Рішення № 77592647, 01.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/85/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2018 Справа № 908/1784/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

від позивача - Суниця А.А., довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018 р.;

від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1784/18

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни (69006, АДРЕСА_1)

про стягнення 28842,95 грн.

СУТЬ СПОРУ:

06.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1762 від 29.08.2018 р.) Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію в сумі 23617,14 грн., пені в сумі 2719,59 грн., 3% річних в сумі 570,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 1935,78 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 року, що разом складає 28842,95 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1784/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 р. суддею Ярешко О.В. прийнята до розгляду позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", відкрито провадження у справі № 908/1784/18, якій присвоєно номер провадження 22/85/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.10.2018 р. об 11:30.

09.10.2018 р. на адресу суду від позивача надійшов лист вих. № 2053 від 04.10.2018 р., в якому останній зазначає, що в позовній заяві було зазначено, що на момент укладення договору приміщення по вул. Незалежної України (40 років Радянської України), 6 належало відповідачу на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.06.2018 р. № 127786170. Вказує, що в самій інформації з Держреєстру було зазначено, що підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу № 275 від 15.03.2000 р. Пояснює, що в підтвердження того, що відповідач дійсно є власником приміщення по вул. Незалежної України (40 років Радянської України), 6 позивач долучив до позовної заяви вказану інформацію з Держреєстру. Вказує, що не може надати суду копію договору купівлі-продажу від 15.03.2000 р. з незалежних від нього об'єктивних причин.

В судовому засіданні 09.10.2018 р. була оголошена перерва в порядку приписів ст. 216 ГПК України до 01.11.2018 р. о 10:45, про що винесено ухвалу. Вказаною ухвалою запропоновано позивачу у строк до 19.10.2018 р. надати пояснення щодо нарахування пені, на які представник посилався в судовому засіданні, копії вказаних документів невідкладно вручити або надіслати відповідачу, докази вручення/надіслання надати суду.

23.10.2018 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про виправлення описок вих. № 2088 від 22.10.2018 р., в якій останній зазначає, що в розрахунку суми пені за лютий 2018 року в графі «період нарахування пені з урахуванням зміни ставки НБУ» була допущена описка, а саме: замість періоду нарахування « 12.04.2018р. - 30.06.2018р.», помилково було зазначено « 12.04.2018 - 30.04.2018 р.», а в графі «кількість днів прострочки» за лютий 2018 р. замість 19 днів повинно бути 80 днів прострочення, а в графі «сума» замість 47,32 грн. повинно бути 199,25 грн. Позивач вказує, що у зв'язку з цим загальна сума пені складає 2871,52 грн., просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2871,52 грн. Разом з тим, додав до заяви виправлений розрахунок пені з доказами направлення вказаної заяви з додатками на адресу відповідача.

У судовому засіданні 01.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

У судове засідання 01.11.2018 р. з'явився представник позивача.

Відповідно до ст. 222 ГПК України 01.11.2018 р. здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2018 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про виправлення описок. При цьому зазначив, що будь-яких змін до пунктів 6.3., 6.6. договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 року сторони не вносили.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому 19.09.2018 р. копії ухвали про відкриття провадження в даній справі.

Зі змісту поданої позивачем заяви про виправлення описок вих. № 2088 від 22.10.2018 р. вбачається, що в ній останній збільшив розмір пені, яку просить стягнути з відповідача, у порівнянні з її розміром в позовній заяві, тобто збільшив розмір позовних вимог.

Розглянувши вказану заяву вих. № 2088 від 22.10.2018 р. суд не приймає її до розгляду у зв'язку з наступним.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що вказана справа розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач мав право подати заяву про зменшення або збільшення розміру позовних вимог лише до початку судового засідання, призначеного на 09.10.2018 р. об 11:30.

Як вбачається зі змісту заяви вих. № 2088 від 22.10.2018 р. згідно штампу канцелярії суду остання надійшла на адресу суду 23.10.2018 року за вх. № 08-08/18941/18.

Оскільки заява про збільшення позовних вимог вх. № 08-08/18941/18 від 23.10.2018 року подана позивачем з порушенням строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, вона не приймається судом до розгляду.

Враховуючи викладене, судом розглядаються вимоги, заявлені позивачем в позовній заяві, а саме: про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 23617,14 грн., пені в сумі 2719,59 грн., 3% річних в сумі 570,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 1935,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 р., не виконав своїх зобов'язань з оплати спожитої за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року теплової енергії, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 23617,14 грн., пеню в сумі 2719,59 грн., 3% річних в сумі 570,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 1935,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн "Міські теплові мережі" посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією та умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між Концерном "Міські теплові мережі", далі Енергопостачальна організація, та Приватним підприємцем Баландіною Наталією Трохимівною, далі Споживач, був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами була складена та підписана додаткова угода № 1 від 01.10.2004 року.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору при виконанні цього договору сторони керуються «Правилами користування тепловою енергією», «Правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії», нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» і діючим законодавством України. За цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 1.3. Договору Енергопостачальна організація постачає Споживач в період з 1 жовтня 2002 р. по 30 вересня 2003 р. теплову енергію в гарячій воді в межах Qрік = 6,94 Гкал з максимальним тепловим навантаженням Qmax = 0,004368 Гкал/год, в тому числі на опалення організацій Qоп = 0,004368 Гкал/год. без приладів обліку Qоп = 0,004368 Гкал/год. опалювальна площа Sоп = 76,3 м2.

Умовами п. 2.2. Договору сторони визначили, що теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

гаряче водопостачання - протягом року.

Підпунктом 3.2.2. п. 3.2. Договору передбачений обов'язок Споживача, а саме: виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, передбачені розділом VI Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення проводиться розрахунковим способом.

Умовами пунктів 6.1. - 6.6. Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці/ гривні/ відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації. Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами. Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена Споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку. Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 1 жовтня 2002 р. по 30 вересня 2003 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 10.1. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

З матеріалів справи вбачається, що об'єктом теплопостачання за Договором є вбудоване приміщення по вул. 40 років Радянської України, буд. 6 у м. Запоріжжя.

Відповідно до інформації з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 127786170 від 15.06.2018 р., нежиле приміщення, XVIII літ. А-5 загальною площею 77,9 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 6 знаходиться у приватній власності Баландіної Наталії Трохимівни на підставі договору купівлі-продажу № 275 від 15.03.2000 р.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 23617,14 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016 року - на суму 320,29 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2016 року - на суму 1329,67 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2016 року - на суму 2082,56 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2017 року - на суму 2423,95 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2017 року - на суму 2797,78 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 року - на суму 1813,13 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 року - на суму 2580,08 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 року - на суму 2078,54 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 року - на суму 2394,12 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2018 року - на суму 2673,74 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2018 року - на суму 2682,80 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2018 року - на суму 440,48 грн.

Втім, акти приймання передачі теплової енергії за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 511/1 від 31.10.2016 року, 30.11.2016 року, 31.12.2016 року, 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року, 30.11.2017 року, 31.12.2017 року, 31.01.2018 року, 28.02.2018 року, 31.03.2018 року, 30.04.2018 року.

Матеріали справи свідчать, що акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року були направлені відповідачу за адресою: 69006, АДРЕСА_1, що підтверджується реєстрами відправки замовлених рекомендованих листів, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 23617,14 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 20.11.2016 року по 30.06.2018 року в сумі 2719,59 грн. на підставі п. 7.2.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього 3% річних за загальний період з 20.11.2016 року по 30.06.2018 року в сумі 570,44 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2016 року по травень 2018 року в сумі 1935,78 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 13, 14, 21-22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року теплову енергію, а наявність заборгованості за договором в сумі 23617,14 грн. підтверджена матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача претензію вих. № 1052/09 від 20.06.2018 р., в якій вимагав терміново погасити заборгованість за теплову енергію в сумі 23617,14 грн., в підтвердження чого надав засвідчену копію фіскального чеку від 21.06.2018 року. Втім, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді на виконання.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо нездійснення оплати за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 23617,14 грн. підтверджена актами приймання-передачі теплової енергії, виставленими до оплати рахунками за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 511 від 01.10.2002 року в сумі 23617,14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на заборгованість з жовтня 2016 року по березень 2017 року, з листопада 2017 року по квітень 2018 року за загальний період з 20.11.2016 року по 30.06.2018 року в сумі 2719,59 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем невірно визначений кінець періоду прострочення з урахуванням настання строку оплати, встановленого п. 6.6. Договору, та 6-місячного строку нарахування пені, а саме за рахунками № 511/1 від 31.10.2016 року, 30.11.2016 року, 31.12.2016 року, 31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року, 30.11.2017 року, 31.12.2017 року. Разом з тим, пеня на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.01.2018 року нарахована в більшому розмірі.

Відповідно до п. 6.6. Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство" за рахунками, за якими допущені помилки.

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.10.2016 року, прострочка виникла з 20.10.2016 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 20.04.2017 року

- за період з 20.11.2016 року по 20.04.2017 року (152 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 320,29 грн. пеня складає 37,20 грн.;

2) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.11.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.11.2016 року, прострочка виникла з 22.11.2016 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 22.05.2017 року

- за період з 20.12.2016 року по 22.05.2017 року (154 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 1329,67 грн. пеня складає 154,21 грн.;

3) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.12.2016 року за грудень 2016 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.12.2016 року, прострочка виникла з 20.12.2016 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 20.06.2017 року

- за період з 20.01.2017 року по 20.06.2017 року (152 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2082,56 грн. пеня складає 233,59 грн.;

4) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.01.2017 року за січень 2017 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.01.2017 року, прострочка виникла з 20.01.2017 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 20.07.2017 року

- за період з 20.02.2017 року по 20.07.2017 року (151 день прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2423,95 грн. пеня складає 264,04 грн.;

5) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 28.02.2017 року за лютий 2017 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.02.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.02.2017 року, прострочка виникла з 21.02.2017 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 21.08.2017 року

- за період з 20.03.2017 року по 21.08.2017 року (155 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2797,78 грн. пеня складає 305,99 грн.;

6) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.03.2017 року за березень 2017 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.03.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.03.2017 року, прострочка виникла з 21.03.2017 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 21.09.2017 року

- за період з 20.04.2017 року по 21.09.2017 року (155 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 1813,13 грн. пеня складає 194,28 грн.;

7) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 30.11.2017 року за листопад 2017 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.11.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.11.2017 року, прострочка виникла з 21.11.2017 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 21.05.2018 року

- за період з 20.12.2017 року по 21.05.2018 року (153 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2580,08 грн. пеня складає 349,69 грн.;

8) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.12.2017 року за грудень 2017 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.12.2017 року, прострочка виникла з 20.12.2017 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 20.06.2018 року

- за період з 20.01.2018 року по 20.06.2018 року (152 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2078,54 грн. пеня складає 288,60 грн.;

9) на заборгованість за рахунком № 511/1 від 31.01.2018 року за січень 2018 року, строк оплати якої згідно п. 6.6. Договору настав 19.01.2018 року, прострочка виникла з 20.01.2018 року, 6-місячний строк нарахування пені спливає 20.07.2018 року, з урахуванням періоду, вказаного позивачем

- за період з 20.02.2018 року по 30.06.2018 року (131 день прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2394,12 грн. пеня складає 290,84 грн.

Розрахунок пені за рахунками № 511/1 від 28.02.2018 року, 31.03.2018 року, 30.04.2018 року виконаний у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов Договору.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 2420,20 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни пені підлягають задоволенню частково в сумі 2420,20 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 20.11.2016 року по 30.06.2018 року в сумі 570,44 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2016 року по травень 2018 року в сумі 1935,78 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак при зазначенні загальної суми 3% річних в розрахунку позивач допустив арифметичну помилку, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 20.11.2016 року по 30.06.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 570,43 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат також здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак при зазначенні загальної суми інфляційних витрат в розрахунку позивач допустив арифметичну помилку, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат за загальний період з грудня 2016 року по травень 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 1935,77 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При поданні позовної заяви Концерн "Міські теплові мережі" просив стягнути з відповідача поштові витрати згідно поштового чеку про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Дані витрати підтверджуються фіскальним чеком від 04.09.2018 року на суму 22,92 грн. та описом вкладення від 04.09.2018 року, згідно з яким було відправлено позовну заяву з додатками.

Оскільки надані докази підтверджують понесені позивачем витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов'язаної з розглядом справи, у розмірі 22,92 грн., суд вважає за необхідне покласти такі витрати на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни, 69006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Концерну "Міські теплові мережі", юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32121458, заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 23617 (двадцять три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 14 коп., пеню в сумі 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 20 коп., 3% річних в сумі 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 43 коп., інфляційні втрати в сумі 1935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 77 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн. 71 коп., поштові витрати згідно поштового чеку про відправлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів в сумі 22 (двадцять дві) грн. 68 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Баландіної Наталії Трохимівни відмовити.

Повне рішення складено 05.11.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко