Рішення № 77585559, 18.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2018Справа № 910/6747/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/6747/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна

фабрика "КУРАХІВСЬКА";

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі

регіональної філії «Придніпровська залізниця»

про стягнення 64543,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лисяк В.О., довіреність № 761 від 21.05.2018р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «КУРАХІВСЬКА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про стягнення 64 543,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором перевезення щодо доставки вантажу та його збереження, позивачем були понесені збитки під час перевезення у вигляді вартості втраченого майна в розмірі 64543,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 01.06.2018р. відкрито провадження у справі № 910/6747/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 06.07.2018р.

Розпорядженням В.о.керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1333 від 01.08.2018, у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І., матеріали судової справи №910/6747/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6747/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. справу №910/6747/18 прийнято до провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. Підготовче засідання у справі призначено на 04.10.2018р. При цьому, суд у строк до 01.10.2018р. зобов'язав позивача надати письмову відповідь на відзив та докази її направлення на адресу відповідача, а також докази пред'явлення відповідачу претензії на суму позовних вимог; відповідача - докази надання позивачу відповіді на претензію.

24.09.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про проведення підготовчого засідання у справі без участі представника позивача.

04.10.2018р. через канцелярію суду до початку судового засідання від відповідача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.

Присутній у підготовчому засіданні 04.10.2018р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що претензійний порядок врегулювання спору сторонами не застосовувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі №910/6747/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018р.

Присутній в судовому засіданні 18.10.2018р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та подав на підставі ст. ст. 128, 129 Господарського процесуального кодексу України заяву про стягнення з позивача судових витрат у розмірі 1630,16 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

З метою повідомлення позивача про розгляд справи по суті ухвала Господарського суду міста Києва від 04.10.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача та представника позивача, та отримана останнім 17.10.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "КУРАХІВСЬКА" відповідно до залізничних накладних №51688588 та №51667988 від 28.08.2017р., №51899375 та №51899383 від 11.09.2017р., №51940914 від 14.09.2017р., № 52292711 та № 52290574 від 06.10.2017р., №52337599 від 09.10.2017р., № 52363173 від 10.10.2017р., №52366903 від № 12.10.2017р., №52420726 від 14.10.2017р., № 52421690 від 15.10.2017р., № 52524246 та № 52524170 від 21.10.2017р., № 52533577, № 52533585 та № 52533593 від 22.10.2017р. здійснено відправлення вугілля зі станції Кураховка Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці одержувачу - ДТЕК Запорізька ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго.

Під час слідування вагонів №№ 67009936, 54898549, 53413175, 59440255, 54038542, 61327540, 58493115, 64121700, 56069552, 61632840, 61329041, 50051499, 56954209, 53508867, 60643988, 68605716, 60401809, 67187922, 66157587, 67882381, 65347676 на станції Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційні акти:

- №476906/578 від 02.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №67009936 складає 1388 кг.

- № 476906/583 від 04.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №54898549 складає 1210 кг.

- №476906/615 від 14.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №53413175 складає 2180 кг.

- № 476906/617 від 14.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №59440255 складає 1867 кг.

- № 476906/616 від 14.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №54038542 складає 1985 кг.

- № 476906/622 від 16.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №58493115 складає 613 кг.

- № 476906/621 від 16.09.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №61327540 складає 1335 кг.

- № 476906/656 від 09.10.2017р. відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №64121700 складає 931 кг.

- № 476906/657 від 09.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №56069552 складає 513 кг.

- №476906/670 від 12.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №61632840 складає 345 кг.

- № 476906/668 від 12.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №61329041 складає 915 кг.

- № 476906/673 від 14.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №50051499 складає 850 кг.

- № 476906/672 від 14.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №56954209 складає 1875 кг.

- № 476906/684 від 19.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №53508867 складає 762 кг.

- № 476906/685 від 19.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №60643988 складає 2652 кг.

- № 476906/687 від 23.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №68605716 складає 1170 кг.

- № 476906/688 від 23.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №60401809 складає 1350 кг.

- № 476906/701 від 27.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №67187922 складає 1570 кг.

- № 476906/704 від 27.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №66157587 складає 740 кг.

- № 476906/702 від 27.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №65347676 складає 565 кг.

- № 476906/703 від 27.10.2017р., відповідно до якого встановлено недостачу вугілля у вагоні №67882381 складає 2040 кг.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 64 543,30 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно вищевказаних залізничних накладних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість вантажу, відправленого у вагонах №№ 67009936, 54898549, 53413175, 59440255, 54038542, 61327540, 58493115, 64121700, 56069552, 61632840, 61329041, 50051499, 56954209, 53508867, 60643988, 68605716, 60401809, 67187922, 66157587, 67882381, 65347676 підтверджується відповідними довідками про вартість вугільної продукції, що підписані директором і головним бухгалтером вантажовідправника.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Відповідно до ст.114 Статуту недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644:

- вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто;

- при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

1) 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

2) 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

3) 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

4) 0,5% маси всіх інших вантажів;

- норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Як слідує з матеріалів справи, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013р. (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) відноситься до мінеральних палив (код 2701 - вугілля кам'яне).

З огляду на вказані обставини суд вважає, що норма природної втрати і граничного розходження спірного вантажу становить 1%.

Думка відповідача, висловлена у відзиві на позов, про те, що норма природної втрати і граничного розходження спірного вантажу має бути 2%, а не 1%, визнається судом помилковою.

Питання, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908-928 Цивільного кодексу України, статтями 306-315 Господарського кодексу України.

За правилами ст. 908 Цивільного кодексу України та ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Згідно з приписами Статуту залізниць України:

- залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105);

- залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 105);

- залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (ст. 31);

Згідно з приписами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу:

- у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п. 6);

- перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. (п. 5);

Згідно з п. 1.2 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінка тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

З матеріалів справи слідує, що завантаження у вагони №№ 67009936, 54898549, 53413175, 59440255, 54038542, 61327540, 58493115, 64121700, 56069552, 61632840, 61329041, 50051499, 56954209, 53508867, 60643988, 68605716, 60401809, 67187922, 66157587, 67882381, 65347676 було здійснено вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "КУРАХІВСЬКА", який вжив заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, а саме, маркував вантаж поздовжніми борознами.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною 3 ст. 917 Цивільного кодексу України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки накладні таких відміток не містять.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Опис стану вантажу у комерційних актах №476906/578, № 476906/583, №476906/615, № 476906/617, № 476906/616, № 476906/622, № 476906/621, № 476906/656, № 476906/657, №476906/670, № 476906/668, № 476906/673, № 476906/672, № 476906/684, № 476906/685, № 476906/687, № 476906/688, № 476906/701, № 476906/704, № 476906/702 та № 476906/703, що в місцях зафіксованих заглиблень на поверхні вантажу нанесене відправником маркування відсутнє, свідчить про явно видимий характер нестачі вантажу, і дає підстави вважати, що втрата вантажу сталася під час його перевезення внаслідок крадіжки шляхом виїмки з поверхні вантажу через відкритий верх вагону.

Вказані обставини свідчать про відповідальність саме відповідача, як перевізника, за спірну нестачу.

Водночас, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить ГК України) у відповідність до норм ГК України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського процесуального кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

За таких обставин, строк позовної давності в цій справі має обраховуватися відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України.

За приписами ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У цьому випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення спірного вантажу відповідно до залізничних накладних, є комерційні акти №476906/578 від 02.09.2017р.,, № 476906/583 від 04.09.2017р., №476906/615, № 476906/617 та № 476906/616 від 14.09.2017р., № 476906/622 та № 476906/621 від 16.09.2017р., № 476906/656 та № 476906/657 від 09.10.2017р., №476906/670 та № 476906/668 від 12.10.2017р., № 476906/673 та № 476906/672 від 14.10.2017р., № 476906/684 та № 476906/685 від 19.10.2017р., № 476906/687 та № 476906/688 від 23.10.2017р., №№ 476906/701, 476906/704, 476906/702 та № 476906/703 від 27.10.2017р., з часу складення яких і починається перебіг строку позовної давності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018р. у справі № 905/3245/16.

Отже, шестимісячний строк для звернення до суду з цим позовом розпочався з дня, наступного за складенням відповідних комерційних актів, тобто з 03.09.2017, 05.09.2017р., 15.09.2017р., 17.09.2017р., 10.10.2017р., 13.10.2017р., 15.10.2017р., 20.10.2017р., 24.10.2017р. та 28.10.2017р., та, відповідно, сплив 03.03.2018, 05.03.2018р., 15.03.2018р., 17.03.2018р., 10.04.2018р., 13.04.2018р., 15.04.2018р., 20.04.2018р., 24.04.2018р. та 28.04.2018р.

З вказаним позовом позивач до суду звернувся 25.05.2018р., тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Про застосування до заявлених позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 09.07.2018р. (а.с. 101).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 64 543,30 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу відповідно до залізничних накладних №51688588 та №51667988 від 28.08.2017р., №51899375 та №51899383 від 11.09.2017р., №51940914 від 14.09.2017р., № 52292711 та № 52290574 від 06.10.2017р., №52337599 від 09.10.2017р., № 52363173 від 10.10.2017р., №52366903 від № 12.10.2017р., №52420726 від 14.10.2017р., № 52421690 від 15.10.2017р., № 52524246 та № 52524170 від 21.10.2017р., № 52533577, № 52533585 та № 52533593 задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, відповідач просить суд стягнути з позивача витрати, пов'язані з явкою представника до суду, у розмірі 1630,16 грн., які підтверджуються посвідченнями про відрядження та копіями проїзних документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Оскільки матеріали справи містять належні докази понесених позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд вважає за необхідне покласти вказані витрати останнього на відповідача.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «КУРАХІВСЬКА» (85621, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1А; код ЄДРПОУ 33959754) на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49605, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237) 1630 грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.10.2018р.

Суддя А.І. Привалов