Ухвала суду № 77585631, 31.10.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_____________

У Х В А Л А

"31" жовтня 2018 р.Справа № 924/159/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи:

Заяву ТОВ "Октант-Центр", м.Хмельницький

до ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про визнання недійсним договорів в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр", м. Хмельницький (новий розгляд)

Представники:

Від заявника: Сибаль А.М. - в.о. директора ТОВ "Октант-Центр", м.Хмельницький

За участю: ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 за довіреністю від 30.06.2018р.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Суть:

Ухвалою суду від 24.07.2014р. (суддя Яроцький А.М.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1).

24.07.2014р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі №924/159/14. про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1).

В межах справи ухвалою від 4 жовтня 2016р. задоволено заяву судді Яроцького А.М. про самовідвід, тоді як за Розпорядженням № 59/16 від 4 жовтня 2016р. керівника апарату суду відповідно до пунктів 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/159/14.

У відповідності до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4.10.2016р. через задоволення відводу (самовідводу) судді відповідно до ст. 20 ГПКУ справу № 924/159/14 передано на розгляд судді Грамчуку І.В., а тому останню прийнято до провадження поряд із наявними в матеріалах справи заявами та клопотаннями учасників справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький.

В подальшому у межах справи № 959/159/14 господарським судом отримано позовну заяву (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсними укладених товариством з гр. ОСОБА_1 договорів, що призначена до розгляду в установленому законом порядку.

Згідно заяви (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) між Товариством з обмеженою відповідальність "Октант-Центр" (Продавець) та гр. ОСОБА_1 (Покупець) 21.07.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю № 38.

Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 337 279 грн. (триста тридцять сім тисяч двісті сімдесят дев'ять грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 07.09.2010р. Серія: НОМЕР_2, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 235 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем.

Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014р.

2) Також, між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) 21.07.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 64 223 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять три грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 06.12.2012р. Серія: НОМЕР_3, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 44 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем.

Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014р.

Оскільки Свідоцтво про право власності на майновий пай від 06.12.2012р. серія НОМЕР_3 було втрачено, то взамін позивачу видано Свідоцтво від 01.03.2016р. № 004085.

3) Також, між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) 01.08.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю.

Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 65 652 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 31.07.2014р. Серія: НОМЕР_4, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 45 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем.

Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.08.2014р.

4) Також, між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) 24.10.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю.

Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 23 499 грн. (двадцять три тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 24.10.2014р. Серія: НОМЕР_5, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

Продаж майнового паю вчинено за 16 500 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем.

Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 24.10.2014р.

На думку заявника згадані договори купівлі-продажу майнових паїв, укладені між позивачем та відповідачем, підлягають визнанню недійсними, виходячи з наступного :

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання, тощо) майна.

Відтак, майновий пай є часткою у майні, яке перебуває у спільній частковій власності пайовиків.

На час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 року винесеної державним виконавцем підрозділу примусового-виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016р. № 53203336.).

Також, на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 року винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011р. за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014).

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 19 цього ж Закону державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі, зокрема, ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 вищенаведеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 37 цього ж Закону до публічних обтяжень належать :

3) звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника;

5) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом.

Таким чином, на переконання заявника, позивач не праві був відчужувати за спірними договорами належний йому майновий пай у зв'язку з існуючими арештами на все нерухоме та рухоме майно позивача, а тому спірні договори суперечать чинному законодавству ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 321 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Крім того, п. 8 ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р., якою порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299).

Відповідно до ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді" (в редакції, чинній на час укладення спірних договорів) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7).

Відповідно до п.1 П(С)БО 7 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Згідно із п.2 П(С)БО 7 норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п.4 П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

З огляду на викладене, на думку заявника, в розумінні вищезгаданих норм законодавства майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання, тощо) майна, є основними засобами.

Таким чином, дійшов висновку, що позивач уклав спірні договори купівлі-продажу майнових паїв від 01.08.2014р. та від 21.10.2014р. всупереч існуючій судовій забороні на їх відчуження, що є підставою для визнання їх недійсними в силу ч.1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В даному випадку для усіх чотирьох спірних договорів є одні і ж підстави визнання їх недійсними, що підтверджується одними і тими ж доказами, а тому в цій позовній заяві об'єднано вимоги про визнання недійсними чотирьох спірних договорів, укладених між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи підсудність справи заявник відмітив, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень ч.6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10-. Закону № 2343-ХII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону № 2343-ХII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-ХII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-ХII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-ХII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-ХII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-ХII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-ХII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-ХII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 11 січня 2017р. господарський суд керуючись ст.ст. 2-1, 4-47, 22, 65, 86 ГПК України, відстрочив товариству з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький сплату судового збору за подання позовної заяви до прийняття судового рішення за результатами розгляду позовної заяви, прийнявши позовну заяву (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький Сибаля А.М. про : - визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1; - визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1; - визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1; - визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) до розгляду по суті спору.

В ході судового розгляду даної заяви представник гр. ОСОБА_1 у зв'язку з твердженням представника позивача про існування арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" згідно постанов про арешт майна від 10.01.2011р. винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом про обтяження № 7425713 зареєстрованим 10.01.2011р. та постанови про арешт майна від 10.01.2011р. винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011р. за № 10699017 враховуючи неможливість самостійно надати інформацію суду просив суд витребувати у Другого відділу державної виконавчої служби м.Хмельницький Головного територіального управління юстиції матеріали виконавчого провадження ТОВ "Октант-центр" за якими було здійснено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" 10.01.2011р., яке суд окремою ухвалою від 7 березня 2017р. задовольнив.

Надалі в ході судового розгляду повноважний представник ОСОБА_1 подав відзив по справі (вх. № 05-22/3386/27 від 03.04.2017р.), в якому просить суд у позові відмовити. Звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв, укладених між ТОВ "Октант-Центр" та ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не визнаються в повному обсязі.

Позовні вимоги про недійсність договорів обґрунтовано тим, що на момент їх укладення було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант-Центр".

Майнові паї не є нерухомим майном, оскільки вони надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при його розподілі. Таким чином, майновий пай є лише майновим правом його власника, а не правом власності на рухоме чи нерухоме майно.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації.

Згідно ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" "Предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.".

Згідно ст.7 "Опис предмета обтяження" цього Закону, "У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження. Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на :

1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;

2) усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності;

3) дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Згідно ст.10 цього Закону "У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.".

Таким чином, на переконання представника, укладені договори купівлі-продажу не суперечать ст.ст. 203, 215 ЦК України, а тому враховуючи наведене, оскільки відділом ДВС було надано не всі матеріали виконавчого провадження, а наявна частина не містить даних про здійснення опису майнових паїв, які були предметом оспорюваних позивачем договорів, витребувати у ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області довідку (з посиланням і додаванням, копії відповідного документа за його наявності), чи здійснювався в межах цього виконавчого провадження опис державним виконавцем майнових паїв, що є предметом спірних договорів купівлі-продажу.

Заперечуючи проти аргументів, викладених повноважним представником гр. ОСОБА_1, в.о. директора ТОВ "Октант-Центр" м. Хмельницький арбітражний керуючий Сибаль А.М. відзначив (вх. № 05-22/3999/17 від 20.04.2017р.), що із доводами відповідача погодитися неможливо, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства, які регулюють порядок виконання судових рішень.

Відповідно до ч.2.ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом :

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. В даному випадку арешт на майно боржника було накладено саме шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158 державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Отже, арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач.

При цьому не вимагається зазначення у такій постанові вичерпного переліку всього майна, на яке накладено арешт (див. додаток 26-1 до п. 1.7.3 Інструкції - бланк постанови про арешт майна боржника).

Формулювання "все майно" є достатнім описом, який дозволяє ідентифікувати обтяжене майно - це все майно, власником якого є боржник.

Такий опис обтяженого майна не суперечить вимогам пп.3 п. 7, пп.3 п. 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830.

Крім того, в разі, якщо б опис обтяженого майна був неналежний, реєстратор мав відмовити у внесенні запису до Реєстру (п.9 Порядку).

Положення ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо опису предмету обтяження та недійсність обтяження в разі його відсутності чи неналежності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки дана норма стосується лише приватних обтяжень, які виникають на підставі правочину.

В свою чергу, арешт майно, який накладається державним виконавцем, в розумінні ст. 37 цього ж Закону належить до публічних обтяжень.

Безпідставним є доводи відповідача про те, що він є добросовісним набувачем майна з посиланням на ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 388 ЦК України, оскільки на час укладення спірних договорів обтяження всього майна боржника арештом було внесено до відповідних реєстрів.

Отже, відповідач знав чи міг знати про те, що на придбане ним майно було накладено арешт, а тому він не може вважатися добросовісним набувачем.

За повідомленням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області А.М. Кіт (вх. № 05-22/4000/17 від 20.04.2017р.) "Про направлення документів" у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на виконання ухвали № 924/159/14 повідомляє, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 15197686 про стягнення коштів з ТОВ "Октант-Центр" на користь фізичних та юридичних осіб.

В межах зведеного виконавчого провадження 10.01.2011р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника внесено інформацію у відповідні державні реєстри Витяги надано до суду листом від 23.09.2017 року. Внесення інформації у відповідні Реєстри унеможливлює укладення боржником договорів відчуження майна.

Складення акту опису та арешту майна є обов'язковим лише при передачі майна на реалізацію.

Позовні вимоги про недійсність договорів обґрунтовано тим, що на момент їх укладення було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант-Центр".

Майнові паї не є нерухомим майном, оскільки вони надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при його розподілі. Таким чином, майновий пай є лише майновим правом його власника, а не правом власності на рухоме чи нерухоме майно.

Відповідно до тієї частини матеріалів виконавчого провадження, постановою державного виконавця А.М. Кіт було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ТОВ "Октант - центр" на загальну суму 2 663 128 грн. Тобто арешт мало бути накладено на відповідну кількість рухомого та нерухомого майна ТОВ "Октант-Центр" на відповідну суму.

1. Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень дана постанова про арешт повинна містити обов'язково опис всього майна на яке необхідно накласти арешт. Та частина матеріалів виконавчого провадження, що були надані для ознайомлення, містить багато описів різного майна боржника, але не містить жодного документу, який би підтверджував опис майнових паїв, належних боржнику - ТОВ "Октант-Центр".

2. Відповідно до п.8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004 року, в редакції, чинній на той момент: "У разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться: .... 3)опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації ;".

Таким чином, як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації.

Згідно ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" "Предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.".

Згідно ст.7 "Опис предмета обтяження" цього Закону, "У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом, обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також: може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження. Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на :

усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;

усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності;

дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Згідно ст.10 цього Закону "У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.".

Таким чином, на переконання відповідача, укладені спірні договори купівлі-продажу не суперечать ст.ст. 203, 215 ЦК України.

На підтвердження позовних вимог представником боржника додатково надано (вх. № 05-22/5724/17 від 08.06.2017р.) копію заяви гр.ОСОБА_1 від 29.02.2017р. до голови Баламутівської сільської Ради ОСОБА_5 про необхідність здійснення реєстрації права власності на майновий пай члена сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області та видачу майнового сертифікату в рахунок належного заявнику за договором купівлі-продажу від 21.07.2014р. майнового паю номінальною вартістю 64 223 грн., оскільки 3 лютого 2016р. гр. ОСОБА_1 виявив втрату оригіналу сертифікату за невідомих обставин. 11 лютого 2016р. в газеті "Вперед" Ярмолинецької районної Ради та районної державної адміністрації було опубліковано розміщене ним оголошення наступного змісту :

"Втрачене Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3 від 21.07.2014р., видане Баламутівською сільською Радою товариству з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (код ЄДРПОУ - 30145299), яке має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства Спілки селян "Обрій" с. Баламутівка - СТОВ "Обрій" с. Баламутівка, Ярмолинецький район, Хмельницька обл., номінальною вартістю 64 223 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять три грн.) вважати недійсним", що підтверджується ксерокопією відповідного оголошення з газети.

Додатково представником боржника долучено (вх. № 05-22/5725/17 від 08.06.2017р.) Витяг з Журналу обліку Свідоцтв про право на майновий пай членів реорганізованого КСП спілка селян с. Баламутівка, Ярмолинецький район, Хмельницька обл. за підписом сільського голови ОСОБА_5

Окрім того господарським судом від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. отримано (вх. № 05-22/5723/17 від 08.06.2017р.) копії актів опису та арешту майна ТОВ "Октант-Центр" м. Хмельницький та копії висновків про вартість арештованого майна боржника.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. (суддя Грамчук І.В.) відмовлено в задоволенні заяви в.о. директора ТОВ "Октант-Центр", розпорядника майна - арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014 № 38, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр .ОСОБА_1

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (колегія суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі № 924/159/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Октант-Центр" звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі № 924/159/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними укладені між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_1 договори купівлі-продажу майнового паю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. у справі № 924/159/14 скасовано.

Справу № 924/159/14 в зазначеній частині направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018р. дану справу передано на новий розгляд судді Вибодовському О.Д.

У постанові від 16.05.2018р. по справі 924/159/14 Верховний суд зазначив, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвала господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. не відповідають правовим нормам щодо законності і обгрунтованості судового рішення. При цьому послався на те, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші протц Росії" від 11.01.2007, яке є джерелом права, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, було зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Тому колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків.

Зокрема, зазначено, що не було досліджено судами та проаналізовано підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв. Не надано оцінки доводам, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.), а також про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014). Це ж стосується і доводів, викладених у позовній заяві про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2018р. представникам сторін надано суду свої письмові позиції з приводу заявлених вимог із врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018р.

Зокрема, представником заявника в.о. директора ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький Сибалем А.М. в обгрунтування своєї позиції зазначено, що з метою правильного вирішення спору, відповідно до постанови Верховного суду від 16.05.2018р. належить, зокрема, надати належну правову оцінку відомостям щодо обтяжень з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме - чи відповідають такі Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830.

Відповідно до ч.2.ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

В даному випадку арешт на майно боржника було накладено саме шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158 державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Отже, арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач.

При цьому не вимагається зазначення у такій постанові вичерпного переліку всього майна, на яке накладено арешт (див. додаток 26-1 до п. 1.7.3 Інструкції - бланк постанови про арешт майна боржника).

Формулювання "все майно" є достатнім описом, який дозволяє ідентифікувати обтяжене майно - це все майно, власником якого є боржник.

Такий опис обтяженого майна не суперечить вимогам пп.3 п.-7, пп.3 п. 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2004р. № 830.

Крім того, в разі, якщо опис обтяженого майна був неналежний, реєстратор мав відмовити у внесенні запису до Реєстру (п.9 Порядку).

Положення ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо опису предмету обтяження та недійсність обтяження в разі його відсутності чи неналежності на спірні правовідносини не поширюється, оскільки дана норма стосується лише приватних обтяжень, які виникають на підставі правочину.

В свою чергу, арешт на майно, який накладається державним виконавцем, в розумінні

ст. 37 цього ж закону належить до публічних обтяжень.

Накладення згідно постанови від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., арешту саме на все рухоме майно ТОВ "Октант" без зазначення його переліку, повністю відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-ХІУ), Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158.

Відповідно, запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про арешт саме всього рухомого майна ТОВ "Октант-Центр" без переліку такого майна відповідає змісту такого публічного обтяження та не суперечить Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830.

Арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018р. зазначив, що, суд першої інстанції, вдавшись до викладення змісту норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", аналізу права спільної часткової власності та здійснення права власності на паї, не надав належної правової оцінки тій обставині, що на час укладення спірних договорів купівлі-продажу майнових паїв, нерухоме і рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р. (запис про обтяження № 7425713 та № 10699017), а договори купівлі-продажу майнових паїв від 01.08.2014р. та 21.10.2014р. укладено всупереч існуючій забороні на їх відчуження, встановленій ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Представником ОСОБА_1 в обгрунтування своєї позиції зазначено, що на думку заявника, спірні договори суперечать чинному законодавству - ч.1 ст.203, ч.2 ст.321 ЦК України, ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.З Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та підлягають визнанню їх недійсними.

Щодо невідповідності спірних договорів ч. 1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, дана норма є загальною, потребує додаткового посилання на інші правові норми, які порушено укладанням спірного правочину. При цьому заявником не доведено, що безпосередньо зміст договору не відповідає ЦК України або іншим актам цивільного законодавства. Зміст договору згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо невідповідності спірних договорів ч.2 ст.321 ЦК України, згідно з якою особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, заявник не навів жодного аргументу та не надав жодного доказу щодо позбавлення права власності.

Норми, які регулюють порядок позбавлення права власності містяться у Конституції України, Цивільному та Земельному кодексах, Законах України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Зокрема, відповідно до ст. 41 Конституції України, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 364 ЦК України визначено перелік підстав позбавлення права власності: - викуп для суспільних потреб; - примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності; - реквізиція; - конфіскація.

Однак, вищезазначені підстави позбавлення права власності і передача майна у власність від однієї особи до іншої по спірних договорах між ТОВ "Октант-центр" і ОСОБА_1 є різні правовідносини.

Щодо невідповідності спірних договорів ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", стаття 2 Закону має назву «Визначення термінів», відповідно неможливо, щоб договір був визнаний недійсним внаслідок невідповідності визначеним законодавцем термінам. При цьому юридичний термін - це слово або словосполучення, що уособлює собою певне правове поняття і розуміється в єдиному значенні у певному законодавчому акті, використання юридичних термінів у тексті закону є прийомом законодавчої техніки, який полегшує викладення тексту закону і його сприйняття.

Заявник посилається саме на обтяження, яке згідно з п.5 ч.1 ст.2 зазначеного Закону є забороною розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановленою законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору, то ключовим у даному випадку є віднесення майна до нерухомого. При цьому майнові паї, передані по спірних договорах, не відносяться до нерухомого майна.

Щодо невідповідності спірних договорів ст.3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зазначена стаття встановлює понятійну категорію, оскільки називається «Поняття обтяження», і згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.).

Майнові паї, передані по спірних договорах, не відносяться до нерухомого майна.

При цьому враховується, що згідно з ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Натомість майнові паї надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при розподілі, тобто це лише майнові права, а не саме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. При цьому згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Тому спірні договори купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, від 21.07.2014р., від 1.08.2014р., від 24.10.2014р. і відповідні права не потребували державної реєстрації і не були зареєстровані, аналогічно і обтяження на них не могли бути внесені в Реєстр речових прав на нерухоме майно, оскільки не є нерухомим майном.

Відповідно арешт всього нерухомого майно ТОВ "Октант-центр" не може свідчити про арешт іншого майна, зокрема, майнових паїв.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014).

Згідно з ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання.

Однак, належне заявнику в свій час право на майнові паї не було об'єктом права власності, оскільки об'єктом права власності можуть бути тільки матеріальні речі. Відповідно майнові паї не належали заявнику на праві власності, що є визначальним для предмету обтяження.

Згідно з постановою ДВС про арешт майна від 10.01.2011 було арештоване рухоме та нерухоме майно заявника на суму 2663128 грн. Зазначена постанова є основним документом, а не дані реєстру про вчинення реєстраційних записів. Згідно матеріалів виконавчого провадження, на момент винесення постанови про арешт майна (10.01.2011 року) загальна вартість майна ТОВ "Октант-центр" становила понад 9 мільйонів грн., що більше ніж втричі перевищувало суму арештованого майна. При цьому акти опису конкретного майна взагалі відсутні. Відповідно в межах цієї суми може бути арешт нерухомого і рухомого майна, такий арешт міг поширюватися лише на майно, вартість якого відповідає сумі стягнення.

Крім того, відповідно до п.8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830, в редакції чинній станом на момент прийняття постанови, у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться, серед іншого, для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Натомість витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №29944485 від 10.01.2011р., не містить відомостей про суму обтяження та опису майна, необхідного для його ідентифікації, майнові паї ДВС не описувались і не оцінювались.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про арешт майна повинна містити обов'язково опис всього майна на яке необхідно накласти арешт. Та частина матеріалів виконавчого провадження, що були надані для ознайомлення, містить багато описів різного майна боржника, але не містить жодного документу, який би підтверджував опис майнових паїв, належних боржнику - ТОВ "Октант-Центр".

Тому, як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації.

Згідно з ст.9 Закону України "Про забеспечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" "Предмет обтяження, прало власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.", а згідно з ст.7 "Опис предмета обтяження" цього Закону "у разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Відповідач звертає увагу, що частина оспорюваних позивачем договорів укладена до винесення цієї ухвали.

Згідно ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі, крім іншого, заборонено боржнику відчужувати основні засоби та предмети застави ТОВ «Октант-центр».

Майнові права, передані по спірним договорам, не були предметом застави і ці майнові права не відносяться до основних фондів, а є нематеріальним активом.

Підтвердженням останнього є те, що критерії визнання основних засобів визначені в п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби», згідно якого основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)». Зважаючи на пп. 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно листа Міністерства аграрної політики України 04.12.2003 N 37-27-12/14024 «Методичні рекомендації про бухгалтерський облік розрахунків з власниками земельних та майнових паїв сільськогосподарських підприємств» (п.19 Рекомендацій) оприбуткування придбаних майнових паїв або часток у майні співвласників без виділення майна в натурі здійснюється на підставі належно оформлених договорів за ціною придбання. Зазначена операція відображається по дебету рахунку 12 "Нематеріальні активи" і кредиту рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання" (якщо термін розрахунку підприємства за придбані активи за договором перевищує 1 рік або операційний цикл) або кредиту рахунку 685 "Розрахунки з іншими дебіторами" (якщо термін розрахунку підприємства за придбані активи за договором менше ніж 1 рік або операційний цикл).

Згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затв. наказом Міністерства фінансів України 18.10.99 N 242 із змінами і доповненнями, нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

За таких обставин представник ОСОБА_1 вважає, що ТОВ "Октант-Центр" належними та допустимими доказами не доведено наявність обтяжень щодо предметів спірних договорів (майнових паїв) відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та поширення публічних обтяжень на майнові паї, належні ТОВ "Октант-Центр". Тому позов задоволенню не підлягає у зв'язку з його необґрунтованістю.

Вислухавши міркування прибулих до суду представників учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши їх в сукупності судом приймається до уваги та враховується таке:

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 20 ГК України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до положень ч.6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Провадження по справі № 924/159/14 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" порушено ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та введенням процедури розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, а також призначенням розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1). В послідуючому процедура розпорядження майном боржника неодноразово продовжувалась.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 відмовлено у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_10 про заміну розпорядника майна ТОВ "Октант-центр" від 24.02.2016, скарги ТОВ "Октант-центр" на дії розпорядника майна боржника від 29.02.2016, заяви директора ТОВ "Октант-центр" про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Білика В.А. від 29.02.2016, заяви арбітражного керуючого Іващука В.А. про участь у справі про банкрутство від 09.03.2016, спільної скарги кредитора ОСОБА_10 та представника НАК "Украгролізинг" на дії (бездіяльність) розпорядника майна ТОВ "Октант-центр" Сибаля А.М. від 09.03.2016 та їх заяви про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Іващука В.А.; задоволено клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про відсторонення керівника боржника ОСОБА_11 від посади та покладання виконання його обов'язків на розпорядника майна від 07.03.2016; відсторонено ОСОБА_11 від посади керівника ТОВ "Октант-центр"; покладено виконання обов'язків керівника ТОВ "Октант-центр" на розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника, або до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 змінено; викладено пункт 5 резолютивної частини ухвали у наступній редакції: "Покласти виконання обов'язків керівника ТОВ "Октант-центр" на розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича"; в решті ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 залишено без змін.

Наразі в межах судової справи № 924/159/14 господарським судом отримано позовну заяву (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсними укладених товариством з гр. ОСОБА_1 договорів, що призначена до розгляду в установленому законом порядку.

Зокрема між Товариством з обмеженою відповідальність "Октант-Центр" (Продавець) та гр. ОСОБА_1 (Покупець) 21.07.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю № 38. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 337 279 грн. (триста тридцять сім тисяч двісті сімдесят дев'ять грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 07.09.2010р. Серія: НОМЕР_2, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 235 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014р.

Також, між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) 21.07.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 64 223 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять три грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 06.12.2012р. Серія: НОМЕР_3, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 44 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014р. Оскільки Свідоцтво про право власності на майновий пай від 06.12.2012р. серія НОМЕР_3 було втрачено, то взамін позивачу видано Свідоцтво від 01.03.2016р. № 004085.

1 серпня 2014р. між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) також було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. При цьому відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 65 652 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 31.07.2014р. Серія: НОМЕР_4, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 45 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.08.2014р.

Окрім того 24 жовтня 2014р. між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 23 499 грн. (двадцять три тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 24.10.2014р. Серія : НОМЕР_5, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 16 500 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 24.10.2014р.

У відповідності до Витягу з Журналу обліку Свідоцтв про право на майновий пай членів реорганізованого КСП спілка селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області за підписом сільського голови ОСОБА_5 під № 409 Свідоцтво № 001490 від 07.09.2010р., що належало ЗАТ "Октант" на розмір майнового паю 337 279 грн., що складало 18,22966 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 серпня 2014р. за договором купівлі-продажу від 21.07.2014р. ; під № 456 Свідоцтво № 004044 від 06.12.2012р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 64 223 грн., що складало 3,471198 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про втрату згідно об'яви в газеті "Вперед" від 11.02.2016р. №7 (9892) ; під № 471 Свідоцтво № 004067 від 31.07.2014р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 65 652 грн., що складало 3,5484 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 серпня 2014р. за договором купівлі-продажу від 01.08.2014р. ; під № 473 Свідоцтво № 004069 від 24.10.2014р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 23 499 грн., що складало 1,2701022 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 березня 2016р. за договором купівлі-продажу від 24.10.2014р. ; під № 485 Свідоцтво № 004044 (повторне) від 01.03.2016р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 64 223 грн., що складало 3,471198 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_1 1 березня 2016р. за договором купівлі-продажу від 21.07.2014р.

Як передбачено Указом Президента України від 29.01.2001 N 62 ( 62/2001 ), в Україні забезпечується вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

При викупі майнових паїв або часток у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, обов'язково укладаються відповідні договори купівлі-продажу, форми яких наведені у Рекомендаціях щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Мінагрополітики від 09.04.2001 N 97 ( v0097555-01 ).

На виконання абзацу 4 статті 2 Указу Президента України від 27 серпня 2002 року N 774 ( 774/2002 ) "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення" щодо реалізації власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі Міністерство аграрної політики України роз'яснило, що у відповідності до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ( 2114-12 ), у разі виходу з підприємства, громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62 ( 62/2001 ) "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" передбачено здійснити протягом 2001 року комплекс організаційних заходів щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 (177-2001-п) "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування агарного сектору економіки" виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Комісія), та затвердженому зборами співвласників.

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за N 305/5496 ( z0305-01 ), встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб. Відповідно до вищезазначеного Порядку ( z0305-01 ) визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться Комісією на підставі рішення зборів співвласників одним із зазначених способів:

- за структурою пайового фонду майна;

- конкретним майном за взаємною згодою співвласників;

- на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Майновий пай в грошовому виразі видається з урахуванням фінансових можливостей підприємства-орендаря.

Структура пайового фонду розраховується відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 ( 177-2001-п ), та Методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 29 березня 2001 року N 85 ( v0085555-01 ).

Виходячи із вартості пайового фонду, його структури та суми індивідуального майнового паю власника, Комісією визначається конкретне майно для виділення у натурі окремій особі (групі осіб) за домовленістю сторін.

Підставою для виділення майнових паїв у натурі окремим особам є заяви власників майнових паїв про виділення їм майна в натурі. Комісія розглядає ці заяви і готує проект відповідного рішення для розгляду зборами співвласників. Збори співвласників розглядають заяви, проекти рішень Комісії, передки майна, які запропоновані для виділення у натурі в рахунок майнових паїв, і приймають відповідні рішення, які оформляються протоколом зборів співвласників.

Передача майна окремим особам (групам осіб) оформляється актом приймання-передачі, який складається, в 3-х примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію підприємства, другий - Голові Комітету (уповноваженій особі) Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна, а третій - новим власникам разом з інвентарними картками або інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби.

При оцінці майна, виділеного в рахунок майнових паїв, використовується його балансова (залишкова) вартість.

Виділення майна у натурі потребує внесення змін у договори оренди (довірчого управління), схову майна тощо. Ці зміни оформляються додатковими угодами до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, які стають невід'ємною частиною такого договору.

При виділенні майнових паїв у натурі окремим особам (групам осіб) слід дотримуватися збереження цілісності майнових комплексів та забезпечувати рівні умови для всіх співвласників.

У разі недотримання вищенаведеного порядку виділення майнових паїв у натурі, районним комісіям з врегулювання майнових питань спільно з органами місцевого самоврядування слід ініціювати проведення зборів співвласників майна. На цих зборах доцільно переглянути склад Комісії і при необхідності переобрати та затвердити в установленому порядку новий склад Комісії, яка повинна проводити вищезазначені процедури з виділення майна в натурі відповідно до вимог законодавства.

Комісія повинна вживати всіх необхідних заходів щодо врегулювання питання виділення майнових паїв їх власникам у натурі.

Згідно з пунктом 7 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам. { Статтю 31 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 547-IV ( 547-15 ) від 20.02.2003 }

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001р. за N 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб.

При цьому визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників :

за структурою пайового фонду;

конкретним майном за взаємною згодою співвласників;

на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку (п.16).

Наразі згідно статті 190 Кодексу, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

{Статтю 190 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3201-IV від 15.12.2005}

Відповідно до статті 358 ЦК України, якою унормовано здійснення права спільної часткової власності, Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

При цьому у відповідності до ст.361 Кодексу, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

У постанові від 16.05.2018р. по справі 924/159/14 Верховний суд зазначив, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвала господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. не відповідають правовим нормам щодо законності і обгрунтованості судового рішення. При цьому послався на те, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші протц Росії" від 11.01.2007, яке є джерелом права, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, було зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Тому колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків.

Зокрема, зазначено, що не було досліджено судами та проаналізовано підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв. Не надано оцінки доводам, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.), а також про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014). Це ж стосується і доводів, викладених у позовній заяві про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Враховуючи позицію Верховного суду викладену у постанові від 16.05.2018р. по справі 924/159/14, господарським судом Хмельницької області окрім, вище зазначеного, приймається до уваги наступне:

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.).

Майнові паї, передані по спірних договорах, не відносяться до нерухомого майна.

При цьому враховується, що згідно з ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Натомість майнові паї надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при розподілі, тобто це лише майнові права, а не саме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. При цьому згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Тому спірні договори купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, від 21.07.2014р., від 1.08.2014р., від 24.10.2014р. і відповідні права не потребували державної реєстрації і не були зареєстровані, аналогічно і обтяження на них не могли бути внесені в Реєстр речових прав на нерухоме майно, оскільки не є нерухомим майном.

Відповідно арешт всього нерухомого майна ТОВ "Октант-центр" не може свідчити про арешт іншого майна, зокрема, майнових паїв.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014).

Згідно з ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання.

Однак, належне заявнику в свій час право на майнові паї не було об'єктом права власності, оскільки об'єктом права власності можуть бути тільки матеріальні речі. Відповідно майнові паї не належали заявнику на праві власності, що є визначальним для предмету обтяження.

Згідно з постановою ДВС про арешт майна від 10.01.2011 було арештоване рухоме та нерухоме майно заявника на суму 2663128 грн. Зазначена постанова є основним документом, а не дані реєстру про вчинення реєстраційних записів. Згідно матеріалів виконавчого провадження, на момент винесення постанови про арешт майна (10.01.2011 року) загальна вартість майна ТОВ "Октант-центр" становила понад 9 мільйонів грн., що більше ніж втричі перевищувало суму арештованого майна. При цьому акти опису конкретного майна взагалі відсутні. Відповідно в межах цієї суми може бути арешт нерухомого і рухомого майна, такий арешт міг поширюватися лише на майно, вартість якого відповідає сумі стягнення.

Крім того, відповідно до п.8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830, в редакції чинній станом на момент прийняття постанови, у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться, серед іншого, для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Натомість витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №29944485 від 10.01.2011р., не містить відомостей про суму обтяження та опису майна, необхідного для його ідентифікації, майнові паї ДВС не описувались і не оцінювались.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про арешт майна повинна містити обов'язково опис всього майна на яке необхідно накласти арешт. Та частина матеріалів виконавчого провадження, що були надані для ознайомлення, містить багато описів різного майна боржника, але не містить жодного документу, який би підтверджував опис майнових паїв, належних боржнику - ТОВ "Октант-Центр".

Тому, як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації.

Щодо оцінки доводам заявника, про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі.

Згідно ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі, крім іншого, заборонено боржнику відчужувати основні засоби та предмети застави ТОВ «Октант-центр».

Майнові права, передані по спірним договорам, не були предметом застави і ці майнові права не відносяться до основних фондів, а є нематеріальним активом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький - розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Сибалем А.М. в установленому законом порядку не доведено належними та допустимими доказами наявність обтяжень щодо предметів спірних правочинів відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", як і поширення публічних обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький, відповідно до копій актів опису та арешту майна ТОВ "Октант-Центр" м. Хмельницький та копій висновків про вартість арештованого майна боржника.

Підсумовуючи викладене, у задоволенні заяви (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький - розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2) в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) слід відмовити.

Керуючись ст.234, ст.235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький - розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. № 38, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_2)

в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 31.10.2018р. та підлягає оскарженню.

Відповідно до ч.1, ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Суддя Вибодовський О.Д.

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2 - розпоряднику майна Сибалю А.М. (79039, АДРЕСА_1 );

3- ОСОБА_1 (прож.: 32100, АДРЕСА_2).