Рішення № 77592729, 02.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 листопада 2018 р. № 2040/5179/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. О. Яроша, буд. 140, с. Соколове, Зміївський район, Харківська область,63420, код1400036009) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 15,м. Зміїв,Харківська область,63404, код ЄДРПОУ41248550) про визнання незаконними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом та просить визнати незаконними дії Зміївського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України Харківської області щодо невиплати пенсії з 01.05.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення Зміївскього відділу з питань призначення , перерахунку та виплати пенсії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України харківської області від 20.04.2018 року про припинення виплати пенсії з 01.05.2018 року; зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Харківської області поновити виплату пенсії з 01.05.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонеркою та отримує пенсію у разі втрати годувальника. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції в її населеному пункті віна була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Зміївського району Харківської області, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте, відповідач з травня 2018 року припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст.49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивачка вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 19.07.2018 року надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив що виплата пенсії була припинена, оскільки позивач не перебував за місцем реєстрації. Враховуючи зазначене, Управління діяло правомірно щодо призупинення виплати пенсії позивачу, а отже позовні вимоги є незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 р. зупинено провадження у справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 р. поновлено провадження в адміністративній справі.

З 25.09.2018 року по 22.10.2018 року головуюча по справі суддя перебувала у щорічній відпустці та з 23.10.2018 року по 26.10.2018 року на лікарняному.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачка є пенсіонером та отримує пенсію у разі втрати годувальника, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.12). Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Зміївської міської ради від 19.04.2018 р. №0000518826 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивачки є: вул. ОСОБА_2, б. 140, с. Соколово, 63420, Зміївський район, Харківська обл. (а.с.14).

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримувала пенсію, у травні 2018 року виплата пенсійних виплат припинена. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивачка звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ОСОБА_3 № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ОСОБА_3 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд зазначає, що конституційне поняття «ОСОБА_3 України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте згідно з наявною в матеріалах справи копією рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії від 20.04.2018 року виплата пенсії припинена на підставі рішення комісії з питань призначення )відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 14 від 03.04.2018 року відповідно до якого позивачці скасована довідка внутрішньо переміщеної особи. (а.с.28)

ОСОБА_3 № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як скасування довідки ввнутрішньо перерміщеної особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи вказане рішення відповідача з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про те, що те, що воно прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки, відповідно до положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, суд приїходить до висновку, що вимоги про зобов'язання відповідача поновити виплату, починаючи з 01.05.2018 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визання незаконними дій відповідача по невиплаті пенсії позивачці, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки саме відповіждне рішення субєкта владних повноважень, а не дії створюють відповідні правові наслідки та відповідно охоплюється визнанням потиправності та скасуваням зазначеного рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 року суд відстрочив позивачці сплату судового збору до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 371 КАС України, суд, –

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: вул. О. Яроша, буд. 140,с. Соколове, Зміївський район, Харківська область,63420) до Зміївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550, адреса: 63400, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати рішення Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України харківської області від 20.04.2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 01.05.2018 року

Зобов’язати Зміївське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) з 01.05.2018 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Стягнути з Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41248550, адреса: 63400, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) до Державного бюджету України (отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд") несплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.