Рішення № 77597024, 12.10.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6121/18

Провадження № 2/0182/3107/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.10.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого – судді Тихомирова І.В.

за участю секретаря – Рахуба О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Управління комунального майна Нікопольської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права на приватизацію житлового приміщення.

Свої вимоги мотивують тим, що у 1961 року ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 отримали від Нікопольського Південнотрубного заводу ордер, на підставі якого вони разом з донькою, ОСОБА_4 (після укладання шлюбу - Скряженко) ОСОБА_5 почали проживати у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Після вселення ордер був ними зданий до житлово-експлуатаційної організації. 08.08.1974 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, однак вони залишилися проживати разом у спірному житлі. 15.08.1997 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відповідальним квартиронаймачем стала ОСОБА_1, разом з якою зареєстровані та проживають її онука ОСОБА_2 та неповнолітній правнук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Реалізуючи своє право на приватизацію житла, вона разом з членами родини звернулася до Управління комунального майна Нікопольської міської ради з відповідною заявою та пакетом документів для оформлення. Однак, позивачам в приватизації квартири було відмовлено, оскільки ними не був наданий ордер, на підставі якого вони вселилися в цю квартиру. Даний факт став причиною звернення позивачів до суду з вимогою визнати за ними право на приватизацію квартири без надання відповідачу ордеру про надання житлової площі.

Позивачі у судове засідання не з’явились, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити (а.с. 37-38).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності з винесенням рішення відповідно до діючого законодавства України (а.с.39-40).

Суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виник спір стосовно приватизації житла за відсутності ордеру про надання житлової площі.

Як встановлено судом, у квартирі АДРЕСА_2 з 23.03.1982 року зареєстрована ОСОБА_1, з 09.09.2004 року – її онука ОСОБА_2 та з 12.12.2004 року – правнук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою № 1644 від 16.07.2018 року, виданою ОСББ «Каштанова 52», (а.с.22).

Відповідальним квартиронаймачем зазначеної квартири є ОСОБА_1, яка оформила особовий рахунок № 9710321 на своє ім’я та уклала договір № 6527 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з «Керуюча компанія «ДомКом Нікополь» (а.с.23,24).

ОСОБА_1 звернулася до Управління комунального майна Нікопольської міської ради із заявою щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 сім’єю у складі 3 чоловік, проте 13.02.2018 року за вих. № 353/18 їй було відмолено у вчиненні дій через відсутність у документах, які були надані ОСОБА_1 для приватизації, копії ордеру про надання житлової площі, який є підставою для вселення та на підставі якого укладається договір найму (а.с.30).

Для вирішення цього питання позивач ОСОБА_1 звернулася до правонаступника Південнотрубного заводу – Публічного акціонерного товариства «Нікопольський південнотрубний завод», ліквідатором якого 30.03.2018 року за вих. № 28 їй було повідомлено, що надати належним чином засвідчені копії документів про виділення квартири неможливо, оскільки увесь житловий фонд, який обліковувався підприємством, було передано до комунальної власності м. Нікополь. Разом з будинками здійснено передачу всієї документації по паспортизації (ордери, рішення про виділення квартир, документи на прописку, тощо) мешканців цього житлового фонду. На сьогоднішній день ПАТ «НПТЗ» знаходиться в процедурі ліквідації та на підприємстві залишився лише кадровий архів. Документи щодо передачі житлового фонду не збереглися, оскільки передача здійснювалася до 2000 року, а строк зберігання документів такого характеру становить 3 роки (а.с.28).

ОСОБА_1 також зверталася до Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації та 02.07.2018 року за вих. № Б-74-2018 їй було роз’яснено, що в документах виконкому Нікопольської міської ради депутатів трудящих Дніпропетровської області та в документах комітету профспілок Нікопольського Південнотрубного заводу за 1961 рік, які знаходяться на зберіганні в держархіві області, рішення або постанови про виділення житлової площі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3, яка на той час мала назву «Саратовська», в м. Нікополь не виявлено. Крім того повідомлено, що ордери на квартири громадян на зберігання до держархіву області не входять (а.с.29).

Відповідно до довідок Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філії – Дніпропетровське регіональне управління № 6-8, № 6-9, від 26.02.2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою місця свого реєстрації приватизаційні чеки не використовували (а.с.26,27).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване (а.с.41).

Згідно з ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Норми ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлюють, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 10 ст.8 Закону України вищевказаного закону - приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об’єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Пунктами 4, 5 ст. 5 передбачено право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

Згідно ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовне (обов’язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, і як вбачається, на спірну квартиру позивачів не розповсюджується.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

За весь час проживання позивачів у спірній квартирі і до теперішнього часу жодним власником будинку або балансоутримувачем не пред’являлося до них претензій щодо незаконності їх зайняття житла.

З огляду на вказані обставини, позивачі мають право на приватизацію жилого приміщення квартири, у якій вони мешкають.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, враховуючи, що позивачі вселені до квартири на законних підставах, так як неправомірність їх проживання ніхто не оспорює, а відсутність одного лише ордеру про надання житлової площі позбавляє позивачів можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених обставин судовий збір по справі підлягає зарахуванню в дохід держави (а.с.1).

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ч. 1 ст. 328, ч. 1 ст. 345 ЦК України, ст.ст. 12,13,18,76,81,263-265 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Управління комунального майна Нікопольської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, право на приватизацію квартири АДРЕСА_4, загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., за відсутності ордеру про надання житлової площі.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_6