Ухвала суду № 77594433, 29.10.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5696/18

Провадження № 2-п/219/69/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Волохіної Г.С.

представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором без номеру від 07.06.2008 року у розмірі 35794 (тридцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 28 коп., яка складається з наступного: 4228,60 грн. – заборгованість за кредитом; 28285,00 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1680,68 грн. – штраф (процентна складова), а також судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

В судове засідання представник позивача (заінтересована особа) та відповідач (заявник) не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином: заявник – у відповідності до частини 9 статті 128 ЦПК України, заінтересовані особи – у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Представник заінтересованої особи надіслав на адресу суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, з якого вбачається, що виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань – відповідач належним чином повідомлений та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Окрім того, відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач мають істотне значення для правильного вирішення справи. Не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що відповідач приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 26 липня 2013 року. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено, та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більш того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких 25 листопада 2015 року, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього дня липня 2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 30 травня 2018 року – до спливу строку позовної давності. У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Просить у перегляді заочного рішення відмовити за наведених вище підстав.

В судовому засіданні представник заявника (відповідача) ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити з тих підстав, що в ній вказані, та скасувати заочне рішення призначивши справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку представника заявника (представника відповідача), вивчивши матеріали цивільної справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 219/5696/18, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором без номеру від 07.06.2008 року у розмірі 35794 (тридцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 28 коп., яка складається з наступного: 4228,60 грн. – заборгованість за кредитом; 28285,00 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1680,68 грн. – штраф (процентна складова), а також судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. (а.с.41-42). Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно п. 3 ч. 2ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

У відповідності до ч. 3ст. 287 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України,заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Твердження відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, щодо поважності його неявки в судове засідання, через відсутність належного повідомлення про розгляд справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, який повинен був відбутися об 11 годині 00 хвилин 19 липня 2018 року шляхом направлення судової повістки за її адресою реєстрації (а.с.27), про отримання нею судової повістки у строки, передбачені діючим ЦПК України підтверджується поштовим повідомлення, згідно якого вона отримала судову повістку 26 червня 2018 року (а.с.30), а 19 липня 2018 року відповідач особисто у суді отримала судову повістку під розпис на наступне судове засідання – 10 годину 30 хвилин 07 серпня 2018 року, про що свідчить розписка в матеріалах справи, на якій стоїть підпис самої відповідачки (а.с.32), що не спростовано відповідачем.

Щодо посилання відповідача на те, що строк позовної давності за вимогами позивача сплинув, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін. При цьому автоматично пролонгується не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг строк погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Частиною першою статті 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Разом із тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також в постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14), роз’яснено судам, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Отже, суд приходить до висновку, що встановлений законодавцем строк звернення до суду з позовом позивачем пропущено не було, а тому вимога відповідача щодо застосування строку позовної давності і відмови за цих підстав у позові є необґрунтованою і такою, що суд не приймає її до уваги та за основу при вирішенні заяви про перегляд заочного рішення у цій ухвалі.

Що стосується посилання заявника, щодо безпідставності позовних вимог позивача, які вказані у заяві про перегляд заочного рішення, то останні були враховані судом при винесенні рішення. Відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 22 серпня 2018 року.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_1 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Крім того, кредитний договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений 07 червня 2008 року, тому саме з цього часу заявник повинен був бути обізнаним про наявність свого боргового зобов’язання перед банком.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У зв’язку з наведеним, суд вважає, що заявник не навів доводів про поважність причин пропуску строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Суд, також не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішення по суті та обґрунтуванням апеляційної скарги, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Частиною 4ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Н. М.Медінцева