Рішення № 77585551, 30.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/448/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви від 12.06.2018 р.

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 1 085 878,17 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 1 085 878,17 грн., з яких 993 612,71 грн. основний борг, 80 611,18 грн. пеня, 7 112,77 грн. 3% річних, 4 541,51 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі заяви-приєднання №09420U0WFFEN016 від 01.01.2016 р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), позивач поставив відповідачу природний газ, вартість якого останнім сплачена частково, а тому враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 02 липня 2018 року відкрито провадження у справі №918/448/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 24 липня 2018 року.

20 липня 2018 року відповідачем подано клопотання, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що в ході ознайомлення із матеріалами позовної заяви відповідач вважає, що позов є безпідставним, оскільки сума боргу ним була сплачена повністю 24 травня 2018 року у сумі 1 284 398,61 грн., та 25 червня 2018 року в сумі 313 433,99 грн. згідно платіжних доручень №4 та №2.

Ухвалою суду від 24 липня 2018 року підготовче засідання відкладено на 15 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 15 серпня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 03 вересня 2018 року.

29 серпня 2018 року позивачем подано пояснення у справі №918/448/18, відповідно до яких позивач зазначає, що кошти які були оплачено відповідачем згідно умов договору було зараховано за попередню заборгованість, відтак позивач підтримує позов в повному обсязі.

31 вересня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову про стягнення боргу по розподілу природного газу в сумі 993 612,71 грн., відмовити позивачу в задоволені позову в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та зменшити розмір неустойки на 100%.

В судовому засіданні 03 вересня 2018 року оголошувалась перерва до 25 вересня 2018 року.

25 вересня 2018 року позивачем подано до суду заяву про часткове закриття провадження та повернення судового збору у справі №918/448/18, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що заборгованість відповідачем погашена в сумі 993 612,71 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами. Відтак, позивач просить суд закрити провадження в частині вимог про стягнення з відповідача 993 612,71 грн. боргу, та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач просить суд повернути судовий збір у зв'язку з закриттям провадження в частині відповідних вимог.

В судовому засіданні від 25 вересня 2018 року оголошувалась перерва до 01 жовтня 2018 року.

01 жовтня 2018 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, інфляційних згідно фактичних оплат.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17 жовтня 2018 року.

17 жовтня 2018 року позивачем подано заяву відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 993 612,71 основного боргу, та винести ухвалу про часткове повернення позивачу судового збору.

В судовому засіданні від 27 жовтня 2018 року оголошувалась перерва до 30 жовтня 2018 року.

30 жовтня 20108 року позивачем подано до суду пояснення по справі.

30 жовтня 2018 року відповідачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про закриття провадження у справі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості, зменшити розмір пені та відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та відповідача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

01 січня 2016 року ОСОБА_1 підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради Рівненської області підписана заява-приєднання №09420UOWFFETO16 від 01.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до 1.3. договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання написаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку у встановленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п. 6.2. договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

У п. 6.3. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з рахуванням раніше перерахованих коштів.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494.

Так, за період лютий - травень 2018 року відповідачу надано послуги з розподілу природного газу на суму 1 216 285,66 грн., що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу: №РВ000003731 від 28 лютого 2018 року на суму 569 689,30 грн., №РВ000005497 від 31 березня 2018 року на суму 565 100,36 грн., №РВ000006354 від 30 квітня 2018 року на суму 80 621,04 грн., №РВ000007662 від 31 травня 2018 року на суму 874,96 грн., що підписані сторонами та не заперечуються відповідачем.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати послуг за відповідачем утворилась заборгованість на суму 993 612,71 грн.

25.09.2018 року позивачем подано заяву про часткове закриття провадження у справі у зв'язку зі сплатою основної заборгованості на суму 993 612,71 грн. В якості доказів сплати позивачем надано суду відповідні копії платіжних доручень (а.с. 93-172).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до п. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 року (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 36.11.2015 року за № 1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - повний договір).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач оплатив наявну заборгованість в сумі 993 612,71 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами (платіжними дорученнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено основну заборгованість, провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 993 612,71 грн. підлягає закриттю.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з простроченням оплати відповідачем позивач керуючись положеннями пункту 8.2. договору, нараховував пеню у розмірі 80 611, 18 грн.

Судом перевірено наданий обрахунок пені та визнано його арифметично правильним.

31 серпня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого зокрема відповідач просить суд зменшити розмір неустойки у формі пені на 100%.

Вказана заява аргументована тим, що відповідач є підприємством комунальної форми власності та займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню підприємствам та організаціям по встановлених тарифах. Тарифи не покривають всі витрати, підприємство є збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2017 рік.

Щодо вказаних вимог про стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки позивачем заявлявся до стягнення борг за період серпень-листопад 2017 р., вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 80 611, 18 грн. пені. Також нараховано передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Слід зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

Враховуючи, що відповідач добросовісно після порушення провадження у справі сплатив повністю заборгованість, враховуючи короткостроковість виникнення прострочення зобов'язання, приймаючи до уваги обґрунтування відповідача щодо зменшення розміру неустойки, взявши до уваги майновий стан відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 80% від заявленої суми 80 611,18 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 16 122,24 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 64 488, 94 грн. слід відмовити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7112,77 грн., та інфляційних втрат у розмірі 4 541,51 грн. Вказані нарахування визнано обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16 122,24 грн. пені, 7 112,77 грн. 3% річних, 4 541,51 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 64 488,94 грн. пені позивачу необхідно відмовити.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 993 612,71 грн. основного боргу - слід закрити.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем подано клопотання про повернення судового збору у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості.

Враховуючи подане позивачем клопотання суд вважає за необхідне винести ухвалу про повернення судового збору в сумі 14 904,19 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 993 612,71 грн. основної заборгованості.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, вул. Шкільна 40А, код ЄДРПОУ 30032556) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 03366701) - 16 122 (шістнадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 24 коп. пені, 7 112 (сім тисяч сто дванадцять) грн. 77 коп. 3% річних, 4 541 (чотири тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 51 коп. інфляційних втрат, та 416 (чотириста шістнадцять) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 64 488,94 грн. пені.

4. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 993 612,71 грн. основної заборгованості.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 03366701) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 14 904,19 грн., сплачений згідно платіжного доручення №8370 від 11 червня 2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №918/448/18. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 листопада 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.