Рішення № 77591518, 30.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1744/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП, СПД ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2018 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 2352,50 грн. за затримку сплати авансового внеску єдиного податку з фізичних осіб.

Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що відповідач не надав інформації стосовно факту порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасного перерахування до бюджету нарахованих авансових внесків єдиного податку, позивач зі свого боку вчинив усі дії для сплати авансового внеску єдиного податку, про що свідчать квитанції про своєчасну сплату грошових зобов’язань.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09.07.2018 № НОМЕР_1.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

Ухвалою суду від 20.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Луцької ОДПІ про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 59), а ухвалою суду від 08.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (а. с. 75).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 18.09.2018 (а. с. 23-24) представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

Луцька ОДПІ провела камеральну перевірку дотримання вимог пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2016 - 2018 р. р., про що складено акт від 12.06.2018 № 9297/03-20-13-03/НОМЕР_2, яким встановлено затримку сплати авансового внеску єдиного податку, чим порушено пункт 295.1 статті 295 ПК України.

Згідно із обліковою карткою та розрахунком штрафних санкцій, позивач нарахував до сплати авансовий внесок єдиного податку, проте допустив затримку сплати, а саме: в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.10.2016 сплачено 18.11.2016; в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.11.2016 сплачено 29.11.2016; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.01.2017 сплачено 23.01.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.02.2017 сплачено 23.02.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.05.2017 сплачено 02.06.2017; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.01.2018 сплачено 22.01.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.03.2018 сплачено 30.03.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.04.2018 сплачено 24.04.2018.

Представник відповідача зазначає, що на підставі акту від 12.06.2018 № 9297/03-20-13-03/НОМЕР_2 відповідач правомірно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі пункту 122.1 статті 122 ПК України позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 2352,50 грн.

05.10.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій вказує на порушення вимог законодавства при оформленні акту камеральної перевірки від 12.06.2018 № 9297/03-20-13-03/НОМЕР_2. Крім того, звертає увагу, що 20.11.2016, 20.05.2017 та 20.01.2018 припадають на вихідні дні, тому сплату єдиного податку було проведено у перший робочий день після вихідного дня. Позивач також вказує, що своєчасно сплачував усі платежі, міг допустити помилку під час заповнення реквізитів у банку, проте помилкове визначення коду бюджетної класифікації або інших незначних неточностей у платіжному дорученні під час сплати податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений строк (а. с. 63-68).

18.10.2018 представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у якій вказала на дотримання вимог законодавства при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатів, а також на чітке визначення податковим законодавством строків сплати авансових внесків з єдиного податку (а. с. 78-79).

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позову необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що головний державний ревізор-інспектор відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Луцької ОДПІ управління податків та зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_3 провела камеральну перевірку дотримання вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2016 - 2018 р. р., про що складено акт від 12.06.2018 № 9297/03-20-13-03/НОМЕР_2 (а. с. 27).

Перевіркою встановлено затримку сплати авансового внеску єдиного податку за 2017 рік, чим порушено пункт 295.1 статті 295 ПК України, відповідно до історії сплати узгодженого податкового зобов’язання платник зобов’язаний сплатити штраф по єдиному податку в розмірі 2352,50 грн.

Згідно із даними інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та розрахунком штрафних санкцій (а. с. 28, 32-57), за окремі податкові періоди було нараховано до сплати авансовий внесок єдиного податку, проте позивач провів його сплату у такі строки, а саме: в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.10.2016 сплачено 18.11.2016; в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.11.2016 сплачено 29.11.2016; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.01.2017 сплачено 23.01.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.02.2017 сплачено 23.02.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.05.2017 сплачено 02.06.2017; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.01.2018 сплачено 22.01.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.03.2018 сплачено 30.03.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.04.2018 сплачено 24.04.2018.

Луцька ОДПІ, на підставі акту камеральної перевірки від 12.06.2018 № 9297/03-20-13-03/НОМЕР_2, прийняла податкове повідомлення-рішення від 09.07.2018 № НОМЕР_1, згідно із яким на підставі статті 122 ПК України за затримку сплати авансових внесків єдиного податку в сумі 4705,00 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50% у сумі 2352,50 грн. (а. с. 31).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафу в сумі 372,30 грн., з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 295.1, 295.2 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно із пунктом 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку у встановлені строки (тобто, не пізніше 20 числа включно поточного місяця) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 2 розділу І ОСОБА_4 ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно із даними ІКП (у якій відображені відомості, із посиланням на платіжні документи із зазначенням їх реквізитів, щодо сплати позивачем протягом 2016 - 2018 років авансових внесків єдиного податку з фізичних осіб платника) (а. с. 32-57), за окремі податкові періоди було нараховано до сплати авансовий внесок єдиного податку, який був вплачений у такі строки: в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.10.2016 сплачено 18.11.2016; в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.11.2016 сплачено 29.11.2016; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.01.2017 сплачено 23.01.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.02.2017 сплачено 23.02.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.05.2017 сплачено 02.06.2017; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.01.2018 сплачено 22.01.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.03.2018 сплачено 30.03.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.04.2018 сплачено 24.04.2018.

Отже, даними ІКП підтверджуються 7 з 8 фактів порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку, а саме: в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.10.2016; в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.11.2016; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.01.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.02.2017; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.05.2017; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.03.2018; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.04.2018. При цьому, долучені до позовної заяви копії платіжних документів вказані факти порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку не спростовують.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи позивача про те, що 20.01.2018 припало на вихідний день (субота), тому він не порушив строк сплати авансового внеску, оскільки така сплата відбулася 22.01.2018 (понеділок), тобто у перший робочий день після вихідного, з огляду на таке.

За приписами пунктів 31.1 - 31.3 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати єдиного податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (№076) від 16.05.1972, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частини першої статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 ПК України.

Враховуючи наведене, здійснення позивачем сплати податку у перший робочий день після вихідного свідчить про недопущення ним порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 (справа № 820/1867/17) та в силу приписів частини п’ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Як вбачається із матеріалів справи, авансовий внесок єдиного податку в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.01.2018 (субота) фактично було сплачено у перший робочий день після вихідного 22.01.2018 (понеділок), що підтверджується даними ІКП (а. с. 33), тому позивач у даному конкретному випадку не допустив порушення строку сплати податку.

Згідно із розрахунком штрафних санкцій, за порушення строку сплати авансового внеску єдиного податку в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.01.2018 на позивача накладено штраф в розмірі 372,30 грн. (а. с. 28).

Отже, суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафу в сумі 372,30 грн. згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що 20.11.2016 та 20.05.2017 припали на вихідні дні і сплата податку відбулася у перший робочий день після вихідного, оскільки згідно із даними ІКП авансовий внесок єдиного податку в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.11.2016 сплачено 29.11.2016 та в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.05.2017 сплачено 02.06.2017, тобто не у перший робочий день після вихідного, а пізніше.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про порушення відповідачем вимог законодавства при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатів, виходячи з такого.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. ОСОБА_4 оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

На думку суду, камеральна перевірка із складанням акту від 12.06.2018 № 9297/03-20-13-03/НОМЕР_2 проведена з дотриманням вказаних вимог ПК України, оскільки вона проведена у приміщенні контролюючого органу з питання своєчасності сплати авансових внесків єдиного податку на підставі даних, що зберігаються у відповідних інформаційних базах, а акт перевірки було надіслано та вручено позивачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 29).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України не скористався правом подати свої заперечення та/або додаткові документи.

Суд не бере до уваги покликання позивача на порушення відповідачем ОСОБА_4 оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727), оскільки вказаний ОСОБА_4 поширюється на оформлення результатів не камеральних, а документальних перевірок.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на позивача безпідставно та протиправно накладено штраф в сумі 372,30 грн., оскільки позивач не порушив строк сплати авансового внеску єдиного податку в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.01.2018, у той час як в решті суми штрафу оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

Таким чином, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 09.07.2018 № НОМЕР_1 в частині накладення штрафу в сумі 372,30 грн. та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в сумі 705,00 грн. згідно із квитанцією від 22.08.2018 № 0.0.1116348420.1 (а. с. 2), який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 21), при цьому, повинен був сплатити судовий збір в сумі 704,80 грн.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на суму 372,30 грн. з 2352,50 грн. (що становить 15,82 %), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 111,50 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 09 липня 2018 року № НОМЕР_1 в частині накладення штрафу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 372 гривні 30 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39497665) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (43018, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 111 гривень 50 копійок (сто одинадцять гривень п’ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх