Постанова № 7756309, 26.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.01.10Справа №2а-8553/08/5 10:25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В., при секретарі Габрись П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг»

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001389 від 19.12.07р.

Позовні вимоги ґрунтуються на п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами камеральної перевірки без проведення документальної перевірки. Згідно податкових накладних, отриманих позивачем у липні 2007р. ним сплачено в ціні товарів ПДВ у сумі 134742 грн., видано податкових накладних на суму ПДВ 24866 грн., відємне значення 109876 грн. Таким чином станом на 01.08.07р. позивач фактично перерахував ПДВ у розмірі 109876 грн. у ціні, сплаченій при придбанні товару, та мав право на податковий кредит у сумі 117749 грн., яке виникло у нього у липні 2007р., але помилково не було відображене у податковій декларації за липень 2007р., що підтверджується податковими накладними та податковими деклараціями. У звязку з чим, позивач вважає, що має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам закону.

Позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та остаточно заявою від 13.01.10р. просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003111502/0 від 19.12.2007р.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні (а.с.118-121) та зазначив, що у нього відсутні були підстави для проведення позапланової документальної перевірки позивача, оскільки відповідно до податкових декларацій на додану вартість за жовтень-листопад 2007р. позивач не декларував та не заявляв бюджетного відшкодування (рядок 25 «сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню» - 0 грн., рядок 25.1 «на розрахунковий рахунок у банку» - 0 грн., рядок 25.2 «у зменшення податкових зобовязань по ПДВ наступних податкових періодів» - 0 грн. Декларації по ПДВ за жовтень-листопад 2007р.). Також відповідач зазначає, що у звязку з тим, що позивачем самостійно були виявлені помилки за період липень 2007р., та був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2007р. (вх. № 45464), в якому позивач збільшує суму ПДВ на 24866 грн. та податкового кредиту на 134742 грн., загальна сума помилки склала 109876 грн., сума 109876 грн. була відображена по рядку 8.5 «збільшення суми, яка підлягає зарахуванню у склад податкового кредиту наступного звітного періоду (значення цього рядку переноситься у рядок 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду)».

Ухвалами від 31.03.09р. Окружний адміністративний суд АР Крим призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

08.07.09р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудиту» ОСОБА_1 № 43 від 10.06.09р., у звязку з чим, суд ухвалою від 09.07.09р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 21.09.09р. представник відповідача надав суду заперечення на висновок експерта, в якому не погоджується з зазначеним висновком з підстав викладених у первинних запереченнях на позов.

13.10.09р. від позивача до суду надійшло пояснення на заперечення відповідача щодо висновків експертизи.

У судовому засіданні 09.12.09р. представник позивача надав суду пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог.

У судовому засіданні 13.01.10р. представник відповідача надав суду додаткові заперечення на висновок експерта.

У судовому засіданні 13.01.10р. представник позивача надав суду додаткові пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 15.03.05р. як юридична особа, про що видане відповідне Свідоцтво (а.с.6).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Феодосії АР Крим та зареєстрований платником податку на додану вартість.

11.12.07р. відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007р.

За результатами перевірки складений акт № 3792/15-2/33373041 від 11.12.07р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.10 розділу 5 «Порядку заповнення і надання податкової декларації з податку на додану вартість» затвердженого наказом ДПА України, а саме позивач необґрунтовано відобразив рядок 23.4 у сумі 109876 грн., що привело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (ряд. 27 декларації) у сумі 98115 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003111502/0 від 19.12.07р. про нарахування позивачу податкового зобовязання у сумі 103020,75 грн., у тому числі 98115,00 грн. за основним платежем та 4905,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «субєкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю субєкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Згідно з п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), відповідно до п.1.3 якого передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 22.10.07р. позивачем був поданий відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2007р. у напрямку збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 109876,00 грн.

19.11.2007р. позивачем подана відповідачу податкова декларація з ПДВ за жовтень 2007 р., де сума 109876 грн. була перенесена до рядка 23.4 з рядка 8.5 уточнюючого розрахунку.

У податковій декларації за листопад 2007р. позивач згідно п.п. 4.4 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 включив уточнені показники в рядки 23.4 та 26.

Згідно з п.п. 4.4. п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Згідно податкових накладних (копії всіх наявні у матеріалах справи), отриманих позивачем у липні 2007р., останнім сплачено в ціні товарів ПДВ у сумі 134742 грн., видано податкових накладних на суму ПДВ 24866 грн., відємне значення 109876 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи є Довідка № 1442/23-4/33373041 від 19.05.08р. про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП «НВФ «Техсервіс» за період з 01.10.07р. по 31.10.07р., відповідно до висновку якої, згідно наданих до перевірки документів порушень не встановлено.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Більш того, під час розгляду справи судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза та відповідно до висновку експерта ТОВ «Інститут обліку та аудиту» ОСОБА_1 № 43 від 10.06.09р. наданими до дослідження документами первинного бухгалтерського та податкового обліку відображення в Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007р. суми 109876,00 грн. підтверджується в рядку 23.2 «Значення рядку 26 попереднього податкового періоду», заниження суми ПДВ за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 26 Декларації за вересень) не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 103020,75 грн., у тому числі 98115,00 грн. за основним платежем та 4905,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В останній заяві про уточнення позовним вимог позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003111502/0 від 19.12.07р., без вимоги про визнання оскаржуваного рішення протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003111502/0 від 19.12.07р.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 95.

В судовому засіданні 26.01.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 01.02.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим № 0003111502/0 від 19.12.07р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітадель-Юг» (98100, АР Крим, вул. Сімферопольське шосе, б. 56: ЄДРПОУ 33373041) судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати, повязані з проведення судової експертизи у розмірі 1500,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.