Рішення № 77592020, 26.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2231/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивачка, ФОП ОСОБА_3П.) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом Управління Держпраці у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами РВ/121/956/000299/ТД-ФС від 25.07.2018; визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень РВ121/956/АВ/П від 04.07.2018.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеного відповідачем інспекційного відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, було складено акт від 04.07.2018 №РВ 121/956/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 04.07.2018 №РВ121/956/АВ/П, а також винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.07.2018 №РВ/121/956/000299/ТД-ФС. Вважає, що відповідачем протиправно та безпідставно зроблено висновки про порушення позивачкою вимог законодавства про працю - ч.1 ст.21, ч.3 ст.24, ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України та ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці". Зокрема вказує про те, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4В.) було укладено цивільно-правовий договір, а не трудовий договір з водієм, як зазначає відповідач. Вважає, що виконувані ОСОБА_4 ремонтні роботи не містять ознак трудових відносин. Наголошує, що суб’єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру, а затвердження штатного розпису належить виключно до компетенції такого суб’єкта господарювання. Жодних передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність укладеного правочину під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті інспекційного відвідування не зафіксовано. Щодо припису зазначає, що його винесено передчасно, з порушенням вимог ОСОБА_5 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Крім того, при розгляді справи про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами не взято до уваги пояснення позивачки, а також надані у встановлений законом термін зауважень до акта інспекційного відвідування. За таких обставин, позов просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Позиція відповідача щодо позовної заяви висловлена ним у відзиві, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та незаконності. Зазначає, що Управлінням Держпраці у Рівненській області проведено перевірку в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. За результатами інспекційного відвідування позивачки, на основі пояснень працівників ТОВ "Міо-Автотранс" було встановлено, що укладений цивільно-правовий договір між позивачем та ОСОБА_4 носить ознаки трудового. У повідомленні про нещасний випадок, яке надіслано відповідачу ФОП ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_4 працював за професією водій. Відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010 водій автотранспортних засобів – це професія, а не виконання певної роботи чи надання послуги, яка вимагає від особи певної кваліфікації. Наголошує, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо роботи провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Крім того, у вищевказаному договорі відсутні об’єми та обсяги виконуваних робіт, не конкретизовано у вигляді фізичних величин, що можуть бути відображеними в актах їх приймання, які саме послуги повинні надаватися ОСОБА_4 Оскільки позивачкою не було надано акта виконаних робіт, то не можна визначити чи була проведена оплата та її розмір. Також вказує, що в матеріалах інспекційного відвідування відсутня інформація щодо того, в які саме дні виконавець надавав свої послуги та в якій кількості. Щодо порушення відповідачем ОСОБА_5 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, в частині надання пояснень і зауважень, то зазначає, що на момент закінчення проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 відмовилася від підписання акту, що підтверджується відміткою в акті інспекційного відвідування, а тому такий акт та припис у двох примірниках були надіслані позивачці поштою. Враховуючи наведене, вважає, що Управління Держпраці у Рівненській області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.35-38).

Позивачка у відповіді на відзив на адміністративний позов заперечила проти аргументів, викладених у відзиві. Наголосила, що укладений цивільно-правовий договір між позивачем та ОСОБА_4 жодним чином не відповідає ознакам трудового, оскільки облік робочого часу між сторонами не здійснювався, ОСОБА_4 самостійно організовував виконання роботи, не підлягав під дію правил трудового розпорядку та не повідомляв про бажання укладати трудового договору. Вказує, що відповідно до п.2.2 вищезазначеного договору оплата за виконані роботи виконується не пізніше 3 днів з дня прийняття замовником роботи за актом. Оскільки до моменту прийняття робіт замовником за договором роботи були виконані частково, а виконавець до моменту здачі робіт помер, то підписання акта приймання-передачі виконання робіт між сторонами було неможливим. Також наголошує на тому, що віднесення водія автотранспортних засобів до переліку професій згідно класифікатора професій не може бути підставою для унеможливлення укладення цивільних угод про виконання послуг з водіння транспортного засобу. Також зазначає, що відповідно до акта проведення спеціального розслідування випадку смерті на підприємстві від 20.08.2018 №523, спеціальна комісія дійшла висновку про те, що нещасний випадок з громадянином ОСОБА_4 не підпадає під дію Законів України "Про оплату праці", "Про загальнообов’язкове соціальне страхування", оскільки такий працівник виконував роботи на свій ризик відповідно до умов цивільно-правового договору, що додатково свідчить про відсутність трудових правовідносин між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 (а.с.71-75).

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і у відповіді на відзив та просив їх повністю задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив у їх задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі обставини справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 03.07.2017 №1717163402438, що ФОП ОСОБА_3, з 01.07.2017 є платником єдиного податку 3 групи та здійснює господарську діяльність згідно з КВЕД ДК 009010 (КВЕД-2005), зокрема, за кодом 49.41 - "вантажний автомобільний транспорт" (а.с.15).

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 02.07.2018 №560 та направлення на інспекційне відвідування від 02.07.2018 №429-Н/09-27 уповноваженими особами відповідача у період з 03.07.2018 по 04.07.2018 здійснено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.39-40).

За результатами інспекційного відвідування 04.07.2018 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №РВ 121/956/АВ (далі – Акт інспекційного відвідування, а.с.19-22, 41-44).

Відповідно до опису виявлених порушень Акта інспекційного відвідування позивачкою допущено порушення:

- ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України, зокрема: трудовий договір між ФОП ОСОБА_3 та працівником (водієм) ОСОБА_4 не укладено;

- ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", зокрема: ФОП ОСОБА_3, під час інспекційного відвідування не надані підтверджуючі документи щодо обліку виконуваної працівниками роботи, а саме: відсутні табелі обліку робочого часу, ведення яких передбачено наказом №489 від 05.12.2008 Держкомстату України;

- ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, зокрема: при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться не в день звільнення, а саме: працівнику ОСОБА_6 заробітна плата та всі належні йому кошти при звільненні 29.06.2018 виплачені лише 02.07.2018;

- ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, зокрема: ФОП ОСОБА_3 було допущено до роботи водія 20.06.2018 ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказано, що Акт інспекційного відвідування складено у трьох примірниках. У зв’язку з відмовою від підпису два примірника акта направлено об’єкту відвідування для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому.

04.07.2018 інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області складено припис про усунення виявлених порушень №РВ121/956/АВ/П, а саме: ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24, ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України та ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", які, як встановлено судом, були зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 04.07.2018 №РВ 121/956/АВ. Вказано строк на усунення виявлених порушень – до 13.07.2018 (а.с.17-18, 81-82).

Проте, як вбачається зі змісту спірного припису, він був складений на підставі акта інспекційного відвідування від 06.06.2018 №РВ100/956/АВ.

Не погоджуючись з Актом інспекційного відвідування, позивачка звернулась до відповідача з письмовими зауваженнями, які 19.07.2018 були отримані Управлінням Держпраці у Рівненській області, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача (а.с.24-27).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі Акта інспекційного відвідування Управління Держпраці у Рівненській області 25.07.2018 прийняло постанову №РВ121/956/000299/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу у розмірі 111690,00 грн. за порушення нею ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.16).

11.09.2018 головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області при примусовому виконанні постанови від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57173951, а також постанову про арешт майна боржника (а.с.59-60).

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями відповідача: постановою від 25.07.2018 №РВ121/956/000299/ТД-ФС та приписом про усунення виявлених порушень РВ121/956/АВ/П від 04.07.2018, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, відображених в акті перевірки і винесених на підставі них спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі – Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі – Закон №877-V).

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регламентуються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦК України). Так, із змісту вказаної норми слідує, що договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

ОСОБА_7, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом, 18.06.2018 між ФОП ОСОБА_3 (далі – Замовник) та ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_7) укладено цивільно-правовий договір (далі – Договір, а.с.23).

Відповідно до п.1.1 до вказаного договору, наданого до перевірки і на підставі якого зроблено висновок про наявність трудових відносин між позивачем на фізичною особою без оформлення трудового договору, предметом договору є виконання ремонтних робіт передньої підвіски, гідравліки автомобіля МАН 440, державний № НОМЕР_1, напівпричіп ВК 9326 ХТ в строк з 19.06.2018 по 21.06.2018. Також вказано, що ОСОБА_7 виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зумовленими народженням та похованням.

Згідно з п.1.2, п.1.3 Договору Замовник забезпечує ОСОБА_7 усім необхідним для виконання робіт за договором. Замовник зобов’язується своєчасно прийняти та оплатити виконані ОСОБА_7 роботи.

Відповідно до п.2.2 оплата за виконані роботи виконується не пізніше 3 днів з дня прийняття Замовником роботи актом.

Оцінюючи позицію відповідача стосовно того, що вказаний договір має ознаки трудового, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, строк дії укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Договору становив з 19.06.2018 по 21.06.2018.

Водночас судом встановлено, що 20.06.2018 настала смерть ОСОБА_4, за наслідком чого комісією, утвореною наказом Управління Держпраці у Рівненській області від 20.06.2018 №523, проведено спеціальне розслідування випадку смерті.

Відповідно до пояснювальних записок директора та головного механіка ТОВ "Міо-Автотранс" 20.06.2018 ОСОБА_4 близько 11 год. 00 хв. прибув на територію товариства як водій автомобіля НОМЕР_2 (а.с.83-84).

Згідно з повідомленням про нещасний випадок ФОП ОСОБА_3 від 20.06.2018 вх. №3742/09-16 смерть ОСОБА_4 настала 20.06.2018, коли водій приїхав ремонтувати автомобіль (а.с.85).

Відповідно до висновків акта проведення спеціального розслідування випадку смерті на підприємстві, що стався 20.06.2018 близько 14 год. 00 хв. в урочищі Ліски, 3, Рівненського району із громадянином ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір б/н від 18.06.2018 з ФОП ОСОБА_3) від 18.07.2018, комісією встановлено, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3, як факт, що має юридичне значення, документально не підтверджено. Враховуючи те, що громадянин ОСОБА_4 виконував роботи у ФОП ОСОБА_3 на свій ризик відповідно до цивільно-правового договору від 18.06.2018, спеціальна комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з громадянином ОСОБА_4 не підпадає під дію Законів України "Про оплату праці", "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" та пунктів 2, 15 ОСОБА_5 проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, тому на підставі ч.6 п.16 ОСОБА_5 даний нещасний випадок не визнано таким, що пов'язаний з виробництвом (а.с.98-101).

Враховуючи, що смерть ОСОБА_7 за Договором настала до закінчення дії Договору, і відповідно до моменту прийняття робіт Замовником за Договором роботи були виконані не повністю, суд дійшов висновку, що підписання акта приймання-передачі виконаних робіт та їх оплата були неможливими.

Водночас, суд наголошує, що основною ознакою, що відрізняє цивільні правовідносини від трудових, є те, що за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, а метою є отримання певного матеріального результату.

Волевиявлення ОСОБА_7, за дослідженим судом цивільно-правовим договором, було спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а цивільно-правових відносин надання послуг на протязі дії договору, оскільки він виконував роботи на свій ризик, не підлягав внутрішньому трудовому розпорядку, організовував свою роботу самостійно, та повинен був отримати винагороду за актом приймання виконаних робіт, ніс матеріальну відповідальність згідно договору і відповідно до чинного законодавства, зокрема норм ЦК України.

Окрім цього, він не подавав Замовнику трудову книжку, не повідомляв про бажання укладення трудового договору у визначеному ст. 24 КЗпП України порядку, а також на нього не розповсюджувалися гарантії і пільги працівників, з якими укладені трудові договори.

З дослідженого цивільно-правового договору, укладеного між позивачкою та фізичною особою не прослідковується, щоб такий договір містив ознаки трудового договору, зокрема у зазначеній угоді не міститься: обов'язку виконавця бути присутнім на роботі у визначені робочі години; обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці та тривалості робочого часу.

В свою чергу, судом встановлено, що метою договору є отримання послуги ремонту, при цьому, ОСОБА_7 не підпорядкований Замовнику та не підлягав внутрішньому трудовому розпорядку, здійснюючи свою роботу самостійно.

Встановлені судом обставини свідчать, що дана угода за своєю суттю є цивільно-правовим договором, предметом якого є ремонтні роботи.

Отримання винагороди за наявності актів приймання виконаних робіт, як підтвердження кінцевого результату надання виконавцями послуг є основною метою, для якої укладалися дана угоди, а не сам процес виконання такої роботи, як передбачено трудовим договором, незалежно від того чи настав такий кінцевий результат.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про, те що наявність професії "водій автотранспортних засобів " у класифікаторі професій ДК 003:2010 унеможливлює укладення цивільних угод про виконання послуг з ремонту транспортного засобу, та вважає їх такими які звужують право сторін угоди на свободу договірних відносин.

Посилання відповідача на пояснення директора та головного механіка ТОВ "Міо-Автотранс", як на підтвердження того, що укладений цивільно-правовий договір між позивачем та ОСОБА_4 носить ознаки трудового, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами та дослідженими доказами.

Також суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

При цьому, суб’єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру, а затвердження штатного розпису належить виключно до компетенції суб’єкта господарювання.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у межах спірних правовідносин позивачем не було допущено приховування дійсних трудових відносин, а отже і не було допущено порушень ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці".

За таких обставин, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.07.2018 № РВ 121/956/000299/ТД-ФС є неправомірною та підлягає скасуванню, відповідно і оскаржуваний припис, в якому зафіксовані аналогічні до постанови правопорушення, а також порушення ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" (пункти 1,2 та 4 припису), є протиправним з цих підстав.

Щодо дотримання відповідачем порядку складення оскаржуваного припису стосовно ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) регламентована ОСОБА_5 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі – ОСОБА_5 №295).

Згідно з приписами п.19 ОСОБА_5 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Як вбачається зі змісту спірного припису він був складений на підставі акта інспекційного відвідування від 06.06.2018 №РВ100/956/АВ, що суперечить встановленим обставинам справи, оскільки фактично такий припис був складений на підставі акта інспекційного відвідування від 04.07.2018 №РВ121/956/АВ, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до вимог п. 20, 21 ОСОБА_5 №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

Якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктами 23, 24 ОСОБА_5 №295 передбачено, що припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об’єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об’єкта відвідування.

Водночас, п.26 ОСОБА_5 №295 передбачено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивачка відмовилася від підписання акта інспекційного відвідування, та отримавши його поштою, звернулась до відповідача з письмовими зауваженнями, які 19.07.2018 були отримані Управлінням Держпраці у Рівненській області.

Однак, доказів складення акта про відмову від підпису позивачкою вищевказаних документів чи надання письмової вмотивованої відповіді на зауваження позивачки Управлінням Держпраці у Рівненській області надано не було.

Згідно з п.27, 28 ОСОБА_5 №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб’єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Як встановлено судом, в оскаржуваному приписі, зокрема, зафіксовано, що позивачкою було допущено порушення ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме: працівнику ОСОБА_6 заробітна плата та всі належні йому кошти при звільненні 29.06.2018 виплачені лише 02.07.2018 (пункт 3 припису).

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Водночас припис про усунення виявлених порушень №РВ121/95/АВ/П складений інспектором праці відповідача 04.07.2018.

Отже, станом на час складення такого припису заробітна плата працівнику ОСОБА_6 та всі належні йому кошти при звільненні вже були виплачені, тобто порушення ч.1 ст.116 КЗпП України було усунуто позивачкою самостійно.

Відтак, суд вважає, що підстав для внесення до оскаржуваного припису зобов’язання позивачки вчинити дії на усунення порушення ч.1 ст.116 КЗпП України, у відповідача не було підстав.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), а відтак є неправомірними та підлягають до скасування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач повністю довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач не довів правомірність прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами РВ/121/956/000299/ТД-ФС від 25.07.2018 та припису про усунення виявлених порушень РВ121/956/АВ/П від 04.07.2018, а тому позов належить задовольнити повністю.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача слід стягнути суму судового збору у загальному розмірі 2878,90 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області.

Оригінали квитанцій про сплату судового збору знаходяться у матеріалах справи (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,33016, РНОКПП НОМЕР_3) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул.Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправними та скасування постанови, припису, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами РВ/121/956/000299/ТД-ФС від 25.07.2018.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень РВ121/956/АВ/П від 04.07.2018.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 1762,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя Борискін С.А.