Рішення № 77589469, 02.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4556/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1262 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1262 (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А1262 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати Військову частину А1262 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (31.08.2018) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) листопада 2015 року а одночасною щомісячною виплатою фіксованої суми 793,52 гривні;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання військової частини А1262 подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. 267 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він проходив військову службу на посаді заступника командира з озброєння – начальника технічної частини Військової частини А1262. Наказом від 17.07.2018 № 151 він був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров’я, а наказом від 31.08.2018 №184 він був виключений зі списків особового складу військової частини з 31.08.2018. Разом з тим позивач стверджує, що нарахування та виплата грошового забезпечення проводилося відповідачем не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу індексація грошового забезпечення відповідачем йому не виплачувалась. Позивач також зазначає, що в липні 2018 року він звертався до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Однак відповідь на своє звернення він отримав відмову. Вважаючи дії Військової частини А1262 щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

29 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що Військова частина А1262 не визнає позовних вимог та просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Така позиція відповідача обґрунтована тим, що відповідно до листа Мінсоцполітики від 09.06.2016 №252/10/136-16 з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового страхування на відповідний рік. У зв’язку з цим, та при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності відповідних статей кошторису, представник відповідача вказує, що у військової частини не має фінансової можливості виплатити позивачу індексацію, оскільки Військова частина А1262 повністю фінансується з Державного бюджету України. Крім того, представник відповідача, в якості підтвердження правомірності дій Військової частини А1262 зазначає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Оскільки, законодавством, чинним на час звернення позивача за нарахуванням та виплатою індексації, не передбачено можливість її нарахування та виплати, а тому відповідача не було правових підстав для здійснення такої виплати. (а.с.25-29)

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника командира з озброєння – начальника технічної частини Військової частини А1262.

Наказом командувача військ оперативного командування «Північ» (по особовому складу) від 17.07.2018 № 151 майора ОСОБА_1, заступника командира з озброєння – начальника технічної частини 20 окремого батальйону радіоелектронної боротьби оперативного командування «Північ» було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров’я, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу із наказу. (а.с.18)

Наказом командира Військової частини А1262 від 31.08.2018 № 184 (по стройовій службі) майора ОСОБА_1 із 31 серпня 2018 року виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу. (а.с.19)

З наявної у матеріалах довідки від 09.08.2018 № 2783 (а.с.15), довідки від 15.08.2018 № 2826 (а.с.17), а також роздавальної відомості на виплату індексації військовослужбовців Військової частини А1262 за 2015 (а.с.21-22) вбачається, що індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу до 01.01.2016 включно, а останнім базовим місяцем був листопад 2015 року. Відповідачем у відзиві вказаний факт не заперечується.

31 липня 2018 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити йому індексацію грошового забезпечення. (а.с.20). Однак, за результатами розгляду зазначеного рапорту, відповідач листом від 09.08.2018 №2784 (а.с.12-13) повідомив позивачу, що відповідно до п. 6 роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10.02.201 № 248/3/9/1/108 у зв’язку з введенням в дію наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» та Тимчасового порядку встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям Збройних Сил України, доведеного до військ телеграмою Міністра оборони України від 26.01.2016 №248/3/1/43-т було встановлено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз’яснення Міністерства соціальної політики України. Крім того, в листі зазначено, що індексація грошового забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення, що підтверджується роз’ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 06.06.2016 №252/10/136-16, а також вказано, що відповідно до роз’яснення департаменту фінансів від 26.03.2018 № 248/1485 у межах наявного фінансового ресурсу можливості для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за зазначений період не було. А тому, у зв’язку з відсутністю кошторису на фінансування військової частини та здійснення індексації грошового забезпечення, позивачу було відмовлено у задоволенні його рапорту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено довідкою від 15.08.2018 №2825 (а.с.16), позивачу за період з 01.01.2016 по 31.08.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Відповідачем вказаний факт не заперечується. При цьому, обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач посилається на лист Міністерства соціальної політики від 09.06.2017 № 252/10/136-13 (а.с.32), лист Міністерства соціальної політики від 08.08.2017 № 78/0/66-17 (а.с.34 ), лист Міністерства соціальної політики від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10 (а.с.31), лист-роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 (а.с.30), а також вказує на відсутність коштів передбачених на виплату індексації грошового забезпечення.

З приводу наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Про те, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по 31.08.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

При цьому, щодо посилань відповідача на листи Міністерства соціальної політики та листи роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки листи та роз’яснення не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилання відповідача як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача та не приймає їх до уваги.

Щодо посилань відповідача на відсутність протягом 2016 - 2018 років фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

А тому, з огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 5 Закону, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв'язку з цим індексації з 01.01.2016 вказана норма не містить. Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому дії Військової частини А1262 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.08.2018 є протиправними.

На підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (31.08.2018) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину А1262 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по дату фактичного виключення зі списків особового складу.

Щодо позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати Військову частину А1262нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) листопада 2015 року а з одночасною щомісячною виплатою фіксованої суми 793,52 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У даній адміністративній справі не досліджуються періоди у яких індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, а в матеріалах справи відсутня інформація про розмір та зміни в грошовому забезпеченні позивача за період із 01.01.2016 по 31.08.2018. Крім того обставина, що базовим місяцем для визначення індексації грошового забезпечення позивача є листопад 2015 року, відповідачем не заперечувалась та не оспорювалась.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Водночас, щодо позовних вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263, 267, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини А1262 (смт.Гуйва, Житомирський район, Житомирська область, 12442; код ЄДРПОУ 26605769) - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Військової частини А1262 (смт. Гуйва, Житомирський район, Житомирська область, 12442; код ЄДРПОУ 26605769) щодо невиплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2018.

Зобов'язати Військову частину А1262 (смт. Гуйва, Житомирський район, Житомирська область, 12442; код ЄДРПОУ 26605769) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004; РНОКПП НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.08.2018.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович