Ухвала суду № 77575948, 02.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8297/17

Провадження № 2-др/520/28/18

УХВАЛА

02.11.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Коваленко О.Б.,

За участю – секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ» про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул, видачу трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у задоволенні позову ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ» про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул, видачу трудової книжки, відшкодування моральної шкоди було відмовлено.

22 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просив розглянути та постановити ухвали по заяві про уточнення та доповнення позовних вимог від 29.05.18 року; по доповненню від 04.06.18 року до заяви від 29.05.18 року; по заяві, зареєстрованій Київським райсудом під вхідним №31471 від 28.08.18 року про протизаконні дії судді Коваленко О.Б. У відповідності з Постановою Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2006 р і його рішенням від 02 червня 2006 року, прийняти до нового розгляду позови ОСОБА_2 до МТПЧ від 18 березня 1987 року, від 21 травня 1988 року, від 26 вересня 1988 року, від 02 березня 1989 року, до яких позивач вніс уточнення, та постановити рішення, а саме : у відповідності з п. 2.10 діючої "Інструкції про порядок ведення трудових книжок", визнати недійсними записи №№ 22-24, зроблені в трудовій книжці позивача, в порушення п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.9,2.13 і 2.26 "Інструкції", ст. 48 і п. 5 ст. 147 КЗпП УРСР, видати позивачеві дублікат трудової книжки без записів, визнаних недійсними; зобов'язати МТПЧ видати наказ про розірвання трудового договору з позивачем від 06 липня 1984 року по ст. 39 КЗпП (у зв'язку з грубим порушенням адміністрацією трудового законодавства), в відповідно до його заяви від 30.04.88 року та листом Профкомітета ІМТП від 17 жовтня 1988 року, який це заперечення обґрунтованим; у відповідності до ст.ст. 95 та 117 КЗпП, п. 4.1 «Інструкції», стягнути з МТПЧ на користь позивача заробітну плату, розмір якої, згідно висновку Профкомітету від 17 жовтня 1988 року не є предметом спору, а саме:-240,68 руб. Згідно рішення Київського райсуду від 06.10.1987 р.; -121,24 руб-заробітна плата за травень 1988 року, згідно довідки бухгалтерії від 21.02.1980 р.;-455,60 руб-компенсація у двійному розмірі за 112 годин понаднормової праці і роботи у вихідні дні, згідно табелю першого району і постанови профкомітету ІМТП від 24.01.1996 р; 462 руб доплата за сумісництво посад начальника складу №17 з 17.08.87 року по 26.01.88, згідно заяви в КТС та зам.начальника порту по кадрам від 26.01.88 р. та його листа від 08.02.88 р , а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, який виник внаслідок невиконання рішення Київського райнарсуду від 06.10.87 р, яке набрало законної сили; незаконного відсторонення від роботи, відмова винести приказ про розірвання трудового договору , провести розрахунок по заяві від 20.02.1989 року, а також у зв’язку з відмовою адміністрації видати належним чином оформлену трудову книжку-усього: 1322435,3 грн. станом на 13.05.2018 року. Згідно сі ст.237-1 КЗпП , ч 3 ст.5 ЦК України, п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» стягнути з МТПЧ на користь позивача 391820 грн. в порядку відшкодування морального вреда , який був завданий після 13 січня 2000 року.

Дослідивни матеріали справи, суд приходить до наступного .

17 липня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою, в якій просив суд ухвалити рішення, яким: у відповідності з Постановою Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2006 р і його рішенням від 02 червня 2006 року, прийняти до нового розгляду позови ОСОБА_2 до МТПЧ від 18 березня 1987 року, від 21 травня 1988 року, від 26 вересня 1988 року, від 02 березня 1989 року, про відновленні на роботі, про стягнення заробітної плати та оплату вимушеного прогулу, провадження в яких було втрачено в результаті фальсифікації справ № 2-3837 / 04 (2-2298 / 06) та № 2-4804 / 06 (2-390 / 07); у відповідності з рішенням Київського райсуду від 06 жовтня 1987 року, Постановою Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року і ст.ст. 9, 31, 32 КЗпП УРСР, зобов'язати МТПЧ скасувати підроблений параграф 2 наказу № 257/ л про переведення позивача на посаду ст. стивидора - заст. нач. складу; зобов'язати МТПЧ скасувати підроблені накази № 160 / л і № 37 / л, видані в порушення п. 5 ст. 147, ст. 148 і ст. 149 КЗпП УРСР і "Статуту про дисципліну працівників морського транспорту СРСР" при відсутності пояснювальній позивача, допуску у нього до роботи і будь-яких документальних підтверджень здійснення ним прогулів; у відповідності з п. 2.10 діючої "Інструкції про порядок ведення трудових книжок", визнати недійсними записи №№ 22-24, зроблені в трудовій книжці позивача, в порушення п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.9,2.13 і 2.26 "Інструкції", ст. 48 і п. 5 ст. 147 КЗпП УРСР, видати позивачеві дублікат трудової книжки без записів, визнаних недійсними; зобов'язати МТПЧ видати наказ про розірвання трудового договору з позивачем від 06 липня 1984 року по ст. 39 КЗпП (у зв'язку з грубим порушенням адміністрацією трудового законодавства), в відповідно до його заяви від 30.04.88 року та листом Профкомітета ІМТП від 17 жовтня 1988 року, який це заперечення обґрунтованим; у відповідності до ст.ст. 95 та 117 КЗпП, п. 4.1 «Інструкції», стягнути з МТПЧ на користь позивача заробітну плату, розмір якої, згідно висновку Профкомітету від 17 жовтня 1988 року не є предметом спору, та середній заробіток за час вимушеного прогулу (28 років 10 місяців 19 днів станом на 01 червня 2017 року) який з урахуванням індексу інфляції становить 1183 921 грн. 50 коп.

29.05.2018 року позивач ОСОБА_4 надав до суду уточнення та доповнення позовних вимог та зміну ціни позову та просив у відповідності з Постановою Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2006 р і його рішенням від 02 червня 2006 року, прийняти до нового розгляду позови до МТПЧ від 18 березня 1987 року, від 21 травня 1988 року, від 26 вересня 1988 року, від 02 березня 1989 року, про відновленні на роботі, про стягнення заробітної плати та оплату вимушеного прогулу, провадження в яких було втрачено в результаті фальсифікації справ № 2-3837 / 04 (2-2298 / 06) та № 2-4804 / 06 (2-390 / 07); у відповідності з рішенням Київського райсуду від 06 жовтня 1987 року, Постановою Президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року і ст.ст. 9, 31, 32 КЗпП УРСР,зобов'язати МТПЧ скасувати підроблений параграф 2 наказу № 257/ л про переведення позивача на посаду ст. стивидора - заст. нач. складу; зобов'язати МТПЧ скасувати підроблені накази № 160 / л і № 37 / л, видані в порушення п. 5 ст. 147, ст. 148 і ст. 149 КЗпП УРСР і "Статуту про дисципліну працівників морського транспорту СРСР" при відсутності пояснювальній позивача, допуску у нього до роботи і будь-яких документальних підтверджень здійснення ним прогулів; у відповідності з п. 2.10 діючої "Інструкції про порядок ведення трудових книжок", визнати недійсними записи №№ 22-24, зроблені в трудовій книжці позивача, в порушення п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.9,2.13 і 2.26 "Інструкції", ст. 48 і п. 5 ст. 147 КЗпП УРСР, видати позивачеві дублікат трудової книжки без записів, визнаних недійсними; зобов'язати МТПЧ видати наказ про розірвання трудового договору з позивачем від 06 липня 1984 року по ст. 39 КЗпП (у зв'язку з грубим порушенням адміністрацією трудового законодавства), в відповідно до його заяви від 30.04.88 року та листом Профкомітета ІМТП від 17 жовтня 1988 року, який це заперечення обґрунтованим; у відповідності до ст.ст. 95 та 117 КЗпП, п. 4.1 «Інструкції», стягнути з МТПЧ на користь позивача заробітну плату, розмір якої, згідно висновку Профкомітету від 17 жовтня 1988 року не є предметом спору, та середній заробіток за час вимушеного прогулу (30 років станом на 13.05.2018 року) який з урахуванням індексу інфляції становить 1322435 грн. 30 коп.; згідно сі ст.237-1 КЗпП , ч 3 ст.5 ЦК України, п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» стягнути з МТПЧ на користь позивача 391820 грн. в порядку відшкодування морального вреда , який був завданий після 13 січня 2000 року.

28.08.2018 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній заявляє відвід судді Коваленко О.Б. та секретарю Маценко В.В., посилаючись на упереджене ставлення до даної справи, зацікавленість у вирішенні спору, а також на змову судді з секретарем, внаслідок чього був виготовлений підроблений протокол судового засідання.

03.09.2018 року ухвалою Київського районного суду м.Одеси було визнано відвід, заявлений судді Київського районного суду м. Одеси Коваленко О.Б., та секретарю Маценко В.В - необґрунтованим. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ», про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору за ст. 39 КЗпП України, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул,- зупинено. Передано заяву про відвід судді Коваленко Олени Борисівни і секретаря Маценко Вікторії Вікторівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ», про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору за ст. 39 КЗпП України, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул, - для розгляду іншому судді того ж суду, визначеному у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.09.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі - судді Коваленко О.Б. і секретарю судового засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ», про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору за ст. 39 КЗпП України, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул.

Згідно ст. 270 ЦПК України

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ» про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул, видачу трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, відсутні, оскільки всі позовні вимоги були розглянуті та ухвалено рішення.

Керуючись ст.270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Морського торгівельного порту «Чорноморськ» про прийняття до нового розгляду позовів 1988-89 років, видання наказу про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати та компенсації за вимушений прогул, видачу трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,-відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Коваленко О. Б.