Ухвала суду № 77575575, 25.10.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1726/14-ц

Провадження № 6/496/98/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді Трушиної О.І.

за участю секретаря Горищенко К.І.

представника відділу ДВС ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою і просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно нього, яке було встановлено ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.01.2015 року по цивільній справі № 496/1726/15-ц, скасувавши вказану ухвалу.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.07.2014 року Біляївським районним судом Одеської області було ухвалено рішення по вищевказаній цивільній справі про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 15270,42 грн. 29.09.2014 року Біляївським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист щодо примусового виконання рішення суду. 18.11.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області було відкрито виконавче провадження, про що було винесено відповідну постанову. Згодом, представник відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно нього, посилаючись на те, що він ухиляється від виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2014 року по цивільній справі № 496/1726/14-ц. На теперішній час виконавче провадження завершено з підстав повного погашення заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк», тому вважає, що підстави для обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, у зв’язку з чим звернувся до суду з даною заявою.

В судове засідання заявник не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, на заявлених вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Представник Державної міграційної служби України в судове засідання не з’явився, подав письмові пояснення, в яких зазначив, що у ДМС України відсутні повноваження щодо обмеження права громадян України на виїзд з України, а також просив справу розглянути без участі їх представника.

Старший державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_2 При цьому пояснила, що виконавчий документ двічі надходив до Відділу, але був повернутий на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з правом повторного пред’явлення документа до виконання. Крім того, задля забезпечення виконання щодо сплати заборгованості було застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_2 На теперішній час рішення суду не виконане, заборгованість не погашена, при цьому право звернення банку з виконавчим листом до Відділу спливає після 02.08.2019 року.

Вислухавши пояснення старшого державного виконавця, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 441 ЦПК країни суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Як встановлено в судовому засіданні, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2014 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором № ODXRRX10990179 від 24.12.2007 року у розмірі 15026,82 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн., а всього – 15270,42 грн.

Разом з цим, судом був виданий виконавчий лист та стягувачем останній пред’явлений до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області. Однак боржником (ОСОБА_2С.) рішення у добровільному порядку виконано не було та останній ухилявся від його виконання, а саме: державним виконавцем вживалися відповідні виконавчі дії, в тому числі звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду боржника за межі України, в зв’язку з чим ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.01.2015 року тимчасово обмежено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов’язань, покладених рішенням Біляївського районного суду Одеської області по цивільній справі № 496/1726/14-ц від 10.07.2014 року.

Проте, вищевказаний виконавчий лист двічі надходив на виконання до відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області, а саме:

1) 13.11.2014 року надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, 18.11.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45487550, 26.06.2015 року було винесено постанову про повернення виконавчого провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на той час) з правом повторного пред’явлення документа до виконання;

2) 28.09.2015 року повторно надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, 01.10.2015 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48878676, 02.08.2016 року було винесено постанову про повернення виконавчого провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на той час) з правом повторного пред’явлення документа до виконання.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Станом на теперішній час у Біляївському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській вищевказаний виконавчий лист на виконанні не перебуває, але право повторного пред’явлення цього листа спливає лише 02.08.2019 року.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що стягувач не повідомляв у встановлений законом строк державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником чи інше, також слід зазначити, що заявник у своїй заяві вказує, що ним погашена заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» та на підтвердження цього не надає відповідних доказів, а тому передбачених законом підстав для задоволення заяви суду не надано та не встановлено.

Крім того, на даний час рішення суду не виконано, оскільки на підтвердження зазначеного заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, тобто з урахуванням зазначеного існує обов’язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов’язковість судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, застосованого ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.01.2015 року по цивільній справі № 496/1726/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22 січня 2015 року по цивільній справі № 496/1726/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області, через Біляївський районний суд Одеської області, протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2018 року.

Суддя О.І. Трушина