Рішення № 77573465, 22.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.10.2018

Справа № 320/8303/17

Провадження № 2/320/846/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Редько О.В., за участі секретаря – Колеснікової Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001217 від 27.01.2017, договору про надання правової допомоги від 24.07.2017 діє адвокат ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь залишок боргу за договором позики грошових коштів укладеного 15.03.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 15.03.2011, в розмірі 142 239,07 грн., витрати за здійснення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 1 100,00 грн., а всього 143 339,07 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15.03.2011, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 15.03.2011, посвідченої приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого відповідачка отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у сумі 60 000,00 грн., що на момент в укладання Договору було еквівалентом 7557,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 15.06.2011. В якості забезпечення повернення позики, з відповідачем, в особі ОСОБА_5 15.03.20011, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, на підставі якого в іпотеку була надана нерухомість, а саме домоволодіння за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чехова, 9, розташований на земельній ділянці площею 0,05 га., кадастровий номер 2310400000:12:009:0175. Зазначене домоволодіння належить відповідачу на праві власності на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 16.12.2009, право власності на яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2010. Відповідно до умов п. 4 договору позики грошових коштів від 15.03.2011, сума позики повинна бути повернута за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Однак ОСОБА_3 порушила їх умови та ухиляється від їх виконання. Всі намагання позивача щодо вирішення питання повернення грошових коштів - виявилися марними. Тому, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 для видачі виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно. 18.01.2012, позивач отримав виконавчий напис, який пред’явив до виконання у Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби міськрайонного управління юстиції в Запорізької області. Однак, ВДВС не має можливості провести реалізацію заставного майна, оскільки Управління Держкомагенства у Бердянському районі Запорізької області не видає витяг щодо реєстрації права власності або права користування відповідачкою земельною ділянкою на якій розташоване зазначене домоволодіння, тому що для цього необхідне отримати кадастровий номер земельної ділянки, який виготовлюється лише за заявою землекористувача, або уповноваженою ним особою, але ОСОБА_3 не бажає його отримувати. В наслідок бездіяльності ОСОБА_3 щодо отримання кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташоване іпотечне майно, ОСОБА_1 позбавлений можливості повернути кошти за рахунок іпотечного майна. 26.06.2017 представнику ОСОБА_1 надійшов лист Бердянського МРВДВС ГТУЮ у Запорізькій області № 12463 від 22.06.2017, згідно якого, станом на 22.06.2017, згідно перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень у Бердянському МРВДВС ГТУЮ у Запорізької області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №157 виданого 18.01.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу не перебуває. Дізнавшись про існування виконавчого провадження, ОСОБА_3, самостійно почала частково погашати борг, перераховуючи грошові суми на рахунок Бердянського ВДВС. Відповідно до умов п.2 договору позики грошових коштів від 15.03.2011, сума позики повинна бути повернута за курсом НБУ на момент повернення суми позики. Саном на момент подачі цього позову, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3, наступні платежі:

20.05.2014р. - 3545,45 грн. х 11,71 курс НБУ = 302,77 доларів США;

26.05.2014р. - 909,09грн. х 11,66 курс НБУ = 77,97 доларів США;

26.05.2014р. - 727,27грн. х 11,66 курс НБУ = 62,37 доларів США;

26.05.2014р.- 909,09 грн. х 1,66 курс НБУ = 77,97 доларів США;

19.01.2015р. - 2000,00 грн. х15,80 курс НБУ = 126,58 доларів США;

19.01.2015р. - 4909,09 грн. х15,80 курс НБУ = 310,00 доларів США;

02.03.2015р. - 909,09 грн. х 26,85 курс НБУ = 33,85 доларів США;

23.03.2015р.- 909,09 грн. х 23,14 курс НБУ = 39,29 доларів США;

17.04.2015р. - 16000,00 грн. х 21,44 курс НБУ = 746,26 доларів США;

23.04.2015р. - 1000,00 грн. х 22,54 курс НБУ = 44,36 доларів США;

18.06.2015р. - 1000,00 грн. х 21,65 курс НБУ = 46,19 доларів США;

22.06.2015р. - 1000,00 грн. х 21,63 курс НБУ = 46,23 доларів США;

23.07.2015р. - 1000,00грн. х 22,01 курс НБУ = 45,43 доларів США;

13.11.2015р. - 5000,00грн. х 22,91 курс НБУ = 218,45 доларів США;

24.11.2015р. - 800,00грн. х 24,06 курс НБУ = 33,25 доларів США;

01,04.2016р. - 800,00грн. х 26,21 курс НБУ = 30,52 доларів США;

26.04.2016р. - 500,00грн. х 25,33 курс НБУ = 19,74 доларів США;

23.05.2016р. - 500,00грн. х 25,20 курс НБУ = 19,84 доларів США;

Всього відповідачкою було сплачено 42 418,17 грн. що за курсом НБУ на момент повернення відповідає 2281,07 доларів США. Факт здійснення зазначених платежів потверджується копіями виписок з особистих рахунків позивача та роздруківками архіву курсу НБУ долара США за відповідний термін. Таким чином, відповідачка на виконання умов договору позики укладеного 15.03.2011, повинна повернути позивачу суму еквівалентну 5275,93 доларів США (7557,00 доларів США - 2281.07 доларів США = 5275,93 доларів США), що на момент подачі позову дорівнює 142 239,07грн. за курсом НБУ 26,96 грн. за 1 долар США (5275,93доларів США х 26,96 грн. курс НБУ = 142 239,07 грн.). Крім того, п. 7.1. Договору іпотеки від 15.03.20011, передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв’язку з цим збитки. Так, за здійснення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 поніс витрати в розмірі 1 100,00 грн., також ОСОБА_1 були понесені витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за правилами загального позовного провадження.

13.03.2018 до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_3 з позовними вимогами позивача не згодна в повному обсязі. Вважає наведені позивачем доводи та міркування, хибними та такими, що не відповідають нормам законодавства, і не відображають дійсний стан речей - виконання нею зобов’язання, посилаючись на те, що в відділі ВДВС Бердянського МРУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157 і ця обставина зазначається в кожній квитанції яка пройшла через ВДВС Бердянського МРУЮ. Також суд розглядав матеріали справи в судовому засіданні і виносив своє рішення саме на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 за № 157 на договорі іпотеки від 15.03.2011 і довідки з ВДВС Бердянського МРУЮ від 09.10.2013 року за № 43478, пояснень Позивача які також базувались саме на цих двох документах. В Ухвалі зазначається що, її представник не спростовувала ствердження позивача про те що, кошти 21 000 грн. які вона сплатила позивачу у 2011 році начебто сплачені нею в рахунок якогось іншого боргу, вважає суд помилково прийшов до такого висновку, оскільки її представник не тільки заперечувала щодо наявності в неї інших боргових зобов'язань перед позивачем, але й намагався звернути увагу суду на той факт, що сплачені нею кошти 21 000 грн. (п’ять квитанцій) позивачу на його особистий рахунок (і Позивач підтвердив що ці кошти дійсно надійшли на його рахунок) у 2011 році, сплачені саме після підписання Договору позики грошових коштів від 15.03.2011, а саме: 14.04.2011 року, 14.05.2011 року, 10.06.2011 року, 15.07.2011 року, 16.08.2011 року. Також в матеріалах справи міститься довідка з ВДВС Бердянського МРУЮ 28.04.2015 року за № 17428, де зазначається, що ВДВС Бердянського МРУЮ на виконання виконавчого напису нотаріуса № 157 від 18.01.12 за період 2013-2015 роки на користь позивача було перераховано 36 000 грн., вважає, що суд помилково не взяв цю довідку до уваги. Стверджує що жодних інших зобов’язань перед позивачем у неї ніколи не було, і не перед ким іншим. Жодних інших виконавчих проваджень щодо неї не має (підтверджується довідкою від 19.01.2016 року за № 1865, підтверджується довідкою від 21.02.2018 року за № 8396). Відповідно до умов договору позики, та домовленістю з позивачем були сплачені кошти через банківську установу на рахунок позивача ОСОБА_8 сума в розмірі – 16 884 грн. - (підтверджується її заявою та наданими квитанціями). Вона також сплачувала кошти в рахунок погашення зо договором позики - кошти через банківську установу на рахунок позивача платежі було зроблено на загальну суму – 11 800 грн. (підтверджується її заявою та наданими квитанціями). Загальна сума, яка була сплачена нею на користь позивача в рахунок погашення за договором кредиту станом на кінець 2016 року, становить – 64 684 грн. - що в повному обсязі покриває суму боргу. Вона вважає вимоги позивача до неї в тому обсязі, який заявив позивач безпідставними і такими що не відповідають дійсності. Вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду в зв’язку з пропущенням строку позовної давності, вимоги висунуті в позовній заяві щодо неї є необґрунтованими та не відповідають діючому законодавству України, проти яких заперечує повністю, оскільки позивач в своїй позовній заяві стверджує, що вона не сплачує кредитні кошти і в загаті відмовляється від сплати кредиту. Таке твердження позивача не відповідає дійсності. Договір позики грошових коштів було укладено 15.03.2011 з кінцевим терміном погашення 15.06.2011 на суму 60 000 гривень. Після підписання договору позики 15.03.2011, для повернення коштів за позикою позивач надав номер свого особистого рахунку № 4405885810862968 на який, спочатку її невістка ОСОБА_5 (за довіреністю) а потім і вона особисто через касу у «ПриватБанку» перераховували кошти в рахунок погашення позики, а саме: 14.05.2011 року – 4 200 грн., 15.07.2011 року – 4 200 грн., 15.07.2012 року – 4 200 грн., 15.07.2013 року – 4 200 грн., 16.08.2011 року – 4 200 грн. Разом сума погашення кредиту за 2011 рік складає – 21 000 грн., що за курсом. Позивач звернувся до нотаріуса за виконавчим написом, приховавши від нотаріуса правдиву інформацію щодо сплати нею у 2011 році 21 000 грн. позивачу в рахунок погашення позики. 18.01.2012 року позивач отримав виконавчий напис нотаріуса № 157. За цим виконавчим написом пропонується звернути стягнення в розмірі 62 170 гривень, без вичету вже сплачених мною коштів в розмірі 21 000 гривень. Отримавши виконавчий напис нотаріуса позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби м. Бердянська, де було відкрито виконавче провадження за нотаріальним записом № 157 від 18.01.2012 року. За цим виконавчим провадженням відбувається виконання погашення на суму 62 170 гривень, через ВДВС вона сплачує позивачеві борг, а саме:

04.10.2013 - 1 000 грн., 03.12.2013 - 1 000 грн., 09.01.2014 - 1000 грн., 07.02.2014 - 1000 грн., 11.03.2014 - 1 000 грн., 10.04.2014 - 1 000 грн., 05.05.2014 - 1 000 грн., 16.06.2014 - 1 000 грн., 08.07.2014 - 1 000 грн.

Нею на користь позивача в рахунок погашення боргу за договором позики від 15.03.2011 року було сплачено разом 21 000 грн. + 9 000 грн. = 30 000 грн.

Подальші виплати:

12.08.2014 - 1 000 грн., 13.09.2014 - 1 000 грн., 14.10.2014 - 1 000 грн., 17.11.2014 - 1 000 грн.

20.11.2014, нею, на користь позивача в рахунок погашення боргу за договором позики від 15.03.2011, сплачено разом 21 000 грн. + 9 000 грн. + 4 000 грн. = 34 000 грн.

Подальші виплати:

15.12.2014 - 1 000 грн., 05.01.2015 – 1 000 грн., 06.02.2015 – 1 000 грн., 13.03.2015 -1 000 грн., 27.03.2015 – 12 000 грн., 03.04.2015 – 4 000 грн.

30.04.2015, нею на користь позивача в рахунок погашення боргу за договором позики від 15.03.2011, сплачено разом 21 000 грн. + 9 000 грн. + 4 000 грн. + 20 000 грн. = 54 000 грн.

Подальші виплати:

25.05.2015 - 1 000 грн., 17.06.2015 - 1 000 грн., 06.07.2015 - 1 000 грн.

Станом на 20.11.2014, нею на користь позивача в рахунок погашення боргу за договором позики від 15.03.2011, було сплачено разом 21 000 грн. + 9 000 грн. + 4 000 грн. + 20 000 грн. +3 000 грн. = 57 000 грн. (підтверджується квитанціями).

Відповідно до умов договору Позики грошових коштів від 15.03.2011 року, а саме п.2 де зазначається, що сторони домовились, що сума позики повинна бути повернена за курсом НБУ на момент повернення позики, а в п. 3 цього ж договору зазначено що кінцевий термін повернення позики є 15.06.2011 року. Тобто, вона, як позичальник, мала повернути позику 15.06.2011 року в розмірі 60 000 гривень (7557 дол. США) відповідно до курсу НБУ. На 15.06.2011 року курс НБУ становить 7,97 грн. за 1 дол. США.

З вище наведеного вбачається що вона, як позичальник станом на 06.07.2015 року повернула позивачу позику на загальну суму 57 000 грн. що становить 7151 дол. США відповідно до курсу НБУ на 15.06.2011 року (7,97грн.). Залишок боргу становить 3 000 грн. на даний час нею були зроблені виплати які в повному обсязі погасили суму заборгованості з урахуванням виконавчого напису нотаріуса.

Загальна позовна давність стосовно права звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу встановлена статтею 257 Цивільного Кодексу України та визначена тривалістю у три роки. Тому просить відповідно норм законодавства, застосувати позовну давність до вимог позивача, нарахування пені, та нарахування процентів на залишок боргу. Відповідно до п.31 Постанови № 5 Пленуму ВСУ про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Договір позики грошових коштів підписано 15.03.2011 року з кінцевим терміном повернення позики 15.06.2011 року. Договір іпотеки підписано 15.03.2011 року з кінцевим терміном повернення позики 15.06.2011 року. Вважає, що строк позовної давності до вимог позивача за позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 15.06.2014 року, а позовну заяву позивач подав 07.07.2014 року, тому просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

20.03.2018 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3, в якій позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позов зазначає зокрема, що у ВДВС Бердянського МРУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки він, отримавши виконавчий напис від 18.01.2012, пред’явив його до виконання у Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби міськрайонного управління юстиції в Запорізької області. Однак, у зв’язку з тим, що ВДВС не мала можливості провести реалізацію заставного майна, в наслідок відсутності кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташоване домоволодіння, 05.112013 виконавче провадження було завершено, що підтверджується доданим до позову копією листа Бердянського МРВДВС ГТУЮ у Запорізької області №12463 від 22.06.2017. Таким чином, він був позбавлений можливості захистити своє порушене право у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно договору іпотеки, за рахунок іпотечного майна. Щодо здійснених ОСОБА_3 платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики, то слід зазначити, що згідно п.2 Договору позики грошових коштів від 15.03.2011, сторони домовились, що сума позики повинна бути повернута за курсом НБУ на момент повернення суми позики. Загалом ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу здійснила через рахунки виконавчої служби наступні платежі:

20.05.2014 - 3 545,45 грн. х 11,71 курс НБУ = 302,77 доларів США;

26.05.2014 - 909,09 грн. х 11,66 курс НБУ - 77,97 доларів США;

26.05.2014 - 727,27грн. х 11,66 курс НБУ = 62,37 доларів США;

26.05.2014 - 909,09 грн. х 11,66 курс НБУ = 77,97 доларів США;

19.01.2015 - 2 000,00 грн. х 15,80 курс НБУ = 126,58 доларів США;

19.01.2015 - 4 909,09 грн. х І5.80 курс НБУ = 310,00 доларів США;

02.03.2015 - 909,09 грн. х 26,85 курс НБУ = 33,85 доларів США;

23.03.2015 - 909,09 грн. х 23,14 курс НБУ = 39,29 доларів США;

17.04.2015 - 16 000,00 грн. х 21,44 курс НБУ = 746,26 доларів США;

23.04.2015 - 1 000,00 грн. х 22,54 курс НБУ = 44,36 доларів США;

18.06.2015 - 1 000,00 грн. х 21,65 курс НБУ = 46,19 доларів США;

22.06.2015 - 1 000,00 грн. х 21,63 курс НБУ = 46,23 доларів США;

23.07.2015 - 1 000,00 грн. х 22,01 курс НБУ = 45,43 доларів США;

13.11.2015 - 5 000,00 грн. х 22,91 курс НБУ = 218,45 доларів США;

24.11.2015 - 800,00 грн. х 24,06 курс НБУ = 33,25 доларів США;

01.04.2016 - 800,00 грн. х 26,21 курс НБУ = 30,52 доларів США;

26.04.2016 - 500,00 грн. х 25,33 курс НБУ = 19,74 доларів США;

23.05.2016 - 500,00 грн. х 25,20 курс НБУ = 19,84 доларів США;

Таким чином ОСОБА_3 було сплачено 42 418,17 грн. що за курсом НБУ на момент отримання ОСОБА_1 зазначених сум відповідало 2281,07 доларів США, що копіями виписок з особистих рахунків ОСОБА_1 та роздруківками архіву курсу НБУ долара США за відповідний термін. Будь яких інших платежів ОСОБА_3, або інша особа, в рахунок виконання зобов’язань за договором позики грошових коштів від 15.03.2011 до цього часу не здійснила. Твердження відповідача, що нею на особистий рахунок ОСОБА_1 були перераховані грошові кошті в період з 14.04.2011 по 16.08.2011 в розмірі 21 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 15.03.2011 не відповідають дійсності, оскільки вони були здійснені за іншим зобов’язанням, яке зараз виконане. Зазначене узгоджується з рішенням апеляційного суду Запорізької області від 30.05.2017 у справі № 320/10208/15-ц, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 27.07.2016, який встановив цю обставину. Перші платежі від ОСОБА_3 почали надходити з травня 2014 року і закінчились 13.05.2016. Отже, твердження ОСОБА_3, що на даний час нею були зроблені виплати, які начебто в повному обсязі погасили суму заборгованості, не відповідають дійсності. Щодо твердження відповідача, стосовно спливу строку позовної давності за виниклими правовідносинами, то слід зазначити, що ОСОБА_1 почав захищати своє порушене право, з 18.01.2012, коли отримав у нотаріуса виконавчий напис і пред’явив його до примусового виконання. Однак, в наслідок перешкод, які боржник чинила при примусовому виконанні виконавчого напису, а саме, свідоме уникнення від повернення боргу шляхом не отримання кадастрового номеру земельної ділянки для подальшої реалізації іпотечного майна, Бердянське ВДВС було змушене закрити провадження, оскільки фактично виконавчий напис неможливо виконати. Після цього, ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був розглянутий Бердянським міськрайонним судом 20 листопада 2014 року, а рішенням апеляційного суду Запорізької воласті від 20 січня 2016 року рішення першої інстанції було скасовано. Після цього, ОСОБА_3 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 27.07.2016 зазначений позов був задоволений рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, яке 30.05.2017 було скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області. Після того, як представнику ОСОБА_1 надійшов лист Бердянського МРВДВС ГТУЮ у Запорізької області № 12463 від 22.06.2017, згідно якого стало відоме, що у Бердянському МPВДВС ГТУЮ у Запорізької області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №157 виданого 18.01.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу не перебуває, ОСОБА_1 був змушений обрати інший шлях захисту свого порушеного права і 07.11.2017 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу. Згідно п.3 Договору позики грошових коштів від 15.03.2011 передбачений строк повернення позики до 15.06.2011. Однак, в наслідок невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, між сторонами досі продовжують існувати зобов’язальні відношення, а відтак, посилання позивача на сплив позовної давності і відповідне застосування строку є підставним. Також вважає безпідставним твердження відповідача, що існування виконавчого провадження не є перешкоджанням подачі позову, щодо стягнення коштів, оскільки Договором іпотеки від 15.03.2011 визначений певний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а виходячи з положень ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію як рішення суду, так і виконавчого напису нотаріуса, при цьому можливість їх одночасного фактичного виконання в рахунок погашення одного й того ж боргу нічим не передбачена. Наведені обставини свідчать про законність та обґрунтованість пред’явлених ОСОБА_1 вимог до ОСОБА_3, а відповідно є всі підстави для задоволення позовних вимог.

30.03.2018, від ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відповідь на відзив, в якій відповідач ОСОБА_3 просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до умов договору позики від 15.03.2011 року позивач надав а відповідач взяла позику в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень. Відповідно до умов договору Іпотеки від 15.03.2011 року предмет іпотеки забезпечує виконання зобов’язання на суму в 60 000 (шістдесят тисяч) гривень по Договору Позики від 15.03.2011 року. Відповідно до умов виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157 сума на яку було встановлене стягнення це – 60 000 (шістдесят тисяч) гривень за Договором Позики від 15.03.2011 року, 1070 (одна тисяча сімдесят) гривень це 3% річних та 1100 (одна тисяча сто) гривень витрати пов’язані зі здійсненням виконавчого напису нотаріуса - загальна сума становить 62 170 (шістдесят дві тисячі сто сімдесят) гривень. Позивач звернувся до ВДВС Бердянського МРУЮ щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157, в якому чітко зазначена сума на яку було встановлене стягнення (60 000 (шістдесят тисяч) гривень за Договором Позики від 15.03.2011 року, 1070 (одна тисяча сімдесят) гривень це 3% річних та 1100 (одна тисяча сто) гривень витрати пов’язані зі здійсненням виконавчого напису нотаріуса - загальна сума становить 62 170 (шістдесят дві тисячі сто сімдесят) гривень - тобто, сам Позивач був згоден із сумою яка зазначена в виконавчому написі нотаріуса та яку мають стягнути за виконавчим провадженням з відповідачки. В жодному документі на стягнення немає суми стягнення в доларах США, в жодному документі ні позивач а ні відповідачка не стверджують, що позика надавалась в валюті США. В ВДВС Бердянського МРУЮ за виконавчим провадженням на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157, нею були зроблені в рахунок погашення боргу наступні платежі через касу банка «Приватбанк»:

01.11.2013р. квитанція № 9627.39.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

03.12.2013р. квитанція № 9627.94.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

08.01.2014р. квитанція № 9533.113.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

07.02.2014р. квитанція № 9533.355.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

11.03.2014р. квитанція № 9533.393.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

10.04.2014р. квитанція № 9376.371.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

05.05.2014р. квитанція № 9533.112.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

16.06.2014р. квитанція № 9533.614.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

08.07.2014р. квитанція № 9533.351.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

12.08.2014р. квитанція № 0.0.287192861.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

13.09.2014р. квитанція № 9197.76.2 «Приватбанк»-1000-грн.,

14.10.2014р, квитанція № 9519.761.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

17.11.2014р. квитанція № 9519.792.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

15.12.2014р.- квитанція № 9519.874.1 «Приватбанк» 1000-грн.,

06.01.2015р. квитанція № 0.0.333675561.1 «Приватбанк»- 1000-грн.,

06.02.2015р. квитанція № 0.0.345513592.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

13.03.2015р. квитанція № 0.0.359791952.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

27.03.2015р. квитанція № 0.0.366752824.1 «Приватбанк»- 12000-грн.,

03.04.2015р. квитанція № 0.0.369080987.1 «Приватбанк»-4000-грн.,

25.05.2015р. квитанція № 0.0.390060652.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

17.06.2015р. квитанція № 0.0.398540406.1 «Приватбанк»-1000-грн.,

06.07.2015р. квитанція № 0.0.405774254.1 «Приватбанк»-1000-грн., на загальну суму - 36 000 грн.

Виплати зроблені окремо від виконавчого провадження через касу банка «Сбербанк» на рахунок Позивача:

13.11.2015року, квитанція № 99517072 «Сбербанк» - 5000 грн.,

24.11.2015року, квитанція № 102707339 «Сбербанк» - 800 грн.,

31.03.2016 року, квитанція № 26304401 «Сбербанк» - 800 грн.,

26.04.2016року, квитанція № 34338171 «Сбербанк» - 500 грн.,

23.05.2016року, квитанція № 41783251 «Сбербанк» - 500 грн., на загальну суму - 7 600 грн. (у сукупності – 43 600 грн.) в своїй позовній заяві позивач не заперечує, що вище наведені платежі були ним отримані, на загальну суму - 42 418,17 грн.

Позивач звернувся до нотаріуса за виконавчим написом, приховавши від нотаріуса правдиву інформацію щодо сплати нею у 2011 році 21 000 гривень позивачу в рахунок погашення позики. 18.01.2012 року позивач отримав виконавчий напис нотаріуса №157. За цим виконавчим написом пропонується звернути стягнення в розмірі 62 170 гривень, без вичету вже сплачених нею коштів в розмірі 21 000 гривень. Інших зобов’язань перед позивачем у неї ніколи не було, і ні перед ким іншим. Жодних інших виконавчих проваджень щодо неї не має.

Відповідно до умов Договору позики, та домовленістю з кредитором (Позивач) були сплачені кошти через банківську установу на рахунок позивача - ОСОБА_8 сума в розмірі – 16 800 грн. - (підтверджується її заявою та наданими квитанціями). Вона також у 2011 році сплачувала в рахунок погашення за договором позики - кошти через банківську установу на рахунок позивача платіж було зроблено на загальну суму - 4200 грн. (підтверджується наданими квитанціями). Договір позики грошових коштів було укладено 15.03.2011 року з кінцевим терміном погашення 15.06.2011 року на суму 60 000 гривень. Після підписання Договору позики 15.03.2011 року, для повернення коштів за позикою і позивач надав номер свого особистого рахунку № 4405885810862968 на який, спочатку її невістка ОСОБА_5 (за довіреністю) а потім і вона особисто через касу у ПриватБанку перераховували кошти в рахунок погашення позики, а саме:

14.04.2011 року, квитанція № B04146J4WT «Приватбанк» - 4200 грн.,

14.05.2011 року квитанція № 117 «Приватбанк» - 4200 грн.,

16.06.2011 року квитанція № 39 «Приватбанк» - 4200 грн.,

15.07.2011 року квитанція № .. ..«Приватбанк» - 4200 грн.,

16.08.2011 року квитанція № ZPBZBBGWOOOBQU «Приватбанк» - 4200 грн.,

Разом сума погашення кредиту у 2011 рік складає – 21 000 грн.

Загальна сума яка була сплачена нею на користь позивача в рахунок погашення за Договором Кредиту на кінець 2016 року, становить – 64 600 грн. - що в повному обсязі покриває суму боргу. Вона вважає вимоги позивача до неї в тому обсязі, які заявив позивач безпідставними і такими що не відповідають дійсності. Вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду у зв’язку з пропуском строку позовної давності, вимоги висунуті в позовній заяві щодо неї є необґрунтованими та не відповідають діючому законодавству України, проти яких заперечує повністю. Відповідно до умов договору позики грошових коштів від 15.03.2011 року, а саме: п.2 де зазначається, що сторони домовились, що сума позики повинна бути повернена за курсом НБУ на момент повернення позики, а в п. 3 цього ж договору зазначено що кінцевий термін повернення позики є 15.06.2011 року. Тобто, вона як позичальник мала повернути позику 15.06.2011 року в розмірі 60 000 гривень відповідно до курсу НБУ. Як би вона знала, що позивач (кредитор) буде вимагати у неї повернення коштів в доларах США, вона б такий Договір не підписала. Відповідно до умов договору Позики грошових коштів від 15.03.2011 року п.5 договору Позики грошових коштів від 15.03.2011 року, де зазначено що, якщо Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Позивач (кредитор) неодноразово змінював місце проживання, особисті рахунки в Банківських установах, але жодного разу про це не повідомив відповідачку (боржника). За умовами Договору позики, це обов’язок кредитора, не виконання його є підставою вважати, що кредитор навмисно не надавав можливості відповідачці (боржнику) як найшвидше виконати боргові зобов’язання, відповідно до статті 613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 ЦК України. Боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Відповідно до п. 2 статті 532 ЦК України зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. З вище наведеного вбачається що вона, як позичальник на даний час зробила виплати які в повному обсязі погасили суму заборгованості з урахуванням виконавчого напису нотаріуса. Тому просить відповідно норм законодавства, застосувати позовну давність до вимог позивача, нарахування пені, та нарахування процентів на залишок боргу.

Відповідно до п. 31 Постанови № 5 Пленуму ВСУ про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист грав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на оставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Договір позики грошових коштів підписано 15.03.2011 року з кінцевим терміном повернення позики 15.06.2011 року. Договір іпотеки підписано 15.03.2011 року з кінцевим терміном повернення позики 15.06.2011 року. Вважає, що строк позовної давності до вимог позивача за позовною заявою про стягнення боргу сплив 15.06.2014 року, а позовну заяву позивач подав 07.11.2017 року, тому просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. В судовому засіданні 19.10.2018, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі на їх задоволенні наполягав, з підстав зазначених у позові. Вважав заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності такою, що не підлягає задоволенню оскільки з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2011, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 15.03.2011, посвідченої приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого відповідачка отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 60 000,00 грн., що на момент в укладання Договору було еквівалентом 7557,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 15.06.2011. В якості забезпечення повернення позики, з відповідачем, в особі ОСОБА_5 15.03.20011, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, на підставі якого в іпотеку була надана нерухомість, а саме домоволодіння за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чехова, 9, розташований на земельній ділянці площею 0,05 га., кадастровий номер 2310400000:12:009:0175. Зазначене домоволодіння належить відповідачу на праві власності на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 16.12.2009, право власності на яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2010. Відповідно до умов п. 4 договору позики грошових коштів від 15.03.2011, сума позики повинна бути повернута за місцем проживання ОСОБА_1М за адресою: АДРЕСА_1. Однак ОСОБА_3 порушила їх умови та ухиляється від їх виконання. Всі намагання позивача щодо вирішення питання повернення грошових коштів - виявилися марними. Позивач почав захищати своє порушене право, з 18.01.2012, коли отримав у нотаріуса виконавчий напис і пред’явив його до примусового виконання. Однак, в наслідок перешкод, які боржник чинила при примусовому виконанні виконавчого напису, а саме, свідоме уникнення від повернення боргу шляхом не отримання кадастрового номеру земельної ділянки для подальшої реалізації іпотечного майна, Бердянське ВДВС було змушене закрити провадження, оскільки фактично виконавчий напис неможливо виконати. Після цього, ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був розглянутий Бердянським міськрайонним судом 20 листопада 2014 року, а рішенням апеляційного суду Запорізької воласті від 20 січня 2016 року рішення першої інстанції було скасовано. Після цього, ОСОБА_3 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 27.07.2016 зазначений позов був задоволений рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, яке 30.05.2017 було скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області. Після того, як представнику ОСОБА_1 надійшов лист Бердянського МРВДВС ГТУЮ у Запорізької області № 12463 від 22.06.2017, згідно якого стало відоме, що у Бердянському МPВДВС ГТУЮ у Запорізької області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №157 виданого 18.01.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу не перебуває, ОСОБА_1 був змушений обрати інший шлях захисту свого порушеного права і 07.11.2017 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу. Згідно п.3 Договору позики грошових коштів від 15.03.2011 передбачений строк повернення позики до 15.06.2011. Однак, в наслідок невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, між сторонами досі продовжують існувати зобов’язальні відношення, а відтак, посилання позивача на сплив позовної давності і відповідне застосування строку є підставним. Отже, вищенаведеним спростовуються доводи представника відповідача ОСОБА_4 про початок перебігу позовної давності з визначеної дати закінчення дії договору - 15.06.2011.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, проти позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять застосувати строк позовної давності. В судовому засіданні 19.10.2018, представник відповідача проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, просила застосувати строк позовної давності з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та відповіді на відповідь на відзив посилаючись на те, що відповідно до умов договору позики від 15.03.2011 року позивач надав а відповідач взяла позику в розмірі 60 000 гривень. Відповідно до умов договору Іпотеки від 15.03.2011 року предмет іпотеки забезпечує виконання зобов’язання на суму в 60 000 гривень по Договору Позики від 15.03.2011 року. Відповідно до умов виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157 сума на яку було встановлене стягнення це – 60 000 гривень за Договором Позики від 15.03.2011 року, 1070 гривень це 3% річних та 1100 гривень витрати пов’язані зі здійсненням виконавчого напису нотаріуса - загальна сума становить 62 170 гривень. Позивач звернувся до ВДВС Бердянського МРУЮ щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157, в якому чітко зазначена сума на яку було встановлене стягнення 60 000 гривень за Договором Позики від 15.03.2011 року, 1070 гривень це 3% річних та 1100 гривень витрати пов’язані зі здійсненням виконавчого напису нотаріуса - загальна сума становить 62 170 гривень - тобто, сам Позивач був згоден із сумою яка зазначена в виконавчому написі нотаріуса та яку мають стягнути за виконавчим провадженням з відповідачки. В жодному документі на стягнення немає суми стягнення в доларах США, в жодному документі ні позивач а ні відповідачка не стверджують, що позика надавалась в валюті США. В ВДВС Бердянського МРУЮ за виконавчим провадженням на підставі виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року за № 157, ОСОБА_3 були зроблені в рахунок погашення боргу платежі через касу банка «Приватбанк». Позивач звернувся до нотаріуса за виконавчим написом, приховавши від нотаріуса правдиву інформацію щодо сплати ОСОБА_3 у 2011 році 21 000 гривень позивачу в рахунок погашення позики. 18.01.2012 року позивач отримав виконавчий напис нотаріуса №157. За цим виконавчим написом пропонується звернути стягнення в розмірі 62 170 гривень, без вичету вже сплачених ОСОБА_3 коштів в розмірі 21 000 гривень. Інших зобов’язань перед позивачем у ОСОБА_3 ніколи не було, і ні перед ким іншим. Жодних інших виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3 не має. Відповідно до умов Договору позики, та домовленістю з кредитором (Позивач) були сплачені кошти через банківську установу на рахунок позивача - ОСОБА_8 сума в розмірі – 16 800 грн. ОСОБА_3 також у 2011 році сплачувала в рахунок погашення за договором позики - кошти через банківську установу на рахунок позивача платіж було зроблено на загальну суму - 4200 грн. Договір позики грошових коштів було укладено 15.03.2011 року з кінцевим терміном погашення 15.06.2011 року на суму 60 000 гривень. Після підписання Договору позики 15.03.2011 року, для повернення коштів за позикою позивач надав номер свого особистого рахунку № 4405885810862968 на який, спочатку її невістка ОСОБА_5 (за довіреністю) а потім і вона особисто через касу у ПриватБанку перераховували кошти в рахунок погашення позики – 21 000 грн. Загальна сума яка була сплачена ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок погашення за Договором Кредиту на кінець 2016 року, становить – 64 600 грн. - що в повному обсязі покриває суму боргу. Вона вважає вимоги позивача до ОСОБА_3 в тому обсязі, які заявив позивач безпідставними і такими що не відповідають дійсності. Вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду у зв’язку з пропуском строку позовної давності, вимоги висунуті в позовній заяві є необґрунтованими та не відповідають діючому законодавству України, проти яких заперечує повністю. Відповідно до умов договору позики грошових коштів від 15.03.2011 року, а саме: п.2 де зазначається, що сторони домовились, що сума позики повинна бути повернена за курсом НБУ на момент повернення позики, а в п. 3 цього ж договору зазначено що кінцевий термін повернення позики є 15.06.2011 року. Тобто, вона як позичальник мала повернути позику 15.06.2011 року в розмірі 60 000 гривень відповідно до курсу НБУ. На підставі викладеного просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними доказами відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та правовідносини.

15 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_3, на підставі довіреності від 15.03.2011, був укладений договір позики грошових коштів, на підставі якого останній був наданий кредит в сумі 60 000 гривень, що на момент укладення договору є еквівалентом 7557 доларів США без сплати відсотків за користування позикою, терміном повернення до 15 червня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1253. (а.с.9)

В якості забезпечення повернення кредиту 15 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_3, на підставі довіреності від 15.03.2011, був укладений договір іпотеки, відповідно до якого, п.1 «Предмет договору» викладено у наступній редакції: «1.1. Цим Договором забезпечується виконання зобов’язання, що виникло у Іпотекодавця, в особі представника, на підставі договору позики грошових коштів, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області 15.03.2011 року за реєстровим № 1253 (надалі – Договір позики), укладеного ним із Іпотекодержателем на суму 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, що є еквівалентом 7575 (семи тисяч п’ятистам п’ятдесяти семи) доларів США, з обумовленим в Договорі позики строком повернення боргу до п’ятнадцятого червня дві тисячі одинадцятого року повністю». «1.2. Предметом іпотеки є нерухоме майно: домоволодіння, розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Чехова, будинок № 9 (дев’ять), розташований на земельній ділянці площею 0,05(нуль цілих п’ять сотих) гектарів, кадастровий номер 2310400000:12:009:0175, (далі – предмет іпотеки). Домоволодіння належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору дарування, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 16.12.2009 року за реєстровим № 1906, право власності на яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2010 року в книзі 1б за номером запису 5667, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25236488, виданим Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 05 лютого 2010 року, реєстраційний номер майна 13095898. 1.4. Заставна вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін в сумі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. 1.5. На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця», посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1255. (а.с.10-12)

ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чехова, 9, розташований на земельній ділянці площею 0,05 га, кадастровий номер 2310400000:12:009:0175, на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, від 16.12.2009 року за реєстровим № 1906, право власності на яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2010 року в книзі 1б за номером запису 5667, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25236488, виданим Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 05 лютого 2010 року, реєстраційний номер майна 13095898.(а.с.14-15)

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договірні зобов’язання за договором позики грошових коштів від 15.03.2011 відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконувала, у зв’язку з чим 18.01.2012 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, та отримав виконавчий напис про звернення стягнення на іпотечне майно, який надав до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області. (а.с.13)

Згідно інформації відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 09.10.2013, на виконанні у ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 157 від 18.01.2012 про звернення стягнення на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чехова, 9, що належить на праві власності ОСОБА_3, для задоволення вимог ОСОБА_1. Станом на 10.10.2013, держаним виконавцем не передано пакет документів щодо реалізації зазначеного нерухомого майна, у зв’язку з тим, що згідно відповіді Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, у Національній кадастровій системі, відсутня інформація щодо реєстрації земельних ділянок за ОСОБА_3 (а.с.18)

Згідно інформації Управління Держкомзему у місті Бердянськ Запорізької області від 14.01.2018, станом на 14.01.2013. згідно даних Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю, Книг записів реєстрації договорів оренди землі та Книг записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею відсутні дані щодо реєстрації земельної ділянки за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чехова, 9. (а.с.16).

Згідно п.2 Договору позики грошових коштів від 15.03.2011 року сторони домовилися що сума позики повинна бути повернута за курсом НБУ на момент повернення суми позики.

Відповідно до п.4 Договору позики грошових коштів від 15.03.2011 року повернення позики повинно здійснюватися за місцем проживання позикодавця в АДРЕСА_2. Факт проведення повного розрахунку на виконання умов договору підтверджується письмовою заявою Позикодавця, справжність підпису якого посвідчується нотаріально.

Надані позивачем копії квитанцій про перерахування коштів 14.04.2011 року – 4200 грн., 14.05.2011 року – 4200 грн., 10.06.2011 року – 4200 грн., 15.07.2011 року – 4200 грн., 16.08.2011 року – 4200 грн., на рахунок № 4405885810862968 не містять будь – яких реквізитів договору позики грошових коштів від 15 березня 2011 року у «призначення платежу».

Як пояснив представник ОСОБА_1 в судовому засіданні, ці кошти перераховувалися за іншим договором позики, який було виконано ОСОБА_3 в повному обсязі та розписку повернуто позичальнику.

Станом на 07.11.2017, ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1, сплачено 42 418,17 грн., що за курсом НБУ на момент повернення відповідає 2281,07 доларів США, що підтверджується копіями виписок з особистих рахунків позивача та роздруківками архіву курсу НБУ долара США за відповідний термін. (а.с.19-28)

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просять застосувати позовну давність до вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до умов договору позики сторони встановили як строк дії договору, так і строк виконання зобов'язань погашенням боргу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В період з 20.05.2014 по 23.05.2016 відповідач ОСОБА_3 частково погасила заборгованість за договором позики в сумі 42 418,17 грн., що за курсом НБУ на момент повернення відповідає 2281,07 доларів США.

Враховуючи викладене, вищевказаними діями позичальника, які свідчать про визнання нею свого боргу, було перервано перебіг позовної давності.

Такий висновок зробив Верховний Суд в своїй постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 755/15905/15-ц (провадження № 61-6553св18).

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 07.11.2017 року, тобто у межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України. Правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу немає.

З урахуванням викладеного та враховуючи черговість погашення заборгованості, та те, що ОСОБА_3 у період з 20.05.2014 по 23.05.2016 частково погашено заборгованість за договором позики в сумі 42 418,17 грн., що за курсом НБУ на момент повернення відповідає 2281,07 доларів США, залишок заборгованості за договором позики становить 5275,93 доларів США, що станом на 07.11.2017 року еквівалентно 142 239,07 грн.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та вважає можливим стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача залишок боргу за договором позики грошових коштів укладеного15.03.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 15.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі за № 1253, в розмірі 142 239,07 грн., та витрати за здійснення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 1100,00 грн., а всього 143 339,07 грн.

Вирішуючи питання відносно оплати правової допомоги суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 , п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору в частині компенсації витрат на правову допомогу, суд вважає витрати позивача на правову допомогу недоведеними.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам про стягнення боргу в розмірі 1373 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,89,133,141,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. 192, 253, 254, 256, 257, 258, 259, 261, 264, 266, 267, 526, 530, 533, 549, 559,611, 612, 625, 629, 631, 1048, 1049 ЦК України, ЗУ “Про іпотеку”, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, залишок боргу за договором позики грошових коштів укладеного15.03.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 15.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі за № 1253, в розмірі 142239 (сто сорок дві тисячі двісті тридцять дев’ять) гривень 07 копійок, та витрати за здійснення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень 00 копійок, а всього 143339 (сто сорок три тисячі триста тридцять дев’ять) гривень 07 копійок.

В Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1373 (одна тисяча триста сімдесят три) гривні 25 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: ОСОБА_9