Постанова № 7756520, 20.01.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 р.           Справа № 2-а-7381/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні,

за участю представників сторін:

представника позивача : Бабійчук Олени Андріївни

представника відповідача : Лесика Віталія Васильовича ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниця

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212310/1 від 06.02.2008 р. та № 0000212310/1 від 17.03.2008 р.

ВСТАНОВИВ :

відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212310/1 від 06.02.2008 та №0000212310/1 від 17.03.2008.

Позов мотивовано тим, що 26.11.2007 державною податковою інспекцією у м. Вінниці на підставі акта перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №2039/2310/03338649 від 13.11.2007 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001912310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у сумі 161922,0 грн. та штрафні санкції в сумі 597294,0 грн. За результатами розгляду скарги, на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято рішення №0000212310/1 від 06.02.2008, яким збільшено суму податкового зобов'язання на 2222,0 грн.

Не погодившись з зазначеними податковим повідомленням-рішенням позивач подав відповідачу скаргу. Рішенням від 14.03.2008 відповідач залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 06.02.2008 за №0000212310/1, а скаргу без задоволення.

На думку позивача, державна податкова інспекція у м. Вінниці при розгляді первинної скарги № 4158/10/25-09/53 від 06.02.2008, на підставі п. 3.1.2 акту перевірки №2039/2310/03338649 від 13.11.2007, дійшла висновку про те, що відкрите акціонерне товариство "Вінницягаз" не здійснило компенсацію вартості товарів (природній газ для власних технологічних потреб), які воно отримало, та, не маючи підстав, включило їх вартість до складу валових витрат за 4 квартал 2005 року на суму 418100,0 грн. Вищезазначене, на думку відповідача, призвело до порушення позивачем п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та до збільшення Державною податковою інспекцією у м. Вінниці суми податкового зобов'язання, застосованої штрафної санкції визначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0001912310/0 від 26.11.2007, на 2222,0 грн.

Позивач вважає, що він правомірно включив до складу валових витрат вартість цих товарів, згідно вимог п.11.2 ст.11 цього Закону, по першій з подій, а положення п.5.1 ст.5 Закону не зобов’язують його коригувати валові витрати в разі несплати вартості товару в межах терміну позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу.

Крім того, позивач вважає, що, оскільки, він є підприємством паливо-енергетичного комплексу та бере участь у процесі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу", то до заборгованості, що виникла за договором на постачання природного газу № 10/1-133 від 10.01.2001, застосовується вищезазначений Закон та Закон України "Про оприбуткування прибутку підприємств".

Поряд з тим, позивач у своїй позовній заяві звертає увагу на ухвалу Господарського суду Вінницької області за справою № 10/176-05 від 09.11.2005, якою відкрито провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив у позові відмовити повністю, мотивуючи це наступним.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п.12.1.5 п.12.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки, він не збільшив валовий дохід на суму непогашеної заборгованості на 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про стягнення такої заборгованості.

Також встановлено порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону, оскільки до валових витрат віднесено вартість товарів, за придбання яких не здійснено будь-якої компенсації та вартість, яких не відповідає визначенню валових витрат, наведеної у вищезазначеній нормі Закону.

Крім того, відповідач вважає, що на дані правовідносини не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

Також вважає, що на ці правовідносини не поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», оскільки, норми ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання, реструктуризації заборгованості на умовах, визначених зазначеним Законом. На даний час, не розроблено такого механізму, і відповідач не надав доказів списання, реструктуризації заборгованості перед постачальниками природного газу.

При розгляді первинної скарги відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" встановлено неправильне нарахування штрафних санкцій по податку на прибуток, згідно акта перевірки від 13.11.2007 № 2039/2310/03338649, що призвело до винесення додаткового податкового повідомлення-рішення за № 0000212310/1 від 06.02.2008 на суму штрафних (фінансових) санкцій 2222,0 грн. (дві тисячі двісті двадцять дві гривні 00 копійок).

Крім іншого, позивач на підтвердження правомірності застосованих штрафних санкцій зазначив, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 за справою №22-а-31771/08 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" щодо визначення протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001912310/1 від 06.02.2008, №0001922310/1 від 06.02.2008, № 0001221722/0 від 26.11.2007, прийнятих згідно акта перевірки від 13.11.2007 за № 2039/2310/03338649, залишено без задоволення.

А тому, відповідач вважає, що рішення податкового органу є правомірними і позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані у справу докази, суд встановив наступне.

Державна податкова інспекція у м. Вінниці розглянула первинну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" № 03/2-26-2091 від 10.12.2007 на податкове повідомлення-рішення № 0001912310/0 від 26.11.2007 про сплату 161922,00 грн. податку на прибуток та 597294,00 грн. застосованої штрафної санкції.

В ході її розгляду встановлено, що відкритому акціонерному товариству необхіднонарахувати штрафні санкції в сумі 599516,00 грн., тоді коли фактично нараховано лише 597294,00 грн., тобто на 2222,00 грн. менше. Розбіжність виникла за рахунок невірного визначення суми недоплат за перевіряємий період.

Таким чином, при розгляді первинної скарги відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" донараховано штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток в сумі 2222,00 грн. і винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000212310/1 від 06.02.2008.

19.02.2008 позивачем відповідно до п.п. 5.2.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" подано до відповідача первинну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 06.02.2008. За результатами розгляду вищезазначеної скарги, відповідач прийняв рішення від 14.03.2008, яким залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 06.02.2008 за №0000212310/1, а скаргу без задоволення. Одночасно, відповідачем на адресу відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" направлено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2008 № 0000212310/1.

Відкритим акціонерним товариством "Вінницягаз" подано повторну скаргу від 21.03.2008 №07-15-567 до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на податкові повідомлення-рішення за № 0000212310/1 від 06.02.2008 та 17.03.2008, яку позивач, листом від 21.05.2008 № 07-15-958, відізвав з метою оскаржити вищезазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд прийшов до висновку про хибність позиції позивача щодо того, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено норми, які б зобов'язували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), в разі несплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу, виходячи з наступного.

Так, в ході розгляду первинної скарги відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" державною податкової інспекцією у м. Вінниці встановлено невірне визначення суми недоплат податку на прибуток позивачем, за період, що підлягав перевірці, внаслідок порушення останнім п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення валових витрат, та донараховано штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток в сумі 2222,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "«Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За наданими суду доказами, позивачем не здійснено компенсацію вартості цих товарів, які він отримав, а тому й не має підстав для віднесення вартості цих товарів до складу валових витрат, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п.5.1 ст.5 вищевказаного Закону. Таким чином, позивачу правомірно донараховано податок на прибуток.

Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку (збору), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 відсотків такої суми та менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Обґрунтування позовних вимог щодо того, що позивач є учасником розрахунків підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", про що свідчить виписка з реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу № 61 від 28.11.2005, також суд відхиляє, як помилкові виходячи з наступного.

Відповідно до п.22.31 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на період дії процедури погашення заборгованості згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків –учасників розрахунків, визначних цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Зокрема, норми ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Позивачем не надано доказів щодо списання (розстрочення, реструктуризацію) кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу. Кредиторська заборгованість за спожитий природний газ обліковується по бухгалтерському обліку на рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками". А тому, податкові повідомлення-рішення №0000212310/1 від 06.02.2008 та 17.03.2008 відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом також не беруться до уваги вимоги позивача щодо протиправності вищезазначених податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що відносно позивача порушено провадження у справі про визнання його банкрутом та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосуються вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином ці положення слід застосовувати у контексті ст.1 вищевказаного Закону, де наведене саме визначення мораторію. Аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів, виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. А тому, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень №0000212310/1 від 06.02.2008 та 17.03.2008 під час дії мораторію є правомірним.

Також судом встановлено, що розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Дослідженням наданих доказів встановлено, що відкритому акціонерному товариству необхідно нарахувати штрафні санкції в сумі 599516,00 грн., тоді коли фактично нараховано лише 597294,00 грн., тобто на 2222,00 грн. менше. Розбіжність виникла за рахунок невірного визначення суми недоплат за перевіряємий період. Таким чином, при розгляді первинної скарги відкритого акціонерного товариства "Вінницягаз" відповідачем вірно донараховано штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток в сумі 2222,00 грн. і винесено податкове повідомлення-рішення за №0000212310/1 від 06.02.2008.

Позивач не надав доказів, які б спростовували правильність додаткових розрахунків відповідача при прийнятті оскаржуємих податкових повідомлень-рішень на суму 2222,00 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що дані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства, а позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та їх скасування задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 за справою №22-а-31771/08 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" щодо визначення протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001912310/1 від 06.02.2008, №0001922310/1 від 06.02.2008, № 0001221722/0 від 26.11.2007, прийнятих згідно акта перевірки від 13.11.2007 за № 2039/2310/03338649, залишено без задоволення.

За таких обставин, правомірність застосування штрафних санкцій вже встановлена судом і додатково доказуватись не повинна.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час судового розгляду відповідач довів правомірність прийнятих рішень, а тому податкові повідомлення-рішення №0000212310/1 від 06.02.2008 та 17.03.2008 є правомірними, адміністративний позов задоволенню не підлягає, а сплачене державне мито, в силу ст. 94 КАС України, поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212310/1 від 06.02.2008 та №0000212310/1 від 17.03.2008 відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 25.01.10

Суддя                                        Загороднюк Андрій Григорович