Постанова № 7756325, 25.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.01.10Справа №2а-11902/09/8/0170 (13:40)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного банку "Експрес-Банк" в особі Кримської філії Акціонерного Банку "Експрес-Банк"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Рухлін Ігор Олександрович, довіреність № юр від 19.03.08р., паспорт серії НОМЕР_1;

від відповідача: Костіна Оксана Сергіївна, довіреність №1 від 18.01.10р., посвідчення.

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим №0015451501/0 від 02.09.09р. про застосування до Акціонерного банку "Експрес-Банк" штрафних санкцій (фінансових) санкцій у розмірі 960,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не згодний з висновками, що викладені в акті перевірки № 0585/01/11/23/20053145 від 18.08.2009р. Фактично підставою для застосування до АБ «Експрес-Банк» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 960,00 грн. є висновки, що викладені у акті перевірки № 0585/01/11/23/20053145 від 18.08.2009р. про розміщення на видному місці у пункті обміну валюти за адресою м. Феодосія, вул. Айвазовського, 47-Б не оригіналу, а копії торгового патенту, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Позивач вважає, що відповідач приймаючи спірне рішення, порушив:

-Принцип ст. 19 Конституції України, яка закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-Порядок перевірки пунктів обміну валюти закріплений п. 9.1 Постанови НБУ № 338 від 21.09.07 року, яким встановлено: «Перевірки пунктів обміну валюти проводяться фахівцями центрального апарату та Територіальних управлінь Національного Банку України»;

-Норму п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, так як самі перевіряючі встановили наявність у пункту обміну валюти, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Айвазовського, 47-Б, торгового патенту № 526705 від 30.06.2009 р. виданого ДПІ в м. Феодосії, вартістю 960,00 грн.

Позивач вважає, що у пункту обміну валюти, розташованому за адресою: м. Феодосія, вул. Айвазовського, 47-Б, торговий патент № 526705 від 30.06.2009р., виданий ДПІ в м. Феодосії АБ «Експрес-Банк» вартістю 960,00грн. був у наявності, а засвідчена ксерокопія торгового патенту знаходилася на відкритому та доступному для огляду місці на склі вікна пункту обміну валюти.

Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 2 прохальної частини позову позивач просить суд призупинити виконання Рішення державної податкової інспекції у місці Феодосії АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2009 року № 0015451501/0 до розгляду Окружним адміністративним судом АР Крим цього адміністративного позову по суті.

Але, у судове засідання, що відбулося 25.01.10р. позивач надав заяву про відкликання п.2 прохальної частини позову та просить суд не розглядати цю вимогу, яка фактично є клопотанням про забезпечення позову.

Вищенаведене клопотання прийнято судом та задоволено.

У судове засідання, що відбулося 25.01.10р., відповідач надав заперечення на позов, у яких повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає.

У вищенаведених запереченнях відповідач пояснює суду, що вважає проведення працівниками Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Кримперевірки позивача правомірним тому, що контроль за дотриманням Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України. Відповідач вважає висновки, що викладені у акті перевірки обґрунтованими тому, що чинне законодавство передбачає необхідність розміщення в пунктах обміну валюти на відкритому та доступному для огляду місці саме оригіналу патенту, а не його копії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.02.2009року проведено державну реєстрацію юридичної особи Акціонерного банку "Експрес-Банк", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію (а.с. 28,30).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АА №1029 Кримська філія Акціонерного банку "Експрес-Банк" є відокремленим підрозділом без права юридичної особи Акціонерного банку "Експрес-Банк"(а.с.31).

Судом встановлено, що 18.08.09р. працівниками Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим проведено перевірку по контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці: обмінного пункту №3298-б, що розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Айвазовського, 47-Б та належить Акціонерному банку "Експрес-Банк"в особіКримської філії Акціонерного банку "Експрес-Банк".

За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки № 0585/01/11/23/20053145 від 18.08.2009р., в якому зроблений висновок про порушення Акціонерним банком "Експрес-Банк"в особіКримської філії Акціонерного банку "Експрес-Банк" п. 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (а.с. 16-17).

Перевіркою встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків з сумою грошових коштів, що визначена у Х звіті РРО за 18.08.09р. Невідповідність склала 40000грн., USD -100; EUR-5,00; RUB -2000. У наведеному акті також зазначено, що оригінал торгового патенту знаходиться в папці з документами (а.с.17).

У п.4.1 акту перевірки № 0585/01/11/23/20053145 від 18.08.2009р. «зауваження до акту перевірки» зазначено, що пояснення будуть надані у встановлений законом строк (зворотній бік а.с.17). Судом встановлено, що письмові заперечення до акту перевірки до податкового органу позивачем не надані.

На підставі вищенаведеного акту перевірки ДПІ в м. Феодосії АРК було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2009р. №0015451501/0 , згідно з яким за порушення позивачем п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" згідно з п.1 ст.8 зазначеного Закону до позивачазастосовані штрафні санкції у розмірі 960грн. (а.с.9).

Не погодившись з висновками акту перевірки №0585/01/11/23/20053145 від 18.08.2009р. та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2009р. №0015451501/0 позивачем на адресу ДПА в АРК та копію до ДПІ в м. Феодосії було подану скаргу від 09.09.09р. №21-6/234-803 (а.с.10).

Рішенням ДПІ в м. Феодосії АРК від 08.09.09р. скаргу АБ "Експрес-Банк" від 09.09.09р. №21-6/234-803 залишено без задоволення, а рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2009р. №0015451501/0 без змін (а.с.11-13).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Феодосії АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів).

Статтями 8, 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції органів державної податкової служби, до яких відноситься також здійснення контролю за наявністю торгових патентів.

У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Враховуючи вищевикладене суд вважає посилання позивача на відсутність повноважень у відповідача для проведення перевірки по контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій неспроможними.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (із змінами та доповненнями).

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтею 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі Закон №98/96) відносяться до адміністративно господарських санкцій.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону №98/96, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону, а саме за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Порядок використання торгового патенту передбачений ст. 7 Закону №98/96.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №98/96 торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату;на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Судом встановлено, що позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на те, що у пункту обміну валюти, розташованому за адресою: м. Феодосія, вул. Айвазовського, 47-Б торговий патент № 526705 від 30.06.2009р., виданий ДПІ в м. Феодосії, АБ «Експрес-Банк» вартістю 960,00грн. був у наявності, а засвідчена ксерокопія торгового патенту знаходилася на відкритому та доступному для огляду місці на склі вікна пункту обміну валюти.

Про те, що саме ксерокопія торгового патенту, а не оригінал, знаходилася на відкритому та доступному для огляду місці на склі вікна пункту обміну валюти, що перевірявся, свідчить докладна записка заступника начальника Феодосійської філії КФ АБ «Експрес-Банк» керуючому КФ АБ «Експрес-Банк» (а.с.19).

Суд зазначає, що у акті перевірки також було зазначено, що оригінал торгового патенту знаходився в папці з документами (а.с.17).

Враховуючи вищевикладене суд погоджується з висновками, що викладені у акті перевірки тому, що ч. 1 ст. 7 Закону №98/96 передбачає необхідність розміщення в пунктах обміну валюти на відкритому та доступному для огляду місці саме оригіналу патенту, а не його копії.

Судом встановлено, що спірним рішенням за порушення п. 1 статті 7 Закону №98/96 до АБ «Експрес-Банк» застосовані фінансові санкції згідно з п. 1 ст. 8 Закону №98/96 у вигляді штрафу у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць, а саме в розмірі 960грн.

Дослідивши торговий патент №526705 від 30.06.09р., виданий АБ «Експрес-Банк», судом встановлено, що плата за патент складає саме 960грн.

Отже, суд встановив, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 960грн. за порушення п. 1 статті 7 Закону №98/96 отже, підстав для скасування рішення про застосування штрафних санкцій до позивача немає.

В судовому засіданні 25.01.10р. представник позивача надав пояснення, що дійсно єдиним відкритим та доступним місцем для огляду в пункті обміну валют, що перевірявся, є скло, на якому й було розміщено засвідчену копію торгового патенту, при цьому працівники контролюючого органу без перешкод в ході перевірки засвідчилися й у наявності оригіналу цього торгового патенту в приміщенні пункту обміну валют, що на думку позивача є неналежним виконанням вимог законодавства про патентування.

Суд вважає такі договори помилковими, оскільки на видному і доступному місці для всіх відвідувачів пункту обміну валют, а не лише працівників контролюючого органу, повинний знаходитися не засвідчена копія, а оригінал торгового патенту, чого зроблено не було та зафіксовано перевіркою 18.08.09р.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на акт перевірки від 12.08.09р. №09-032/5/84, складений фахівцями Головного Управління НБУ в АРК, як на неналежний доказ, що не спростовує виявленого порушення 18.08.09р.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано, з урахуванням та встановленням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо, з використанням повноважень з належною метою.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що обставини, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог не доведені суду, суду не надано доказів, що підтверджують ці обставини, у звязку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У звязку зі складністю справи судом 25.01.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 28.01.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.