Рішення № 77590963, 01.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2018 р. Справа № 0240/3198/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2, позивач) з адміністративним позовом до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Бершадське ОУПФУ Вінницької області, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Бершадського ОУПФУ Вінницькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 та п. 4-4 Розділу "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

зобов'язати Бершадське ОУПФУ Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 та п. 4-4 Розділу "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 27.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 24.12.2014 була звільнена з посади вчителя англійської мови Новоободівської середньої школи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років, отримавши мізерну пенсію, через два дні, а саме 26.12.2014 повернулася на роботу в Новоободівську ЗОШ 1-3 ст. на посаду вчителя англійської мови, де і продовжує працювати по сьогоднішній день. Повідомляє, що 27.06.2018 звернулася до Бершадського ОУПФУ Вінницької області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком з застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення (5377,90) грн. при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Зазначає, що 27.06.2018 її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком; однак розрахунок пенсії проведений із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих у галузі економіки України, за 2014-2016 роки (3764,40) грн., про що повідомлено листом № 2310/09-39/02-2 від 06.07.2018. Також, як зазначає позивач, в листі вказано, що показник середньої заробітної плати 5377,90 грн. застосовується лише в разі первинного призначення пенсії.

З такою позицією відповідача позивач не погоджується, вважає, що оскільки їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вона звернулась як раз вперше 27.06.2018, то відповідач протиправно не призначив їй пенсію за віком та не розрахував останню з урахуванням ч. 2 ст. 40, п. 4-4 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 02.10.2018 відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 47979 від 26.10.2018), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до заяви позивача від 25.12.2014 згідно зі ст.ст. 51, 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Бершадським ОУПФУ Вінницької області ОСОБА_1 29.12.2014 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти, виплату якої за заявою позивача від 29.10.2018 припинено у зв'язку з продовженням трудової діяльності на посаді вчителя. Як зазначає відповідач, якщо пенсіонер після призначення пенсії за вислугу років не працював, розрахунок пенсії за віком здійснюється за матеріалами пенсійної справи, тобто фактичний розмір пенсії не зміниться; якщо особа після призначення пенсії працювала, то при переведенні на пенсію за віком за її бажанням можуть бути враховані стаж і заробіток, набуті після призначення пенсії за вислугу років, тобто збільшиться коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Однак, відповідач вказує, що в цьому випадку розрахунок заробітної плати здійснюватиметься з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії.

На переконання відповідача, перерахунок позивачеві пенсії відповідно до заяви від 27.06.2018 здійснено з чітким дотриманням чинного законодавства. При цьому, відповідач зауважив, що розмір пенсії позивача при проведені її перерахунку не зменшився, а навпаки зріс. З урахуванням зазначеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до записів трудової книжки БТ-І 6113327 ОСОБА_1 з 15.08.1981 по 15.08.1984 працювала на посаді вчителя української мови та літератури Ілляшівської середньої школи. З 15.08.1984 позивач була переведена з посади вчителя української мови і літератури Іляшівської середньої на посаду вчителя англійської мови Новоободівської середньої школи, з якої звільнена 24.12.2014 за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років, через два дні, а саме 26.12.2014 повернулася на роботу, що підтверджується записами у трудовій книжці.

27.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до Бершадського ОУПФУ Вінницької області із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком. Також позивач 27.06.2018 подала заяву, в якій просила нарахувати пенсію за віком, виходячи із середнього заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, в розмірі 5377,90 грн. На вказану заяву листом від 06.07.2018 № 2310/09-39/02-2 Бершадське ОУППФУ Вінницької області повідомило позивача, що їй вперше пенсія була призначена за вислугу років як працівнику освіти з 25.12.2014, а за заявою від 27.06.2018 було переведено на пенсію за віком. Розрахунок пенсії проведений із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих у галузі економіки України за 2014-2016 роки (3764,40) грн. Також в листі вказано, що показник середньої заробітної плати 5377,90 грн. застосовується лише в разі первинного призначення пенсії, або в разі переводу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за умови, що особа пропрацювала не менше двох років після призначення пенсії.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 та п.4-4 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (тут і далі норми Закону 1788-XI в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії за вислугу років) передбачено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

За приписами п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, нормами Закону № 1788-XII визначено такий вид пенсії як пенсія за вислугу років. Саме на підставі цього закону позивачеві була призначена пенсія за вислугу років 25.12.2014 як працівнику освіти.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі норми Закону № 1058-IV в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії за віком) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (який діяв на час призначення пенсії за віком) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право вибору пенсійних виплат, а саме особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з положеннями частини першої ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV. Однак, як встановлено, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вона звернулася вперше.

Тобто, в цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, від 09.06.2015 у справі №21-550а14, від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, у постановах Верховного Суду від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 06.03.2018 у справі 127/18159/17.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.

Згідно з абз. 2 п. 4-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач перед призначенням пенсії за віком не отримувала жодного виду пенсії, оскільки після призначення пенсії за вислугу років одразу була зарахована на роботу вчителем, у зв'язку з чим виплата вказаної пенсії їй була припинена. У випадку припинення пенсії за вислугу років її поновлення можливо лише в разі звільнення з роботи. Проте, на момент призначення пенсії за віком позивач працювала, а тому, підстави для поновлення виплати пенсії за вислугу років не має.

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

З огляду на викладене суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що оскільки позивачеві була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач звернулася вперше 27.06.2018, то відповідач протиправно не призначив позивачеві пенсію за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40, п. 4-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити дії є похідною від першої, а відтак підлягає задоволенню в силу того, що похідна вимога залежить від задоволення іншої/основної вимоги (п.23 ст. 4 КАС України).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бершадського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 та п. 4-4 Розділу "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Бершадське об’єднане Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 та п. 4-4 Розділу "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 27.06.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об’єднання управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (24357, Вінницька область, Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул.Шкільна, 4а, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Героїв України, 23, код ЄДРПОУ 40382655)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович