Рішення № 77574463, 26.10.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5173/17

пр.№ 2/464/246/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

секретар судового засідання Комарницька Р.В,

за участі: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №464/5173/17 за позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк» відповідно до Договору іпотеки №Л-0760/12.02-ІД від 04.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрованого в реєстрі за №631, а саме: квартиру загальною площею: 81,5 кв.м., реєстраційний номер 3305297, № запису 57381 у книзі №79, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, у частці 2/5 квартири, ОСОБА_5 у частці 1/5 квартири, ОСОБА_4 у частці 2/5 квартири, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитною угодою №Л-0760/12.02 від 06.12.2002 року, укладених в її межах Договору про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 р. та Договору про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 р. у загальному розмірів 3 034 862,02 грн, з яких 544154,04 грн. – заборгованість по тілу за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011, 37 462,06 грн – заборгованість по відсоткам за Договором про надання траншу №302.4171/Л-0760/12.02 від 03.03.2011, 383 212,99 грн – заборгованість по відсоткам за час прострочення за Договором про надання траншу №302.4171/Л-0760/12.02 від 03.03.2011, 1173 454,09 грн - заборгованість по тілу кредиту за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011, 785661,67 грн. – заборгованість по відсоткам за період прострочення за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 та судовий збір у розмірі 18007,37 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною 1200491,00 грн. відповідно до висновку про вартість майна від 12.06.2017 року, виконаного суб’єктом оціночної діяльності №39/17, виданий Фондом державного майна України 27.01.2017 року». В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що зобов’язання Позивача за Кредитними договорами було виконано у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках Відповідача ОСОБА_2 У зв’язку із порушенням позичальником умов Кредитної угоди від 06.12.2002 року із змінами від 03.03.2011 року та укладених на її виконання Договорів про надання траншу, не забезпечено своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого виник борг перед Позивачем із тривалою затримкою у погашенні. Вказує, що ПАТ «ПроКредит Банк» набув право вимагати стягнення заборгованості з Позичальника за капіталом по кредиту, відсотках по графіку, відсотках за фактичне користування капіталом. З огляду на це, заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «ПроКредит Банк» за Кредитною угодою №Л-0760/12.02 від 06.12.2002 р. складає – 3 016 85465 грн., зокрема: за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 року складає 964 829,09 грн., а саме: борг по капіталу – 544 154,04 грн.; борг по процентах – 37 462,06 грн.; борг по процентах за час прострочення – 383 212,99 грн.; за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02. від 04.03.2011 року складає 2 052 025,56 грн., а саме: борг по капіталу 1 173454,09 грн., борг по процентах – 92 909,80 грн., борг по процентах за час прострочення – 785 661,67 грн. 04.03.2011 з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитною угодою № Л-0760/12.02 від 06.12.2002 між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 було укладений Іпотечний договір №Л-0760/12-ІД. Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 81,5 кв. м. Отже, предмет іпотеки за Договором іпотеки забезпечує повне виконання основних зобов’язань, що виникли із Кредитної угоди №Л-0760/12.02 від 06.12.2002 та укладених в її межах Договору про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 та Договору про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02. від 04.03.2011. Покликається на те, що факт порушення основних зобов’язань підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку Позичальника, а отже, в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.1. Іпотечного договору, Позивач набув і має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Одним із іпотекодавців є ОСОБА_7, який помер 20.09.2013 року. ПАТ «ПроКредит Банк» звертався 17.03.2014 року у Першу Львівську нотаріальну контору із вимогою до спадкоємців ОСОБА_7 Проте, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яка діяла від імені дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відмовились від прийняття спадщини, то Позивач вважає, що саме ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_7, в тому числі на належну йому частку у спірній квартирі, так як вона постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку не заявила про відмову від неї. У зв’язку з цим Позивач 17.07.2017 ОСОБА_2 направив вимогу про необхідність задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом здійснення погашення заборгованості одноразовим платежем, у межах вартості успадкованого майна, а саме: 1/5 квартири переданої в іпотеку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, із зазначенням терміну виконання по 21.07.2017 року. Проте, така вимога задоволена не була, а тому Позивач, вважає, слід звернути стягнення і на частку померлого ОСОБА_7, яку фактично прийняла ОСОБА_2, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитною угодою №Л- 0760/12.02 від 06.12.2002 р. та укладених в її межах договір про надання траншів. Вказує, що звертається із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30.11.2012, яким було стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 року та Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02. від 04.03.2011 року, відповідачами не виконується.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 09.08.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 14.12.2017 задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів та витребувано такі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, дала пояснення аналогічні письмовим поясненням та обставинам, викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях, в яких зазначили, що позивач змінив строк виконання основного зобов’язання, надіславши відповідачу ОСОБА_2 15 серпня 2012 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за обома Договорами про надання траншів та визначивши строком повернення отриманих нею кредитів - 22.08.2012 року. У зв’язку з цим, вважають, що Банк втратив право на погашення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, і просять застосувати до позовних вимог Банку встановлені ст. 267 ЦК України, наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити у позові. Вказує на те, що у зв’язку із погіршенням матеріального становища допустила прострочення виконання зобов’язань за Кредитною угодою від 06.12.2002 і з травня 2012 року жодних платежів не вносила, а зараховані Позивачем після 2012 року кошти були отримані в процесі продажу заставного майна. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30.11.2012 задоволено позов Позивача про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 на корись ПАТ «ПроКредит Банк» 872 747,70 грн. заборгованості за кредитним договором №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 року та 416 177,76 грн. заборгованості за кредитним договором №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011. У зв’язку з цим, нарахування Позивачем процентів за фактичне користування кредитом, після односторонньої зміни Банком строку виконання основного зобов’язання є неприпустимим, оскільки ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України .

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи наведене та відсутність заперечень зі сторони інших учасників справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

З’ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

06.12.2002 року між ЗАТ «Мікрофінансовий Банк» - правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитну угоду №Л-0760/12.02, згідно якої Позивач зобов’язався кредитувати ОСОБА_2 в межах відкритої кредитної лінії.

03.03.2011 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір №3 про внесення змін до Кредитної угоди №Л-0760/12.02 від 06.12.2002 року, відповідно до якої було змінено максимальний ліміт кредитування до еквіваленту 170 000 доларів США та максимальний строк повернення кредиту до 180 місяців.

03.03.2011 року на підставі Кредитної угоди №Л-0760/12.02 від 06.12.2002 р. із змінами від 03.03.2011 року, між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 823 000 гривень під 14% річних на строк 36 місяців.

04.03.2011 року на підставі Кредитної угоди №Л-0760/12.02 від 06.12.2002 р. із змінами від 03.03.2011 року, між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 47 595,13 доларів США під 13,9% річних на строк 48 місяців.

В той же день, 04.03.2011 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки №Л-0760/12.02-ІД квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 81,5 кв. м.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30.11.2012 року у цивільній справі №1319/9932/2012 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, встановлено наступні обставини справи, які стосуються тих самих кредитних правовідносин між Позивачем та відповідачем ОСОБА_2: отримання ОСОБА_2 від Позивача кредитних коштів: за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 року в сумі 823 000 грн. під 14% річних на 36 місяців та за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 року в сумі 47 595,13 доларів США під 13,9% річних на строк 48 місяців; порушення ОСОБА_2 зобов’язань за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011р. та за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 року, шляхом припинення здійснення належних до сплати платежів у травні 2011 року; відповідачем ОСОБА_2 прострочено погашення поточних платежів по кредиту та нарахованих відсотків, не повернула отриманий кредит, не виконавши взятих за договором зобов’язань, і такі зобов’язання не виконані поручителями – ОСОБА_11 та ОСОБА_7; використання Позивачем права на дострокове погашення усієї заборгованості за Договорами про надання траншу, в порядку п. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 8.2. змін до кредитної угоди від 03.03.2011 р., солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 заборгованості за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011р. - 872 747,70 грн. що складалась із: 665 030,43 грн. – борг по кредиту; 42 274,84 грн. – борг по відсоткам; 53 832 грн. – пеня; та за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 року - 416 177,76 грн. , що складалась із: 359 378,55 грн. – борг по кредиту; 29013,63 грн. – борг по відсоткам; 27 785,58 грн. – пеня.

Отже, у судовому рішенні по справі №1319/99321/2012 від 30.11.2012 року підтверджено, що ПАТ «ПроКредит Банк» скористався наданим йому ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умовами Договору №3 від 03.03.2011 року про внесення змін до Кредитної угоди, правом вимоги достроково погасити кредитну заборгованість за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 року та Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 року та надіслано відповідну письмову вимогу, докази відправки якої були надані Позивачем і знаходяться у матеріалах вказаної цивільної справи (а.с. 24- 26, 27).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини другої ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи №1319/9932/2012, що були визнані Позивачем та відповідачем ОСОБА_2, ПАТ «ПроКредит Банк» звертався до ОСОБА_2 15.08.2012 року із вимогою про повне дострокове повернення усієї суми кредиту протягом 5 днів від дня надіслання такої вимоги (а.с. 24, 25, 26 справа № 1319/9932/2012), покликаючись на те, що Позичальником допущена прострочка терміном 267 днів за Договором від 03.03.2011 року та 266 днів за Договором від 04.03.2011 року.

Ч. 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що Позивач надіславши відповідачу ОСОБА_2 вимогу про повне дострокове погашення кредиту, - змінив строк виконання зобов’язань за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011р. та за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011 року із вказаної у відповідному договір дати на 22.08.2012 року, вказавши також, що сплата всієї суми неповернутого кредиту повинна бути здійснена одним платежем протягом 5 днів від дня надіслання вимоги.

До аналогічного висновку прийшов і суд у Рішенні від 30.11.2012 року у справі №1319/9932/2012, стягнувши достроково усю заборгованість за вищевказаними договорами із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, враховуючи те, що заборгованість за Кредитною угодою від 06.12.2002 року ОСОБА_2 так і не погашена, а між сторонами укладено Іпотечний договір від 04.03.2011 року, що забезпечував виконання зобов’язань за Кредитною угодою, то Позивач вправі був звернутись за захистом свого порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з часу настання строку виконання кредитного зобов’язання - 22.08.2012 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, тривалість позовної давності може бути змінена за домовленістю сторін. При цьому, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Аналізуючи норми глави 19 ЦК України вбачається, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги, а тому можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2 змінено тривалість строку позовної давності для правовідносин, що винили з Кредитної угоди № Л-0760/12.02 від 06.12.2002 року. Так, згідно п. 12.3 Договору№3 про внесення змін до Кредитної угоди від 03.03.2011 року встановлено, що «до усіх вимог, що випливають з Угоди та Кредитних договорів встановлюється позовна давність у 5 років». Отже, строк позовної давності для стягнення заборгованості за Кредитною угодою встановлено сторонами тривалістю 5 років.

Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Як вбачається із матеріалів цивільної справи, іпотека квартири АДРЕСА_5, що у м. Львові виникло з Іпотечний договір №Л-0760/12-ІД від 04.03.2011 року.

Позивач звернувся із позовом саме про звернення стягнення на предмет іпотеки, що випливають з Іпотечного договору №Л-0760/12-ІД від 04.03.2011 року, і обґрунтовує свої позовні вимоги посилаючись саме на цей договір.

Як вбачається з положень Іпотечного договору №Л-0760/12-ІД від 04.03.2011 року, сторонами договору не укладено договору про зміну тривалості строку позовної давності до вимог, що випливатимуть саме з цього Договору. З огляду на це, суд приходить до висновку, що до правовідносин, пов’язаних із захистом порушеного права Позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, слід застосувати встановлений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки.

Ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач шляхом надіслання 16.08.2012 року письмової вимоги Позичальнику – ОСОБА_2 змінив строк виконання зобов’язань за Договором про надання траншу №302.41717/Л-0760/12.02 від 03.03.2011 та за Договором про надання траншу №302.41767/Л-0760/12.02 від 04.03.2011, визначивши дату дострокового виконання нею грошових зобов?язань за кредитним договором – 22.08.2012р. – 5 днів від дня надіслання вимоги.

З огляду на це право на звернення стягнення на предмет іпотеки у Позивача виникло з часу невиконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором.

Натомість Позивач звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за спливом більше як чотирьох років, а саме - 24.07.2017 року.

Підстав для переривання строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не знайшов, оскільки Позивачем не доведено, що відповідач під час перебігу строку позовної давності за цими вимогами вчинив дії про визнання обов'язку виконання зобов'язання за рахунок предмета іпотеки (застави).

Суд відхиляє покликання позивача на нібито виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитними договорами як підставу для переривання строку позовної давності, оскільки строк позовної давності щодо кредитних зобов’язань не стосується вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд, приймаючи до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності, подану нею суду до винесення рішення по цій справі, вважає, що до позовних вимог, оскільки такі ґрунтуються на Іпотечному договорі №Л-0760/12-ІД від 04.03.2011 року, слід застосовувати загальний трирічний строк позовної давності, що встановлений ст. 267 ЦК України та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 256, 257, 259, 261, 267, 525, 526, 546, 575, 610, 611, 629, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 82, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

відмовити в позові повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, місцезнаходження: м.Київ, пр.Перемоги,107А.

Відповідач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст судового рішення складено 26.10.2018.

Головуючий Б.Р. Мичка