Постанова № 77585805, 02.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 578/537/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції в Україні капрала поліції ОСОБА_1 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17.09.2018, суддя Косар А.І., смт. Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, повний текст складено 25.09.18 по справі № 578/537/18

за позовом ОСОБА_2

до Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції в Україні капрала поліції ОСОБА_1

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Краснопільського районного суду Сумської області з позовом до Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції в Україні капрала поліції ОСОБА_1, в якому просив суд: скасувати постанову серії БР № 204363 від 31.05.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною другою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі – КУпАП/, якою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі в розмірі 680 гривень за порушення п. 31.4.3а Правил дорожнього руху, та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 17.09.2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серія БР № 204363 від 31 травня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною другою статті 121 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., звільнивши його на підставі статті 22 КУпАП від адміністративної відповідальності обмежившись оголошенням усного зауваження, провадження у справі закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у м. Бориспіль 352 /триста п’ятдесят дві/ гривні 40 коп. які зараховуються до Державного бюджету України ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код одержувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) в м. Києві, код банку отримувача 899998, рахунок одержувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), у графі «призначення платежу» Судовий збір, за позовом ОСОБА_2, Краснопільський районний суд Сумської області».

В інші частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про дорожній рух", ч. 2 ст. 121 КУпАП, п.п. 31.4.3 "а" ПДР України, ч. 1 ст. 77 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 204363 від 31.05.2018, винесеною поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Борисполі Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 31.05.2018 о 02.27 год на а/ш Київ-Харків, 76 кілометр, керував транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 313», номерний знак НОМЕР_1, у якого зовнішні світлові прилади, а саме бічні вогні (синього кольору) не відповідають вимогам транспортного засобу, чим порушив п. 31.4.3а ПДР, тим самим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною другою статті 121 КУпАП.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відмови позивача від пред’явлення необхідних документів та доказів розгляду справи в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно п. 31.4.3 "а" ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

Згідно з Державного стандарту України 3649-2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 р № 630 бічний світловідбивальний пристрій не трикутної форми має колір автожовтий, обов’язково встановлюється на автомобілях і автобусах, довжина яких перевищує 6м, а також факультативно на автомобілях і автобусах, довжина яких не перевищує 6 м.

Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, — тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Із дослідженого судом відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ 313», номерний знак НОМЕР_1, зовнішні світлові прилади, а саме бічні вогні синього кольору.

В свою чергу, позивач зазначив, що саме така комплектація транспортного засобу була з часу його реєстрації і жодного разу претензій з цього приводу патрульною поліцією до нього не пред’являлося.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів самовільного переобладнання позивачем транспортного засобу.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які підтверджують правомірність винесеної ним постанови з приводу притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 121 КУпАП, не з'ясував всіх фактичних обставин справи, тим самим порушив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова є такою, що прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

При цьому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо звільнення позивача від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись оголошенням усного зауваження, виходячи з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VII–I внесено зміни до ч.2 ст.33 КУпАП, а саме: при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 22 КУпАП встановлюється, що усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Стаття не передбачає обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. У зв'язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що зм'якшують і обтяжують відповідальність тощо.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відтак, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням, суд першої інстанції не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 121 КУпАП, оскільки в силу частини 1 статті 222 КУпАП розгляд такої справи віднесений цим Кодексом до відання органів Національної поліції та, відповідно, саме ці органи вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ч. 2 ст. 121 КУпАП не передбачає відповідальність у вигляді усного зауваження.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неправильно застосовано норми процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції в Україні капрала поліції ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17.09.2018 по справі № 578/537/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції в Україні капрала поліції ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 204363 від 31.05.2018 р. Закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 02.11.2018.