Рішення № 77596201, 16.10.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16915/17

Провадження № 2/201/836/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду . Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

16.11.2017р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. № 4-5).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.12.2017р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи (а.с. № 62).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 28.09.2006р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 09.2/322-6 про надання відновлювальної кредитної лінії, згідно якого відповідачу було встановлено ліміт кредитування у сумі 48000 дол. США. За користування кредитом відповідач сплачує позивачу відсотки у розмірі 13% річних. Грошові зобов'язання відповідача перед позивачем за договором № 09.2/322-6 на сьогоднішній день залишаються невиконаними, відповідач має прострочену заборгованість, в зв'язку з чим, позивач з метою подальшого захисту своїх законних прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості, яка станом на 23.05.2017р. складає 43607,76 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 43267,03 дол. США, прострочена заборгованість по відсоткам - 340,73 дол.США.

Ухвалою суду від 19.09.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати) було замінено назву позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Укрсоцбанк» у зв'язку з перейменуванням банку та відповідним клопотанням представника позивача (а.с. № 86, 111).

Представник позивача - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 13.08.2018р. - а.с № 114) в судове засідання 16.10.2018р. не з'явився, про день та час розгляду справи представник позивача повідомлений належним чином (а.с.№ 112). 04.10.2018р. до суду надійшла заява представника позивача, в якій представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи (ас. №113).

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання 16.10.2018р. також надав заяву про можливість розгляду справи без його участі, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, враховуючи, що прострочена заборгованість почала накопичуватися з 11.01.2008р., а позивач звернувся до суду лише в листопаді 2017р. (а.с. № 77-78, 116).

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Відповідно до положень ст. 223, ч.2 ст.247 ЦПК України, та враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, їх заяви про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи 16.10.2018р. здійснювався без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Підстав для винесення по справі заочного рішення відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України не вбачається, оскільки відповідач висловив свої заперечення проти позову, яким буде дана належна оцінка поряд з іншими обставинами та доказами у справі.

Підготовче засідання у цій справі проведено 19.09.2018р. відповідно до вимог ст.ст. 197-198, п.3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України (а.с. № 111).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши позиції сторін та докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.09.2006р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 09.2/322-6 про надання відновлювальної кредитної лінії.

Згідно цього договору відповідачу було встановлено ліміт кредитування у сумі 48000 дол.США, за користування кредитом відповідач сплачує позивачу відсотки у розмірі 13% річних, комісії в порядку визначеному умовами договору та погодженим сторонами згідно графіку змін максимального ліміту заборгованості з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 27.09.2021р. (а.с. № 6-11) Відповідно до додаткової угоди сторони домовились про зміну відсоткової ставки з 01.07.2008р. на рівні 13,5% (а.с. № 12).

Згідно до умов п.3.3.8, 3.3.10. позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору відсотки в розмірі, передбаченому п.1.1.1 договору та комісії в розмірах та в порядку визначеному п.п.2.4,2.5,2.8 договору. Здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1..1 договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, що визначений в п.1.1.1. договору.

За текстом позовної заяви, позивач зазначає, що на даний час грошові зобов'язання відповідача перед банком за договором № 09.2/322-6 залишаються невиконаними, заборгованість по тілу кредиту та відсотки за користування не погашені, а отже позивач просить суд стягнути з відповідача станом на 23.05.2017р. заборгованість, яка складає 43607,76 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 43267,03 дол. США, прострочена заборгованість по відсоткам - 340,73 дол. США.

Договір про надання відновлювальної кредитної лінії є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та скріплений печаткою, що підтверджує досягнення всіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Умовами договору №09.2/322-6 визначено, що за користування кредитом відповідач сплачує позивачу відсотки у розмірі 13% річних, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд керується наданим позивачем розрахунком (а.с. № 18), правильність якого не спростовувалася відповідачем, проте задовольняючи позовні вимоги частково виходить з наступного.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 23.05.2017р. заборгованість в розмірі 43267,03 дол.США відображена в розрахунку, як прострочена заборгованість по тілу кредиту та розрахована за період з 11.12.2006р. по 06.07.2012р., заборгованість в розмірі 340,73 дол.США відображена в розрахунку, як відсотки нараховані на строкову заборгованість.

Відповідно до ст. 599, ч.2 ст. 615 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушене нею зобов'язання.

Відповідно до п.1.1.1. договору встановлено, що кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту є 27.09.2021р. (а.с. № 7).

Згідно п.7.3 встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (а.с. № 11).

Порядок дострокового стягнення врегульований п.3.3.11 договору, який передбачає, що боржник зобов'язаний протягом 30 днів з дати одержання повідомлення погасити заборгованість в повному обсязі. Відповідне повідомлення з вимогою до боржника про сплату в повному обсязі заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, пені було направлено відповідачу 20.07.2017р.(а.с. № 16-17)

Якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Відповідачем було зроблено заяву про застосування судом строків позовної давності. Оцінюючи, доводи відповідача викладені в заяві, в сукупності з обставинами встановленими судом при розгляді справи, суд вважає можливим застосовати строки позовної давності в повному обсязі в частині вимог про стягнення відсотків в розмірі 340,73 дол.США, проте частково щодо вимог про стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту, а саме, заявлених до 10.11.2014р.

При розгляді справи також прийнято до уваги, що відповідач так і не надав документів, які б підтвердили реалізацію предмета застави, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. № 68). За заявою відповідача суд декілька разів відкладав розгляд справи, між тим таких доказів суду так і не було надано, крім того, заявою від 19.09.2018р. відповідач зазначив, що усі докази ним подані (а.с. № 110).

Отже відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог тільки з підстав пропуску строків позовної давності (а.с. № 77-78, 116).

Частина 4 ст. 267 ЦК України визначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

Як вже встановлено судом, строк виконання основного зобов'язання умовами договору встановлений до 27.09.2021р. Відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1..1 договору, сума різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді складає 266 дол.США (стовбчик 3 «розмір максимально припустимої заборгованості за основним боргом по кредиту, дол. США), виходячи з чого суд приходить до висновку, що погашення тілу кредиту передбачає сплату щомісячного платежу в строки встановленим графіком в розмірі 266 дол.США.

Згідно до розрахунку заборгованості останнє погашення по тілу кредиту здійснено відповідачем 18.04.2011р. в розмірі 909,40 дол. США, тобто, починаючи з 10.05.2011р. (чергова дата платежу згідно графіку) позивач був обізнаний про порушення свого права як кредитора внаслідок неналежного виконання боржником грошових зобов'язань, проте з позовом до суду звернувся лише 08.11.2017р., а отже, з вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту за період з 10.05.2011р. по 10.10.2014р., позивач звернувся до суду з пропуском строків позовної давності.

Виходячи з положень ст.ст. 256,257 ЦК України, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2, на користь АТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню прострочена заборгованість по тілу кредиту за період з 10.11.2014р. по 08.11.2017р. в межах 3 років в розмірі 32095,03 дол.США що за офіційним курсом НБУ станом на 16.10.2018р. (27,9281 грн. за 1 дол.США) еквівалентно 896353,21 грн., виходячи з наступного розрахунку: 266 дол.США *42 платежі (10.05.2011р. по 10.10.2014р. - період, за яким судом застосовані строки позовної давності) = 11172 дол.США; 43267,03 дол.США (сума заборгованості по тілу кредиту заявлена позивачем станом на 23.05.2017р. - 11172 дол. США = 35095,03 дол.США).

Вирішуючи позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 340,73 дол.США, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, враховуючи, що відповідна сума заборгованості згідно з розрахунку позивача розрахована на строкову заборгованість по тілу кредиту з урахуванням останнього платежу погашення 10.04.2008р., позивач звернувся до суду з відповідною вимогою в листопаді 2017р., а отже зі спливом строків загальної позовної давності.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 13445,30коп. (1,5% від задоволеної суми розмірі 32095,03 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.10.2018р. становить 896353,21коп.),

Сплата позивачем при подачі позову судового збору у розмірі 16712,67 грн. (1,5% від заявленої суми. 43 607,76 дол. США , що в гривневому еквіваленті станом на 28.08.2017р. становить 1113982,03коп.), підтверджується платіжним дорученням (а.с. № 2-3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором № 09.2/322-6 про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.09.2006р. станом на 23.05.2017р. в розмірі 32095,03 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту 32095,03 дол.США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13445грн.30коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.