Рішення № 77581267, 02.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1784/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі – відповідач) про визнання неправомірними дій управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, котрі полягають у наданні неповної інформації на адвокатський запит від 14.05.2018 року та зобов’язання управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області надати інформацію на адвокатський запит від 14.05.2018 року у спосіб та в повному обсязі, запитуваному у такому адвокатському запиті.

Ухвалою суду від 07.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріали.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 як адвокат звернулася до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із адвокатським запитом від 14.05.2018 року, в якому просила надати інформацію чи зареєстрована декларація про готовність об'єкту до експлуатації за адресою: Волинська область, місто Ковель, бульвар Лесі Українки, 28 та завірену копію даної декларації. Однак відповідач листом від 21.05.2018 року №1003-1.18/1463-18 відмовив у наданні завіреної копії декларації з посиланням, що інформація про фізичну особу належить до інформації з обмеженим доступом і підлягає розголошенню лише за її згодою, тобто надав неповну інформацію на адвокатський запит.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що, розглянувши запит позивача надав відповідь від 21.05.2018 року №1003-1.18/1463-18, в якій крім того роз’яснив, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Щодо копії декларації про готовність об’єкту до експлуатації, то такий документ містить інформацію з обмеженим доступом, а саме персональні дані замовника будівництва, згоди на поширення яких в управління немає, внаслідок чого відмовлено у видачі такої копії документу.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.05.2018 року адвокат ОСОБА_1 звернулася до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області з адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_2, в якому просила надати інформацію чи зареєстрована декларація про готовність об'єкту до експлуатації за адресою: Волинська область, м. Ковель, бульвар Лесі Українки, 28 та її завірену копію (а. с. 11-13).

21.05.2018 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області листом №1003-1318/1463-18 надало відповідь про те, що за вказаною адресою зареєстрована декларація про готовність об’єкту до експлуатації від 26.01.2015 року за №ВЛ143150260043. Крім того у листі фактично відмовлено надати копію вказаної декларації, так як вона містить інформацію з обмеженим доступом (а. с. 16).

Позивач вважає інформацію надану на запит неповною і просить позов задовольнити позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України «Про інформацію» обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено положеннями Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон №2939-VI).

За змістом статей 1, 5 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Статтею 6 Закону №2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» зокрема визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Даною нормою Закону передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Таким чином, серія і номер паспорта, ким і коли він виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання є персональними даними замовника будівництва, а відтак належить до інформації з обмеженим доступом.

Водночас частиною 7 статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, сама декларація про готовність об’єкту до експлуатації не є конфіденційною інформацією, виходячи з чого відповідачу необхідно було надати копію запитуваної декларації, приховавши у ній інформацію, яка є конфіденційною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при наданні відповіді на адвокатський запит позивача протиправно не дотримано меж та способу дій передбачених законодавством, зокрема, Законом №2939-VI, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною четвертою зазначеної норми визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку мають місце правовідносини у сфері надання інформації. Згідно вимог законодавства, що регулює вказані правовідносини, розпорядники інформації зобов’язані надавати будь-яку інформацію, яка не має статусу «з обмеженим доступом». Позивачем виконано всі умови щодо подання адвокатського запиту, а суб'єкту владних повноважень встановлено чіткий порядок його виконання (не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом), отже в такому випадку у суб’єкта владних повноважень не було права діяти на власний розсуд.

Відтак, позовна вимога про зобов’язання управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області надати інформацію на адвокатський запит від 14.05.2018 року у спосіб та в повному обсязі, запитуваному у такому адвокатському запиті підлягає задоволенню.

Щодо твердження представника позивача про неналежне оформлення адвокатського запиту, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути ордер.

Пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 17.12.2012 року №36 ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином були посвідченні права на представництво ОСОБА_2.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією №3 від 31.08.2018 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, котрі полягають у наданні неповної інформації на адвокатський запит ОСОБА_1 вих. №37 від 14.05.2018 року.

Зобов’язати управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області надати інформацію на адвокатський запит ОСОБА_1 вих. №37 від 14.05.2018 року у спосіб та в повному обсязі, запитуваному у такому адвокатському запиті.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 61/19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 37471912) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер