Постанова № 7759782, 04.12.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-47053/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю:

представника позивача - Бистрай О.М.

представника відповідача - Савченко Л.А., ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень №0000322302/0, №0000312302/0 від 12.06.2009 року, №0000322302/1, №0000312302/1 від 10.08.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень №0000322302/0, №0000312302/0 від 12.06.2009 року, №0000322302/1, №0000312302/1 від 10.08.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ДПІ у м. Полтаві в період з 30.04.2009 року по 29.05.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ПеМіКо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. В результаті даної перевірки 30.06.2009 року складений акт № 1169/23-6/21040699, згідно якого ТОВ "ПеМіКо" за 2007 - 2008 роки занижено податок на прибуток на загальну суму 220546 грн., чим порушено п.5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та у червні 2007 року і серпні 2008 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 164970 грн., чим порушено п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві 12.06.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312302/0, яким ТОВ "ПеМіКо" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 304363,20 грн., з яких 220546,00 грн. - за основним платежем, 83817,20 грн. - штрафні санкції, та № 0000322302/0, яким ТОВ "ПеМіКо" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247455,00 грн., з яких 164970,00 грн. за основним платежем, 82485,00 грн. штрафні санкції.

Вказані повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПІ у м. Полтаві, однак скарга була залишена без задоволення, а за результатами її розгляду були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2009 року № 0000312302/1, № 0000322302/1

ТОВ "ПеМіКо" із викладеними в акті № 1169/23-6/21040699 висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000322302/0, №0000312302/0 від 12.06.2009 року, №0000322302/1, №0000312302/1 від 10.08.2009 року. були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки виявлено порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.2., п.п.8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283 в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на суму 220546,00 грн., п.п. 7.2.4. п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.97 року - в результаті чого занижено ПДВ за період, що перевірявся, на суму 164970,00 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав правочин, а саме вчинив усну домовленість з ТОВ "Трім К", на купівлю-продаж товарів, фактичне виконання яких Кременчуцька ОДПІ вважає неможливими, посилаючись на те, що позивач порушив вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Інспектор, яким проводилась перевірка, дійшов висновку, що ТОВ "ПеМіКо" було неправомірно віднесено до складу валових витрат в 3 кварталі 2008 року оплату ТОВ "Трім К" в розмірі 735763 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів, в 2 кварталі 2007 та 3 кварталі 2007 року завищено валові витрати на суму 127532,07 грн. та на суму 14916,67 грн. відповідно, за договором купівлі-продажу з ТОВ "КРК Будсервіс", чим порушено п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283. В акті перевірки встановлено завищення задекларованих ТОВ "ПеМіКо" показників у рядку 07 декларацій "Сума амортизаційних відрахувань" в сумі 3973 грн., у тому числі: за 2 квартал 2007 року в сумі 699,00 грн.; за 3 квартал 2007 років у сумі 664,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 664,00 грн.; за 1 квартал 2008 року у сумі 648,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 666,00 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 632,00 грн. В порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1., п.п. 8.3.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283 підприємство нараховує амортизаційні відрахування на балансову вартість АЗС в смт. Котельва, яка не введена в експлуатацію та рахується на бухгалтерському рахунку № 15 "Капітальні інвестиції". Акт приймання-передачі основних засобів по АЗС в смт. Котельва на ТОВ "ПеМіКо" відсутній.

ТОВ "ПеМіКо" завищено податковий кредит по податку на додану вартість в червні та серпні 2007 року на загальну суму 17817,00 грн., в серпні 2008 року на суму 147153, чим порушено вимоги п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, на думку інспектора, угода між ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "КРК Будсервіс" на купівлю-продаж товарів, угода від 05.08.2008. за № 05/08/2-7 між ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "Трім К" на купівлю-продаж нафтопродуктів, не відповідають вимогам законодавства та є нікчемними.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в м. Полтаві була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Тріо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки був складений Акт № 1169/23-6/21040699 від 03.06.2009 року.

У ході перевірки встановлені порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1., п.п. 8.3.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283 в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 220546,00 грн.; п.п. 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, підприємством занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 164970,00 грн.

На підставі зазначеного акта про результати перевірки від 03.06.2009 року № 1169/23-6/21040699, згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 ст. 4, п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322302/0 від 10.02.2009р., яким визначено ТОВ "ПеМіКо" 304363,20 грн. податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у тому числі за основним платежем 220546,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 83817,20 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000312302/0 від 12.06.2009 року, яким визначено ТОВ "ПеМіКо" 247455,00 грн. податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у тому числі за основним платежем 164970,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82485,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПІ у м. Полтаві. За результатами розгляду скарги 10.08.2009 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення № 0000322302/1 та № 0000312302/1.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необгрунтованість виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "Трім К" було укладено договір від 05.08.2008 року за № 05/08/2-7 на придбання нафтопродуктів, також встановлено, що укладено угоду між ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "КРК Будсервіс" в період з травня по серпень 2007року на придбання товарів.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначені угоди є нікчемними, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" судом встановлено, що таких порушень в угодах між ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "Трім К" та ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "КРК Будсервіс" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ПеМіКо", ТОВ "Трім К" та ТОВ "КРК Будсервіс" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні.

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі"

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угода між сторонами укладалась в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів.

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочину доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Для підтвердження включення витрат на поставку до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а саме: документи, що підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, які були оформлені сторонами, а саме рахунки-фактури, акти здавання-приймання наданих послуг, податкові накладні .

Таким чином, понесені загальні витрати за договором поставки нафтопродуктів підпадають під визначення валових витрат відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: Суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Проведення вищевказаних послуг ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "Трім К" оформили договором від 05.08.2008 року за № 05/08/2-7, оплата була проведена відповідно до видаткових накладних: № 05/08/2-7 від 05.08.2008 року, № 08/08/1-7 від 08.08.2008 року, № 11/08/1-7 від 11.08.2009 року, 13/08/2-7 від 13.08.2008 року. Оплата угоди між ТОВ "ПеМіКо" та ТОВ "КРК Будсервіс" була проведена відповідно до рахунку-фактури № СФ-0001243 від 11.052007 року, видаткової накладної № РН-001651 від 25.06.2007 року, видаткової накладної № РН-001910 від 20.072007 року, рахунку-фактури № СФ-0002263 від 07.08.2007 року.

Сторони за вказаними угодами в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товару належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договори між ними укладені у встановленому законом порядку..

Таким чином, ТОВ "ПеМіКо" правомірно віднесено до складу валових витрат суму 735763,00 грн. за 3 квартал 2007 року на придбання нафтопродуктів, суму 12532,07 грн. за 2 квартал 2007 року, суму 14916,67 грн. за 3 квартал 2007 року на придбання товарів за вказаними договорами. Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 220546,00 грн.

Однак, згідно акту перевірки ДПІ у м. Полтаві встановлено завищення задекларованих ТОВ "ПеМіКо" показників у рядку 07Декларацій "Сума амортизаційних відрахувань" в сумі 3973 грн., у тому числі: за 2 квартал 2007 року в сумі 699,00 грн.; за 3 квартал 2007 років у сумі 664,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 664,00 грн.; за 1 квартал 2008 року у сумі 648,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 666,00 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 632,00 грн.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1., п.п. 8.3.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283 підприємство нараховує амортизаційні відрахування на балансову вартість АЗС в селищі міського типу Котельна, яка не введена в експлуатацію та рахується на бухгалтерському рахунку № 15 "Капітальні інвестиції".

Відповідно до стандарту бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього.

Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 року затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів, у тому числі акт приймання-передачі основних засобів, який застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для вводу їх в експлуатацію.

На ТОВ "ПеМіКо" акт приймання-передачі основних засобів по АЗС в смт. Котельва відсутній.

Позивач за час розгляду справи у суді доказів наявності відповідних документів суду не надав, тому в частині завищення витрат, задекларованих як амортизаційні відрахування, суд вбачає оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000322302/0 та № 000322302/1 обгрунтованими і вважає за необхідне в цій частині залишити рішення в силі, а відповідно частину позовних вимог - без задоволення.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, висновок відповідача про заниження податку на додану вартість є незаконним.

Отже, надані послуги з поставки нафтопродуктів та інших товарів документально оформлені відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивачем виконані вимоги пп. 5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2. ст. 10 Закону).

Таким чином, несплата податків є порушенням податкового законодавства, однак, несплата податків однією зі сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача по адміністративному позову при укладенні та виконанні спірних угод мети, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Ухилення однією із сторін від сплати податків, після здійснення угоди, відповідно до законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб субєкта підприємницької діяльності, який вчинив правопорушення.

Щодо обгрунтованості оскаржуваних рішень суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки, як на одну із підстав прийняття оскаржуваних рішень посилається на неможливість провести зустрічні перевірки з контрагентами позивача (ТОВ "Трім К" і ТОВ "КРК Будсервіс").

Суд розцінює дане посилання, як припущення з боку відповідача, яке суперечить фактичним обставинам справи, так як відсутність підтвердження фінансово-господарської операції з боку контрагента не може бути підставою для відповідальності позивача, у діях якого відсутнє правопорушення та з боку якого подано усі необхідні підтвердження правомірності своїх дій. Також у судовому засіданні представником відповідача було вказано, що висновки, на підставі яких приймаються оскаржувані рішення, були зроблені з урахуванням порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагентів позивача та акт перевірки в тому числі посилається на протокол допиту свідків, директорів ТОВ ""Трім К" та ТОВ "КРК Будсервіс".

Зазначене обгрунтування висновків також мається на сторінках 9-13 акту перевірки.

Суд не вважає за можливе та правомірне використання при прийнятті податкових повідомлень-рішень докази кримінального судочинства, особливо доказів зібраних у кримінальній справі, за якою не прийнято кінцевого рішення та докази у якій не оцінювалися ані слідчим, ані судом.

Будучи допитаною у судовому засіданні інспектор, що проводила перевірку, ОСОБА_1., показала, що факт дійсного вчинення фінансово-господарських операцій, у зв'язку із якими проведено донарахування податків, повністю підтверджується бухгалтерською документацією та у разі відсутності даних про порушення кримінальної справи щодо контрагентів, донарахування не було б проведено. При цьому повідомила, що навіть з даними кримінальної справи, на які вона посилалася, вона не була знайома, отримавши ці відомості факсом від відповідного підрозділу податкової міліції.

Наявність підтверджуючих первинних бухгалтерських документів зазначена і в акті перевірки (стор. 10 абз. 2; стор. 11 абз.5).

За таких обставин суд не може вважати оскаржувані рішення обгрунтованими і такими, що відповідають встановленим фактам.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що зазначені угоди між субєктами господарювання в судовому порядку недійсними не визнавалися, а відповідачем не було надано ніяких доказів для підтвердження факту фіктивності угод, при укладенні яких переслідувалась мета, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства.

Позивачем доведено правомірність своїх дій. В той же час обгрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведено.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000322302/0, №0000312302/0 від 12.06.2009 року, № 0000322302/1, №0000312302/1 від 10.08.2009 року підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000312302/0 ДПІ у м. Полтаві від 12 червня 2009 року та № 0000312302/1 ДПІ у м. Полтаві від 10 серпня 2009 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000322302/0 ДПІ у м. Полтаві від 12 червня 2009 року та № 0000322302/1 ДПІ у м.Полтаві від 10 серпня 2009 року в частині донарахування податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій, окрім донарахування податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій, що вчинене внаслідок завищення суб'єктом господарювання показників амортизаційних відрахувань, встановлених згідно акту ДПІ у м. Полтаві № 1169/23-6/21040699 від 03.06.2009 року.

В частині донарахування податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій, що вчинене внаслідок завищення суб'єктом господарювання показників амортизаційних відрахувань - позовні вимоги залишити без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000322302/0 ДПІ у м.Полтаві від 12 червня 2009 року та № 0000322302/1 ДПІ у м.Полтаві від 10 серпня 2009 року в цій частині залишити без змін.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2009 року.

СуддяІ.С. Шевяков