Рішення № 77592023, 25.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2018 року м. Рівне №817/1460/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

В провадженні ОСОБА_1 окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (далі іменується – позивач) до Міністерства оборони України (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 240000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.03.2017 при первинному огляді позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0696556. Позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оброни України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. В травні 2018 році позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та повернуто документи з посиланням на п.6 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а саме, що особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв’язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Позивач зазначає, що Відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Тому саме 30.03.2017, на думку позивача, він набув права на отримання одноразової грошової допомоги. Згідно з ч.1 п.6 вказаного Порядку одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю ІІІ групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Тому розмір одноразової грошової допомоги позивача складає 1600грн.х150=240000,00грн. На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат та підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 04.09.2018 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 04.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу №817/1460/18 до судового розгляду по суті 25.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 25.10.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання, яким позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі та без участі позивача.

Відповідач - Міністерство оборони України, позов не визнав подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач звільнений зі строкової військової служби в 1984 році. Тобто відноситься до категорії військовослужбовців строкової військової служби. З 29.03.2017 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби. Відповідач вказує, що відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” право на отримання одноразової грошової допомоги після перебігу тримісячного строку звільнення особи з військової служби можливо виключно військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби). Позивач відноситься до категорії військовослужбовців строкової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги такій категорії осіб законодавцем обмежено, окрім іншого, встановленням інвалідності в період проходження ним військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби. Крім того, відповідач зазначає, що при розгляді справ за позовами про зобов’язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов’язати відповідний орган розглянути (вирішити) зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду. На підставі наведеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача пояснила, що на нього покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення до виплат документів. ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат здійснював лише оформлення документів від заявника. Повпливати на вирішення спірного питання згідно з адміністративним позовом, не має жодних підстав.

У судове засідання 25.10.2018 прибув представник третьої особи – ОСОБА_3

За приписами частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії Є №067186 від 10.04.2017 є інвалідом війни ІІІ групи (а.с.10).

Згідно з військовим квитком серії НУ №9237194 ОСОБА_2 проходив службу в в/г п.п.77926 з 29.10.1982 по 03.11.1984 на території ДРА (а.с.14-15).

Відповідно до Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 15.11.2016 №2702/Ж описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1984 році (а.с.12).

У витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ №4741 від 17.11.2016 зазначено, множинні вогнепальні осколкові поранення голови та правої руки (контузія головного мозку – 1984 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали множинні рубці в анатомічних ділянках, зазначених у висновку фахівця спеціаліста з питань СМЕ Київського міського клінічного бюро СМЕ №2702/ж від 15.11.2016. Підтверджено, що поранення, контузія, захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.13).

30.03.2017 при первинному огляді ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0696556 (а.с.11).

21.02.2018 позивач звернувся до Радивилівського районного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.121).

05.04.2018 позивач звернувся до Радивилівського районного військового комісаріату із заявою про повторне направлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов’язаних із признанням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв’язку з тим, що позивач не згідний з наданим роз’ясненням ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 05.03.2018 №13/289 (а.с.123).

Подані документи 10.04.2018 були скеровані до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (а.с.124).

В подальшому вказані документи були скеровані до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 25.04.2018 №248/3/6/1144 повідомлено, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України №1774-VІІ “Про внесення змін до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Відповідно до підпункту 6 статті 16 згаданого Закону України особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв’язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_2 звільнений зі строкової військової служби в 1984 році, а інвалідність первинно встановлено в 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби (а.с.126).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини дев’ятої статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, яка встановлена внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Тому, застосуванню підлягає законодавства на момент встановлення ОСОБА_2 ІІІ групи інвалідності (березень 2017 року) щодо військовослужбовців, які проходять строкову військову службу, а саме Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (надалі також - Порядок №975).

Відповідно до пункту шість частини другої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII)одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведеної норми статті 16 Закону №2011-XII є розуміння видів військової служби, визначених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини шість статті 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме пункт шостий частини другої статті 16 Закону №2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб’єкти отримання допомоги – військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності – період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Пунктом шостим частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Враховуючи викладене, оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 адміністративне провадження №К/9901/44751/18.

Доводи позивача спростовуються наявними доказами та нормами законодавства, які слід застосовувати у даних спірних правовідносинах. Позивач помилково трактує норми законодавства та не враховує, що в статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції на момент спірних правовідносин, є спеціальна норма, яка регулює порядок надання одноразової грошової допомоги саме для осіб, які проходять строкову службу, та якою визначено час настання інвалідності, що є безумовною умовою для виникнення права на отримання допомоги.

Граничний строк отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” сплинув після закінчення трьох місяців після закінчення зборів, оскільки позивачу як військовозобов'язаному, інвалідність встановлена значно пізніше ніж через три місяці після закінчення строку служби, відтак, підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII відсутні.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій в порядку статті 77 КАС України, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, позивач суду не надав.

Розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце реєстрації:35500, Рівненська область, Радивилівський район, місто Радивилів, вулиця Четвертного, будинок 11, квартира, 3; РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: 33023, місто Рівне, вулиця Грабник, 4; код ЄДРПОУ 08060817) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.