Рішення № 77587921, 26.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3044/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Єресько Л.О.,

секретаря судового засідання – Фрідманн Н.А.,

представника позивача- Шамшуріна Ю.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2018 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (надалі - відповідач) , у якій просила визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо припинення позивачу державної соціальної допомоги та зобов'язати останнього поновити виплату державної соціальної допомоги та виплатити виниклу заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є отримувачем державної соціальної допомоги як особа з інвалідністю з дитинства ІІІ групи, а також вимушеною переселенкою, оскільки у місті її проживання (м. Горлівка) провадиться антитерористична операція. Однак відповідачем з 01.08.2015 протиправно припинено їй виплату вказаної соціальної допомоги, мотивуючи тим, що у довідці внутрішньо переміщеної особи відсутні відмітки ДМС. Пояснювала, що наведені дії відповідача порушують її права на соціальне забезпечення, а саме на соціальну допомогу, яка є єдиним джерелом доходу для існування, та вчинені з порушенням норм закону, оскільки такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність відміток ДМС на довідці, не наведено серед підстав для припинення соціальних виплат, викладених у законі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 після залишення позову без руху позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи.

12.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, де останній позов не визнавав та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказував, що на підставі інформації, отриманої від ДМС в порядку електронного обміну, про відсутність відмітки на довідці внутрішньо переміщеної особи, що в силу діючого на той час законодавства мало наслідком її недійсність, розпорядженням від 24.07.2015 ОСОБА_2 було припинено виплату соціальної допомоги. Повторно протягом 2015 – 2018 років позивач не зверталася до управління із заявами про продовження дії довідки та відповідно соціальних виплат. Тому вважає, що дії та рішення відповідача ґрунтувалися на нормах закону.

Ухвалою від 16.10.2018 клопотання сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції були задоволені, вирішено проводити судове засідання за участю позивача ОСОБА_2 та відповідача в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з мотивів, викладених у письмовому відзиві проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України ВН 734932, виданого Ц-Міським РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 07.10.2010, копія якого залучено до матеріалів справи (а.с. 7). Згідно паспортних відомостей зареєстрованим місцем проживання позивача є Донецька область, м. Горлівка.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 351560 від 12.06.2012, позивачу встановлена третя група інвалідності (інвалід з дитинства) безстроково з 29.05.2012 (а.с. 11).

Відповідно до довідки від 11.12.2014 № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції ОСОБА_2, що постійно проживала в Центральноміському районі м. Горлівка, Донецької області, перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м. Кременчук на зазначену в довідці адресу (а.с. 10).

За змістом письмових пояснень у відзиві проти позову Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради ОСОБА_2 11.12.2014 звернулася до управління із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу (а.с. 26), де їй була призначена державна соціальна допомога особі з інвалідністю з дитинства ІІІ групи у відповідності до умов Закону України «ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю», а також адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», яку позивач отримувала з грудня 2014 року по липень 2015 року.

Далі судом встановлено, що розпорядженням начальника управління від 24.07.2015 п/в 39610 припинено виплату допомоги ОСОБА_2 з 01.08.2015 до з’ясування (відсутня відмітка ДМС) (а.с. 47).

У письмовому відзиві відповідач пояснював, що відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення мав підтверджуватися довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видавалася відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 (із змінами) (надалі – Порядок № 509).

Згідно вимог вищевказаних нормативних актів строк такої довідки становив шість місяців, та в разі продовження дії обставин, що визначені у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу .

Відповідно до п. 7-1 Порядку № 509 уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка.

Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов’язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання.

Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію.

Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

Уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, здійснює щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання внутрішньо переміщених осіб (не менш як 10 відсотків загальної кількості таких осіб), та у разі непідтвердження зазначених відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Підставою для відновлення на обліку таких осіб є наявність інформації територіального підрозділу ДМС про підтвердження їх фактичного місця проживання.

На підставі наведеного, представник відповідача стверджував, що без проставлення на зворотному боці зазначеної відмітки довідка не є дійсною, а отже не підтверджувала місця проживання позивача.

Відповідно до ст. 8 ЗУ ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Для внутрішньо переміщених осіб фактичне місце проживання підтверджується довідкою внутрішньо переміщених осіб (ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Тож приймаючи до уваги, що позивач не зверталася до управління із заявами про продовження дії довідки та відповідно соціальних виплат протягом 2015 -2018 років, то розпорядженням начальника управління від 19.01.2018 п/в 39610 закрито особовий рахунок ОСОБА_2 з 01.08.2015 у зв’язку з перебуванням на обліку як переміщеної особи (скасування довідки ВПО) (а.с. 37).

Позивач у свою чергу в позовній заяві вказувала, що

по –перше, не отримувала жодного із вищевказаних розпоряджень, а тому позовні вимоги сформульовані щодо дій відповідача. На своє звернення до відповідача з приводу припинення належних їй виплат позивач отримала відповідь від 02.08.2018 № 04-6590, де її повідомлено, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам, створеною розпорядженням міського голови м. Кременчука від 05.07.2016 № 218-Р на виконання постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не виносилося рішень щодо припинення ОСОБА_2 соціальних виплат. Виплата державної соціальної допомоги позивачу як особі з інвалідністю з дитинства ІІІ групи з 01.08.2015 припинено до з’ясування розпорядженням управління від 24.07.2015 в зв’язку з відсутністю в довідці внутрішньо переміщеної особи відмітки ДМС (а.с. 11);

по-друге, такими рішеннями та діями відповідача позивача позбавлено єдиного джерела доходу для існування, у зв’язку з чим вона вимушено перебуває на утриманні рідних;

по-третє, конституційне право позивача на соціальний захист було порушено протиправними та дискримінаційними діями державного органу, який покликаний забезпечувати захист цього права. Так, у позовній заяві позивач вказувала, що вищеописане втручання з боку відповідача у її приватне життя, було здійснено поза процедурою встановленою законом, оскільки вищевикладена процедура була застосована виключно до осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а тому в діях відповідача вбачається дискримінація стосовно позивача за ознакою місця проживання, хоча до інших громадян України такі вимоги не висуваються.

Тож позивач вважає, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на отримання соціального захисту, а саме отримання соціальної допомоги, у зв’язку з чим звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Право на соціальний захист гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706- VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - ОСОБА_3 № 1706-VII; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

01 жовтня 2014 року КМУ прийняв постанову № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою (у редакції постанови КМУ від 08 липня 2015 року № 471) установлено: особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року КМУ прийнято постанову № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно з якою (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами КМУ від 12 грудня 2014 року № 715, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509.

Розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У цьому переліку зазначено і м. Горлівку Донецької області.

Статтею 2 Закону № 1706- VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

ОСОБА_3 право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Гарантії прав мають тлумачитися та застосовуватися як це випливає із їх предмета та цілей.

Як встановлено судом вище позивач отримувала державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю з дитинства ІІІ групи відповідно до умов ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 № 2109-ІІІ (надалі – ОСОБА_3 № 2109-ІІІ).

ОСОБА_3 відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Підставами для припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги визначені ст. 14 Закону № 2109-ІІІ, серед яких:

1) виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини:

2) у разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При цьому жодних додаткових умов для припинення означеної соціальної виплати, зокрема, такої підстави, як відсутність у особи реєстрації її як внутрішньо переміщеної, нормами цього Закону не передбачено.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень посилається на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин станом на 20.10.2014), згідно умов якого факт внутрішнього переміщення мав підтверджуватися довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видавалася відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 (із змінами) (надалі – Порядок № 509), яка мала строковий характер та повинна була оновлюватися внутрішньо переміщеною особою кожні шість місяців.

Суд погоджується із доводами позивача, що такий порядок накладав надмірний тягар на внутрішньо переміщених осіб, які і так зазнали серйозного негативного впливу на організацію свого життя у зв’язку із збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру у місці їх постійного проживання.

Крім того такий порядок носив явно дискримінаційний характер по відношенню до внутрішньо переміщених осіб за ознакою місця проживання, оскільки до жодних інших осіб, які також мали право на отримання соціальних допомог, не висувалися такі вимоги щодо періодичного підтвердження місця проживання та періодичні обстеження матеріально- побутових умов сім’ї.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24 грудня 2015 року № 921-VIII (набрав чинності з 13 січня 2016 року) внесено зміни, зокрема до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно цієї редакції Закону норми про встановлення шестимісячного строку дії довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та необхідність таким особам повторно звертатися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу з метою продовження дії такої довідки на наступні шість місяців, були скасовані.

Натомість новою редакцією ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

При цьому, а ні нормами Закону від 24.12.2015 № 921-VII, а ні перехідними положеннями до нього не передбачено, що раніше видані довідки мають замінюватися на інші.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у п.п. 50-51 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.05.2018 у справі № 805/402/18-а у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеної особи, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Надаючи оцінку оскаржуваним діям відповідача суд приходить до висновку, що вплив на права позивача мали не дії, прийняті ним розпорядження, а саме:

- розпорядження начальника управління від 24.07.2015 п/в 39610 про припинення виплати допомоги ОСОБА_2 з 01.08.2015 до з’ясування (відсутня відмітка ДМС) (а.с. 47);

- розпорядження начальника управління від 19.01.2018 п/в 39610 закрито особовий рахунок ОСОБА_2 з 01.08.2015 у зв’язку з перебуванням на обліку як переміщеної особи (скасування довідки ВПО) (а.с. 37).

Обґрунтованих пояснень суду з того приводу на підставі яких норм посадові особи відповідача застосували такі повноваження суду не надано, зокрема, якими нормами передбачено припинення виплат до з’ясування, яка процедура цього з’ясування, який результат проведеного з’ясування тощо.

Суду так і на надалося можливим з’ясувати чи здійснювалися відповідачем якісь дії між розпорядженням про припинено позивачу виплат з 01.08.2015 аж до розпорядження від 19.01.2018 про закриття рахунку (з підстав скасування довідки).

Доказів скасування довідки ВПО позивача суду на надано.

Надаючи оцінку цим розпорядженням, суд приходить до висновку, що ці рішення відповідача не спрямовані на досягнення легітимної мети, визначеної законом, а призвели до прямо протилежних результатів, коли особа опинилася у край скрутному та безпорадному становищі без засобів для існування.

Відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не враховано всі обставини, які мали бути взяті ним до уваги для об’єктивного вирішення ситуації, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Управлінням також не доведено, що вони у спірному випадку діяли добросовісно та розумно, тобто із щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Наведене є порушенням критеріїв правомірності рішень суб’єктів владних повноважень, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних та з метою повного та ефективного захисту прав позивача визнати протиправними та скасувати 1) розпорядження начальника управління від 24.07.2015 п/в 39610 про припинення виплати допомоги ОСОБА_2 з 01.08.2015 до з’ясування (відсутня відмітка ДМС) (а.с. 47) та 2) розпорядження начальника управління від 19.01.2018 п/в 39610 закрито особовий рахунок ОСОБА_2 з 01.08.2015 у зв’язку з перебуванням на обліку як переміщеної особи (скасування довідки ВПО) (а.с. 37).

Приймаючи до уваги той факт, що вплив на права позивача мали прийняті ним вищевказані розпорядження (рішення), а не дії, які позивач просить визнати протиправними, то суд вважає в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд погоджується із обраним позивачем способом, та вважає за необхідне зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області поновити нарахування та виплату державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства ОСОБА_2, починаючи з 01.08.2015.

За таких обставин позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні з даним позовом ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн (мінімальної ставки судового збору за одну вимогу немайнового характеру), а позовні вимоги задоволено частково (в розмірі однієї позовної вимоги немайнового характеру), то вказана сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Керуючись статтями 9, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1, 84600; фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (проспект Свободи, 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 03195292) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.07.2015 П/В 39610 щодо припинення виплати державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 19.01.2018 П/В 39610 щодо закриття особового рахунку ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 03195292) поновити нарахування та виплату державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), починаючи з 01.08.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 03195292) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 31 жовтня 2018 року.

Суддя Л.О.Єресько