Рішення № 77592481, 05.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. Чернівці справа № 824/947/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вульф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №57195897 винесену 13.09.2018 р. щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. №7470 вчинений 27.08.2018 р. про стягнення з неї на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість в сумі 15734,67 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивачка вказувала, що виконавчим округом приватного виконавця Вольф Т.Л. є місто Київ. Позивачка ж зареєстрована та проживає у місті Чернівці, жодних доходів, рухомого та нерухомого майна у місті Києві вона не має. З огляду на вказані обставини справи вважає, що місцем виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. №7470 від 27.08.2018 р. є виконавчий округ Чернівецької області.

Однак, в супереч положенням ст. ст. 24, 25 Закону України "Про виконавче провадження" та не дивлячись на відсутність у позивачки доходів рухомого та нерухомого майна у місті Києві, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вульф Т.Л. прийнято до виконання виконавчий напис №7470 від 27.08.2018 р. та розпочато його виконання у виконавчому окрузі міста Києва.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна (далі - відповідачка) подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити. Так, відповідачка вказувала, що стягувачем - Публічне акціонерне товариство "Першим Українським Міжнародним Банком" (далі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", третя особа) подано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місцезнаходження майна боржника (грошових коштів), а саме карткового рахунку НОМЕР_2 відкритого у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4. Враховуючи положення ст. 190 Цивільного кодексу України, зазначила, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном. Враховуючи те, що позивачка є власником карткового рахунку НОМЕР_2 відкритого у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", вона, як приватний виконавець, в межах повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" прийняла виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника у банках.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.201.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824/847/18-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З метою об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи, судом витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни копії матеріалів виконавчого провадження ВП №57195897.

Крім того, вказаною ухвалою суду, залучено до участі у справі публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

26.10.2018 р. позивачкою подано до суду заяву в порядку ст. 194 КАС України, відповідно до змісту якої просила, розглянути адміністративну справу №824/947/18-а в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату час та місце судового розгляду, в судове засідання, призначене на 26.10.2018 р. не з`явилася. Подала до суду відзив на адміністративний позов та витребувані судом докази.

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи (відомостями про направлення на електронну адресу третьої особи ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі від 19.10.2018 р. на електронну адресу info@fuib.com) в судове засідання призначене на 26.10.2018 р. явку свого представника не забезпечило, про причини не прибуття суд не повідомило.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Згідно вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 1 ст. 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що подання позивачкою заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неприбуття відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_3, виданого Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області 14.10.2008 р., РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

27.08.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., звернено стягнення з громадянки України ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1), яка є боржником за кредитним договором №НОМЕР_4 від 28.08.2015 р., укладеним із АТ "Банк ренесанс Капітал", правонаступником усіх прав та обов'язків є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", заборгованість за кредитним договором №НОМЕР_4 від 28.08.2015 р. Стягнення заборгованості проводиться з 20.08.2017 р. по 20.08.2018 р. Сума заборгованості складає 15304,67 грн , в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5587,83 грн; прострочена заборгованість за комісією - 0 грн; прострочена заборгованість за процентами - 6077,42 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту - 3324,45 грн; строкова заборгованість за комісією - 0 грн; строкова заборгованість за процентами - 314,97 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону УКраїни "Про виконавче провадження" стягнуто плату із стягувача - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" в розмірі 430,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Загальну сама, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" складає 15734,67 грн (виконавчий напис №7470 від 27.08.2018 р.) (а.с. 27).

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся із заявою без дати вих. №67215 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення без дати вих. №67215.

Відповідно до змісту вказаної заяви, у відповідності до вимог ст.ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, п. 1 ч. 1 ст. 26, та ч. 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження", третя особа просила відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. за №7470 від 27.08.2018 р. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 коштів у розмірі 15734,67 грн.

У випадку встановлення доходу боржника - ОСОБА_1, третя особа просила звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення на стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

Крім того, як видно з матеріалів справи, а саме меморіального ордеру №95 від 06.09.2018 р., стягувачем ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" сплачено авансовий внесок у розмірі 314,69 грн (а.с. 24).

Дослідженням інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України №57371120181001 від 01.10.2018 р. встановлено, що приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна діє на підставі рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 13.11.2017 р. Виконавчий округ приватного виконавця Вольф Тетяна Леонідівна - місто Київ (а.с. 11).

13.09.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., постановою від 13.09.2018 р. відкрито виконавче провадження ВП №57195897 про примусове виконання виконавчого напису №7470 виданого 27.08.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість у розмірі 15734,67 грн (а.с. 29-30).

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57195897 від 13.09.2018 р. направлено відповідачем супровідним листом від 13.09.2018 р. та отримано позивачкою 19.09.2018 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 12).

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

Крім того, судом встановлено, що 26.09.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у виконавчому провадженні ВП №57195897, при примусовому виконанні виконавчого напису №7470 виданого 27.08.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Вищевказаною постановою звернено стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1, що отримує дохід у Державному вищому навчальному закладі "Чернівецький коледж дизайну та економіки". Відрахування здійснюються із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до ст.ст. 68, 70 Закону України "Про виконавче провадження" на користь стягувача, у першу чергу: витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 350,00 грн; суму боргу перерахувати на користь стягувача у розмірі: 15 734,67 грн, призначення платежу: погашення боргу у виконавчому провадженні № 57195897 за виконавчим написом №7470 від 27.08.2018, боржник: ОСОБА_1

Основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1573,47 грн перерахувати Вольф Т.Л.

Стягнення основної винагороди приватного виконавця здійснювати пропорційно у розмірі 10 відсотків до суми стягнення за виконавчим документом.

Загальна сума, яка підлягає стягненню із боржника за виконавчим провадженням № 57195897 складає: 17 658,14 грн (а.с. 31-32).

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1-2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 р. №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Частиною 1 ст. 27 Закону №1403-VIII встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Закону №1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно ч. 3 ст. 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Як видно з матеріалів справи, позивачка оскаржує постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вульф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №57195897 винесену 13.09.2018 р. щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. №7470 вчинений 27.08.2018 р. про стягнення з неї на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість в сумі 15734,67 грн.

Із змісту адміністративного позову встановлено, що підставою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №57195897 від 13.09.2018 р. є порушення, на думку позивачки, відповідачкою вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. №7470 вчиненого 27.08.2018 р.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. №2346-III (далі - Закон №2346-III) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст. 7 Закону №2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та коресподенстські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об'єктом права власності.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 р. справа №905/3542/15.

У ч. 4 ст. 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Аналогічна позиція наведена Міністерством юстиції України в роз'ясненні № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 р.

Виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57195897 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. керувалася тим, що кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи.

Відповідачкою на підтвердження наявності у позивачки відкритого рахунку №НОМЕР_4 у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" надано до суду довідку №1_01 від 25.10.2018 р. (а.с. 38).

Дослідженням заяви про примусове виконання рішення поданої представником стягувача ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" за вих № 67215 без дати, встановлено, що представником стягувача адресу місця реєстрації боржника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1. Місце знаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок НОМЕР_2 відкритий в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4.

Таким чином, враховуючи наявність у позивачки відкритого рахунку №НОМЕР_4 у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", суд приходить до висновку, що відкриваючи провадження ВП №57195897 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вульф Тетяна Леонідівна діяла на підставі та в межах своїх повноважень передбачених законом і у неї не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.

Частиною 2 ч. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачкою в ході судового розгляду справи доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72, 77, 124, 139, 194, 205, 241, 246, 256, 268, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", - відмовити повністю.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. 287, 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький