Рішення № 77589487, 25.10.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/729/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Мединський М.М. - за довіреністю;

від першого відповідача: Хоменко А.О. - за довіреністю;

від другого відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

від третього відповідача: не з'явився (клопотання про розгляд без їх участі);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (м. Київ) до Військової частини А1744 (м. Черкаси) про стягнення 81 465,55 грн. шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача - Військової частини А1744, яка є формувачем військової частини А1708, на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків в розмірі 81 465,55 грн. пошкодженням автомобіля.

Ухвалою від 11.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.08.2018 (а.с. 123-125 том 1) залучено в якості співвідповідачів Військову частину А 1708 та Моторно (транспортне) страхове бюро України.

Ухвалою від 11.09.2018 (а.с. 79-83 том 2) залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4, водія військового автомобіля, яким пошкоджено автомобіль позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. В ході розгляду справи та на підставі додатково зібраних доказів уточнив, що позов просить задовольнити лише щодо військової частини А 1744, яка і є належним відповідачем у справі.

Представники 1-го та 2-го відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, оскільки позов є без підставним, військовий автомобіль на час скоєння ДТП не перебував у розпорядженні цих військових частин, а був відкомандирований разом із водієм ОСОБА_4 до іншої військової частини (польова пошта В0105 м. Запоріжжя), про що надано суду відзиви на позов та додаткові пояснення в ході розгляду справи (а.с. 44-50 том 2, а.с. 77-80 том 1).

Представник 3-го відповідача в жодне судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог до МТСБУ заперечує повністю через те, що за отриманням відшкодування до МТСБУ ні позивач, ні інша особа для можливого врегулювання спору між сторонами не зверталася. Хоча військовий автомобіль і не був застрахований, але підстави для відповідальності МТСБУ перед позивачем відсутні (а.с. 189-192 том 1).

Третя особа у направленому суду поясненні від 07.10.2018 вказав, що військовий автомобіль не є винуватцем ДТП, оскільки водій насправді уникав наїзду на пасажирів іншого автомобіля, пошкодження у автомобіля позивача насправді незначні, а коштів для виплат за пошкодження автомобіля по регресу у третьої особи немає через його скрутне фінансове та сімейне становище.

У судовому засіданні 25.10.2018 на підставі ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення лише стосовно Військової частини А 1744, виходячи з такого:

Як вбачається із матеріалів справи,

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2018 по справі № 336/7491/17 (а.с. 13-15 том 1) встановлено, що 19 грудня 2017 року о 16 год. 05 хв. водій ОСОБА_4, керуючись транспортним засобом МАЗ 53371, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Стартовій в районі будинку № 42 у м. Запоріжжя, перед зміною напрямку руху в ході здійснення обгону не впевнився в безпеці такого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Mersedes Benz Sprinter316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався у попутному напрямку. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі були пошкоджені.

При цьому в судове засідання водій ОСОБА_4 не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за своєї відсутності, вказавши, що вину у скоєному визнає.

За результатами розгляду адміністративної справи на водія ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно виготовленого на замовлення позивача звіту № 007 від 23.03.2018 (а.с. 16-23 том 1) суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6, розмір матеріальної шкоди, нанесеної власнику автомобіля Mersedes Benz Sprinter316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в результаті ДТП складає 81 465,55 грн. (вісімдесят одна тисяча чотириста шістдесят п'ять гривень 55 коп.).

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача Квашніним М.О. направлено адвокатський запит № 5 від 14.06.2018 ( а.с. 34-35 том 1) на адресу Міністерства оборони України в якому просить надати інформацію про власника військового автомобіля МАЗ 53371, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 19 грудня 2017 року.

22.06.2018 Міністерство оборони України Тил збройних сил надало відповідь на запит № 341/7/3612 ( а.с. 45) в якому зазначено, що автомобіль МАЗ 53371, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться на балансі військової частини А1744. Також вказано, що військова частина А 1708 з моменту створення (21.08.2014) та по теперішній час знаходиться на фінансовому забезпечені у військовій частині А 1744 і хоча юридично вказаний автомобіль знаходиться на балансі ВЧ А 1744, відповідальність за його збереження та експлуатацію несе військова частина А 1708. Автомобіль був переданий до ВЧ А 1708 згідно акту прийому-передачі у 2014 році.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 1 ст. 1187 ЦК України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім цього, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6, відповідно до яких, при вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення статті 1192 Цивільного кодексу України, згідно з яким, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

При цьому розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Збитками відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України (про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди), зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.21018 у справі № 336/7491/17 (а.с. 13 том 1) встановлено вину водія ОСОБА_4 у скоєнні ДТП шляхом зіткнення МАЗ 53371 із автомобілем Mersedes Benz Sprinter316 CDI. Вину у скоєному водієм визнано. На цій підставі протилежні доводи третьої особи суд відхиляє.

Дані обставини не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач фактично підтримує позовні вимоги лише стосовно першого відповідача у справі ВЧ А 1744, якого вважає належним для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню завданої шкоди.

Суд погоджується із цими доводами і вважає, що позов підлягає до задоволення лише стосовно першого відповідача, виходячи з такого:

За змістом чинного ГПК України належним відповідачем є особа, за рахунок якої можливе реальне задоволення доведених позовних вимог.

Згідно ст. 14 ЗУ "Про Збройні Сили України" .... майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд відхиляє доводи представників відповідачів військових частин А1744 та А 1708 про те, що якщо на дату скоєння ДТП військовий автомобіль МАЗ 53371 разом із водієм ОСОБА_4 був відкомандирований у відрядження до військової частини польова пошта В0105 (зараз ВЧ А1978) м. Запоріжжя (а.с. 51-53 том 2), то відповідальність за відшкодування шкоди покладається на цю іншу військову частину.

Відрядження не свідчить про зміну правового титулу майна (автомобіля), яке юридично залишається приналежним військовій частині А 1708.

З відомостей про автомобіль МАЗ 53371 (а.с. 144 том 2) вбачається, що станом на 26.09.2017 машина належить ВЧ А 1708 (яка змінила назву з ВЧ польова пошта В5912 - а.с. 149,152 том 2). Ці ж відомості вказано у технічному талоні ТЗ серія НОМЕР_3 (а.с. 151 том ).

Витягом з наказу командира ВЧ А 1708 від 25.09.2017 введено в експлуатацію легкові, вантажні та спеціальні автомобілі, якими укомплектовані підрозділи ВЧ А 1708, присвоєно їм військові номерні знаки, закріплено транспортні засоби за підрозділами і водіями відповідно додатку до наказу. В додаток внесено і автомобіль МАЗ 53371 (а.с. 152-153 том 2).

З наявних у справі доказів, а також і з пояснень командира ВЧ А 1708 (а.с. 142-143 том 2) вбачається, що військова частина А 1744 зареєстрована як юридична особа - державна організація, має ідентифікаційний код 08088626. При ній створена централізована бухгалтерія, що здійснює централізоване обслуговування ВЧ А1708. При цьому 01.08.2014 ВЧ А 1708 зарахована на фінансове забезпечення до ВЧ А1744 (особовий рахунок № НОМЕР_4). ВЧ А1708 не здійснює самостійно свою господарську діяльність.

Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідачі не вказали суду на положення чинного законодавства які б визначали відповідальність держави за шкоду, завдану військовим автомобілем в результаті ДТП. В такому випадку належним відповідачем був би відповідний орган Держказначейства, а військові частини лише третіми особами.

При цьому згідно довідки командира ВЧ А 1708, військова частина А 1708 (перейменована з польова пошта В5912) з 01.08.2014 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини А 1744, в зв'язку із чим рахунки в органах Державної казначейської служби не відкривались, самостійна господарська діяльність не здійснюється (а.с. 57 том 2).

Це ж підтверджується і довідкою головного фінансово-економічного управління Генштабу Збройних Сил України від 01.09.2014 № 346/1/2/3297 (а.с. 159 том 2).

До відзиву на позов від 20.07.2018 командиром військової частини А 1744 прикладено копію довідки № 2/18 з ЄДРПОУ на військову частину А 1708 і вказано її ідентифікаційний код 00152024 (а.с. 81 том 1). Перший відповідач вказує, що ВЧ А 1708 є юридичною особою і сама повинна відповідати за своїми зобов'язаннями згідно ст. 96 ЦК України.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, Військовій частині А 1708 було відмовлено у постановці на податковий облік в органах ДПІ через відсутність ідентифікаційного коду, бо код 00152024 не є ідентифікаційним згідно довідки державної служби статистики України (а.с. 158 том 2), він є помилковим (а.с. 58-60 том 2).

Згідно довідки Міністерства Оборони України від 25.07.2018 (а.с. 129 том 1 ) ВЧ А 1708 не здійснює самостійно свою господарську діяльність, а використовує ідентифікаційний код 08088626 закріплений за ВЧ А 1744.

Отже, належним відповідачем у справі є ВЧ А 1744, яка здійснює фінансове забезпечення володільця (ВЧ А 1708) військового автомобіля МАЗ 53371, що скоїв ДТП.

Суд погоджується зі запереченнями проти позову з боку третього відповідача, Моторного (транспортного) страхового бюро України про його неналежність як відповідача по справі (а.с. 189 том 1), виходячи з такого:

Чинне законодавство не звільняє військові частині від обов'язку страхувати свою відповідальність як власників наземних транспортних засобів.

Судом не встановлено наявність страхового полісу на військовий автомобіль МАЗ 53371 яким скоєно ДТП.

Ст. 41 (41,1 п. а) ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 визначає, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Цим Законом визначено, що для отримання відшкодування повинно бути звернення до МТСБУ, зокрема в порядку ст. 35 цього Закону.

МТСБУ повідомило суд, що жодних заяв про відшкодування коштів за наслідками ДТП між сторонами за рахунок коштів страхового бюро до нього не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справі № 910/9029/17 (постанова від 27.04.2018) вказав на те, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Верховний Суд доводи касаційної скарги про те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ "Нова", а тому саме страховик повинен відшкодувати завдану шкоду, визнав безпідставними, оскільки особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 ЦК України), особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина 2 статті 14 цього Кодексу).

Такий же підхід господарський суд застосує і до доводів першого та другого відповідачів (та відхиляє їх) про те, що позивач повинен був в першу чергу намагатися отримати відшкодування від МТСБУ, право на що він мав у відповідності до п. 41.1. ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Чинним законодавством імперативно не передбачено, що потерпілий від ДТП в першу чергу повинен отримати відшкодування від страхової компанії, а лише потім звертатися до винуватця ДТП. Тому позов у даній справі не є ні помилковим щодо обрання належного відповідача, ні передчасним. Позов заявлено правомірно.

Позивач просить стягнути з належного відповідача 81 465,55 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача Mersedes Benz Sprinter316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2, як визначено звітом № 007 дослідження автотоварознавця від 23.03.2018 (а.с. 16 том 1).

У відповідності до п.8) ч. 2 ст. 182 ГПК України саме у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи у справі.

В ході підготовчого провадження відповідачі-військові частини не ставили питання про незгоду із розміром визначеного відновлювального ремонту автомобіля позивача і не просили призначити у справі експертизу.

З цих підстав суд вважає, що відповідачами в ході розгляду справи не надано ніяких належних і допустимих доказів на спростування недостовірності оцінки завданої шкоди, яка на замовлення позивача розрахована суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 (а.с. 16 том 1).

У відповідності до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За звіт по визначенню вартості відновлювального ремонту позивач сплатив СПД ОСОБА_6 1500,00 грн. що вбачається із наявних у справі доказі (а.с. 46-49 том 1).

Дані витрати є витратами, пов'язаними із розглядом справи згідно ст. 123 ГПК України і тому згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 81 465,55 грн. завданої шкоди слід задовольнити лише щодо Військової частини А 1744, ці вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, А 1744 повністю, з якого на користь позивача слід також стягнути 1500,00 грн. витрат за виготовлення звіту по визначенню вартості відновлювального ремонту, 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю стосовно Військової частини А 1744.

2. Стягнути з Військової частини А 1744 (яка є формувачем військової частини А 1708), ідентифікаційний код 08088626, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (ідентифікаційний код 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4) -- 81 465,55 грн. завданої шкоди, 1500,00 грн. витрат за виготовлення звіту по визначенню вартості відновлювального ремонту, 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. У позові щодо Військової частини А 1708 та Моторно (транспортного) страхового бюро України - відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2018

Суддя Н.М. Спаських