Рішення № 77585322, 22.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/94/16-24/91/16-35/120/17-15/70/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 908/2380/16

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави

до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, 69001, м. Запоріжжя , вулиця Перемоги, 50

до відповідача-2 Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, 69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 52

третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1 Запорізький металургійний коледж Запорізької Державної інженерної академії, 69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича – Данченка, 71

про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, зобов’язання повернути майно шляхом звільнення приміщень

при секретарі судового засідання Соловйовій А.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

прокурор – Редька М.В., посвідчення №040126 від 18.01.2016;

від відповідача 1 – ОСОБА_2, довіреність № 22/318 від 18.06.2018;

від відповідача 2 – ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 10.10.2016;

від третьої особи – не з’явився, в минулому судовому засіданні ОСОБА_4, довіреність № 01-28/950 від 29.08.2018

суть спору:

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 16.05.2018 скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 26.10.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі №908/2380/16, справу передано на новий розгляд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2018, справу № 908/2380/16 передано на новий розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/2380/16, присвоєно справі номер провадження 13/94/16-24/91/16-35/120/17-15/70/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 24.07.2018 о/об 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 24.07.2018 розгляд справ відкладався на 13.08.2018.

Ухвалою суду від 13.08.2018 розгляд підготовчого засідання відкладався на 23.08.2018.

Ухвалою суду від 23.08.2018 продовжувався строк розгляду підготовчого провадження на тридцять днів до 26.09.2018, розгляд справи відкладався на 04.09.2018.

Ухвалою суду від 04.09.2018 задоволено клопотання прокурора про витребування доказів, розгляд підготовчого провадження відкладався на 20.09.2018 о 12 год. 00 хв.

10.09.2018 через канцелярію суду від представника Запорізького металургійного коледжу Запорізької Державної інженерної академії надійшли письмові пояснення, які представник просить суд врахувати під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокуратурою заявлено позов з тих підстав, що законодавством чітко передбачено, що об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Спірним договором оренди фактично змінено цільове призначення частини приміщення державного навчального закладу та визначено його використання під розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, тобто для проведення господарського (підприємницької) діяльності орендарем. Тобто, діяльність фізичної особи – підприємця на території учбового закладу не пов’язана з навчальним та науковим процесом. Оренда приміщень може здійснюватись за умови використання орендарем приміщень для навчального та наукового процесу. Укладення договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії № 2513/д від 10.12.2009 з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів сторонами фактично змінено цільове призначення приміщення, що є грубим порушення норм чинного законодавства України. До спірних правовідносин повинні застосовуватись норми спеціального законодавства, що регулюють відносини у сфері розпорядження майном закладів системи освіти, зокрема ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» в редакції чинній на день виникнення спірних відносин, а відтак нерухоме майно – частини вбудованих в будівлю гаражу з № 2 по № 6 включно, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировчиа – Данченка/Гастело 71/46, та перебувають на балансі Запорізького металургійного коледжу не могли бути передані в оренду підприємцю для розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів. У позові також просить поновити строк позовної давності при подачі даної позовної заяви. Щодо пропуску строку позовної давності заперечив.

Представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області щодо позову заперечив з наступних підстав: спірний договір укладено за погодженням з Міністерством освіти і науки України, про що свідчить лист від 02.07.2009 № 1/11-4789. Договір неодноразово продовжувався. Згода органу управління на продовження договору не передбачена умовами договору оренди. Право власності на майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ім`я Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України. Під час укладення спірного договору сторони узгодили всі істотні умови договору оренди, а також порядок приймання орендованого майна. Як вбачається з пояснень балансоутримувача державного майна – Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії, наданих листом від 11.04.2018, нежитлове приміщення не використовувалось в учбовому процесі, наразі коледж не має необхідності у використанні приміщення, наданого в оренди ПП ОСОБА_1 у навчальній та виховній діяльності, оскільки, як вбачається із динаміки кількості студентів, які навчаються в навчальному закладі, відсутня необхідність у додатковій площі для зазначених цілей. Прокурором не надано доказів невиконання або неналежного виконання орендарем умов спірного договору, а також зважаючи на те, що прокурором не доведено, що укладення вказаного договору має наслідком погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Просить у позові відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив з наступних підстав: порядок укладення спірного договору було дотримано, оскільки відповідачем 1 погоджувалось укладення договору оренди з Міністерством освіти і науки України. Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди державного майна, є Закон України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна». Будівля гаражу літ. В, що є предметом спірного договору оренди, не належить до майна, яке не може бути предметом оренди відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Приміщення гаражів в господарській діяльності коледжу на час передачі в оренду не використовувались, про що третя особа надала письмові пояснення. Укладенню спірного договору передували договірні орендні відносини починаючи з 1998 року про що надано відповідні докази. Прокурором не надано жодних доказів в підтвердження того, що орендовані приміщення використовуються в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності коледжу або майно використовується не за призначенням. Також представник відповідача 2 підтримав заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, яка заявлялась раніше.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по суті спору наступного змісту: частини вбудованих в будівлю гаражу (літ. В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/Гастелло , 71/46 не використовувались в господарській діяльності (не були задіяні в освітньому процесі) Запорізьким МК ЗДІА з 1991 року. Вказані нежитлові приміщення були передачі відповідачу 2 в оренду ще у 1998 року (на підставі договорів оренди державного майна № 14 від 17.12.1998 та № 34 від 01.03.2000). передача в оренду нерухомого майна, яке є предметом договору № 2513/д не порушувала прав осіб, які навчались, працювали у навчальному закладі. На час вирішення спору в суді такі порушення також відсутні. Кошти, які надходять від оренди нерухомого майна сприяють забезпеченню навчального процесу. Доказів того, що спірне майно використовується не за призначенням не надано. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судому засіданні 22.10.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу «Оберіг».

Заслухавши доводи прокурора, представників відповідачів та третьої особи, суд встановив наступне.

10.12.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Запорізькій області (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди державного нерухомого майна №2513/д, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частини вбудованих в будівлю гаражу (літ. В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/Гастелло, 71/46 (надалі – майно).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює обслуговування та ремонт автомобілів.

За умовами п. 2.1 Договору, вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта приймання-передавання орендованого майна (додаток №1).

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 364 дні, що діє з 10.12.2009 по 08.12.2010 включно з пролонгацією на тих самих умовах відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

Додатковими угодами від 20.12.2010, від 22.12.2011, від 17.12.2012, 06.12.2013 продовжено дію Договору до 05.12.2016 включно.

Згідно з п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 22.02.2013 орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами та доповненнями, шляхом її збільшення на конкурсну надбавку, скориговану на індекс інфляції за період інфляції.

Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди грудень 2012 року становить без ПДВ – 2426,30 грн. та діє з 07.12.2012 (додаток 1).

Договір та Додаткові угоди до нього підписані обома сторонами без заперечень.

Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 було проведено перевірку виконання органами державної влади повноважень щодо збереження майна закладів освіти та встановлено, що орендоване майно на момент укладання договору оренди належало до об’єктів освіти, а передбачена договором мета передання вказаних приміщень в оренду (розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів) не відповідала їх цільовому призначенню.

Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним Договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії № 2513/д від 10.12.2009, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та приватним підприємцем ОСОБА_1, зобов’язання Фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, державне нерухоме майно – частини вбудованих в будівлю гаражу (літера В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича – Данченка/Гастелло, 71/46, шляхом їх звільнення.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку відмовити в позові в повному обсязі, виходячи з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 ЦК України),

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту" № 1060 від 23.05.1999 матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить % їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

Згідно з ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», об’єкти освіти і науки, що фінансуються із бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані із навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до пункту 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 38 від 20.01.1997, який був чинним на момент укладення спірного договору оренди від 10.12.2009, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на час укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до абз. 20 частини 2 статті 4 "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГК України передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно зі статтею 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час підписання спірного договору) передбачено порядок укладення договору оренди. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону, а також необхідність погодження з органом, уповноваженим управляти майном щодо передачі його в оренду.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.02.2005 ОСОБА_1 САА № 959490, а саме: учбовий корпус № 1, А-4, 8455,2 кв.м.; будівля майстерні, Б, 52,8 кв.м.; гараж, В, 219,9 кв. м.; склад, Г, 324,8 кв.м.; учбовий корпус № 2 – гуртожиток, Е-6, 6524,9 кв.м. Власники: Держава Україна; Форма власності: загальнодержавна; частка 1/1; адреса об’єкта: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Немировича – Данченка, буд. 71/вул. Гастелло, буд. 46.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37755620 та Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вище наведене майно, у т. ч. яке було передано в оренду за спірним договором зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства освіти і науки України на праві власності – 14.05.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції Закону від 23.05.1991 № 1060-ХІІ), матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту а) частини 2 статті 7 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V, Фонд державного майна України відповідно до законодавства: щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна.

Відповідно до підпункту 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: надають орендодавцям об’єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Підписанню спірного договору оренди від 10.12.2009 № 2513/д передувало звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Міністерства освіти і науки України з листом від 07.05.2009 № 07-13-02483 щодо передачі в оренду частини нежитлового приміщення гаражу (м. Запоріжжя, вул.. Немировича-Данченка/Гастелло, 71/46) площею 117,2 кв.м., що перебуває на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії.

Листом від 02.07.2009 № 1/11-4789 Міністерство повідомило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області про прийняття рішення Спеціальної комісії Міністерства освіти і науки України з майнових питань (протокол № 12 від 23.06.2009) про надання дозволу на передачу в оренду в установленому законодавством порядку терміном до одного року, з подальшим погодженням з міністерством продовження строку дії договору оренди.

В подальшому додатковими угодами від 20.12.2010, від 22.12.2011, від 17.12.2012, 06.12.2013 строк дії договору оренди продовжувався включно до 05.12.2016.

Фондом державного майна України по Запорізькій області кожен раз при продовженні термінів дії договорів оренди державного нерухомого майна надавалась до Міністерства освіти і науки України зведена інформація щодо продовження термінів дії договорів оренди державного нерухомого майна, у т. ч. за спірним договором укладеним з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (договір оренди від 10.12.2009 № 2513/д продовжено до 04.12.2019 (договір про внесення змін № 6 від 23.12.2016), що підтверджується, зокрема, листом від 10.02.2017 № 07-13-00788.

Вказана інформація надсилалась на адресу Міністерства освіти і науки України з метою додержання вимог ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» щодо додержання вимог Закону про продовження термінів дії договорів оренди державного нерухомого майна, у т. ч. додержання переважного права орендаря, за інших рівних умов, який належним чином виконував свої обов'язки за договором на укладення договору оренди на новий термін.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» навіть за відсутності протягом 15 днів відповіді органу, уповноваженого управляти відповідним майном, на запит органів Фонду державного майна України щодо продовження договору оренди, можливе внесення орендодавцем та орендарем змін до договору оренди з подальшим повідомленням про це орган управління.

Таким чином, Міністерства освіти і науки України було обізнано про продовження термінів дії договору оренди від 10.12.2009 № 2513/д та жодних заперечень з цього приводу не висловлювало.

Також, з урахуванням вище викладених вимог чинного законодавства України, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту" (в редакції станом на дату укладення договору оренди), постанова Кабінету Міністрів України від № 38 від 20.01.1997 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", у їх системному поєднанні, не забороняють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти не пов'язані з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю і що здавання в оренду цих приміщень не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

До того ж, відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ, додатковими джерелами фінансування закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухоме майно – будівля гаражу (літера В) по вул. Немировича – Данченка/Гастелло 71/46 належить до державної власності з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 договору оренди від 10.12.2009 № 2513/д, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – частини вбудованих в будівлю гаражу (літ. В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв. м., розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка/Гастелло 71/46, відповідно до плану приміщень виготовлених та завірених балансоутримувачем.

Майно передається в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює обслуговування та ремонт автомобілів.

Відповідно до інформації, яка міститься у витязі з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, видами діяльності громадянина ОСОБА_1, зокрема є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), що цілком узгоджується з п. 1.3 договору оренди від 10.12.2009 щодо предмету та мети договору оренди.

Щодо того, що нерухоме майно, яке передано в оренду за спірним договором не пов'язано з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю і що здавання в оренду цих приміщень не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді необхідно зазначити наступне.

25.07.2016 листом № 06-03/03 Запорізький металургійний коледж Запорізької державної інженерної академії на звернення керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 повідомив, що на території Запорізького металургійного коледжу ЗДІА за адресою вул. Немировича-Данченка 71/Гастелло 46 знаходиться одноповерхова цегляна будівля гаражів (бокси для 3-х автомашин) рік побудови споруди 1959 рік. До 1990 року будівля використовувалась в господарчій діяльності коледжу так як Міністерством чорної металургії до якого відносився металургійний коледж було виділено вантажну машину ГАЗ, мікроавтобус та мотоцикл з коляскою. Автотранспорт знаходився на балансі підприємства.

В результаті довгострокового використання транспорт вичерпав всій виробничий ресурс, коштів для утримання (постійного ремонту) не виділялось, тому в 1990-1991 роках транспорт було передано в гаражі Міністерства чорної металургії. Враховуючи не використання гаражів у господарській діяльності коледжу, через Фонд державного майна України вільні площі гаражів – 2 бокси були передані в оренду ФОП ОСОБА_1 для розміщення авто майстерні. Також було повідомлено, що ОСОБА_5 орендує окремо побудовану цегляну будівлю майстерні (кузні) рік побудови 1959 загальною площею 52,8 кв. м., яке не використовувалось з 1980 року. Також ОСОБА_1 орендує площу під розміщення авто майстерні в залізних гаражах добудованих до майстерні. Залізні гаражі знаходяться на балансі коледжу з 1998 року. До 1998 року гаражі належали машино-обчислювальній станції, після закриття якої гаражі були безхазяйні та комісією коледжу оприбутковані на баланс.

Додатково представник третьої особи пояснив, що передача майна в оренду здійснювалась на підставі договорів оренди державного майна № 4 від 17.12.1998, № 34 від 01.03.2000.

З 2006 року орендодавцем цегляної будівлі гаражів по договору № 1969 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу ЗДІА від 28.04.2006 виступило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Строк дії договору до 23.04.2008.

В подальшому укладено договір оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії № 2513/д.

В господарській діяльності коледжу приміщення надані в оренду за договором від 10.12.2009 не використовуються.

Запорізький металургійний коледж ЗДІА не планує найближчим часом використовувати орендовані приміщення в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності. Використання орендарем (відповідачем 2) приміщень не ускладнює та не перешкоджає коледжу в наданні освітніх послуг, та не погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються та працюють у коледжі. Пояснення підписані директором ЗМК ЗДІА ОСОБА_6

21.02.2011 орендодавцем, балансоутримувачем за участі орендаря з виїздом на місцезнаходження об’єкта оренди проведено перевірку виконання умов договору оренди державного майна за договором від 10.12.2009 № 2513/д за результатами якої складено Довідку № 19. У довідці зазначено, що в ході перевірки виконання умов договору оренди від 10.12.2009 № 2513/д станом на 21.02.2011 порушень не встановлено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Прокуратурою не надано належних та допустимих доказів того, що об'єкти нерухомого майна, які були передані в оренду на дату укладення спірного договору – 10.12.2009 були пов’язані та використовувались з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю і що здавання в оренду цих приміщень погіршило соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді. Нерухоме майно, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії фактично використовується відповідачем 2 починаючи з 1998 року та не використовується Металургійним коледжем у власній господарській діяльності починаючи з 1990 року.

Посилання прокуратури на неможливість передачі в оренду нерухомого майна, яке було передано в оренду за договором від 10.12.2009 № 2513/д, зміну цільового призначення частини приміщення держаного навчального закладу, необхідністю використання орендарем приміщень виключно для навчального та наукового процесу, спростовується вище наведеними нормами законодавства, обставинами справи та наданими поясненнями третьої особи.

Окрім вище наведених обставин, відповідачем 2 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування до спірних відносин позовної давності.

Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 щодо строку позовної давності в позовній заяві зазначено, що Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 стало відомо про вказаний договір після отримання інформації, що надійшла із Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя від 21.01.2016 № 10-13-00317, тому строк на звернення до суду із позовом вираховується з дня отримання відповідної інформації, а саме: з 21.01.2016. До суду позов надійшов 09.09.2016.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тому коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому норми, встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У разі коли відповідно до Закону позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення довідався або мав довідатися прокурор.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Суд погоджується з позицією прокуратури, що Запорізькій місцевій прокуратурі № 2 стало відомо про предмет спірного договору оренди та про порушення, на їх думку, норм Закону України «Про освіту», під час його укладання, після отримання інформації від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 10-13-00317 від 21.01.2016 та перевірки спірного договору на його відповідність вимогам законодавства. Згідно з відбитку штемпелю Прокуратури Запорізької області, зазначена відповідь була отримана 25.01.2016.

В даному випадку день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила не пов'язаний з договірними відносинами щодо оренди спірних приміщень Фізичною особою підприємцем ОСОБА_7, які існують з 1998 року, про що свідчать договори оренди № 14 від 17.12.1998, № 34 від 01.03.2000, №1969/д від 28.04.2006.

Припис прокуратури Орджонікідзевського району № 488 від 17.02.2009 «Щодо порушення вимог водогосподарської діяльності на приватного підприємця ОСОБА_1В.» у зв’язку з проведенням прокуратурою перевірки водогосподарської діяльності, що здійснюється в орендованих приміщеннях також не є визначальним для встановлення початку перебігу строку позовної давності, оскільки його винесено до укладення спірного договору від 10.12.2009.

Також, прокурором було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності при подачі позовної заяви про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, що знаходяться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії № 2513/д від 10.12.2009.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звертаючись до суду з даним позовом прокуратурою не пропущено строк позовної давності та не вбачає підстав для вирішення спору з посиланням на поважність причин пропущення строку позовної давності з метою захисту порушеного права (інтересу).

Відтак судом відмовляється у задоволенні позову не з мотивів пропуску прокуратурою строку позовної давності, а з урахуванням встановлених обставин справи, вимог законодавства України, та недоведеністю обставин на які посилається у позові прокурор відповідним доказами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 01 листопада 2018 року.

Суддя І. С. Горохов