Рішення № 77592056, 30.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3282/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекціі у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення протиправних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що до на підставі погодження Державної регуляторної служби України та направлення позивач направив посадових осіб для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно відповідача. Відповідач відмовився допускати посадових осіб до здійснення заходу державного нагляду (контролю). Вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". На підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону просить припинити протиправні дії відповідача, які перешкоджають здійсненню позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, шляхом допущення до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Відповідач у відзиві на позов вказує, що надані позивачем для пред'явлення копія Погодження центрального органу виконавчої влади не відповідає вимогам законодавства, тому позивач правомірно не допустив посадових осіб до проведення позапланового заходу. Законодавством не передбачено право органу державної екологічної інспекції у разі недопуску до перевірки звертатись до суду з позовом про припинення протиправних дій. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що має право звертатись до суду із такою вимогою на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 27.06.2018 позивач звернувся до державної регуляторної служби України з приводу надання погодження на проведення позапланового заходу ФОП ОСОБА_1 (а.с. 8). 06.07.2018 Державна регуляторна служба України надала таке погодження (а.с. 9). 16.07.2018 позивачем видано наказ №266-п про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог природоохоронного та лісового законодавства (а.с. 10). 18.07.2018 посадовими особами позивача складено акт №276 про відмову в проведенні позапланової перевірки відповідачем, в якому зазначено про недопущення посадових осіб до перевірки (а.с. 12). Відповідно до пояснень ФОП ОСОБА_1 до складеного акту державні інспектори не надали документи, передбачені ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що надало право не допустити їх до перевірки (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 50 КАС України Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об’єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб’єкту владних повноважень законом.

Із правового аналізу наведених норм можна зробити висновок, що особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб. Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 визначено повноваження інспекції. До них, зокрема, відноситься здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням ... підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства у сфері екологічної безпеки (п.п. 2), звернення до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об’єктів (п.п. 5) , складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом (п.п. 7), тощо.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю), одним з яких й є Держекоінспеція, в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: &?к;…&? ;; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); &?о;…&?л;; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Обов'язок допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) за умови дотримання державного нагляду (контролю) випливає зі змісту статті 11 зазначеного закону.

За статтею статті 10 цього Закону суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом, та за інших передбачених цією статтею умов.

Наведені нормативні положення на рівні закону визначають правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), передбачають право, умови та підстави суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), але не встановлюють і не наділяють контролюючі органи повноваженнями звертатися до адміністративного суду з вимогами зобов'язати суб'єкт господарювання допустити посадових осіб до здійснення функції державного контролю.

Відповідно до статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 188-5 Кодексу України про адміністративне правопорушення за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на винних осіб накладається адміністративне стягнення.

Підсумовуючи сказане, у контексті конкретних обставин цієї справи слід зробити такий висновок. У розумінні положень статей 8, 10, 11, 12 Закону № 877-V, пункту 3 Положення, статей 2, 50 КАС у разі відмови суб'єкта господарювання допустити Державну екологічну інспекцію України в особі її органів до здійснення державного контролю (нагляду), Державна екологічна інспекція України, її органи та/чи посадові особи не мають повноважень звертатися до адміністративного суду з вимогами зобов'язати суб'єкта господарювання допустити посадових осіб інспекції до здійснення державного контролю. Передбачене у пункті 3 Положення повноваження виступати позивачем та відповідачем у судах не є тотожним поняттю (положенню) мати право (повноваження) на звернення до суду за захистом конкретного права, оскільки бути позивачем чи відповідачем у суді для органу державної влади означає насамперед мати право (повноваження) на здійснення дозволених йому нормативно визначених (приписаних) дій та рішень.

У справі, що розглядається, предметом судового контролю є позовні вимоги суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку суб'єкта господарювання допустити посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення перевірки, які не грунтуються на вимогах закону, і тому не підлягають судовому захисту.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 липня 2018 року у справі №818/3618/15. На підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду при вирішенні даної справи. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекціі у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення протиправних дій, які перешкоджають здійсненню позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства – відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп'яненко