Рішення № 77581564, 30.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3638/18

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 1262 про визнання дій протиправними, стягнення 96276,43 грн.,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Військової частини А 1262 про визнання дій протиправними щодо не нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016року по 28.02.2018року та зобов'язання нарахувати та виплатити таку індексацію та компенсацію втрати частини доходів у вигляді такої індексації в загальній сумі 96276,43 грн.

Позовні вимоги Позивача мотивовані тим, що за вказаний період проходження військової служби Позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація її грошового забезпечення. На своє звернення щодо такої індексації Позивач отримала відмову, викладену в листі від 04.06.2018року. Таку відмову Позивач вважає протиправною, так як Позивач має законне право на індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Одночасно, на думку Позивача, Відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у вигляді такої індексації.

Позивач в судове засідання не прибула, направила суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 12.07.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник Відповідача, Військової частини А 1262, в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що Позивачу за вказаний період дійсно не нараховувалася та не виплачувалася індексації грошового забезпечення по причині відповідного рішення Міністерства оборони України, зумовленого відсутністю бюджетного фінансування таких виплат.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для проведення індексації грошових доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України від 3 липня 1991 року N1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон N1282-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач проходить військовому службу у Військової частини А 1262 на посаді старшого оператора 2 Р РП.

Судом встановлено та не заперечується сторонами наявність підстав для проведення індексації грошового забезпечення Позивача і, що Позивачу за спірний період з 01.01.2016року по 28.02.2018року індексація його грошового забезпечення не проводилася і, відповідно, не виплачувалася.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом розрахунками (а.с.9-10).

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача щодо обґрунтувань підстав такого не нарахування.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За приписами ст.2 Закону N1282-XII грошове забезпечення військовослужбовців, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру оплата праці, підлягають індексації.

Вказані вимоги Закону на спірний період не скасовувалися, не змінювалися шляхом внесення змін до Закону N1282-XII, а тому жодні рішення (телеграми, роз'яснення) посадових осіб Міністерства оборони України чи Міністерства соціальної політики України не можуть позбавити громадян України, в тому числі Позивача, встановлених Конституцією України відповідних гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача в цій частині відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Порушене права Позивача в цій частині підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини А 1262 щодо не нарахування ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016року по 28.02.2018року та зобов'язання нарахувати та виплатити таку індексацію.

Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000року (надалі - Закон N 2050-III) втрата частини доходів громадян у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) підлягають компенсації. Така компенсація здійснюється у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, та виплачується за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються з бюджету.

Позивач мав право на індексацію свого грошового забезпечення за спірний період, а Відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплати її і така затримка у їх виплаті мала місце більше одного календарного місяця.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону N 2050-III, окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1100/09/2670/21-2003а16.

Таким чином, обґрунтованими є також позовні вимоги Позивача щодо нарахування та виплатити компенсації втрати частини його доходів у вигляді такої індексації за весь період затримки виплати індексації.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання військову частину А 1262 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у вигляді індексації грошового забезпечення на суму такої індексації за весь період затримки з 01.01.2016року по 28.02.2018року.

Наведені Позивачем розрахунки суми коштів індексації свого грошового забезпечення за спірний період та суми компенсації втрати частини таких грошових доходів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому враховуються.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2,77,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1262 щодо не нарахування ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016року по 28.02.2018року та зобов'язати нарахувати та виплатити таку індексацію.

Зобов'язати Військову частину А 1262 (смт. Гуйва Житомирського району, 12442 код ЄДРПОУ 26605769) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 10000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016року по 28.02.2018року на суму такої індексації за весь період затримки.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 02 листопада 2018 року