Рішення № 77592638, 23.10.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/728/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ

"КРАЇНА"

вул. Електриків, буд. 29А, м. Київ, 04176

адреса для листування: вул. Кудрявський узвіс,7, поверх 9-й, м. Київ, 04053

в особі представника позивача: ОСОБА_1

вул. Кудрявський узвіс,7, поверх 9-й, м. Київ, 04053

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення грошових коштів у розмірі 17 928,40 грн.

За участю:

від відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Публічним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення грошових коштів у розмірі 17 928, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.2018 розгляд справи відкладено на 18.10.2018.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2018 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю подачі відзиву.

Враховуючи клопотання відповідача, з метою недопущення порушення прав відповідача, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2018 розгляд справи по суті відкладено на 23.10.2018.

До суду надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 1513 від 18.10.2018; вх. № 16144/18 від 19.10.2018), який приєднано судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому заявлені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі (вих. № 9156 від 09.10.2018; вх. № 15865/18 від 16.10.2018). Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання Договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив страхувальнику ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 17 928,40 грн, в результаті чого набув право зворотної вимоги, зокрема, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", яка згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахувала цивільно-правову відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд в частині стягнення грошових коштів у розмірі 12 418,51 грн позов задовольнити, а в частині стягнення грошових коштів у розмірі 5 509,89 грн відмовити, з огляду на те, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Проте, Договором добровільного страхування наземного транспорту № 99-12/УА/0157928/2.1.5. від 06.06.2017 згідно якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 928,40 грн, власнику автомобіля марки "HYUNDAI 130", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не передбачено зняття коефіцієнта фізичного зносу автомобіля.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд встановив наступне.

06.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА" (далі - Страховик) та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 99-12/УА/157928/2.1.5. (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "HYUNDAI 130", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль).

23.04.2018 о 08 год. 30 хв. по пр. Перемоги, 73 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода. Громадянин ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом "SKODA OCTAVIA", державний реєстраційний номер АА577ВР на порушення Правил дорожнього руху України допустив зіткнення із застрахованим автомобілем, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2018, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано ОСОБА_4

24.04.2018 до позивача звернувся страхувальник з повідомленням про настання страхового випадку, що було зареєстровано за вх. № 9216.

24.04.2018 застрахований автомобіль оглянуто за участю страхувальника, що підтверджується ОСОБА_2 огляду транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля визначено на підставі рахунку № 56 від 25.04.2018 у розмірі 19 278,40 грн.

14.05.2018 до позивача звернувся страхувальник за Договором страхування із заявою про виплату страхового відшкодування, що була зареєстрована за вх. № 10559/18, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок СТО страхувальника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

На підставі повідомлення про настання страхового випадку, рахунку, за мінусом франшизи в розмірі 1 350,00 грн, заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО страхувальника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у розмірі 17 928,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4728 від 23.05.2018.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача направлено претензію про відшкодування шкоди за вих. № 4988 від 31.05.2018. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.

При вирішенні даного спору суд враховує положення ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування".

Частиною 1 статті 355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як визначено ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА" перейшло право зворотної вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька".

Вина особи, яка керувала автомобілем "SKODA OCTAVIA", державний номерний знак НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.07.2018, яка набрала законної сили 03.08.2018.

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_4, якій належить автомобіль "SKODA OCTAVIA", державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/000509302.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (Публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як встановлено судом, позивачем сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу в сумі 17 928,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4728 від 23.05.2018.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, з положень статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.

Водночас, як вбачається з Договору добровільного страхування наземного транспорту № 99-12/УА/0157928/2.1.5. від 06.06.2017, страхового акту № 99-12/49485/2.1.5.1 від 23.04.2018, ремонтної калькуляції № 49485 від 26.04.2018, згідно яких позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 928,40 грн за ремонт автомобіля "HYUNDAI 130", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не передбачено зняття коефіцієнта фізичного зносу деталей, про що також зазначає відповідач у відзиві.

При цьому суд звертає увагу, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до розрахунку розміру страхового відшкодування здійсненого в страховому акті № 99-12/49485/2.1.5.1 від 23.04.2018 розраховано суму виплати в розмірі 17 928,40 грн (19 278,40 грн вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку від 25.04.2018 № 56 - 1350,00 грн франшиза за Договором страхування). Відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача становить 17 928,40 грн (за мінусом 1 350,00 грн франшизи).

Отже, беручи до уваги матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

За правилами, встановленими п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного у відповідності ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законів України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Про страхування", ст.ст. 174, 352, 354, 355 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 979, 988, 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення грошових коштів у розмірі 17 928,40 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 22186790) на користь Публічного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРАЇНА" (вул. Електриків, буд. 29А, м. Київ, 04176; ідентифікаційний код 20842474, р/р 26504799999867 в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" в м. Києві МФО 380838) 17 928,40 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 40 копійок) грошових коштів та 1 762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2018.

Суддя М.А. Шіляк