Рішення № 77575552, 24.10.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/264/2018 Справа № 490/1228/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О. А.

за участю секретаря Кваши С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Управління поліції охорони в Миколаївській області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійне навчання в сумі 20517,36 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

У лютому 2018 року Управління поліції охорони в Миколаївській області звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення витрат на професійне навчання в сумі 20517,36 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов ОСОБА_2 на навчання за кошти підрозділу Державної служби охорони з кандидатом на службу в органи внутрішніх справ України, вищим професійним училищем Департаменту ДСО при МВС України та підрозділом Державної служби охорони від 06 листопада 2015 року № 1273. Зокрема, підпунктів 2.3., 2.4. пункту 2 ОСОБА_2, якими передбачені обов’язки кандидата прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО при УМВС України в Миколаївській області 05.02.2016 і відпрацювати мінімум 3 (три) роки, та, у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи відповідно до укладеного договору, відрахування з навчання або звільнення за негативними мотивами чи звільненні за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку компенсувати витрати, що здійснив підрозділ на його навчання. У зв’язку із звільненням відповідача за власним бажанням, не відпрацювавши трьох років, та його відмовою добровільно відшкодувати кошти, витрачені на його навчання у Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначених витрат в сумі 20517,36 грн., з яких 17028,16 грн. – витрати на навчання, 3489,20 грн. – стипендія.

13 березня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 63), в якому відповідач позов не визнав, посилаючись на звільнення у зв’язку із станом здоров’я, несумісним із службою в поліції; розбіжності у вартості навчання, зазначеної в ОСОБА_2 від 06 листопада 2015 року та вартості, яку просить стягнути позивач; неотримання стипендії на його картковий рахунок у Приватбанку в сумі 3489,20 грн. За текстом відзиву також вбачається, що відповідач просить суд витребувати у позивача виписку лікаря, яку відповідач надавав позивачу разом із заявою про звільнення та банківську виписку, що підтверджує перерахування на його картковий рахунок у ПАТ КБ „Приватбанк” стипендії в сумі 3489,20 грн.

15 березня 2018 року позивачем, у зв’язку з технічною помилкою у позовній заяві (використанням бланку застарілого зразка), надано позовну заяву в новій редакції (а.с. 65-67), в якій позивач просить стягнути з відповідача суму коштів, витрачених на професійне навчання, у розмірі 20517,36 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

19 березня 2018 року позивач надав відповідь на відзив (а.с. 48-49), в якому заперечив звільнення відповідача за станом здоров’я, посилаючись на його заяву про звільнення за власним бажанням та матеріали особової справи відповідача. Зазначив, що довідка, яку просив витребувати відповідач, у матеріалах особової справи відсутня. Коментуючи аргументи відповідача щодо розбіжностей у вартості навчання, зазначеної в ОСОБА_2 та заявленої до стягнення, позивач вказав, що сплата рахунків за навчання проводиться на підставі рахунків, які виставляє училище, тому можливе збільшення чи зменшення вказаної у ОСОБА_2 суми. У відповідь на твердження відповідача про неотримання ним стипендії позивач послався на лист Рівненського вищого професійного училища, за змістом якого відповідач отримував грошове забезпечення на картковий рахунок у філії Рівненського обласного відділення АТ „Ощадбанк”.

У судовому засіданні 26 квітня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні оголошувалась перерва, зобов’язано позивача надати копію направлення відповідача на медичну комісію та висновок ВЛК або направити запит до відповідної лікарні.

Позивачем надано суду копію листа Державної установи „Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області” від 19 червня 2018 року № 33/35-787, яким, на запит позивача, повідомлено, що стан здоров’я відповідача, за результатами проходження медичної (військово-лікарської) комісії не є підставою для звільнення за станом здоров’я (а.с. 74).

У судове засідання 24 жовтня 2018 року представник позивача та відповідач не з’явились, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав (а.с. 75).

Від відповідача надійшла заява, в якій він проти позову заперечував та просив розглядати справу у його відсутність (а.с. 76).

Будь-які інші клопотання від сторін у справі до суду не надходили.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків, наведених нижче.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

06 листопада 2015 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області, правонаступником якого є Управління поліції охорони в Миколаївській області на підставі и Кабінету від 13 жовтня 2015 року № 834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», відповідачем ОСОБА_1 та Рівненським вищим професійним училищем ДДСО при МВС України укладено договір про підготовку відповідача за програмою „охоронник” („охоронник 3 розряду”) (а.с. 6-7, далі – Договір).

Підпунктом 4.6. пункту 4 ОСОБА_2 встановлено строк дії ОСОБА_2 – з моменту підписання до 05 лютого 2019 року.

Згідно з підпунктом 1.2. пункту 1 ОСОБА_2 позивач зобов’язався перерахувати навчальному закладу кошти на підготовку відповідача по факту його зарахування на навчання в розмірі 14 188,80 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 80 коп.) протягом 3 (трьох) діб після надходження платіжної вимоги. Пунктом 1.4. ОСОБА_2 передбачено обов’язок позивача після закінчення навчального закладу призначити його на посаду, відповідно до чинних нормативних актів.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 ОСОБА_2 відповідач зобов’язався при зарахуванні на навчання оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченої відповідною кваліфікаційною характеристикою спеціаліста (робітника) за спеціальністю „охоронник” („охоронник 3 розряду”), а також вивчити необхідні спеціальні курси, визначені цим ОСОБА_2. Згідно з підпунктом 2.3. пункту 2 ОСОБА_2 відповідач прийняв на себе зобов’язання прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО при УМВС України в Миколаївській області 05.02.2016 і відпрацювати мінімум 3 (три) роки.

Підпунктом 2.4. пункту 2 ОСОБА_2 передбачений обов’язок відповідача у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи відповідно до укладеного договору, відрахування з навчання або звільнення за негативними мотивами чи звільненні за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку компенсувати витрати, що здійснив підрозділ на його навчання.

У підпунктах 3.1., 3.3., 3.5. пункту 3 ОСОБА_2 Рівненське вище професійне училище зобов’язалось у разі зарахування відповідача на навчання, виплачувати йому грошове утримання в розмірі посадового окладу, установленого для міліціонерів підрозділів Державної служби охорони; забезпечити якісну теоретичну та практичну підготовку відповідача згідно з навчальними планами та програмами, затвердженими Департаментом ДСО при МВС України та вимогами кваліфікаційних характеристик робітника; видати відповідачу після завершення повного курсу навчання свідоцтво про закінчення курсу початкової підготовки та свідоцтво кваліфікованого робітника з набутої професії „охоронник” з присвоєнням кваліфікації „охоронник 3 розряду”.

Вказаний договір було підписано сторонами.

З 08 жовтня 2015 року по 04 лютого 2016 року відповідач навчався у Рівненському вищому професійному училищі, що підтверджується свідоцтвом від 04 лютого 2016 року серії РВ № 48564063 про присвоєння (підвищення) відповідачу робітничої кваліфікації „охоронник 3 розряду”, довідкою Управління поліції охорони від 19.02.2018 № 437/43/34/4/-2018 (а.с. 8), актами прийому – здачі виконаних робіт /послуг, підписаними між позивачем і навчальним закладом (а.с. 20, 21, 26, 27, 31, 32, 33, 36, 37).

Вартість початкової підготовки відповідача у Рівненському вищому професійному училищі склала 17028,16 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача від 10 січня 2018 року (а.с. 10), рахунками – фактурами навчального закладу, виставленими позивачу: від 02 листопада 2015 року № ВУ-0001623, від 10 грудня 2015 року № ВУ-0001774, від 11 січня 2016 року № ВУ-0000049, від 01 лютого 2016 року № 0000174 (а.с. 23, 28, 34, 38), актами прийому – здачі виконаних робіт/послуг, підписаними між навчальним закладом і позивачем: № ВУ-0008212, № ВУ-0000151, № ВУ-0009214, № ВУ -0000059, № ВУ-0001158 (а. с. 20, 26, 31, 33, 36).

Позивач сплатив навчальному закладу в повному обсязі грошові кошти за початкову підготовку відповідача відповідно до виставлених останнім рахунків-фактур, що підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням від 24 лютого 2016 року № 27 (а. с. 24, 25, 30, 35, 40).

Навчальним закладом перераховано на ім’я відповідача на картковий рахунок, відкритий у філії Рівненського обласного управління АТ „Ощадбанк”, грошове утримання (стипендію) на загальну суму 3489,20 грн., що підтверджується листом Рівненського вищого професійного училища від 16 березня 2018 року № 378/43/51/01-2018 (а.с. 50) та відомостями зарахування коштів на розрахункові рахунки у системі Ощадбанку від 27.10.2015, 17.11.2015, 29.12.2015, 28.01.2016, 02.02.2016 (а.с. 51-61).

Рівненським вищим професійним училищем виставлені позивачу рахунки-фактури від 02 листопада 2015 року № ВУ-0001624, від 10 грудня 2015 року № ВУ-0001773, від 11 січня 2016 року № ВУ-0000050, від 01 лютого 2016 року № ВУ-000017 (а. с. 22, 29, 34, 39), які були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням від 24 лютого 2016 року № 27 (а. с. 24, 25, 30, 35, 40).

Згідно з витягом з наказу позивача від 09 лютого 2016 року № 16 (а. с. 5), після прибуття відповідача з навчального закладу його було призначено поліцейським батальону поліції охорони Управління поліції охорони в Миколаївській області, з присвоєнням чергового спеціального звання „капрал поліції”.

14 грудня 2017 року відповідачем подано рапорт про звільнення за власним бажанням з 29 грудня 2017 року, що підтверджується копією відповідного рапорту, наданою позивачем (а.с. 15).

Згідно з витягом з наказу позивача від 26 грудня 2017 року № 134 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України „Про Національну поліцію” (власним бажанням) (а.с. 10).

З вищенаведеного вбачається, що відповідач звільнився зі служби в поліції з однієї з підстав, передбачених підпунктом 2.4. пункту 2 ОСОБА_2, а саме: за власним бажанням, не відпрацювавши трьох років, у зв’язку з чим у відповідача виник обов’язок з відшкодування позивачу витрат, здійснених на його навчання.

Судом встановлено, що спірні правовідносини носять договірний характер.

Відповідно до пункту 1 частини другої атті 11 Цивільного кодексу України(далі -), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 4 частини першої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті , статтею договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв’язку з тим, що відповідачем не компенсовано позивачу витрат, здійснених на його навчання, судом встановлено, що така бездіяльність відповідача є порушенням ОСОБА_2.

Що стосується наданих сторонами таких письмових доказів, як консультативний висновок лікаря від 23 жовтня 2017 року (а.с. 68), лист-відповідь Державної установи „Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області” від 22 березня 2018 року № 33/35-Г-01/43 (а. с. 70) та лист Державної установи „Територіальне медичне об’єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області” від 19 червня 2018 року № 33/35-787 щодо відсутності підстав для звільнення відповідача за станом здоров’я за результатами проходження медичної (військово-лікарської) комісії (а.с. 74) , то в цих медичнихдокументах не міститься висновку про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров'я проходити службу в органах поліції .

До того ж , наявність підстав для звільнення відповідача за станом здоров’я станом на 29 грудня 2017 року (дата звільнення відповідача) не має правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки наказ позивача від 26 грудня 2017 року № 134 о/с про звільнення відповідача за власним бажанням не оскаржувався та не оскаржується ним, отже, правомірність цього акту не входить до предмета доказування.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом приймаються аргументи позивача щодо наявності зобов’язання відповідача відшкодувати йому витрати, здійснені на навчання відповідача, з огляду на встановлені судом обставини проходження навчання відповідача, оплати позивачем навчальному закладу вартості навчання позивача, звільнення відповідача за власним бажанням, невідпрацюванням відповідачем трьох років у позивача та підпункти 2.3., 2.4. пункту 2 ОСОБА_2.

Разом з тим, суд не погоджується із зазначеним позивачем розміром зобов’язання відповідача з таких підстав.

Зокрема, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати йому 17028,16 грн. витрат на навчання та 3489,20 грн. – витрат на грошове утримання (виплачену стипендію), а разом – 20 517,36 грн.

Зобов’язання відповідача з відшкодування витрат на його навчання виникло на підставі ОСОБА_2 від 06 листопада 2015 року № 1273. Згідно з умовами ОСОБА_2 (підпункт 1.2. пункту 2) сторони узгодили конкретний розмір витрат на навчання в сумі 14 188,80 грн., і саме із розрахунку цієї суми відповідач приймав умови підпунктів 2.4, 2.5 пункту 2 договору щодо розміру витрат за навчання, які, за визначених ОСОБА_2 умов, можуть підлягати відшкодуванню ним позивачу.

Згідно з частинами першою, другою статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Позивачем не надано доказів внесення змін до ОСОБА_2 від 06 листопада 2015 року в частині визначення ціни договору. Договір також не містить положень, які б дозволяли збільшувати ціну ОСОБА_2 в односторонньому порядку.

Таким чином, сплата позивачем за навчання відповідача суми більшої, ніж було обумовлено ОСОБА_2, не змінює обов’язок відповідача щодо відшкодування таких витрат в порядку та розмірі, які було визначено умовами пункту 2 ОСОБА_2.

З аналогічних підстав суд не приймає аргумент позивача щодо можливості збільшення вказаної у ОСОБА_2 суми на підставі рахунків, які виставляє навчальний заклад (училище).

Суд не має підстав для прийняття аргументу відповідача щодо звільнення за станом здоров’я, оскільки підстава звільнення – „за власним бажанням” – підтверджується витягом з наказу позивача від 26 грудня 2017 року № 134 о/с. Відповідач не оскаржував відповідний наказ в судовому порядку, вимог щодо зміни підстав звільнення в судовому порядку не висував, наказ про звільнення не скасований, є чинним і є належним доказом підстави звільнення відповідача саме за власним бажанням.

Також суд не приймає аргумент відповідача щодо неотримання ним грошового утримання (стипендії), оскільки обставина перерахування стипендії на картковий рахунок, відкритий на ім’я відповідача у філії Рівненського обласного управління АТ „Ощадбанк”, підтверджується листом Рівненського вищого професійного училища від 16 березня 2018 року № 378/43/51/01-2018 та відомостями зарахування коштів на розрахункові рахунки у системі Ощадбанку від 27.10.2015, 17.11.2015, 29.12.2015, 28.01.2016, 02.02.2016. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів неотримання зазначених коштів відповідачем не надано.

Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду

З’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, всебічно оцінивши досліджені докази як у сукупності, так і кожний окремо, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що внаслідок невідшкодування відповідачем позивачу витрат на його навчання у Рівненському вищому професійному училищі були порушені інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Зокрема, відповідач повинен відшкодувати позивачу узгоджений ОСОБА_2 від 06 листопада 2015 року розмір витрат на його навчання в сумі 14 188,80 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного інтересу у зв’язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 від 06 листопада 2015 року № 1273.

Обставина невиконання відповідачем обов’язків, передбачених підпунктами 2.3., 2.4. пункту 2 ОСОБА_2 (порушення ОСОБА_2) підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з порушенням умов ОСОБА_2 і носять договірний характер.

За змістом частини першої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 372/874/17.

У зв’язку з цим при ухваленні рішення судом застосовано статті 11, 509, 525, 526, 610, 611, 614, 626, 627, 629, 632 ЦК України.

При вирішенні питання розподілу судових витрат судом застосовано пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України. Зокрема, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1-18, 141, 209 -41, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Управління поліції охорони в Миколаївській області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійне навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області 14 188,80 грн. витрат на професійне навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області 1218,60 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: Управління поліції охорони в Миколаївській області, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Шевченка, 52, поштовий індекс 54001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40109016.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 54036, паспорт громадянина України серії ЕР № 484806, виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 16 липня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя О. А. Гуденко