Рішення № 77570409, 23.10.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25924/17

Провадження № 2/127/6589/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Помазанові М.О.,

за участю: представника позивача Косенка М.С.,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби зовнішньої розвідки України, ОСОБА_9 про виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Управління Служби безпеки України у Вінницькій області звернувся до суду з позовами до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Службу зовнішньої розвідки України, ОСОБА_9 про виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 25.04.2001 року по 13.10.2004 року на офіцерських посадах в Управлінні Служби безпеки України проходив військову службу відповідач ОСОБА_4 До складу його сім'ї входили: дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до пунктів 7, 7.1, 7.1.19 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13.01.2004 року №80 «Про заселення 62-ох квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5» квартиру АДРЕСА_1 визнано службовою і надано УСБУ у Вінницькій області.

Згідно рішення Вінницької міської ради №71 від 25.12.2015 року «Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця» вулицю АДРЕСА_15 перейменовано на вулицю АДРЕСА_16.

У подальшому згідно рішення начальника УСБУ у Вінницькій області вказану квартиру було надано для тимчасового проживання на період проходження служби співробітнику - відповідачу по справі ОСОБА_4 та членам його сім'ї - відповідачам по справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

За клопотанням УСБУ у Вінницькій області виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19.01.2004 року видано відповідачу ОСОБА_4 та членам його родини на вселення до службового жилого приміщення квартири АДРЕСА_2.

Однак, згідно наказу Служби безпеки України від 13.10.2004 року №084 відповідача ОСОБА_4 було звільнено з військової служби в Службі безпеки України та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника іншого військового формування.

Згідно довідки ТОВ «ЖЕО» №10173 від 22.12.2017 року вбачається, що 20.12.2017 року у спірній службовій квартирі також було зареєстровано місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, батьками якого являються відповідач ОСОБА_6 та третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9, яка проживає окремо та забезпечена житлом.

Разом з тим, наслідком настання юридичного факту, пов'язаного із звільненням відповідача ОСОБА_4 зі служби в СБУ є втрата ним права на користування службовою квартирою АДРЕСА_1, та є похідним для інших членів його сім'ї та кореспондується у обов'язок щодо її звільнення.

Окрім того, відповідачі підлягають виселенню зі спірного службового жилого приміщення, як такі, що упродовж останніх семи місяців не використовують вказане житло за призначенням, про що свідчать відповідні акти.

У зв'язку з викладеними обставинами позивачем неодноразово вживались відповідні заходи щодо досудового вирішення питання про вивільнення та повернення службової квартири АДРЕСА_3. Зокрема, позивачем було направлено лист на адресу Служби зовнішньої розвідки України, за результатами розгляду якого було повідомлено про відсутність можливості вирішення питання у добровільному порядку.

Окрім того, позивачем на адресу відповідача ОСОБА_4 було направлено рекомендований лист із вимогою про звільнення службового житла у добровільному порядку та повернення позивачу, однак жодної відповіді отримано не було.

Позивач зазначає, що вирішення даного спору необхідне для використання позивачем вказаної квартири за призначенням та забезпечення співробітників та членів їх сімей, які взагалі не забезпечені житлом або потребують його поліпшення у першочерговому порядку.

А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_6 без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві (а.с.2-7 т.1), уточненій позовній заяві (а.с.130-131 т.1), відповіді на відзив (а.с.132-137 т.1).

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також являються законними представниками неповнолітнього відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_6, який також являється законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_8, за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні останніх відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с.91-93 т.1).

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради за довіреністю ОСОБА_10 до судового засідання не з'явилась, однак від останньої в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи за її відсутності, покладається на розсуд суду при вирішенні даного спору (а.с.82-83 т.1).

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради за довіреністю ОСОБА_11 до судового засідання не з'явилась, однак від останньої в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи за її відсутності, підтримує висновки органу опіки та піклування Вінницької міської ради про недоцільність виселення неповнолітніх відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.13 т.2).

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби зовнішньої розвідки України за довіреністю ОСОБА_12 до судового засідання не з'явився, однак від останнього в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.172-173 т.1).

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 до судового засідання не з'явилась із невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз.1 п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про Службу безпеки України» систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Співробітники-військовослужбовці Служби безпеки України за визначеним нею переліком до одержання ними постійного жилого приміщення, віднесені до категорії осіб, яким може бути надано службове приміщення згідно п.36 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37. При цьому, відповідно до положень частини 2 статті 118 ЖК УРСР такі службові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 25.07.2016 року №53/11/216-577, відповідач ОСОБА_4 з 26.06.1995 року по 06.06.1996 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, з 25.04.2001 року по 13.10.2004 року - військову службу на офіцерських посадах в Управлінні Служби безпеки України. Наказом СБУ від 13.10.2004 року №084 ОСОБА_4 зарахований в розпорядження керівника іншого відомства. Станом на 13.10.2004 року календарна вислуга років ОСОБА_4 складає: військова служба в ЗСУ - 0 років 11 місяців 10 днів; військова служба в СБУ - 3 роки 5 місяців 18 днів; всього - 4 роки 4 місяці 28 днів (а.с.23 т.1).

Згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13.01.2004 року №80 «Про заселення 62-ох квартирного житлового будинку по АДРЕСА_18» вирішено оформити право державної власності за державою в особі Верховної Ради України на квартири, в тому числі на квартиру АДРЕСА_17 (п.п.3, 3.1) (а.с.14 т.1).

Окрім того, вказаним рішенням (п.п.7, 7.1, 7.1.19) трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 визнано службовою для Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (а.с.10-11 т.1).

Згідно Списку розподілу житлової площі Управління СБ України у АДРЕСА_8 затвердженого начальником Управління СБ України у Вінницькій області 24.12.2003 року, який також є Додатком №2 до рішення виконкому міської ради від 13.01.2004 року №80 співробітнику ОСОБА_4, а також членам його сім'ї: дружині ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3; сину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; сину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; надано у користування трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с.15 т.1).

В силу ст.122 ЖК УРСР 19.01.2004 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради відповідачу ОСОБА_4 з сім'єю з 4 чоловік видано ордер на службове жиле приміщення №0046 на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_7

Згідно рішення Вінницької міської ради №71 від 25.12.2015 року «Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця» вулицю АДРЕСА_15 перейменовано на вулицю АДРЕСА_16.

Відповідно до довідок Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 30.06.2017 року №53/19/52-1009 та Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради від 22.07.2016 року №20-00-003-21330 спірна квартира АДРЕСА_2 є службовим житлом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області та розподілена на той час співробітнику УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 (а.с.9, 13 т.1).

Листом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 31.05.2016 року №53/126/-52/886нт також встановлено, що колишні співробітники УСБУ, в тому числі ОСОБА_4 достовірно знаючи, що надане їм житло є службовим і їм не належить, а також усвідомлюючи особливості найму службового житла, умови проживання в ньому та поселення в займане приміщення інших осіб, 15.09.2005 року шляхом обману оформили право приватної власності на вказані квартири, в тому числі на квартиру АДРЕСА_2. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22.11.2012 року задоволено протести прокуратури м. Вінниці та скасовані рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.09.2005 року «Про приватизацію державного житлового фонду м. Вінниці» щодо оформлення права приватної власності та безоплатної передачі у власність квартир, в тому числі ОСОБА_4 В послідуючому 03.07.2013 року в судовому порядку було скасовано свідоцтва про право власності на житло, видані в тому числі і ОСОБА_4 (а.с.101-102 т.1).

Згідно довідки ТОВ «ЖЕО» вих.№10173 від 22.12.2017 року у спірній службовій квартирі зареєстровані наступні особи: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, власник; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, дружина; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, син; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, син; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, онук (а.с.88 т.1).

Проте, як встановлено в судовому засіданні та сторонами не заперечувалось наказом СБУ від 13.10.2004 року №084 відповідача ОСОБА_4 було звільнено з військової служби в Службі безпеки України та зараховано в розпорядження керівника іншого відомства - Служби зовнішньої розвідки України.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№8863/06) 02.12.2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій. Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу. Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону, а також ураховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, у зв'язку зі звільненням із військової служби, без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів їхніх сімей на житло.

Згідно ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 124 ЖК УРСР визначено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Законодавцем у статті 125 ЖК УРСР визначено категорії осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, зокрема: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 до жодної із вище перелічених категорій осіб не належить.

А тому, наслідком настання юридичного факту, пов'язаного із звільненням відповідача ОСОБА_4 зі служби в СБУ є втрата ним права на користування службовою квартирою АДРЕСА_1, та є похідним для інших членів його сім'ї та кореспондується у обов'язок щодо її звільнення.

У зв'язку з викладеними обставинами позивачем неодноразово вживались відповідні заходи щодо досудового вирішення питання про вивільнення та повернення службової квартири АДРЕСА_3. Зокрема, позивачем було направлено лист на адресу Служби зовнішньої розвідки України, за результатами розгляду якого листом від 25.05.2016 року Службою зовнішньої розвідки України було повідомлено про відсутність можливості вирішення питання у добровільному порядку (а.с.22-23 т.1).

Окрім того, позивачем на адресу відповідача ОСОБА_4 було направлено рекомендований лист від 12.07.2016 року із вимогою про звільнення службового житла у добровільному порядку та повернення позивачу, однак жодної відповіді отримано не було (а.с.19-20 т.1).

Згідно листа Служби зовнішньої розвідки України від 02.03.2018 року №5/3/248/ПБ вбачається, що ОСОБА_4 в черзі на отримання житла (поліпшення житлових умов) не перебуває, службовим житлом від Служби зовнішньої розвідки України не забезпечувався, компенсацію вартості піднайому (оренди) житла не отримує (а.с.154 т.1).

Окрім того, з вищевказаного листа не вбачається, що спірна службова квартира була передана Службою безпеки України на баланс Служби зовнішньої розвідки України, а тому посилання представника відповідачів на спільний наказ Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України за №0015/004ит від 17.12.2004 року про передачу на баланс новоствореного формування майна, в тому числі службових квартир співробітників розвідувальних підрозділів регіональних підрозділів СБУ є безпідставними.

Згідно довідок МКП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 27.02.2018 року №138суд/вих4, №138суд/вих3, №138суд/вих2, №138суд/вих1 станом на 29.12.2012 року за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с.141-144 т.1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №114735960 від 21.02.2018 року, №114736362 від 21.02.2018 року, №114736646 від 21.02.2018 року за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на нерухоме майно також не зареєстровано (а.с.126-128 т.1).

Разом з тим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №114735960 від 21.02.2018 року у власності відповідача ОСОБА_4 знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_9, с. Журавлівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., загальною площею 75,7 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м. (а.с.124-125 т.1), а відтак є всі достатні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_4 та члени його родини, в тому числі неповнолітній відповідач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, житлом забезпечені.

Що ж стосується думок та тверджень представника відповідачів в судовому засіданні, що вказаний будинок знаходиться в аварійному стані та непридатний для проживання, то суд останні не приймає до уваги, оскільки стороною відповідачів не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вказані обставини.

Більше того, варто зазначити, що відповідач ОСОБА_6 перебуває з ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5, виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 20.01.2017 року (а.с.99 т.1).

У шлюбі у них народилась неповнолітня дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 08.09.2017 року (а.с.100 т.1) - відповідач по справі.

Разом з тим, як вбачається з довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 06.03.2018 року №10015 про реєстрацію місця проживання особи дружина відповідача ОСОБА_6 та мати неповнолітнього відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 (а.с.163 т.1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №118149167 від 23.03.2018 року у власності ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище - «ОСОБА_14») знаходиться 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_19 (а.с.164-166 т.1), а тому є всі достатні підстави вважати, що неповнолітній відповідач ОСОБА_8 в силу ч.4 ст.29 ЦК України, яка гласить, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є в тому числі місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, також забезпечений житлом за місцем проживання своєї матері ОСОБА_9

Суд звертає окрему увагу, що Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року (надалі - Конвенція) не містить окремої статі щодо захисту житлових прав дітей. Однак принципові позиції відстежуються в таких її положеннях.

Відповідно до ч.1 ст.16 Конвенції жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Згідно з ст.6 Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Натомість, забезпечення дотримання основоположних для дитини прав, можливе лише за наявності відповідних умов її розвитку, а саме житла та необхідного майна.

В силу ч.ч.4, 5 ст.19 СК України органом опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради було надано висновки про недоцільність виселення дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, без надання іншого жилого приміщення від 23.04.2018 року №01-00-011-18007, №01-00-011-18013 (а.с.195-196 т.1).

Згідно ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

А тому, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, в тому числі обставини, які свідчать про забезпечення неповнолітніх відповідачів житлом, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо вирішення даного спору по суті.

Також, варто зауважити, що стороною позивача як на підставу про задоволення позовних вимог також стверджувалось, що відповідачі підлягають виселенню зі спірного службового жилого приміщення, як такі, що упродовж останніх семи місяців не використовують вказане житло за призначенням, про що свідчать відповідні акти перевірки фактичного проживання відповідачів в службовому житловому приміщенні від 08.12.2016 року, 11.01.2017 року, 15.02.2017 року, 07.03.2017 року, 11.04.2017 року, 12.05.2017 року (а.с.24-30 т.1).

На що стороною відповідачів було надано наступні докази: заяву від мешканців будинку АДРЕСА_13, які стверджують, що сім'я відповідачів з 2006 року постійно проживає у вказаній спірній житловій квартирі. Упродовж 2016-2017 років до останніх будь-яких звернень щодо підтвердження/спростування факту проживання відповідачів у зазначеній квартирі не було (а.с.89 т.1); довідку з Вінницького коледжу національного університету харчових технологій від 18.01.2018 року №28 про те, що відповідач ОСОБА_7 навчається в даному навчальному закладі на денній формі навчання (а.с.90 т.1); довідку ТОВ «Австрія Джус Україна» від 01.03.2018 року №01, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_12, м. Вінниця про те, що відповідач ОСОБА_5 працює на посаді бухгалтера з реалізації, постачання та касового обліку відділу бухгалтерії з 01.06.2013 року по теперішній час (а.с.139 т.1); довідку ТОВ «ОСОБА_13 Україна» №15 від 01.03.2018 року, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_12, м. Вінниця, про те, що відповідач ОСОБА_6 дійсно працює в ТОВ «Аграна Фрут Україна» варником харчової сировини та продуктів на виробництві ФН з 03.03.2014 року по теперішній час (а.с.140 т.1).

Проте, факт проживання/не проживання відповідачів у спірній службовій квартирі не спростовує висновків суду про законність та обґрунтованість вимог позивача про виселення відповідачів зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення в силу ст.124 ЖК УРСР.

Згідно довідки Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 13.07.2017 року №53/16/52-1098нг на виконання вимог статті 34 ЖК УРСР, п.22 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 та п.3.9 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 року №792 в Управлінні ведеться облік співробітників та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Станом на 13.07.2017 року в Списку на поліпшення житлових умов перебуває 159 співробітників Управління. з яких 86 осіб учасники бойових дій (а.с.21 т.1).

А тому, суд звертає увагу, що вирішення даного спору необхідне для використання позивачем вказаної квартири за призначенням та забезпечення співробітників та членів їх сімей, які взагалі не забезпечені житлом або потребують його поліпшення у першочерговому порядку.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

В силу ст.141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути в рівних частках з повнолітніх відповідачів на користь позивача понесений судовий збір у розмірі 1 684 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст.ст.6, 16 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ст.47 Конституції України, ст.19 СК України, ст.ст.118, 119, 121-125 ЖК УРСР, ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, , ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_6 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Управління Служби безпеки України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 1 684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 20001473, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 27, м. Вінниця, 21050.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання за адресою: АДРЕСА_14

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання за адресою: АДРЕСА_14

Відповідач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, РНОКПП не відомий, місце проживання за адресою: АДРЕСА_14

Відповідач: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП: НОМЕР_3, місце проживання за адресою: АДРЕСА_14

Відповідач: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, місце проживання за адресою: АДРЕСА_14

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Вінницька міська рада, місцезнаходження за адресою: вул. Соборна, 59, м. Вінниця.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, місцезнаходження за адресою: вул. Соборна, 50, м. Вінниця.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба зовнішньої розвідки України, місцезнаходження за адресою: вул. Нагірна, 24/1, м. Київ.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_9, місце проживання за адресою: АДРЕСА_10.

Повне рішення суду складено 02.11.2018 року.

Суддя: