Постанова № 7758656, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.10Справа №2а-14250/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.О. при секретарі Павленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону АР Крим, діючого в інтересах особи ОСОБА_1

до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

про стягнення заборгованості в сумі 2149,27 грн.,

за участю представників:

прокурора Шумейко Р.Ю., посвідчення № 340;

позивача ОСОБА_1, паспорт серії ЕС № НОМЕР_1, виданий Красногвардійським РВ ГУ МВС України в Криму 03.08.1996 року;

відповідача Ткач А.В., довіреність № 49 від 15.01.2010 року;

Обставини справи: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону АР Крим, діючий в інтересах особи ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення грошової компенсації в сумі 2149,27 грн. за речове майно, не отримане ним під час проходження військової служби відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Прокурор та позивач у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог, проте наголосив на тому, що у військової частини відсутні кошти на виплату компенсації за неотримане речове майно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту Закон) відповідно до Конституції України визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлена єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Ст. 9-1 цього Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наказом начальника управління Кримського територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України № 50 о/с від 20.10.2009 року прапорщика ОСОБА_1, помічника начальника військового наряду 2 взводу окремої роти внутрішніх військ МВС України з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, звільнено зі служби у запас Збройних сил України за п. «а» ч. 6 ст.26 (у звязку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

З 29 жовтня 2009 року на підставі наказу Командира військової частини 3009 № 218 позивач виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для постановки на військовий облік до Красногвардійського РВК АР Крим (а.с.6).

Після звільнення позивач заявив про бажання одержати компенсацію за неотримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що являється його правом відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Відповідно до довідки-розрахунку № 135 від 28.10.2009 року Військової частини 3009 позивачу підлягала до сплати грошова компенсація вартості речового майна в розмірі 2149,27 грн. (а.с.7).

Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі частині 1 статті 91 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, має право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна у розмірі 2149,27 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримав належну йому грошову компенсацію за речове майно у розмірі 2149,27 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 03.02.2010 р. На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі,1; ЄДРПОУ 23313842; р/р № 335221001000125 в Головному управлінні Державного казначейства України в АР Крим, МФО 824026) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість по виплаті грошової компенсації за речове майно в сумі 2149,27 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цикуренко А.С.