Рішення № 77592721, 02.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 листопада 2018 р. № 2040/6958/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат з 1 липня 2016 року; визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсійних виплат за весь минулий час з моменту припинення виплати, а саме з 1 липня 2016 року по 1 жовтня 2017 року; зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити нарахування та виплату належної їй пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 1 липня 2016 року по 1 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем припинено виплату пенсії без прийняття рішення про таке припинення і за відсутності встановлених на законодавчому рівні підстав для такого припинення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачам строк для надання відзивів на адміністративний позов.

Ухвалу від 28.08.2018 року відповідач ОСОБА_3 об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області отримав 04.09.2018 року, що підтверджується поштовим повідомлення 6130101032720.

12.09.2018 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області надійшов відзив на позов. В якому відповідач зазначив, що управління діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Від відповідача, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

З 25.09.2018 року по 22.10.2018 року головуючий по справі суддя перебувала у щорічній відпустці та з 23.10.2018 року по 26.10.2018 року на лікарняному.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є громадянкою України, пенсіонеркою, що підтверджується пенсійним посвідченням №123792, виданим 23.06.1988 року (а.с. 13).

Позивач залишила постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 та переїхала до м. Бахмут, Донецької області, де була взята на облік внутрішньо переміщених осіб, а в жовтні 2017 року до Лозівського району Харківської області (довідка про взяття на облік № НОМЕР_1 від 18.10.2017 року) – а.с. 28,40.

Як встановлено судом, позивачка перебуває на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію з жовтня 2017 року.

Листом від 20 березня 2018 року за вих. № 51/с-6 Лозівське ОУПФ України повідомило позивачку про те, що згідно з протоколом №75 від 27.10.2017 року комісія з питань призначення (відновлення) та здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийняла рішення відновити позивачці виплату пенсії з 01.10.2017 року. Після надходження вищезазначеного протоколу засідання комісії пенсію поновлено з 01.10.2017 року та виплачено в січні 2018 року.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

При цьому, положеннями ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Отже вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем -1 винесено розпорядження від 11.03.2016 року (а.с.31) про припинення виплати пенсії позивачці з 01.03.2016 року на підставі наявності інформації від СБ України, що потребує з’ясування. Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено таких підстав для припинення або призупинення виплати пенсії.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Заслуговують уваги обставини того, що пп. 2 і 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі: встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Однак, суд зазначає, що до суду не надано доказів скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, відповідач-1, припиняючи виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами підстав, порушив право позивачки на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачці з 01.07.2016 року здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1, які полягають у припиненні пенсійних виплат на адресу позивачки з 01.07.2016 року підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 від 03.05.2018 р. (провадження № Пз/9901/20/18).

З метою захисту прав позивача, виходить за межі позовних вимог та скасовує рішення відповідача б/н від 11.03.2016 року про припинення виплат позивачці пенсії, оскільки розглядом справи підтверджена незаконність останнього.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсійних виплат за весь минулий час з моменту припинення виплати, а саме з 1 липня 2016 року по 1 жовтня 2017 року, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пенсійна справа позивачки надійшла до управління у жовтні 2017 року (а.с.33, зворотній бік), а отже саме з цього часу у відповідача виник обов’язок нарахування та виплати пенсії.

Проте суд зауважує, що згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги той факт, що на момент розгляду справи позивачка перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком здійснити нарахування та виплату позивачці належної їй пенсії з 1 липня 2016 року по 1 жовтня 2017 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 64662, Харківська обл.., АДРЕСА_1) до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (м. Бахмут, вул.Миру,35, код ЄДРПОУ 42172734), ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (м. Лозова, м-н.4, будинок 73, код ЄДРПОУ 40383072) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) з 1 липня 2016 року.

Скасувати розпорядження Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 від 11.03.2016 року.

Зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (м. Лозова, м-н.4, будинок 73, код ЄДРПОУ 40383072) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: 64662, Харківська обл.., АДРЕСА_1) належної їй пенсії з 1 липня 2016 року по 1 жовтня 2017 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.