Рішення № 77590964, 26.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2018 р. Справа № 0240/3108/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Автомагістраль” (далі – ТОВ “Автомагістраль”, товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004361415 від 14.05.2018 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП “Міріда Плюс” за грудень 2016 р., складено акт, згідно висновків якого встановлено порушення: п. 198.1, 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2016 р.

В подальшому, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошових зобов’язань за платежем податку на додану вартість та нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки податкового органу щодо нереальності операцій є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надавались на перевірку.

Ухвалою від 11.09.2018 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 11.10.2018р.

Протокольною ухвалою від 11.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 19.10.2018 р. у зв’язку із витребуванням додаткових доказів.

28.09.2018 р. до суду надійшов відзив на адміністративний позов згідно якого представник просив відмовити у задоволені позову, мотивуючи наступним.

В ході проведеної перевірки встановлено неможливість виконання послуг ПП “Міріда Плюс” на користь ТОВ “Автомагістраль”, зокрема через дефектність актів – приймання передачі, а саме, такі не містять відповідних реквізитів та складені пізніше, ніж період в якому здійснено послуги. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесені до податкового кредиту отриману від ПП “Міріда Плюс” послугу. Вказано, що в актах приймання – передачі не конкретизовано номенклатуру товару, який зберігався, такі не містять відомості про господарську операцію.

19.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2018 р.

10.10.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№44826) з поясненнями аналогічними за змістом позову. Наполягав на тому, що фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надані до матеріалів справи, яким не надано належної оцінки при перевірці.

26.10.2018 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлення №663 від 23.03.2018 року та наказу від 22.03.2018 року за № 1675 державними ревізорами/інспекторами у період з 23.03.2018 року по 29.03.2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ “Автомагістраль” з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП “Міріда Плюс” за грудень 2016 р. За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13.04.2018 року за № 1643/1415/32884416, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за грудень 2016 р. в сумі 850 989 грн.

В акті зазначено, що з наведених актів приймання – передачі, видача будівельних матеріалів зі зберігання здійснювалась протягом жовтня 2016 р. Однак, акти надання послуг складено лише 28.12.2016 р., тобто значно пізніше, ніж період, в якому вони були здійснені відповідно до актів приймання – передачі. Таким чином, акти надання послуг являються дефектними так як їх оформлено з порушенням п.1 ст.9 Закону України №996-XIV, а саме: складені не під час здійснення господарської операції та не безпосередньо після її закінчення. Також вказано, що у актах надання послуг не конкретизовано номенклатуру товару, що зберігався. Крім того, акти приймання – передачі надання послуг не містять повні відомості про господарську операцію.

Окремо вказано, що у ПП “Міріда Плюс” відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів та надання послуг (бульдозера, навантажувача). ПП “Міріда Плюс” не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг навантаження, та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювалось.

За вказаних обставин встановлено відсутність факту реального здійснення оформлених ПП “Міріда плюс” господарських операцій з придбання товарів/послуг та їх реалізації на адресу покупця.

Відсутність у ПП “Міріда Плюс” умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій підтверджує , що дане підприємство фактично не реалізувало ТОВ “Автомагістраль” послуги зберігання, навантажувача та послуги бульдозера в грудні 2016 року на суму 5105933, 75 грн., в тому числі ПДВ 850988, 96 грн., а відтак податкові накладні зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ “Автомагістраль” та відображені в податковому обліку товариства не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даних послуг.

Окрім того, аналізом Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що слідчим фінансових розслідувань ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру судових розслідувань за №3201710000000027 від 09.08.2017 р., за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст205 КК України.

Як вказується у клопотанні, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності із ухилення від сплати податків в квітні та серпні 2016 р. створили суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) ПП “Міріда плюс” та ТОВ “Меланіт” надавали послуги по ухиленню від сплати податків СПД реального сектору економіки.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 14.05.2018 р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0004361415, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 850 989 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 425 495 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд вказує на наступне:

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано, як зазначалось вище, статтями 44, 198 ПК України , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Як встановлено судом, між ТОВ “Автомагістраль” (замовник ) та ПП “Міріда Плюс” (виконавець) укладено договір №284/1 від 29.07.2016 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується прийняти бітум нафтовий, дорожній, бітумну емульсію, сипучі будівельні матеріали на зберігання, зберігати і повернути його замовнику, або особі вказаній замовником, в тій же кількості, тієї ж марки, виду і якості, відповідного нормативним документам на продукцію протягом терміну дії Договору. Відпустка будівельних матеріалів за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог цього Договору та оформляється Актом прийому – передачі. Договірна вартість наданих послуг та обсяг фактично наданих послуг визначається в актах надання послуг, які узгоджуються і підписуються Сторонами. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року.

В підтвердження отримання послуг по зберіганню бітуму, бітумної емульсії, мінерального порошку та цементу (сипучих будівельних матеріалів) від ПП “Міріда Плюс”, позивачем надано наступні документи: акт приймання – передачі від 01.10.2016 р., акт повернення від 10.10.2016 р.; акт надання послуг №101 від 28.12.2016 р. та платіжне доручення №1537 від 17.01.2017 р.; оборотно –сальдову відомість по рахунку №631 за період з 29.06.2016 р. -19.01.2017 р.

Також, 29 червня 2016 р. між ТОВ “Автомагістраль” (замовник ) та ПП “Міріда Плюс” (виконавець) укладено договір надання послуг №186/1 від 29.06.2016 року, предметом якого є надання Виконавцем послуг дорожньо –будівельної техніки для виконання робіт Замовником. За результатами наданих послуг Виконавець надає Замовнику наступні документи, акти здачі –прийняття (наданих послуг) у двох примірниках; податкову накладну виписану і зареєстровану відповідно до статті 201 ПКУ. Вартість наданих послуг визначається за домовленістю Сторін (за машино-години) та відображається в акті здачі – прийняття робіт (наданих послуг) який є невід’ємною частиною даного Договору. За результатами наданих послуг Виконавець складає відповідний акт здачі – прийняття робіт (наданих послуг).

Суду на виконання умов зазначеного Договору надані такі документи: акти надання послуг від 26.12.2016 р.; наряди завдання дорожньо –будівельної техніки; платіжні доручення №1537 від 17.01.2017 р., №1538, №1539 від 19.01.2017 р.; оборотно –сальдову відомість по рахунку №631 за період з 29.06.2016 р. -19.01.2017 р.

Надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Отже позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. При цьому, суд зазначає, що як перевіряючим так і суду надані всі документи.

Натомість, в обґрунтування правомірності висновків викладених в акті, податковий орган посилається на зібрану податкову інформацію про ПП “Міріда Плюс” лише щодо відсутності трудових ресурсів, не звітування перед податковим органом та на Реєстр судових рішень України, з якого вбачаються факти наявності кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування стосовно контрагента позивача.

Однак, наведені доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них чи не подання відповідної податкової звітності такими (виконавцями послуг). Окрім того, така інформація є службовою та використовується податковими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”, в якому ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України”, від 22 січня 2009 року у справі “Булвес” АД проти Болгарії”, від 10 березня 2010 року у справі “Бізнес Супорт Центр проти Болгарії” Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

Крім цього, посилання відповідача на наявність окремих кримінальних проваджень, суд вважає безпідставними, оскільки з їх змісту не вбачається того, що судами підтверджено факти фіктивності господарської діяльності вказаного контрагента позивача, ухилення ним від сплати податків, а також того, що окремі особи, які брали участь у досліджуваних фінансово-господарських операціях заперечують свою участь у діяльності контрагентів взагалі або у межах окремої операції. Як вбачається зі змісту останніх, вказане переважно стосуються вчинення окремих процесуальних дій у межах відповідних кримінальних проваджень та не встановлюють фактів, які б мали преюдиційне значення під час розгляду даної адміністративної справи.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі № 826/6280/13-а (адміністративне провадження № К/9901/2848/18).

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, суд доходить висновку, що спірне рішення прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомення рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 14.05.2018 р. № НОМЕР_1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомагістраль" (площа Гагаріна,2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 32884416) сплачений судовий збір в сумі 19 147, 26 (дев’ятнадцять тисяч сто сорок сім гривень 26 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Державної фіксальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Автомагістраль” (площа Гагаріна,2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 32884416).

Відповідач: Головне управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 05.11.2018 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна