Рішення № 77589457, 02.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4374/18

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фарм" про стягнення 452669,11 грн.,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ " (далі - ТОВ "ЄВРО ФАРМ ", відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 452669,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ " перебуває на обліку як платник податків в Житомирській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області і є платником податків і зборів. Вказано, що ТОВ "ЄВРО ФАРМ " рахується податкова заборгованість з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 438739,30 грн., в тому числі 437188,33 грн. - основний платіж, 547,36 грн. - фінансові санкції, 1003,61 грн. – пеня, а також заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 13929,81 грн. - основний платіж. У зв’язку з цим, позивач просить стягнути вищевказану заборгованість в сумі 452669,11 грн. з рахунків у банках, що обслуговують платника.

Ухвалою від 11 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено відкрите судове засідання з викликом сторін до суду на 16 жовтня 2018 року.

Копію вищезазначеної ухвали суд 12 вересня 2018 року надіслав на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.43), ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 27 вересня 2018 року.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач свого права на заперечення проти заявлених позовних вимог не реалізував, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

В судове засідання, призначене на 16 жовтня 2018 року, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Представник позивача в судове засідання прибув, однак подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження.

З огляду на зазначене та керуючись положеннями ч. 6 ст. 162, ч. 3 ст. 194, ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ " перебуває на обліку як платник податків в Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи реєстраційною довідкою з інформаційної системи "Податковий блок" (а.с.12-14)

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

За приписами п.286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п. 287.3 ст.287 ПК України).

Грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ" до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкові декларації з орендної плати за землю за 2017 та 2018 рік, в яких позивачем було самостійно визначено грошове зобов’язання в сумі 699501,32 гривень (437188,33 гривень – за період з січня 2017 по березень 2018 року):

- декларацію від 09.02.2017 з орендної плати за землю за 2017 рік (а.с.15-16) на загальну суму податкового зобов’язання 349750,66 гривень (місячний платіж 29145,89 грн.);

- декларацію від 08.02.2018 з орендної плати за землю за 2018 рік (а.с.17-18) на загальну суму податкового зобов’язання 349750,66 гривень (місячний платіж 29145,89 грн.);

Відповідно до ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом.

Однак, із наданого позивачем зведеного розрахунку сум податкового боргу вбачається, що самостійно визначене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ " грошове зобов’язання з плати за землю за період з січня 2017 року по березень 2018 року в загальній сумі 437188,33 гривень відповідачем у строки визначені ПК України не сплачено, а тому дане зобов’язання має статус податкового боргу. (а.с.9-11)

Згідно з п. 300.1. ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

У зв’язку з несплатою відповідачем самостійно визначеної ним у деклараціях узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю позивачем були проведена перевірка.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, актом камеральної перевірки №4188/0630-12-04-15 від 06.07.2017 було встановлено порушення ТОВ "ЄВРО ФАРМ" строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати за землю, визначеного п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 ПК України на термін понад 30 календарних днів та на підставі ст.126 ПК України нараховано штрафну санкцію у сумі 547,36 грн. (а.с.23-25). На підставі вищезазначеного акту в подальшому позивачем було складено та надіслано відповідачу податкове повідомлення - рішення №00017631204 від 21.07.2017 (а.с.19-20). Отримання ТОВ "ЄВРО ФАРМ" вищезазначеного повідомлення підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.21)

Вищезазначене повідомлення-рішення відповідачем в судовому порядку не оскаржувалося, а тому грошове зобов’язання (податковий борг) в сумі 547,36 грн. є узгодженим.

Крім того, відповідно до ст. 129 ПК України ТОВ "ЄВРО ФАРМ " була нарахована пеня в розмірі 1003,61 гривень

Питання нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано статтею 266 ПК України.

Відповідно до п.п. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з до п.п. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки період дорівнює календарному року.

Пунктом 266.7. ст. 266 ПК України, який регулює порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально..

Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. (п.п. 266.10.1. п. 266.10. ст. 266 ПК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ" до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 рік, в яких позивачем було самостійно визначено грошове зобов’язання в сумі 41732,17 гривень (13929,81 гривень – за період 2017 року та І –ІІ кварталу 2018 року):

- декларацію від 09.02.2017 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 (а.с.18) на загальну суму податкового зобов’язання 12541,60 гривень (квартальний платіж 3135,40 грн.);

- декларацію від 19.02.2018 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 за 2018 рік (а.с.29) на загальну суму податкового зобов’язання 29190,57 гривень (місячний платіж 7297,65 грн.);

Однак, із наданого позивачем зведеного розрахунку сум податкового боргу вбачається, що самостійно визначене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ " грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік та І-ІІ квартали 2018 року в загальній сумі 13929,81 гривень відповідачем у строки визначені ПК України не сплачено, а тому дане зобов’язання має статус податкового боргу. (а.с.9-11)

Таким чином, загальний розмір податкового боргу Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРМ" складає 452669,11 гривень, що підтверджується наданим позивачем зведеним розрахунком сум податкового боргу (а.с. 9-11).

Згідно з пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг із орендної плати за землю за період з січня 2017 року по березень 2018 року та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік та І-ІІ квартали 2018 року , а також штрафних санкцій та пені в сумі 452669,11 гривень відповідачем не сплачений, що підтверджується інтегрованою карткою платники податку – ТОВ "ЄВРО ФАРМ " з АІС «Податковий блок» (а.с.39-42). Доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" за № 4946-23 від 07.09.2015 на суму 15458,39 грн. Вказана вимога отримана відповідачем, в судовому порядку не оскаржена, а отже податкові зобов'язання є узгодженими (а.с.30).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем повністю погашено не було, у зв'язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Таким чином, як встановлено судом, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу із орендної плати за землю за період з січня 2017 року по березень 2018 року та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік та І-ІІ квартали 2018 року , а також штрафних санкцій та пені в сумі 452669,11 гривень такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів виконання або оскарження податкової вимоги у матеріалах справи не міститься.

Підсумовуючи зазначене та те, що відповідач відзиву на позовну заяву та доказів погашення податкового боргу не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська область; код ЄДРПОУ 39459195) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРО-ФАРМ" (вул. Шевченка, 25-А, с.Тетерівка, Житомирський район, Житомирська область, 12420; код ЄДРПОУ 38349577) про стягнення 452669,11 гривень - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банку, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРО-ФАРМ" (вул. Шевченка, 25-А, с. Тетерівка, Житомирський район, Житомирська область, 12420; код ЄДРПОУ 38349577) податкову заборгованість із орендної плати за землю за період з січня 2017 року по березень 2018 року та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік та І-ІІ квартали 2018 року, а також штрафних санкцій та пені в сумі 452669,11 гривень (шістсот п’ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят дев’ять гривень одинадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович