Рішення № 77593610, 24.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1451/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, Одеса, Одеська область, 65003) до відповідача: Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича (АДРЕСА_1,65066) про стягнення 15552,38 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича про стягнення 15552,38 грн. з яких 10103,80грн. - основний борг, 930,95грн. - індекс інфляції, 3188,89грн. - пеня, 318,36грн. - 3% річних, 1010,38грн.-штраф за прострочення платежу.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №02825 від 23.04.2015р.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ніколи не підписував договір поставки №02825 від 23.04.2015р., товар не отримував і не оплачував.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2017р. порушено провадження у справі №916/1451/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" до Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича про стягнення 15552,38 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2017р. по справі 916/1451/17 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз. Оплату проведення судової експертизи покладено на фізичну особу-підприємця Карпенка Олександра Павловича. Провадження у справі № 916/1451/17 зупинено, матеріали справи направлено судовим експертам Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення судового експерта покладено наступне питання (з урахуванням ухвали суду від 08.11.2017р.):

- чи виконані всі підписи в оригіналі Договору поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року фізичною особою-підприємцем Карпенком Олександром Павловичем чи іншою особою?

19 вересня 2017 року до Господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист ОНДІСЕ від 22.08.2017 р. № 17-3679 вих. (вх. суду №2-4979/17) з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку з чим, листом від 21.09.2017р. суд витребував справу №916/1451/17.

23 жовтня 2017 року до господарського суду повернулась справа №916/1451/17.

Ухвалою суду від 08.11.2017р. клопотання судового експерта (вх. ГСОО № 2-4979/17) задоволено. Провадження у справі № 916/1451/17 зупинено.

14 листопада 2017 року до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 08.11.2017р., у зв'язку з чим справа №916/1451/17 направлена до Одеського апеляційного господарського суду.

05 грудня 2017 року до суду надійшов лист ОНДІСЕ про залишення експертизи без виконання.

06 грудня 2017 року матеріали справи №916/1451/17 повернуто до Господарського уду Одеської області.

Ухвалою суду від 07.12.2017р. провадження у справі № 916/1451/17 поновлено з 15.01.2018р., розгляд справи призначено на "15" січня 2018 р. о 14:50.

15 січня 2018 року ухвалою суду справу № 916/1451/17 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з викликом сторін. Судове засідання призначено на 24 січня 2018 року о 10 год. 30 хвл.

22 січня 2018 року до Господарського суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої відповідач просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи відповідачем запропоноване наступне питання:

- чи виконаний підпис від імені Карпенка Олександра Павловича у договорі поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року Карпенком Олександром Павловичем чи іншою особою?.

Ухвалою суду від 24.01.2018року клопотання (вх. №2-359/18) Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича про призначення судової почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі №916/1451/17 судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено судовим експертам Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланежеронівська, 21. На вирішення експертизи поставлені наступне питання: чи виконані всі підписи в оригіналі Договору поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року фізичною особою-підприємцем Карпенком Олександром Павловичем чи іншою особою?. Провадження у справі №916/1451/17 зупинено до отримання результатів експертизи.

14 березня 2018 року до Господарського суду Одеської області надійшов супровідний лист ОНДІСЕ від 06.03.2018 р. № 18-570 вих. (вх. суду №2-1565/18) з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку з чим, листом від 15.03.2018р. суд витребував справу №916/1451/17.

26.04.2018року справа повернута до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 4.2.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 22.12.2017р. (протокол №17-13/2017), приймаючи до уваги відрахування зі складу Господарського суду Одеської області судді Никифорчука М.І. та поверненням до суду 26.04.2018р. з експертної установи справи №916/1451/17 , призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної справи та визначено суддю Літвінова С.В..

Ухвалою суду від 05.05.2018року прийнято справу №916/1451/17 до провадження суддею Літвіновим С.В. Провадження по справі поновлено. Справу №916/1451/17 вирішено розглядати за правилами загального провадження зі стадії підготовчого провадження. Розгляд клопотання призначено на "14" травня 2018 р. о 11:45.

Ухвалою суду від 14.05.2018року оголошено перерву на 16.05.2018року.

Ухвалою суду від 16.05.2018року клопотання Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 16.02.2018р. по експертизі №18-570 (вх. 2-1565 від 14.03.2018р.) - задоволено повінстю. Надано вільні зразки підписів Карпенка Олександра Павловича у оригіналах документів. Надано експерементальні зразки підписів Карпенка Олександра Павловича на 10 ти аркушах паперу формату А4 які виконані на лінії графлення. Зупинено провадження у справі №916/1451/17 до закінчення проведення судової почеркознавчої експертизи та отримання господарським судом Одеської області експертного висновку по результатам проведеної судової почеркознавчої експертиз та надіслано матеріали справи № 916/1451/17 на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

10.09.2018року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2018 року провадження у справі поновлено. Підготовче засідання призначено на "01" жовтня 2018 р. о 10:00.

Ухвалою суду від 01.10.2018року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на 24.10.2018року.

Представники сторін в судове засідання призначене на 24.10.2018року не з'явились, про місце, дату та час судових засідань повідомлялись судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.

У судовому засіданні 24.10.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Як зазначає позивач, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» ЄДРГІОУ 38351958 (далі по тексту - ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН») та фізичною особою- підприємцем Карпенко Олександром Павловичем, ІПН НОМЕР_1 (далі по тексту - ФОП Карпенко О.П.) було укладено договір поставки № 02825 від 23 квітня 2015р. (далі по тексту - Договір).

Згідно умов Договору, ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» зобов'язалося поставити, а ФОП Карпенко О.П. зобов'язався прийняти та оплатити лікеро-горілчану продукцію та інші продукти харчування за цінами, в асортименті і кількості згідно накладних.

ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» стверджує, що виконало свої зобов'язання за Договором чином та поставило ФОП Карпенко О.П. товар на суму 15930,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №442451 від 26.04.2016р. на суму 6297,16грн. та видатковою накладною №442565 від 26.04.2016р. на суму 9633,28грн.

Відповідно до п. 6.6 Договору, ФОП Карпенко О.П. (Покупець) зобов'язаний проводити розрахунок з ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» (Постачальник) за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення в касу ТОВ «ТАІС- ДІСТРИБЬЮШН».

Отже, позивач вважає, що строк виконання зобов'язань Покупця по сплаті за поставлений товар згідно видаткових накладних №442451 від 26.04.16р. та №442565 від 26.04.16р. настав « 11» травня 2016 р.

Проте, позивач в позовній заяві стверджує, що станом на 29.05.2017р., зобов'язання ФОП Карпенко О.П. перед ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» за Договором не виконані у повному обсязі, в результаті чого, у ФОП Карпенко О.П. виник борг перед ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» на суму 10103,80 грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ « ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН », позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 15552,38 грн. з яких 10103,80грн. - основний борг, 930,95грн. - індекс інфляції, 3188,89грн. - пеня, 318,36грн. - 3% річних, 1010,38грн.-штраф за прострочення платежу та судові витрати у розмірі 1600грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено, що позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» та фізичною особою- підприємцем Карпенко Олександром Павловичем, було укладено договір поставки № 02825 від 23 квітня 2015р.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №02825 від 23.04.2015р. в результаті чого, у ФОП Карпенко О.П. виник борг перед ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» на суму 10103,80 грн.

Також, в якості доказу виникнення боргу позивач надав копії видаткових накладних №442451 від 26.04.2016р. на суму 6297,16грн. та №442565 від 26.04.2016р. на суму 9633,28грн..

Отже, товар був поставлений на суму 15930,44грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що зобов'язання відповідач за Договором не виконав у повному обсязі, але звернувшись з позовом просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар на суму 10103,80 грн.. Докази часткової оплати боргу в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що ухвалою суду від 24.01.2018року клопотання (вх. №2-359/18) Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича про призначення судової почеркознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі №916/1451/17 судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено судовим експертам Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланежеронівська, 21. На вирішення експертизи поставлені наступне питання: чи виконані всі підписи в оригіналі Договору поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року фізичною особою-підприємцем Карпенком Олександром Павловичем чи іншою особою?.

10.09.2018року від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи №18-570 від 22.08.2018 року відповідно якого Підписи від імені Карпенка Олександра Павловича у наданому на експертизу договорі поставки №02825 від 23.04.2015 розміщені:

- у нижній частині лицьової сторони першого аркушу досліджуваного документу (а.с.123), в графі «Покупець»;

- у нижній частині зворотної сторони першого аркушу досліджуваного документу (а.с.123), в графі «Покупець»;

- у нижній частині другого аркушу досліджуваного документу (а.с.124), в розділі «Покупець» у графі «Директор» праворуч від рукописного запису «Карпенко А.П.», виконані не самим Карпенка Олександром Павловичем, а іншою особою.

Отже, враховуючи висновок судової почеркознавчої експертизи №18-570 від 22.08.2018 року, договір поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року фізичною особою - підприємцем Карпенко Олександром Павловичем не підписувався.

Крім того, у видаткових накладних №442451 від 26.04.2016р. та №442565 від 26.04.2016р. зазначено, що товар отримував ОСОБА_1

Відповідно п. 5.5. договору поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року сторони домовились, що уповноваженими представником (Ками) Покупця (в даному договорі іменується - Покупець) в договірних відносинах, уповноваженими за даним Договором отримувати товарно-матеріальні цінності, окрім особи, що підписує Договір, є ОСОБА_1

Така як відповідач договір поставки № 02825 від 23 квітня 2015 року не підписував, то суд доходить висновку, що особа яка вказана в договорі як отримувач товарно-матеріальних цінностей не є уповноваженим представником ФОП Карпенко О.П..

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, договір поставки № 02825 від 23.04.2015 року та надані в якості доказів отримання товару видаткова накладна №442451 від 26.04.2016р. на суму 6297,16грн. та видаткова накладна №442565 від 26.04.2016р. на суму 9633,28грн. не можуть бути прийнятими судом як належні докази з огляду на той факт, що позивачем не доведено отримання товару відповідачем.

З врахуванням відсутності належних та допустимих доказів які б підтверджували факт отримання відповідачем товару та те, що відповідачем взагалі не підписувався договір поставки № 02825 від 23.04.2015 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" до Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 10103,80 грн. задоволенню судом не підлягають.

Задоволенню не підлягають вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 930,95грн., 3188,89грн. - пені, 318,36грн. - 3% річних, 1010,38грн.-штрафу за прострочення платежу так як ці вимоги є похідними.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 15552,38 грн. з яких 10103,80грн. - основний борг, 930,95грн. - індекс інфляції, 3188,89грн. - пеня, 318,36грн. - 3% річних, 1010,38грн.-штраф за прострочення платежу, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, факту отримання відповідачем товару за договором поставки № 02825 від 23.04.2015 року, а отже не доведено факту порушення його прав за захистом яких останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрати пов'язані із проведенням експертизи покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю " ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН " до Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича про стягнення 15552,38 грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, Одеса, Одеська область, 65003, код ЄДРПОУ 38351958) на користь Фізичної особи-підприємця Карпенка Олександра Павловича (АДРЕСА_2, 65066, ІПН НОМЕР_1) витрати пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 6177,66грн. (щість тисяч сто сімдесят сім грн. 66 коп.).

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов