Ухвала суду № 77576307, 30.10.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2011/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є. С.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі скаргу ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи - Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві на на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2018 року, заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд, визнати бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, щодо ненадання відповіді на клопотання про зняття арешту з усього нерухомого майна, незняття арешту та невилучення запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, протиправними, скасувати арешт усього нерухомого майна ОСОБА_1, вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт всього нерухомого майна (номер запису про обтяження 7128155), накладеного постановою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження № 44659774 від 25.09.2014 року.

В судове засідання заявник не з’явився, представник заявника надав заяву про розгляд справи за відсутністю заявника, повністю підтримав вимоги скарги, яку просив задовольнити.

ОСОБА_2 державний виконавець Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи інша посадова особа державної виконавчої служби в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена, заяви про слухання справи за її відсутності суду не надано.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до висновку, що скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до положень ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Суд встановив, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/2011/13-ц від 18.11.2013 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4: 1) матеріальну шкоду в сумі 85 884,00 грн.; 2) судовий збір у сумі 1100,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.07.2014 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №509/2011/13-ц від 18.11.2013 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44 508 грн., у якості відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., судові витрати у розмірі 1 717 грн.

11.08.2014 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 509/2011/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 48 225, 02 грн.

10.09.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44659774 на підставі виконавчого листа №509/2011/13-ц від 11.08.2014 року, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 48 225,02 грн.

25.09.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 було винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення у розмірі 48 225,02 грн.

25.09.2014 року реєстратором Управління державної реєстрації ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві було внесено запис про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1, номер запису про обтяження: 7128155.

Суд з’ясував, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2014 року по справі № 509/2011/13-ц були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року (провадження № 6-32856 св 14), а справу передано на новий розгляд до Суду першої інстанції.

В подальшому Овідіопольським районним судом Одеської області було винесено рішення по справі № 509/2011/13-ц від 07 квітня 2015 року та було вирішено стягнути з ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_4 (стягувач у рамках виконавчого провадження № 44659774) грошові кошти у розмірі 48 225 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

З огляду на зазначене, суд вважає, що виконавчий лист № 509/2011/13-ц від 11.08.2014, виданий Овідіопольським районним судом Одеської області, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 44659774 та внесено запис про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 7128155) є нечинним, а виконавче провадження підлягало закінченню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» внаслідок скасування рішення Суду (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

На думку суду, головний державний виконавець Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи інша посадова особа державної виконавчої служби мав закінчити виконавче провадження та скасувати накладений арешт на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»: «Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ» (Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» наслідками завершення виконавчого провадження у разі його закінчення є зняття арешту, накладеного на майно боржника (в редакції ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

ОСОБА_2 державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи іншою посадовою особою державної виконавчої служби, в порушення зазначених вище вимог закону, арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 скасовано не було.

31.07.2018 р. адвокатом ОСОБА_1, було направлено клопотання про зняття арешту з усього нерухомого майна, накладеного постановою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження № 44659774, який Голосіївський районний відділ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві отримав 02.08.2018 р.

Станом на день подачі скарги, відповіді щодо зазначеного клопотання не надійшло, арешт нерухомого майна не знято, запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучено.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном».

Згідно ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ» (Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», наслідками завершення виконавчого провадження у разі його закінчення є зняття арешту, накладеного на майно боржника (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 було порушено порядок закінчення виконавчого провадження № 44659774, що призвело до не скасування арешту нерухомого майна ОСОБА_1

Оскільки рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2014 року по справі № 509/2011/13-ц були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року (провадження № 6-32856 св 14), то виконавчий лист № 509/2011/13-ц від 11.08.2014, виданий Овідіопольським районним судом Одеської області, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 44659774 є нечинним.

Також, доведеним є факт щодо бездіяльності головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, щодо ненадання відповіді на клопотання про зняття арешту з усього нерухомого майна, не зняття арешту з усього нерухомого майна та невилучення запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно що такі дії є протиправними.

Керуючись ст.ст. 321, 447-449, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи - Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 чи іншої посадової особи державної виконавчої служби задовольнити;

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського районного ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_3 чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, щодо не надання відповіді на клопотання про зняття арешту з усього нерухомого майна, не зняття арешту та не вилучення запису про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, протиправним.

Зобов’язати головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_3О чи іншу посадову особу державної виконавчої служби скасувати арешт усього нерухомого майна ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення у розмірі 48225,02грн.

Зобов’язати головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_3 чи іншу посадову особу державної виконавчої служби вчинити дії щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт всього нерухомого майна (номер запису про обтяження 7128155), накладеного постановою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження № 4459774 від 25.09.2014 року..

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в поряду ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя Є.С. Козирський