0000052301/2, податку на додану вартість від 19 березня 2009 року №0000062301/1, від 01 червня 2009 року №0000062301/2.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлення в ході проведення перевірки Миргородською ОДПІ укладення позивачем договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ековтор" (код ЄДРПОУ 32205993, м. Київ) від 01 квітня 2007 року №24-ВТУ/51 зі строком дії до 31 грудня 2007 року та від 29 грудня 2007 року №7-ВТ зі строком дії до 31 грудня 2008 року. Предметом зазначених договорів є надання позивачеві послуг ТОВ "Ековтор" зі збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації тари (упаковки), в якій знаходиться продукція ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод".

Представниками податкової служби в ході проведення перевірки було досліджено акти виконаних робіт, наданих ТОВ "Ековтор" на користь позивача від 27 червня 2007 року №1 на загальну суму 398212,78 грн., від 28 вересня 2007 року №2 на суму 464127,07 грн., від 31 грудня 2007 року №ОУ-0000014 на суму 209154,70 грн., від 31 березня 2008 року №ОУ-0000008 на суму 248510,35 грн., від 30 червня 2008 року №ОУ-0000016 на суму 425673,07 грн., від 31 грудня 2007 року №ОУ-0000013 на суму 2532,60 грн.

Віднесення сум, сплачених ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" на користь ТОВ "Ековтор" в якості оплати за надані послуги, до складу валових витрат підприємства, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг до податкового кредиту за твердженням Миргородської ОДПІ суперечить положенням пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.1, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку із вчиненням зазначеного на підставі нікчемних правочинів (сторінка 9-10 акту).

Так, Миргородською ОДПІ вказується, що відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 березня 2001 року №52/105 спеціалізовані підприємства їз збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини –підприємства (суб?єкта господарської діяльності усіх форм власності) та їх філії, інші відокремлені підрозділи, які здійснюють збирання, заготівлю відходів як вторинної сировини на підставі відповідної ліцензії, мають (або орендують) територію, виробничі, складські приміщення та приймальні пункти, мають у власності технічне обладнання (пресове, вантажопідйомне, вагове господарство, тощо), мають кваліфікований персонал, необхідну документацію стосовно правил поводження з відходами.

В акті перевірки податковою зазначається, що проведеним аналізом встановлено, що ТОВ «Ековтор»відповідно до поданої ним декларації по податку на прибуток за період з 1 квітня 2007 року по 01 липня 2008 року не мав на балансі основних фондів необхідних для проведення своєї господарської діяльності. Миргородською ОДПІ вказано, що середньооблікова чисельність працюючих (відповідно до розрахунку суми комунального податку за період з 01 квітня 2007 року по 01 липня 2008 року становила від 3 до 5 осіб. З зазначеного відповідачем робиться висновок про відсутність в ТОВ "Ековтор" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених із позивачем договорів.

З приводу даного, судом зауважується, що діяльність зі збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини підлягає ліцензуванню. Законодавчим актом, який встановлює єдиний порядок отримання ліцензій при здійсненні окремих видів господарської діяльності для всіх суб’єктів господарювання –є Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Цим законом вводяться обмеження щодо здійснення господарської діяльності, встановлено єдину процедуру прийняття рішень органами з ліцензування щодо видачі або відмови видачі ліцензій, визначено відповідальність посадових осіб органів з ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, встановлено чіткий порядок здійснення контролю сфери ліцензування i визначено процедуру анулювання ліцензій.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»Кабінетом Міністрів України постановою від 14 листопада 2000 року №1698 затверджено перелік органів ліцензування, які відповідно до положень Закону України "Про ліцензування повних видів господарської діяльності" є органами виконавчої влади, визначеними Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженими виконавчими органами рад для ліцензування певних видів господарської діяльності;

Судом враховано, що ТОВ "Ековтор" має ліцензію, видану спеціально уповноваженим органом ліцензування –Міністерством охорони навколишнього природного середовища України зі строком дії з 08 квітня 2006 по 08 квітня 2001 року, переоформлену 31 березня 2009 року.

Доказів анулювання зазначеної ліцензій, скасування рішень про видачу, переоформлення ліцензії, чи інших обставин, недійсності зазначених дозвільних документів для провадження ТОВ "Ековтор" діяльності зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини Миргородською ОДПІ суду не надано.

Суд вважає безпідставним твердження Миргородської ОДПІ про неможливість виконання ТОВ "Ековтор" робіт зі збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини.

Крім того, суд вважає, що висновок податкової щодо неналежної обачності ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" в укладанні договорів із ТОВ "Ековтор" і припущення щодо освіченості позивача про адміністративно-майновий стан контрагента не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України. Адже, при наявності в ТОВ "Ековтор" ліцензій на провадження певного виду діяльності, законодавство не покладає на замовника обов'язку перевіряти можливості здійснення робіт їх виконавцем, що фактично є перебиранням на замовника послуг повноважень, в даному випадку, органів ліцензування.

Стосовно посилань Миргородської ОДПІ на відсутність в ТОВ "Ековтор" персоналу, необхідного для виконання послуг зі збирання і утилізації відходів слід зазначити, що відповідно до умов договорів, укладених ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" із ТОВ "Ековтор", останній виконує послуги самостійно та залучає для надання замовникові послуг інших осіб.

Таким чином не є обов'язковою умовою для здійснення ТОВ "Ековтор" робіт по збору, утилізації відходів наявності власного штату робітників.

Працівниками Миргородської ОДПІ в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Ековтор»укладений договір із ВАТ «Завод пластмас»про оренду приміщення, розташованого за адресою м. Київ, вул. Шахтарська, 5. Приміщення за вказаною адресою належить на праві власності ВАТ "Завод пластмас". Миргородською ОДПІ в ході проведення перевірки було встановлено, що за даною адресою ТОВ "Ековтор" не знаходиться. Договір оренди приміщення, укладений 08 жовтня 2002 року, розірваний за ініціативою орендаря 25 жовтня 2002 року, відповідно до листа №1. Зазначені обставини підтверджені Миргородською ОДПІ в ході судового розгляду справи, наданий лист ВАТ "Завод пластмас" від 25 грудня 2008 року №01/774.

Миргородською ОДПІ за результатами виїзду працівників за адресою м. Київ, вул. Шахтарська, 5 був складений акт про відсутність юридичної особи від 23 липня 2009 року, з якого вбачається про відсутність ТОВ "Ековтор" за адресою м. Київ, вул. Шахтарська, 5.

Обставини місцезнаходження ТОВ "Ековтор" перевірені судом в ході судового розгляду. Встановлено, що на адресу Миргородської ОДПІ державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва надсилалися матеріали листування податкової інспекції за місцем реєстрації ТОВ "Ековтор" із даним підприємством. Так, з питань взаємовідносин ТОВ "Ековтор" із ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" державній податковій інспекції в Оболонському районі м. Києва ТОВ "Ековтор" неодноразово надавалися пояснення: 16 січня 2009 року лист №1, 19 січня 2009 року лист №2. У зазначених документах ТОВ "Ековтор" вказувало про місцезнаходження керівних органів підприємства за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 89, к. 1, на підставі договору оренди від 01 липня 2007 року, укладеного ТОВ "Ековтор" із ТОВ "Оптімум 2004".

За поясненнями представника Миргородської ОДПІ дії по перевірці знаходження підприємства за адресами, іншими, ніж м. Київ вул., Шахтарська, 5 не вчинялися. Відомостей від податкової служби на обліку якої перебуває ТОВ "Ековтор" про неможливість встановлення місцезнаходження підприємства, незвітування підприємства, несплати податків, зборів, обов'язкових платежів немає.

Крім того, з листа від 19 січня 2009 року, направленого ТОВ "Ековтор" на адресу державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва вбачається, що працівники податкової міліції Миргородської ОДПІ Дрожжа С.В., Шкурка С.М. відвідували офіс ТОВ "Ековтор". Зазначені відомості відповідачем не спростовані. Таким чином суд приходить до висновку про невідповідність дійсним обставинам справи твердження Миргородської ОДПІ про відсутність ТОВ "Ековтор" за адресою місцезнаходження підприємства.

Відповідно, суд вважає, що висновок Миргородської ОДПІ про вчинення правочинів на виконання договорів ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" з ТОВ "Ековтор" всупереч вимогам закону, вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є необгрунтованим.

Суд приймає до уваги застереження позивача щодо того, що укладення договорів про надання послуг зі збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини. не викликано самостійним бажанням ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод".

Так, обов'язки підприємств в сфері поводження з відходами (використанням тари) встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини". Відповідно до положень пункту 5 зазначеної постанови в редакції, яка діяла в період, який перевірявся Миргородською ОДПІ, підприємства, установи, організації усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції, зобов'язані забезпечити збирання (приймання), зберігання і утилізацію усіх видів використаної тари (упаковки), в якій знаходилася продукція цих підприємств, установ, організацій, на всій території, де реалізується продукція.

При цьому підприємства, установи, організації, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції або імпортують продукцію в тарі (упаковці), можуть це виконувати:

самостійно з дотриманням вимог законодавства здійснювати збирання, сортування, заготівлю та утилізацію використаної тари (упаковки) відповідно до мінімальних норм утилізації;

шляхом укладення договорів про надання послуг із збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) з Компанією чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується та утворюється відповідна використана тара (упаковка), а також здійснення оплати за надання обумовлених послуг згідно із загальним обсягом тари (упаковки), яка використовується для пакування та перевезення продукції за затвердженими тарифами.

Плата за надання Компанією зазначених послуг встановлюється відповідно до тарифів, затверджених пунктом 2 цієї постанови, та вноситься підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції і не забезпечують її приймання та утилізацію, на спеціальний рахунок Компанії щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, а підприємствами - імпортерами продукції в тарі (упаковці) - не пізніше семи днів від дати митного оформлення продукції, що ввозиться на територію України.

Судом встановлено про дотримання позивачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №915 в частині забезпечення збирання (приймання), зберігання і утилізацію усіх видів використаної тари (упаковки), проведення оплати таких послуг.

Відповідно, висновок Миргородської ОДПІ про суперечність правочинів, направлених на забезпечення збирання, заготівлі відходів як вторинної сировини інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства і висновок про наявність в позивача єдиної мети укладення договорів із ТОВ "Ековтор" зменшення податкових зобов'язань шляхом збільшення податкового кредиту та валових витрат підприємства є неправомірним.

В ході розгляду справи представником Миргородської ОДПІ зазначалося, що відповідно до акту виконаних робіт від 31 грудня 2007 року №ОУ-0000013 позивачем віднесено до складу валових витрат підприємства вартість виконаних робіт по збиранню, сортуванню, транспортуванню, переробці та утилізації гумово-технічних відходів, паливно-мастильних матеріалів в розмірі 2110,50 грн., до складу податкового кредиту –422,10 грн.

Слід зазначити, що відповідно до змісту ліцензії ТОВ "Ековтор" вбачається право підприємства здійснювати діяльність пов'язану із збиранням, заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини )макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі шин, матеріалів текстильних вторинних.

Судом критично оцінюється посилання Миргородської податкової на неможливість прийняття до уваги актів виконаних робіт від 27 червня 2007 року №1 на загальну суму 398212,78 грн., від 28 вересня 2007 року №2 на суму 464127,07 грн., від 31 грудня 2007 року №ОУ-0000014 на суму 209154,70 грн., від 31 березня 2008 року №ОУ-0000008 на суму 248510,35 грн., від 30 червня 2008 року №ОУ-0000016 на суму 425673,07 грн., від 31 грудня 2007 року №ОУ-0000013 на суму 2532,60 грн. у зв'язку із відсутністю в них визначення місця складання документів. В обґрунтування зазначеного, податкова посилається на положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій., які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, чи безпосередньо після її закінчення і які повинні мати певні обов'язкові реквізити. Cлід зазначити, що вказані положення законодавства регулюють ведення бухгалтерського обліку. Відсутність визначення такого реквізиту в актах виконаних робіт як місце складання документу не може свідчити про порушення норм податкового законодавства та порядку податкового обліку господарських операцій, проведених суб'єктом господарювання.

Щодо посилань ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" на порушення в ході проведення перевірки строків її поведення представниками Миргородської ОДПІ, суд вважає за необхідне зазначити, що дані обставини не вплинули на винесення оспорюваних повідомлень-рішень.

Крім зазначеного представниками Миргородської ОДПІ в ході судового розгляду справи також зазначалося про неможливість на підставі актів виконаних робіт встановити факт дійсного надання послуг ТОВ "Ековтор" на користь ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод".

Договори від 01 квітня 2007 року №24-ВТУ/51 та від 29 грудня 2007 року №7-ВТ зі строком дії до 31 грудня 2008 року за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, за якими, відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, природа договору про надання послуг виключає створення матеріального об'єкту, що передається від виконавця до замовника. Акти виконаних робіт містять вид послуг, що надавалися, вартісний показник, визначення періоду, в якому послуги були надані. Таким чином, суд вважає за належний доказ надання послуг ТОВ "Ековтор" актів виконаних робіт.

Відповідно до положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно до положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що понесення позивачем витрат у зв'язку із веденням виробництва ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" відповідно до договорів із ТОВ "Ековтор" від 01 квітня 2007 року №24-ВТУ/51 та від 29 грудня 2007 року №7-ВТ зі строком дії до 31 грудня 2008 року підтверджене документально, а відповідно податкові повідомлення-рішення про нарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 364 210,53 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 182455,16 грн. винесені Миргородською ОДПІ неправомірно.

Згідно із положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, відповідно до положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До матеріалів справи позивачем надано копії податкових накладних, відповідно до яких ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" був сформований податковий кредит.

Зазначені документи та порядок їх складання податковою під сумнів не сталися, відповідно суд вважає законними дії позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг, наданих позивачеві ТОВ "Ековтор".

Відповідно, суд вважає винесення Миргородською ОДПІ податкових повідомлень-рішень якими ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод" визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 291 268,41 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 156885,44 грн. неправомірним.

Судом встановлено, що в ході апеляційного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішення Миргородської ОДПІ, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток від 01 червня 2009 року №0000052301/2, податку на додану вартість від 01 червня 2009 року №0000062301/2.

Відповідно до положень пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253, податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлений номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо) складається податковим органом з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти поза межі позовних вимог ЗАТ "Миргородський завод мінеральних вод", визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток від 28 січня 2009 року №0000052301/0, від 19 березня 2009 року №0000052301/1, від 01 червня 2009 року №0000052301/2, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість від 28 січня 2009 року №0000062301/0, від 19 березня 2009 року №0000062301/1, від 01 червня 2009 року №0000062301/2.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Постанови Кабінету міністрів України від 26 липня 2001 року, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Миргородський завод мінеральних вод" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції №0000052301/0 від 28 січня 2009 року, №0000062301/0 від 28 січня 2009 року, №0000052301/1 від 19 березня 2009 року, №0000062301/1 від 19 березня 2009 року, №0000052301/2 від 1 червня 2009 року, №0000062301/2 від 1 червня 2009 року.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва