Рішення № 77591436, 26.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року (о 09 год. 05 хв.)Справа № 0840/3633/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов’язати відповідача у місячний термін прийняти протокольно оформлене рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, пов’язаної з виконанням ним обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на те, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, 12 липня 2017 року Департамент фінансів відмовив йому у розгляді документів, оскільки 21.04.2017 його документи вже розглядались комісією Міністерства оборони України. Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв’язку із чим посилається на приписи ст. 16, 41 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2, 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ від 25.12.2013, та просить визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги та зобов’язати відповідача у місячний термін прийняти протокольно оформлене рішення.

Ухвалою судді від 10.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Призначене перше судове засідання на 01 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 26 вересня 2018 року до суду надіслав відзив (вх. № 30271), в якому із посиланням на приписи Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМУ від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та зазначає, що відмова у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги (протокол №42 від 21.04.2017) вже була ним оскаржена це в 2017 році в судовому порядку до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя — справа №336/3326/17. Так, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2017, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Були визнані правомірними, а у задоволенні позову відмовлено, а тому вважає, що позивач вводить в оману суд, намагаючись повторно оскаржити рішення Міністерства оборони України. З урахуванням вищезазначеного, вважає, що підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає, позовна заява є необґрунтованою, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

з 29.12.1979 по 12.05.1981 позивач проходив військову службу в Радянській армії та приймав участь у бойових діях на території Афганістану. Під час проходження військової служби в Афганістані був поранений і згідно виписки з акту огляду МСЕК від 21.06.2010 серії АД №140577 йому первинно встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до акту огляду МСЕК від 30.12.2015 серії АВ №0550936 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2017, яка набрала законної сили 17.03.2017, визнана протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2015 про виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовця, Міністерство оборони України зобов'язано розглянути та прийняти в установленому порядку рішення за заявою ОСОБА_2 від 26.08.2015 про виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовця.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2017 ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено.

Зазначені обставини встановлені постановою постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2017 по справі №336/3326/17, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу. Вказаною постановою позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевказані положення процесуального законодавства, суд вважає, що обставини. які встановлені Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №336/3326/17, яка набрала законної сили, не підлягають доказуванню в даній справі.

Вказаною постановою, зокрема, було встановлено, що підставою для такої відмови було те, що інвалідність ІІІ групи ОСОБА_1 первинно було встановлено згідно довідки МСЕК серія АД №140577 від 21.09.2010, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а згідно довідки МСЕК серія АВ №0550936 від 30.12.2015 встановлено ІІ групу інвалідності з цих же причин. Комісія керувалася положеннями ч.6 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час первинного встановлення інвалідності), підпунктом 4 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, згідно яких одноразова грошова допомога військовослужбовцям призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Комісія вказала, що зміна інвалідності у ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін, що згідно з ч.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності.

Позивачем було повторно подано документи для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975. Проте, листом від 12.07.2018 №248/3/6/1604 Департаментом фінансів Міністерства оборони України документи повернуті без реалізації, у зв'язку із тим, що 21.04.2017 документи ОСОБА_1 розглядались Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних витрат, за результатами прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи дії відповідача щодо не прийняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановлення інвалідності II групи протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до п.6 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності первинно, тобто на 21.09.2010) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Відповідно до п.5 ст.16 цього Закону у разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, згідно якого ОСОБА_1 просить призначити йому одноразову грошову установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Ця постанова набрала чинності з дня набрання чинності Законом України від 04.07.2012 №5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», тобто з 01.01.2014 .

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, (чинна на момент встановлення інвалідності позивачу первинно) установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до п. 2 вищевказаного Порядку одноразова грошова допомога виплачується: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаним чи резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час виконання обов'язків військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках 36-місячного грошового забезпечення; 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи; 3) військовозобов'язаним чи резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, у разі інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках від 12-місячного грошового забезпечення, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках 60-місячного грошового забезпечення; 4) військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Із системного аналізу приведеного вище нормативного законодавства, суд приходить до висновку про те, що на час встановлення первинної інвалідності позивачу 21.09.2010 він не мав права на призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975.

Аналогічних висновків дійшли суди під час розгляду справи №336/3326/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Відповідно до пункту 7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом встановлено, що при повторному надходженні від позивача документів Міністерство оборони України прийняло передбаченого рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Натомість, прийняло рішення про направлення документів без реалізації.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності ІІ групи та зобов'язати останнього прийняти протокольнооформлене рішення щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, пов’язаної з виконанням ним обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Разом із цим, із матеріалів справи судом вбачається, що питання щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги вже було розглянуто відповідачем по суті та прийняте рішення згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2017 за №42 (п.12), яким було відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.

Таким чином, правомірність та обґрунтованість відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям була предметом дослідження в адміністративній справі №336/3326/17 та встановлена рішеннями суду, які набрали законної сили 01.03.2018.

Крім того, саме рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2017 №42, прийняте на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2017 у справі №336/2493/16-а пр.2-а/336/6/2017, ОСОБА_1 взагалі не оскаржено, а отже є чинним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69071, м. Запоріжжя, вул. Верещагіна, буд. 83, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак