Рішення № 77560418, 31.10.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 191/2407/15

Провадження № 2/204/945/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди, -

В С ТА Н О В И В:

13 липня 2015 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів, в якій позивач просив: стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як солідарних боржників на користь ОСОБА_4 борг за договором від 21 червня 2014 року, що складає грошову суму коштів у розмірі 170 000,00 євро, що по курсу на день пред’явлення позову становить 3 964 400,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму реальних збитків в розмірі 150 000,00 євро, що по курсу на день пред’явлення позову становить 3 498 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 судові витрати (т. 1, а.с. 2-6).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року було відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 46).

Також, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року було забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, а саме: квартиру № 69, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Пушкіна будинок 67; будинок № 254, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, будинок 254; земельна ділянка площею 0,0810 га (кадастровий номер: 1221411000:02:001:0123), яка розташована за адресою: вул. Залізнична, будинок 254, м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область; 1/2 частина нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ.А-3, на першому поверсі приміщення 28,29,І, площею 43,6 кв.м., на третьому поверсі приміщення 41-57,ІІ, площею 827,9 кв.м., всього загальною площею 871,5 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 24 м. Також, забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5, а саме: будівля котельні, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Рясне, вулиця Дорожня, будинок 1-А; будинок 22, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, провулок Кальміуський, 22 (т. 1, а.с. 68-69).

26 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна, в якій просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 89 458,00 дол. США, що становить 2 023 844,11 грн. (т. 1, а.с. 88).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення вартості безпідставно набутого майна було об’єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми (т. 1, а.с. 99).

18 вересня 2015 року представник ОСОБА_4 – ОСОБА_7 подала до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів (т. 1, а.с. 101-102).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми, було залишено без розгляду (т. 1, а.с. 107).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко Г.В. від 15 липня 2015 року у справі № 191/2407/15-ц, були скасовані у повному обсязі (т. 1, а.с. 119-120).

01 березня 2016 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, в якій позивач просив: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму реальних збитків в розмірі 327 173,15 євро, що по курсу на дату пред’явлення позову становить 9 739 944,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати (т. 1, а.с. 150-155).

Разом з зустрічною позовною заявою 01 березня 2016 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області представником ОСОБА_4 – ОСОБА_7 було подано також заяву про відстрочення сплати судових витрат до моменту ухвалення відповідного судового рішення за результатами розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків (т. 1, а.с. 161).

Також, того ж дня, тобто 01 березня 2016 року представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 звернулась до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову (т. 1, а.с. 163-165).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків було об’єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми, а також було відстрочено ОСОБА_4 оплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення збитків до ухвалення судового рішення у справі (т. 1, а.с. 181).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків. Забезпечено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, а саме: квартиру № 69, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, буд. 67; будинок № 254, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, буд. 254; земельна ділянка площею 0,0810 га (кадастровий номер:1221411000:02:001:0123), яка розташована за адресою: вул. Залізнична, буд. 254, м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область; 1/2 частина нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ.А-3, на першому поверсі приміщення 28, 29, І, площею 43,6 кв.м., на третьому поверсі приміщення 41-57,ІІ, площею 827,9 кв.м., всього загальною площею 871,5 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 24 м, а також заборонено реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на вищевказане нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 184-187).

Згідно ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року явку позивача ОСОБА_2 по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, було визнано обов’язковою (т. 1, а.с. 189).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2016 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_8 про відвід головуючого у справі – судді Бондаренко Ганни Віталіївни (т. 1, а.с. 230-231).

17 лютого 2017 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_8 подав до суду заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 без розгляду (т. 1, а.с. 235).

У зв’язку з цим, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна було залишено без розгляду (т. 1, а.с. 241).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року у задоволенні заяви представника позивача – ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_8 про відвід головуючого у справі – судді Бондаренко Ганни Віталіївни було відмовлено. Суддею Бондаренко Г.В. взято самовідвід у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків. Справу передано до канцелярії Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про передачу в провадження іншому судді (т. 2, а.с. 8-9).

30 травня 2017 року було проведено повторний автоматичний розподіл вищевказаної цивільної справи.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року цивільну справу № 191/2407/15-ц було прийнято до провадження суддею Матіяш С.К. (т. 2, а.с. 13).

27 липня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 уточнила позовні вимоги по справі, зазначивши в якості відповідача-2 по справі ОСОБА_5, та просила: розірвати договір про спільну діяльність, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, від 22.05.2013 року у зв’язку з істотним порушенням умов договору; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 5 185 000,00 грн., що за курсом станом на 30.08.2017 року становить 170 000,00 євро; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 706 424,11 грн., яка за курсом станом на 30.08.2017 року становить 88 300,95 євро; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму реальних збитків в розмірі 327 173,15 євро, що на дату пред’явлення позову в еквіваленті становить 9 739 944,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн. (т. 2, а.с. 47-55).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року у задоволенні заяви представників відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_10, ОСОБА_11 про відвід судді Матіяш С.К. було відмовлено (т. 2, а.с. 68).

Також, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів, було передано на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (т. 2, а.с. 69).

11 жовтня 2017 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області згідно ухвали від 28 вересня 2017 року надійшла цивільна справа № 191/2407/15-ц за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди залишено без руху (т. 2, а.с. 81).

30 жовтня 2017 року представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 н авиконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подала до суду уточнену позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів (т. 2, а.с. 88-96).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів. Розгляд справи призначено на 10 листопада 2017 року (т. 2, а.с. 129).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення коштів в частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів, було залишено без розгляду з підстав перебування на розгляді у Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська аналогічної позовної заяви з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська залишено позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди (т. 2, а.с. 144).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, було також залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою без поважних причин7 позивача в судове засідання (т. 2, а.с. 152).

У подальшому, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року було скасовано та повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2, а.с. 199-202).

Також, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року було скасовано та направлено до того ж суду для продовження розгляду (т. 3, а.с. 22-23).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2018 року було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про часткове скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди (т. 3, а.с. 52-53).

Згідно останньої редакції уточненої позовної заяви від 10.07.2018 року (т. 4, а.с. 9-18) позивач ОСОБА_4 просив: встановити факт порушення умов договору про спільну діяльність, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 22.05.2013 року в частині не виконання умов договору по об'єкту забудови № 2, а саме купівлі земельної ділянки у с. Новоолександрівка, та будівництва будинку на цій земельної ділянки у с. Новоолександрівка; внести зміни до договору про спільну діяльність, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 22.05.2013 року, в частині купівлі земельної ділянки у с. Новоолександрівка, та будівництва будинку на цій земельній ділянці у с. Новоолександрівка, у зв'язку з допущеннями істотних порушень умов договору з боку ОСОБА_2, шляхом припинення дії пунктів договору та виключення з умов договору про спільну діяльність від 22.05.2013 року, об’єкту забудови № 2, а саме земельну ділянку у с. Новоолександрівка, та будівництва будинку на цій земельній ділянці у с. Новоолександрівка, як предмету спільної діяльності сторін договору про спільну діяльність від 22.05.2013 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 5 259 800,00 грн., яка за курсом станом на 06.07.2018 року становить 170 000,00 євро, отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_4 на купівлю земельної ділянки у с. Новоолександрівка, та будівництва будинку на цій земельній ділянці у с. Новоолександрівка; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 2 706 424,11 грн., яка за курсом станом на 30.08.2017 року становить 88 300,95 євро; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму реальних збитків в розмірі 120 700 євро, що в еквіваленті станом на 06.07.2018 року за курсом НБУ становить 3 734 458,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що у 2013 році між громадянином ОСОБА_12 – позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2, з яким позивач спілкувався та дружив з дитинства, відбулась зустріч, під час якої ОСОБА_2 звернувся за допомогою завершити реконструкцію та будівництво свого будинку, який розташований по вул. Залізнична, 254 у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, і якій він купував, щоб побудувати та продати задля заробітку. У винагороду за допомогу запропонував частку прибутку. Він зазначив, що на даний час дуже вигідно займатись будівництвом, що можливо отримати надприбутки та потрібно тільки фінансування. Обіг коштів пів року на будинок. ОСОБА_2 зазначив, що в нього весь цикл будівництва налагоджений, в нього є партнер по бізнесу у якого є завод з виготовленню цегли, будівельна фірма і він на зустріч привів цього партнера ОСОБА_5. Так, ОСОБА_5 зазначив, що вони друзі, разом працюють депутатами Ленінської ради, він власник ТОВ «Капіталінвест-груп». Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були друзями і ОСОБА_4 повністю довіряв ОСОБА_2, він погодився прийняти участь у спільному бізнесі і 22 травня 2013 року було укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є домовленість сторін про сумісну діяльність. Так, відповідно до умов договору ОСОБА_4 зобов'язався забезпечити фінансування будівництва об'єкта м. Підгородне, який належить ОСОБА_2, а потім даний об'єкт буде виставлятися на продаж. На момент вкладення фінансів ОСОБА_4, об'єкт м. Підгороднє, профінансований ОСОБА_2 в сумі 150 000 доларів США. Паралельно з будівництвом об'єкта в м. Підгродне ОСОБА_4 фінансує завдаток ділянки в Новоолександрівці розміром 15 соток в сумі 10 000 євро і впродовж максимум 2-х місяців забезпечує його оплату до загальної суми продажу ділянки 107 000 доларів. Також ОСОБА_4 забезпечує фінансування будівництва на ділянці Новлександрівка одного будинку. В період будівництва об'єкти виставляються в продаж. ОСОБА_2 забезпечує організацію будівництва робіт, контроль і займається залученням додаткового фінансування, реклами, мінімізації витрат. Загальна сума інвестицій ОСОБА_4 в будівництво до закінчення Підгороднєго 90000 доларів США, покупка ділянки 107 000 доларів США, будівництво будинку в Новоолександрівці вартістю будівництва 70000 доларів США. Тобто, за умовами договору ОСОБА_4 повинен був профінансувати кошти у сумі 267 000 доларів США по двом об’єктам (станом на травень 2013 року кросс-курс становив 1,28 євро), а всього передав ОСОБА_2 307 200,00 долара США (70000 євро + 170 000 євро = 240 000 євро х 1,28, що за кросс-курсом становить 307 200,00 доларів США, а в свою чергу у відповідності до умов укладеного договору ОСОБА_2 зобов’язаний був контролювати хід виконання умов договору. Зміст вищенаведених пунктів договору підтверджує досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору про спільну діяльність, а також те, що вказаний договір є договором про спільну діяльність з умовою інвестування спільної діяльності, тобто змішаним договором. Отже, зі змісту вказаного договору випливає, що сумісна діяльність сторін здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), тобто між сторонами по суті укладено договір простого товариства, за яким сторони-учасники беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України). Факт вчинення правочину ОСОБА_13 не заперечує. На виконання умов договору позивачем було інвестовано 240 000 євро, а відповідачем 170 000 доларів США. На протязі всього цього часу з боку відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_5 надавалися звіти про використання наданих коштів та про хід будівництва будинку, який розташований по вул. Залізнична, 254, м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області, а також про хід будівництва у селі Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області по вул. Паркова, 3. У подальшому позивачу стало відомо, що з боку відповідача ОСОБА_5 було здійснено ряд розкрадань коштів позивача, які їм були інвестовані в будівництво будинку у м. Підгороднє на підставі виявлених обставин, позивач почав перевіряти діяльність відповідачів. ОСОБА_2 під виглядом здійснення спільної діяльності, заволодів коштами позивача в сумі 240 000 євро. До даного часу відповідачем ОСОБА_2 привласнені кошти на будівництво у с. Новоолександрівка, які ОСОБА_4 передав в сумі 217 200 доларів США, більше запланованої суми в доларах США, у зв’язку з тим, що він вважав, що він витрачає кошти в будинок, який належить йому, так як будується на земельній ділянці, яка до певного часу, як вважав позивач належить йому. Своїх обов’язків за договором не виконав, сплачені позивачем 217 200 доларів США не повернув, тим самим відповідач ОСОБА_2 істотно порушив умови договору, що є підставою для його розірвання згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України. Порушення відповідачем умов договору є істотним в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки за 4 роки реконструкцію об'єкту не закінчено. З урахуванням наведеного та курсу НБУ сума, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача становить 5 259 800,00 грн., яка за курсом станом на 06.07.2018 року становить 170 000,00 євро. З урахуванням того, що діями відповідача ОСОБА_5 при проведені будівництва будинку у м. Підгородне були допущені грубі порушення будівництва, що в свою чергу як зазначає відповідач ОСОБА_2 послугувало причиною не виконання умов договору від 22.05.2013 року, то з огляду на викладене вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 суму реальних збитків у розмірі 2 706 424,11 грн., яка за курсом станом на 30.08.2017 року становить 88 300,95 євро. У зв’язку з тим, що позивач до даного часу не зміг повернути позичені кошти, які він отримував у третіх осіб - кредиторів для надання відповідачу ОСОБА_2, тому у нього виникли збитки по сплаті відсотків, штрафні санкції за не виконання своїх боргових зобов’язань перед третіми особами. Разом сума реальних збитків станом на 29.02.2016 року становить 120 700,00 євро. Крім того, у зв’язку з тим, що вже впродовж тривалого часу позивач змушений вживати заздалегідь непередбачуваних зусиль щодо поновлення та захисту своїх прав, вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду, а тому з урахуванням наведеного свої моральні страждання оцінює в розмірі 500 000,00 грн. У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України.

18 червня 2018 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_4, в якому зазначено, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні та у задоволенні позову необхідно відмовити (т. 3, а.с. 62-67). В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідачем ОСОБА_2 не заперечується факт укладення між сторонами спору договору про спільну діяльність та внесення позивачем певної суми грошових коштів, однак у значно меншому розмірі, ніж це визначено у позовній заяві. Вказані грошові кошти використовувалися відповідачем у відповідності до досягнутої домовленості для проведення реконструкції житлового будинку в місті Підгородньому по вул. Залізничній, 254. Вказаний вище будинок було повністю реконструйовано, останній згідно висновків експертного дослідження підлягає експлуатації, ОСОБА_2 вчинено дії щодо введення будинку в експлуатації та декларація про готовність до експлуатації об'єкту від 09.01.2018 року прийнята без зауважень, однак останній не може бути реалізованим на виконання умов договору про спільну діяльність, так як з боку ОСОБА_4 були ініційовані судові справи щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 та для забезпечення позовів ОСОБА_4 було накладено арешт на вказаний вище будинок, що об'єктивно перешкоджає реалізації останнього. Варто зауважити також, що в межах даної справи також накладено арешт на вказаний житловий будинок, що об'єктивно підтверджує доводи відповідача ОСОБА_2 в частині існування неможливості реалізації вказаного нерухомого майна. Зауважує, що ОСОБА_4 неодноразово змінювалася позиції щодо змісту правовідносин сторін спору. Також, в межах кожної із цивільних справ, провадження в яких було відкритим Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська, Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська, Синельниківським районним судом в порядку забезпечення позову накладалися арешти на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 Вказане в повній мірі підтверджує той факт, що позивач не був зацікавленим в подальшому виконанні умов договору про спільну діяльність і створював умови, при яких досягнення кінцевої мети сторін у вигляді реалізації житлового будинку стало об'єктивно неможливим з тим, щоб стягнути грошові кошти з ОСОБА_2 та не нести ризиків, які обумовлені договором про спільну діяльність, в тому числі й щодо зменшенні в доларовому еквіваленті цін на нерухоме майно. Порушення ОСОБА_2 умов договору про спільну діяльність в силу приписів ст. 12, 81 ЦПК України відповідач вважає не доведеним позивачем, більше того, фактичні обставини справи свідчать про неспроможність доводів позивача в цій частині. Зокрема, позивач стверджує, що будівництво проводилося фірмою, яка останнім не погоджувалася, проте умови підписаних між сторонами спору документів не свідчать про те, що ОСОБА_4, як учасник договору про спільну діяльність, повинен був погоджувати вибір будівельної фірми та відсутність такого погодження має будь-яке юридичне значення. Далі, не заслуговують на увагу доводи позивача з приводу того, що будівництво житлового будинку № 254 по вул. Залізничній в місті Підгородньому проведено з порушенням будівельних норм та правил. Будинок № 254 по вул. Залізничній в місті Підгородньому збудований та введений в експлуатацію, що свідчить про виконання обов'язків ОСОБА_2 в частині забезпечення будівництва. При цьому, оскільки в договорі про спільну діяльність не визначалися умови щодо конкретного стану житлового будинку, ремонту, внутрішнього та зовнішнього оснащення, наявність доказів прийняття даного будинку в експлуатацію є достатнім підтвердженням повного виконання обов'язків ОСОБА_2 та неспроможність доводів позивача в цій частині. Далі, не заслуговують на увагу доводи позивача про перевищення суми внесків, які повинні були бути спрямованими на будівництво будинку № 254 в місті Підгородне, вул. Залізнична, так як 21.06.2014 році було підписано документ про розмір внесків сторін спору в будівництво даного будинку без зауважень і заперечень з боку позивача. Крім того, вказаний документ не відображає саме розміру грошових внесків кожної із сторін спору, а відображає вартісне визначення частки кожного із них в об'єкті інвестування виходячи із цін виконаних будівельних робіт та затрачених матеріалів, що використані в процесі будівництва, станом на дату підписання вказаного документу. Далі, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що ОСОБА_2 повинен був придбати на ім'я позивача земельну ділянку в селі Новоолександрівка і не придбання такої земельної ділянки є істотним порушенням договору про спільну діяльність в розумінні ст. 651 ЦК України, так як, по-перше, придбання такої земельної ділянки саме на ім'я позивача не передбачено умовами договору, по-друге, реального внеску ОСОБА_4 не вистачило на придбання вказаної земельної ділянки і від подальшої передачі грошових коштів останній відмовився, що свідчить про неможливість реалізації цієї частини проекту саме з вини позивача та відсутність правових підстав для розірвання договору. З огляду на відсутність подальшого фінансування позивачем спільного проекту виявилося неможливим також і будівництво житлового будинку на вказаній ділянці. Також, не можуть бути прийнятими до уваги посилання представника позивача на приписи ст. 1141,1142 ЦК України в частині існування підстав для припинення та розірвання договору простого товариства, так як вказані норми не застосовуються до правовідносин сторін спору, а між ними договір простого товариства не укладався. Розмір грошових внесків позивача в спільний проект є істотно меншим, а в документі від 21.06.2014 року зафіксовано не суму вкладу, а розмір часток в об'єкті інвестування, який розрахований станом на дату підписання документу, виходячи із поточних цін на виконані будівельні роботи та затрачені матеріали.

01 серпня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надав суду відзив (доповнення) на позовну заяву ОСОБА_4, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, необґрунтованими, незаконними, а також не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені судом з наступних підстав (т. 4, а.с. 67-74). У 2013 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4, будучи знайомими з досить дружніми стосунками, домовились щодо спільної участі у фінансуванні добудови житлового будинку придбаного і розпочатого будівництвом ОСОБА_2 у 2011 році (м. Підгородне, вул. Залізничників, буд. 254 ) з подальшим продажем третім особам. Так, 22.05.2013 року була укладена письмова угода - дорожня карта, згідно якої сторони (ОСОБА_2 та ОСОБА_4В.) домовилися: вести спільний проект з будівництва котеджів; ОСОБА_4 забезпечує фінансування на добудову об’єкта Підгородне, який належить ОСОБА_2; після добудови цей об’єкт (Підгороднє) ОСОБА_2 виставляє на продаж; на момент вкладення фінансів ОСОБА_4 в об’єкт Підгороднє профінансований ОСОБА_2 в сумі 150 000 дол. США; паралельно з будівництвом будинку в Підгородньому ОСОБА_4 фінансує завдаток по ділянці в ОСОБА_14 15 соток в сумі 10 000 євро; по закінченню максимум 2 місяців (ОСОБА_4В.) забезпечує його оплату до загальної суми продажу ділянки 107 000 дол. США; також ОСОБА_4 забезпечує фінансування будівництва на ділянці Новоолександрівка 1-го будинку; ОСОБА_2 забезпечує організацію будівельних робіт, контроль і займається залученням додаткового фінансування, рекламою компанії, мінімізацією витрат; загальна сума запланованих інвестицій ОСОБА_4: в будівництво до закінчення Підгороднього 90 000 дол. США, придбання ділянки 107 000 дол. США, в будівництво будинку в Новоолександрівці 75 000 дол. США. На виконання умов вищевказаної угоди, в період з травня 2013 року за розпискою ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 70 000 євро - для інвестування будинку в м. Підгороднє, і в тому числі для придбання ділянки у селі Новоолександрівка (15 соток). У розписці вказаний строк повернення фінансів - після реалізації об’єктів по закінченню будівництва. При цьому ці кошти були витрачені в будівництво будинку в Подгородньому. На виконання домовленостей, визначених умовами угоди «Дорожня карта» в частині придбання земельної ділянки в Новоолександрівці, ОСОБА_2 було знайдено підходящий варіант. Так, 10 червня 2013 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1221486200-05-010-0041, для будівництва житлового будинку, за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, провулок Рубіновий, 49. В обумовлені сторонами строки (до 10 серпня 2013 року) укладення основного договору було неможливе у зв’язку з відсутністю у ОСОБА_2 грошових коштів через невиконання ОСОБА_4 умов угоди від 22.05.2013 року. 26 вересня 2013 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 укладено договір про зміни до попереднього договору, відповідно до умов якого строк укладання основного договору продовжено до 08 листопада 2013 року, а сума завдатку становить 132 150,00 грн. Проте, ОСОБА_4, посилаючись на скрутний фінансовий стан, так і не надав необхідної суми грошових коштів для придбання земельної ділянки у с. Новоолександрівка, та як наслідок основний договір купівлі-продажу вчинено так і не було. Тому, всі завдатки ОСОБА_15 повернено не було. Отже, домовленості ОСОБА_16 та ОСОБА_4, викладені в Дорожній карті, в частині фінансування з боку останнього на придбання земельної ділянки в Новоолександрівці в сумі 107 000 дол. США, та як наслідок і будівництва будинку в сумі 70 000 дол. США - виконані не були. Звертає увагу суду, що позивачем не надано жодного належного доказу, який підтвердив би факт передачі з боку ОСОБА_4 та факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 107 000 дол. США для придбання земельної ділянки в Новоолександрівці та/або грошових коштів в розмірі 70 000 дол. США на будівництво будинку в Новоолександрівці. ОСОБА_2 взагалі не було відомо до моменту звернення ОСОБА_4 до суду про наявність виданої на його ім’я довіреності. Розрахунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проходили на підставі укладеного договору будівельного підряду, підписаного ОСОБА_2Ю та ОСОБА_5 діючого від імені ТОВ «Капіталінвест груп». При цьому, позивач ОСОБА_4 ніколи не був стороною за вказаним договором, не мав за цим договором будь-яких прав та/або обов’язків. Про зобов’язання ОСОБА_4 в частині передачі грошових коштів, які мали бути виручені з продажу його квартири і тільки після продажу мали бути передані ОСОБА_2 знали і інші особи від самого ОСОБА_4 Угода, підписана сторонами 21 червня 2014 року за своєю суттю лише фіксує зобов’язання сторін, не підтверджує факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 170 000 євро. Вважає, що позивач свідомо вводить суд в оману щодо розмірів переданих ним для реалізації спільного проекту грошових коштів та обставин, за яких проект так і не було реалізовано. З урахуванням викладеного вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

07 серпня 2018 року представник позивача – ОСОБА_17 надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини, викладені стороною відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву та відзиві (доповненні) на позовну заяву, є неправдивими та надуманими (т. 4, а.с. 105-114). Наголошує також на тому, що позивачем надані до суду письмові докази факту передачі коштів ОСОБА_2 у сумі 170 000 євро. Вважає, що ОСОБА_2 навмисно вводив ОСОБА_4 в оману для того, щоб заволодіти його грошима. Доказом шахрайства вважає розбіжності в показах ОСОБА_2 ОСОБА_5 ніяких підрядних договорів не підписував і не знаходиться з ними в договірних відносинах, а на якій підставі ОСОБА_2 передав йому кошти ОСОБА_4, не відомо. Зазначив, що твердження представника ОСОБА_2 щодо невірно вибраного способу захисту позивачем, а саме щодо встановлення факту, в цій частині не відповідають дійсності та вимоги заявлені у відповідності до вимог процесуального права.

Як вже зазначалося, по даній справі були застосовані заходи забезпечення позову згідно ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року (т. 1, а.с. 184-187), яка хвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року залишено без змін (матеріали апеляційної скарги № 191/2407/15-ц; провадження № 22-ц/4117/16, (а.с. 98).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року було застосовано зустрічне забезпечення, та зобов’язано ОСОБА_4 протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали внести на депозитний рахунок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в порядку зустрічного забезпечення позову грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. (т. 4, а.с. 60-62).

Грошові кошти на депозитний рахунок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в порядку зустрічного забезпечення позову у розмірі 100 000,00 грн. були внесені позивачем ОСОБА_4 через його представника за довіреністю – ОСОБА_17, що підтверджується квитанцією № 9240943/18 від 06 серпня 2018 року (т. 4, а.с. 152-153).

В судовому засіданні 01 серпня 2018 року підготовчі дії по справі були закінчені та підготовче засідання закрито. Розгляд справи по суті було призначено на 10 серпня 2018 року на 14 год. 00 хв.

Однак, 10 серпня 2018 року розгляд справи по суті так і не розпочався.

07 серпня 2018 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_17, (який особисто був присутній у судовому засіданні лише один раз - 10.07.2018 року (т. 4, а.с. 20)), про відвід судді Черкез Д.Л.

10 серпня 2018 року, у день коли повинен був розпочатися розгляд справи по суті, розглянувши заяву про відвід суд дійшов до висновку про необґрунтованість відводу та передав заяву про відвід до канцелярії суду для визначення судді для її розгляду (т. 4, а.с.163-164).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_17 було відмовлено (т.4, а.с. 173-176). Справу було передано судді для продовження розгляду по суті.

Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що заява про відвід головуючого судді була завідомо безпідставною та подана з метою затягування розгляду справи і відтермування початку розгляду справи по суті. Вказані дії представника позивача ОСОБА_17 розцінюються судом як зловживання наданими йому процесуальними правами (п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Крім того, 08 серпня 2018 року (за два дні до початку розгляду справи по суті, який було призначено на 10 серпня 2018 року), на адресу суду поштовим зв’язком надійшла апеляційна скарга відповідача по справі – ОСОБА_5 на ухвалу суду від 01 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі (т. 4, а.с. 178-180).

10 серпня 2018 року від відповідача ОСОБА_5 на адресу суду надійшла заява про те, що він будь-яких апеляційних скарг не подавав, а підпис у апеляційній скарзі від його імені є підробленим (т. 4, а.с. 182).

13 серпня 2018 року цивільна справа № 191/2407/15 була направлена до апеляційного суду Дніпропетровської області для розгляду апеляційної скарги по суті (т. 4, а.с. 184).

15 серпня 2018 року до апеляційного суду Дніпропетровської області від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про те, що апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження він не подавав, підпис від його імені є підробленим та будь-яких осіб на подання апеляційної скарги від його імені він не уповноважував, у зв’язку з чим просив не приймати до розгляду та повернути апеляційну скаргу до суду першої інстанції (т. 4, а.с. 187). На підтвердження факту не підписання ним апеляційної скарги від 07.08.2018 року на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі надав нотаріально засвідчену приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_18 заяву, зареєстровану у реєстрі за № 828 (т. 4, а.с. 188).

Крім того, за фактом подання від його імені апеляційної скарги та підробки його підпису, звернувся до Чечелівського відділення поліцій у м. Дніпрі з заявою про відкриття кримінального провадження (т. 4, а.с. 189), яка була прийнята та зареєстрована за № 21652 від 13.08.2018 року (т. 4, а.с. 190).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі було повернуто (т. 4, а.с. 191-192).

20 серпня 2018 року матеріали цивільної справи № 191/2407/15 надійшли з апеляційного суду Дніпропетровської області до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська для продовження розгляду (т. 4, а.с. 195).

Після повернення справи з суду апеляційної інстанції справа була призначена до розгляду на 12 вересня 2018 року на 10 год. 30 хв.

Однак, судові засідання неодноразово та систематично переносилися по причині неявки представників позивача. А саме:

1) 11 вересня 2018 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_7 надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв’язку з знаходження представника у відрядженні у м. Києві (т. 4, а.с. 208).

Від представника позивача ОСОБА_17 також надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв’язку з погіршенням стану його здоров’я та проходження лікування. Докази на підтвердження зазначених обставин зобов’язався надати у наступне судове засідання (т. 4, а.с. 215).

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 12 вересня 2018 року розгляд справи було відкладено на 17 вересня 2018 року на 09 год. 00 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

2) 17 вересня 2018 року у призначений час представники позивача в судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких доказів від представника ОСОБА_17 щодо поважності причин неявки у судове засідання призначене на 12 вересня 2018 року суду надано не було. Причини неявки представників позивача визнано судом неповажними.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 17 вересня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 25 вересня 2018 року на 09 год. 00 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

3) 21 вересня 2018 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_17 надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв’язку з хворобою та проходженням лікування у стаціонарі. Докази на підтвердження тривалості хвороби зобов’язався надати у наступне судове засідання (т. 4, а.с. 237). На підтвердження поважності причин неявки у судове засідання призначене на 12.09.2018 року надано листок непрацездатності, про перебування ОСОБА_17 на лікуванні у період з 11.09.2018 року по 17.09.2018 року (т. 4, а.с. 238).

В той же день, 21 вересня 2018 року, від представника позивача ОСОБА_7 на адресу суду надійшла заява про те, що у зв’язку з тим, що вона не буде приймати участь як представник позивача, по причині припинення співпраці з ОСОБА_4, просить суд більше не повідомляти її про дати слухання та про інші процесуальні дії (т. 4, а.с. 240). Будь-яких допустимих доказів на підтвердження факту припинення представництва інтересів ОСОБА_4 його представник за довіреністю ОСОБА_7 суду не надала.

Керуючись приписами п.1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України суд визнає подання представником позивача ОСОБА_7 вищезазначеної заяви від 21.09.2018 року зловживанням наданими їй процесуальними правами як вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 25 вересня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 02 жовтня 2018 року на 09 год. 00 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

4) 02 жовтня 2018 року у призначений час представники позивача ОСОБА_17 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

02 жовтня 2018 року на адресу суду від нового представника позивача ОСОБА_19 (який уклав з представником позивача ОСОБА_17 договір про надання правової допомоги 01.10.2018 року) надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв’язку з тим, що йому потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, 02.10.2018 року він зайнятий у іншому судовому процесі у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_20, яка розглядається в Самарському районному суді м. Дніпропетровська в цей же день на 09 год. 00 хв. (т. 5, а.с. 2-3). Однак, будь-яких допустимих доказів на підтвердження того, що він є захисником громадянки ОСОБА_20, суду не надав. Причини неявки представників позивача визнано судом неповажними.

Слід зазначити, що після подання представником позивача ОСОБА_19 заяви про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, він жодного разу не з’явився до суду з метою ознайомлення з матеріалами справи.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 02 жовтня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 05 жовтня 2018 року на 14 год. 00 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

5) 05 жовтня 2018 року у призначений час представники позивача в судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 05 жовтня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 11 жовтня 2018 року на 08 год. 30 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

6) 11 жовтня 2018 року у призначений час представники позивача в судове засідання не з’явилися.

11 жовтня 2018 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_19, надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв’язку з хворобою. Докази на підтвердження зазначених обставин зобов’язався надати у наступне судове засідання (т. 5, а.с. 25).

Інші представник позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_17 в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Причини їх неявки визнано судом неповажними.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 11 жовтня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 19 жовтня 2018 року на 14 год. 30 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

7) 19 жовтня 2018 року у призначений час представники позивача в судове засідання не з’явилися.

19 жовтня 2018 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_19, надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв’язку з хворобою (т. 5, а.с. 49). На підтвердження поважності причин неявки в судове засідання призначене на 11.10.2018 року надано листок непрацездатності, про перебування ОСОБА_19 на амбулаторному лікуванні у період з 10.10.2018 року по 12.10.2018 року (т. 5, а.с. 48).

Інші представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_17 в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Причини їх неявки визнано судом неповажними.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 19 жовтня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 26 жовтня 2018 року на 09 год. 00 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

8) 26 жовтня 2018 року у призначений час представники позивача в судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили. Причини їх неявки визнано судом неповажними.

У зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання призначене на 26 жовтня 2018 року без поважних причин розгляд справи було відкладено на 31 жовтня 2018 року на 09 год. 30 хв., про що повідомлено належним чином учасників процесу.

9) 31 жовтня 2018 року у призначений час в судове засідання з’явився новий представник позивача ОСОБА_1

31 жовтня 2018 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення розгляду справи. Судом було надано представнику позивача достатньо часу для ознайомлення з усіма матеріалами справи. У задоволені клопотання про перенесення розгляду справи відмовлено у зв’язку з відсутністю будь-яких передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи, та постійним зловживанням представниками позивача наданими їм процесуальними правами.

Інші представники позивача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Причини їх неявки визнано судом неповажними.

Суд вважає за потрібне звернути увагу сторони позивача на те, що загальними засадами цивільного законодавства передбачений принцип недопустимості зловживання своїми правами та встановлені межі здійснення таких прав.

Суд при вирішенні даної справи виходить з того, що будь-яка особа повинна здійснювати свої права у межах, наданих їй законом.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб або завдати їм шкоду.

Законом не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в будь-яких інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства та з повагою ставитися до прав інших осіб.

У випадку недодержання особою при здійсненні наданих їй прав вимог щодо недопустимості зловживання такими правами, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦКУ).

П. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України чітко визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

В даному випадку вищенаведена процесуальна поведінка сторони позивача по справі та трьох його представників ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_19, визнається судом як систематичне, умисне та злісне зловживання наданими їм процесуальними правами з метою безпідставного затягування та перешкоджання розгляду справи.

Суд зауважує, що сам факт звернення до суду з даним позовом до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у липні 2015 року містить в собі усі ознаки зловживання процесуальним правом, оскільки позов був поданий до Синельниківського суду з метою зміни підсудності справи (п. 4 ч. 2 ст. 44 ЦПК України), тому що до участі у справі у якості співвідповідача було залучено ОСОБА_6, який у подальшому шляхом подання нової позовної заяви 01 березня 2016 року (т. 1, а.с. 150-155), був виключений позивачем зі складу відповідачів.

З Єдиного державного реєстру судових рішень та з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 неодноразово звертався до різних судів з даним позовом, та в деяких випадках залучав до участі у справі співвідповідачів з метою зміни підсудності справи.

Так, судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2015 року по справі № 204/4482/15-ц (провадження № 2/204/1993/15) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення коштів позовну заяву, яка надійшла до суду 07 липня 2015 року (на тиждень раніше від даної позовної заяви), було повернуто позивачу на підставі його заяви про повернення позову (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46612278).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2015 року по справі № 204/3830/15-ц (провадження № 2/204/1779/15) було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою (http://reyestr.court.gov.ua/Review/44856008). У подальшому, ухвалою суду від 11.11.2015 року, позовна заява була залишена без розгляду на підставі заяви представника позивача ОСОБА_7 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53333751). В рамках даної справи ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2015 року було забезпечено позов та накладено арешт на майно відповідача (т. 3, а.с. 68-69), яка ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 року була скасована (т. 3, а.с. 70). У подальшому, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2015 року у задоволені заяви представника позивача про забезпечення позову було відмовлено (т. 3, а.с. 71-72).

Крім того судом встановлено, що у 2015 році у Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська одночасно на розгляді перебувало дві справи зі спору між тими самим сторонами та про той самий предмет, а саме:

- справа № 202/7929/15-ц (провадження № 2/202/4804/2015) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_21 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання;

- справа № 202/7660/15-ц (провадження № 2/202/4714/2015) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення коштів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2015 року було відкрито провадження у справі № 202/7660/15-ц (провадження № 2/202/4714/2015) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення коштів (http://reyestr.court.gov.ua/Review/57800592). В рамках даної справи ухвалою суду від 25.09.2015 року було забезпечено позов та накладено арешт на майно відповідача, однак ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року в частині накладення арешту, заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна у будь-який спосіб, а також реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, було скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3, а.с. 75-76). Розгляд даної справи тривав до серпня 2017 року, та ухвалою від 21 серпня 2017 року позов було залишено без розгляду, а заходи забезпечення позову скасовано (т. 3, а.с. 77).

Не зважаючи на одночасне перебування у провадженні одного й того ж суду справи з одного самого спору та між тими самими сторонами ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2015 року було відкрито провадження у справі № 202/7929/15-ц (провадження № 2/202/4804/2015) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_21 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53423984).

Вже 22 жовтня 2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 202/7929/15-ц було ухвалено заочне рішення про часткове задоволення позову (т. 3, а.с. 240-241), яке було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року (т. 3, а.с. 113-119). Підставою скасування зазначеного рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог пред’явлених до відповідача ОСОБА_21 була встановлена апеляційним судом відсутність договору поруки, який позивачем навіть не був долучений до матеріалів позовної заяви. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що звернення до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом та залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_21 містить усі очевидні та беззаперечні ознаки зловживання правом з метою зміни підсудності справи.

Також слід враховувати той факт, що на час розгляду у Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська цивільних справи № 202/7929/15-ц та № 202/7660/15-ц, у Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області тривав розгляд даної справи № 191/2407/15-ц, як і тривав розгляд цивільної справи у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська по справі № 204/3830/15-ц (провадження № 2/204/1779/15).

Суд наголошує, що зловживання правом на позов становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого уся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Серед таких зловживань можна виокремити подання «сутяжницьких», завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг та позовів, що мають штучний характер.

Сутяжницькі (vexatious) позови пов’язуються, як правило, із такою, процесуальною поведінкою сторони, що характеризується надмірною процесуальною активністю особи, повторними зверненнями до суду з тотожними або аналогічними позовами, намаганням відновити провадження у справі тощо з метою переслідування процесуального опонента, надокучання йому або спричинення йому фінансових витрат.

На перший план у цьому випадку виходять не особливості спору, що переданий на розгляд суду, а характеристика самої сторони, її процесуальної поведінки як у конкретному провадженні, так і у попередніх справах, у розгляді яких вона брала участь. Тобто йдеться про певну процесуальну поведінку сторони, пов’язану із її повторними зверненнями до суду з тотожними справами, намагання відновити провадження у певній справі, подачу позовів з метою завдати шкоди або надокучити своєму опонентові тощо.

Позивач ОСОБА_4 та його представники безліч разів на протязі 2015 -2018 років зверталися до різних судів з схожими позовними заявами, копії яких містяться у матеріалах справи, по кожній з цих справ судами вживалися заходи забезпечення позову та накладалися арешти на майно відповідача ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 93-96, 97-99, 100-105, 106-110, 154-158, 177-180).

Подібна поведінка сторони позивача на безумовне переконання суду свідчить про те, що звернення до суду з такими позовами має на меті не захист порушених прав, а бажання потурбувати свого опонента, в даному випадку відповідача ОСОБА_2, досадити та надокучити йому, умисним його переслідуванням тощо, тобто провадження у цьому випадку порушуються з метою завдати шкоди та незручностей своєму процесуальному опоненту.

Аналогічну цілеспрямованість мають і процесуальні дії сторони позивача, які спрямовані на затягування розгляду справи та якомога триваліше залишення стану правової невизначеності між сторонами.

Факти багаторазових звернень позивача до суду із тотожними або аналогічними позовами свідчать по спрямованість дій позивача вчинюваних ним з метою домогтися нового розгляду справи, що вже вирішена судом за допомогою модифікації предмета чи підстави позову, введення нових учасників процесу тощо.

При цьому суд враховує та приймає до уваги процесуальну поведінку іншої сторони, тобто відповідача по справі.

Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_22 з’являлися у судові засідання кожного разу у призначений день та час, жодного разу не просили перенести судове засідання, та заявляли про необхідність своєчасного розгляду даної справи.

Суд зазначає, що систематичне відкладення розгляду справи відбувалося саме з підстав неналежної процесуальної поведінки сторони позивача.

Відкладення розгляду справи не може бути безстроковим та тривати понад строки, встановлені законом для розгляду цивільної справи. Так само, розгляд справи не повинен тривати понад розумні строки.

Статтею 210 ЦПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Отже, для розгляду справи у порядку загального позовного провадження встановлений загальний сумарний строк тривалістю у 90 днів.

Після повернення справи з апеляційного суду Дніпропетровської області 04 червня 2018 року підготовче засідання по справі було призначене на 18 червня 2018 року на 10 год. 00 хв. (т. 3, а.с. 37).

Сторонам було надано достатній строк для реалізації своїх процесуальних прав щодо подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, долучення до матеріалів справи усіх доказів, які вони вважали за потрібне надати в обгрунтування своїх вимог або заперечень. Обидві сторони у повній мірі реалізували надані їм права та надали суду усі докази в обґрунтування переконливості своєї позиції, які були долучені судом до справи.

Підготовче засідання по даній справі було проведено у достатньому обсязі та сторонам було надано достатньо часу, потрібного для належної та ефективної реалізації наданих їм процесуальних прав.

Підготовче засідання тривало до 01 серпня 2018 року, та у судовому засіданні 01 серпня 2018 року підготовчі дії по справі були закінчені, а підготовче засідання було закрито.

Розгляд справи по суті було призначено на 10 серпня 2018 року на 14 год. 00 хв.

Однак, систематичне та умисне зловживання стороною позивача наданими процесуальними правами, призвело до затягування розгляду справи по суті.

Крім того суд зауважує, що дана цивільна справа перебуває на розгляді у судах з липня 2015 року, тобто більше трьох років, і переносилася значну кількість разів з тих чи інших підстав саме по причині неналежної процесуальної поведінки позивача, який кожного разу намагався відкласти розгляд справи шляхом подання значної кількості різноманітних заяв, постійного уточнення позовних вимог, неявки в судові засідання, не повідомлення про причини неявки тощо.

Суд звертає особливу вагу позивача на те, що метою звернення будь-якої особи до суду з позовною заявою є своєчасний розгляд справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів такої особи-позивача.

Іншими словами, кожний позивач, який звертається до суду з відповідним позовом, є найголовнішою та заінтересованою особою у якнайшвидшому вирішенні його справи з метою досягнення ефективності судочинства, тобто для захисту його прав.

У іншому ж випадку, якщо процесуальна поведінка позивача свідчить про відсутність в нього такої заінтересованості та відсутність волевиявлення для своєчасного розгляду справи, є всі підстави вважати, що позивач звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом, зловживаючи своїми правами з метою завдати шкоди правам та інтересам інших осіб.

Отже, така поведінка позивача, яка свідчить про відсутність його заінтересованості та цілеспрямованості його дій направлених на своєчасний розгляд справи, повинна розцінюватися судом як зловживання наданими йому процесуальними правами.

Діючим цивільно-правовим законодавством встановлений принцип недопустимості зловживання процесуальним правами.

Так, згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка сторін та компетентних органів, а також важливість предмета позову для сторін у справі.

Суд виходить з того, що розумний строк це найкоротший строк розгляду і вирішення справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за таким захистом.

Межі відкладення розгляду справи не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи.

Строк розгляд будь-якої справи не повинен перевищувати розумні та встановлені законом строки, якщо такий розгляд призводить до порушення прав та законних інтересів інших осіб.

Однак в даному випадку, зловживання правами та неналежна процесуальна поведінка сторони позивача, призвела до порушення строків розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі, з підстав наведених у уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_23 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Також визнав факт того, що від позивача він отримав грошові кошти у розмірі 70 000,00 Євро, лише одного разу, це відбулося приблизно у вересні 2013 року, про що він написав власноручно розписку, однак дату отримання грошей в цій розписці не вказав. Щодо зазначення суми у 170 000,00 Євро в угоді від 21.06.2014 року зазначив, що оскільки з позивачем вони були в добрих стосунках, які базувалися на довірі один одному, в угоді вони підтвердили, що розмір інвестицій ОСОБА_4 у будівництво будинку у Підгороднєму становить 170 000,00 Євро, хоча насправді на той час ОСОБА_4 вклав лише 70 000,00 Євро, а інші 100 00,00 Євро обіцяв одразу вкласти після продажу своєї квартири у м. Дніпрі по пр. Гагаріна, однак цих зобов’язань не виконав ат гроші більше не вкладав. Відповідач ОСОБА_13 суду також повідомив, що позивач жодного разу не звертався до нього з письмовими заявами про зміну умов укладених між ними угод, а він неодноразово намагався зв’язатися з позивачем щоб узгодити усі суперечки, однак позивач на контакт не виходить та ігнорує усі його звернення.

Представник відповідача ОСОБА_24 – адвокат ОСОБА_22 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Звернув увагу суду на наявні суперечності у позовних заявах позивача, які він постійно уточнює та змінює, оскільки спочатку позивач стверджує про одні факти, а потім сам їх змінює та стверджує про зовсім інше, що дає достатньо підстав вважати усі твердження та аргументи позивача неправдивими та вигаданими.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Допитана в судовому засіданні 25 вересня 2018 року в якості свідка ОСОБА_25 суду пояснила, що вона є суб’єктом підприємницької діяльності з 2000 року. Вона займається інтер’єрами та надавала консультації по інтер’єрам ОСОБА_24 Позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 2013 році домовились про спільне інвестування у два проекти: будинок та земельну ділянку. В подальшому, діяльність по ділянці у с. Новоолександрівка не склалась, оскільки ОСОБА_4 свої зобов’язання не виконав. Вона особисто була присутньою при зустрічах ОСОБА_4 та ОСОБА_2, разом їздили на ділянку, а потім у будинок. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були досягнуті згоди, обговорювалась можливість будування двох будинків у с. Новоолександрівка. Готувався проект, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 досягли домовленостей по будуванню у с. Новоолександрівка, власник ділянки не заперечувала проти продажу ділянки. ОСОБА_2 вніс попередню оплату за земельну ділянку. Однак, ОСОБА_4 свою частину грошових коштів не вніс, що призвело до зриву укладення угоди. При переданні грошових коштів за земельну ділянку вона присутньою не була. В її присутності 21.06.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовились про те, яку суму ОСОБА_4 вніс у спільні проекти та яку суму він має внести, все оформили на папері А-4 та при ній підписали і вказаний документ вона тоді читала, однак в її присутності будь-які гроші вони один одному не передавали. Все це відбувалось у її приміщенні на пр. Кірова, 16, у м. Дніпрі, зустріч тривала декілька годин. ОСОБА_2 витратив частину коштів на вирішення питань з земельною ділянкою. ОСОБА_4 повинен був надати свою частину грошових коштів для придбання земельної ділянки, однак грошей не надав. ОСОБА_4 мав внести 100 000 дол. США, однак грошові кошти так і не вніс. Було також обумовлено, що після реалізації будинку у м. Підгородне прибутки, отримані від реалізації будинку, з урахуванням внесеної ОСОБА_4 суми, будуть розподілені між ними. ОСОБА_4 також обіцяв, що 100 000,00 дол. США він надасть після продажу його нерухомості у м. Дніпрі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в 2011 році ОСОБА_2 було придбано нерухоме майно: будинок, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, будинок № 254, разом із земельною ділянкою площею 0,081 га.

Так, 19 квітня 2011 року між ОСОБА_26, яка діяла від імені ОСОБА_27, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_28, зареєстрований в реєстрі за № 1472, згідно якого ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,081 га, кадастровий номер 1221411000-02-001-0123, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Підгородне, вулиця Залізнична, 254, з цільовим призначенням – для обслуговування будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т. 1, а.с. 53), що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 9808657 від 19 квітня 2011 року (т. 1, а.с. 54).

Також, 19 квітня 2011 року між ОСОБА_26, яка діяла від імені ОСОБА_27, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_28, зареєстрований в реєстрі за № 1467, згідно якого ОСОБА_2 купив будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вулиця Залізнична, буд. 254 (т. 1, а.с. 55), що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 9808593 від 19 квітня 2011 року (т. 1, а.с. 56).

У 2013 році між позивачем та відповідачем ОСОБА_24 була досягнута домовленість про спільне фінансування будівництва домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, будинок № 254 та одночасне придбання земельної ділянки у с. Новоолександрівка під будівництво котеджу.

У зв’язку з цим між сторонами була укладена угода – дорожня карта від 22 травня 2013 року (т. 1, а.с. 92).

Згідно даної письмової угоди від 22 травня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовились вести спільний проект по будівництву котеджів. ОСОБА_4 забезпечує фінансування на добудування об’єкта у м. Підгороднє, який належить ОСОБА_2 Після добудови цей об’єкт у м. Підгородне ОСОБА_2 виставляє на продаж. На момент вкладення фінансів ОСОБА_4 об’єкт у м. Підгороднє вже профінансований ОСОБА_2 в сумі 150 000 доларів США. Паралельно з будівництвом у м. Підгородне ОСОБА_4 фінансує завдаток по ділянці в ОСОБА_14 розміром 15 соток в сумі 10 000 євро та по закінченню максимум 2 місяців ОСОБА_4 забезпечує його оплату до загальної суми продажу ділянки 107 000 доларів США. Також ОСОБА_4 забезпечує фінансування будівництва на ділянці у Новоолександрівці одного будинку. Під час будівництва об’єкти виставляються на продаж. ОСОБА_2 забезпечує організацію будівельних робіт, контроль і займається залученням додаткового фінансування, рекламою компанії, мінімізацією витрат. Подальші плани після реалізації об’єктів будуть обумовлюватись додатково. Загальна сума запланованих інвестицій ОСОБА_4 в будівництво до закінчення Підгороднього - 90 000 доларів США, придбання ділянки - 107 000 доларів США, в будівництво будинку в Новоолександрівці 70 000 дол. США.

ОСОБА_2 була складена розписка, у якій зазначено, що він отримав від ОСОБА_4 суму у розмірі 70 000 євро по курсу для інвестування у будівництво будинку у м. Підгородне та в тому числі для придбання ділянки в с. Новоолександрівка (15 соток). Повернення фінансів після реалізації об’єктів по закінченню будівництва (т. 1, а.с. 94).

Отже, в даному випадку у розписці було обумовлено, що повернення грошей пов’язано з певною подією, а саме: після реалізації об’єктів по закінченню будівництва.

При цьому, у вказаній розписці не зазначена ні дата її складання, ні дата отримання ОСОБА_2 грошових коштів. Датою отриманням грошей за вищевказаною розпискою ОСОБА_2 сторони визнають 22 травня 2013 року.

Вищевказані обставини вже були встановлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у цивільній справі № 202/7929/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_21 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання (т. 3, а.с. 113-119), яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року залишена без змін (т. 3, а.с. 121-123).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, оскільки вищевказані обставини справи вже були встановлені рішенням суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, то вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що 70 000,00 Євро він отримав від ОСОБА_4 у вересні 2013 року.

На виконання укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 угоди – «дорожня карта» від 22 травня 2013 року в частині придбання земельної ділянки у с. Новоолександрівка, ОСОБА_2 було знайдено земельну ділянку та 10 червня 2013 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 було укладено Попередній договір до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_29, зареєстрований в реєстрі за № 1528, за умовами якого ОСОБА_2 зобов’язався купити, а ОСОБА_15 зобов’язалась продати земельну ділянку площею 0,150 га, кадастровий номер 1221486200-05-010-0041, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Новоолександрівська сільська рада, с. Новоолександрівка, пров. Рубіновий, 49, за 770 990,00 грн., до 10 серпня 2013 року. На підтвердження даного зобов’язання та забезпечення його виконання ОСОБА_2 передав ОСОБА_15 в якості завдатку грошову суму у розмірі 107 580,00 грн. (т. 3, а.с. 182-183).

В обумовлені ОСОБА_2 та ОСОБА_15 строки, тобто до 10 серпня 2013 року укладення основного договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки не відбулось.

Враховуючи, що угода була укладена 22 травня 2013 року, то ОСОБА_4 повинен був профінансувати купівлі вказаної земельної ділянки до 22 липня 2013 року (по закінченню максимум 2-х місяців). Однак, доказів того, що ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов’язання та передав ОСОБА_2 в обумовлені строки необхідну грошову суму для купівлі земельної ділянки в Новоолександрівці, позивач суду не надав.

За таких обставин судом встановлено, що укладення основного договору в обумовлені сторонами строки не відбулось у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 умов угоди від 22 травня 2013 року, за якою ОСОБА_4 зобов’язаний був по закінченню максимум 2 місяців забезпечити оплату загальної суми продажу ділянки - 107 000 доларів США.

У зв’язку з цим, 26 вересня 2013 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 було укладено Договір № 1 про зміни до Попереднього договору до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 10.06.2013 року ОСОБА_29, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1528, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_29, зареєстрований в реєстрі за № 3025. У вказаному договорі сторони обумовили викласти попередній договір в іншій редакції, згідно якої ОСОБА_2 зобов’язався купити, а ОСОБА_15 зобов’язалась продати раніше зазначену земельну ділянку за 799 344,00 грн., в термін до 08 листопада 2013 року. На підтвердження даного зобов’язання та забезпечення його виконання ОСОБА_2 передав ОСОБА_15 в якості завдатку грошову суму у розмірі 132 150,00 грн. (т. 3, а.с. 181).

В подальшому, в обумовлені ОСОБА_2 та ОСОБА_15 строки, тобто до 08 листопада 2013 року укладення основного договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки так і не відбулось, у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 умов угоди від 22 травня 2013 року. У зв’язку з викладеним, завдаток, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_15 на виконання попереднього договору до договору купівлі-продажу нерухомого майна, залишився у ОСОБА_15 Наведені обставини підтверджуються також показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_25

В матеріалах справи міститься довіреність від 26 червня 2013 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_30, зареєстрована в реєстрі за № 1483, згідно якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 на придбання будь-якого нерухомого майна на його ім’я, яке розташоване в місті Дніпропетровськ та/або в Дніпропетровському районі у його особисту приватну власність за ціну та на умовах, які будуть визначатися ним самостійно, виходячи із розумної доцільності (т. 2, а.с. 112). Однак, відповідач ОСОБА_2 заперечує, що знав про наявність даної довіреності, а жодних доказів протилежного стороною позивача суду не надано, як не надано і доказів того, що відповідач ОСОБА_2 здійснював будь-які дії від імені позивача на підставі цієї довіреності. Наведені доводи та обставини судом до уваги не беруться, оскільки не містять будь-якої інформації щодо предмета доказування по справі а отже є неналежними доказами.

Твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 підроблений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,095 га, розташованої за адресою: вул. Паркова, 3, с. Новоолександрівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, начебто посвідчений 18 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_31, зареєстрований в реєстрі за № 1289, є недоведеними, у зв’язку з чим судом до уваги не беруться (т. 2, а.с. 58). Жодних доказів того, що вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки був наданий ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_2, позивач суду не надав.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_31 № 16/02-21 від 18 січня 2017 року за перевіркою реєстру для запису про вчинені нотаріальні дії за 18 липня 2013 року за реєстровим № 1289 та нотаріального архіву нотаріусом зареєстрована інша дія, зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_31 не посвідчувався, копія наданого документу є підробленою (т. 2, а.с. 59). Наведені доводи та обставини судом до уваги не беруться, оскільки не містять будь-якої інформації щодо предмета доказування по справі а отже є неналежними доказами.

Таким чином судом встановлено, що земельна ділянка в с. Новоолександрівка у 2013 році так і не була придбана ОСОБА_2 у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 у встановлені договором строки зобов’язань за угодою - дорожньою картою від 22 травня 2013 року в частині зобов’язання ОСОБА_4 по закінченню максимум 2 місяців забезпечити оплату загальної суми продажу ділянки - 107 000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Жодних доказів того, що ОСОБА_4 в обумовлені договором строки виконав свої зобов’язання за угодою - дорожня карта від 22 травня 2013 року, укладеною між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в частині зобов’язання ОСОБА_4 по закінченню максимум 2 місяців забезпечити оплату загальної суми продажу ділянки - 107 000 доларів США, стороною позивача суду не надано.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи викладене судом встановлено, що домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за угодою - дорожня карта від 22 травня 2013 року в частині придбання земельної ділянки у с. Новоолександрівка та будівництва на ній житлових будинків, дійсно не були виконані.

Вказані домовленості не були виконані внаслідок невиконання ОСОБА_4 своїх зобов’язань в обумовлені угодою строки та не забезпечення фінансування з метою придбання земельної ділянки у с. Новоолександрівка у сумі 107 000,00 доларів США та фінансування будівництва будинку на даній земельній ділянці в сумі 70 000,00 доларів США.

При цьому, істотного порушення відповідачем ОСОБА_24 умов угоди - дорожньої карти від 22 травня 2013 року в частині купівлі земельної ділянки у с. Новоолександрівка та будівництва будинку на цій земельній ділянці судом не встановлено.

Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_24 вчиняв необхідні дії для придбання земельної ділянки, уклав попередній договір та вніс суму завдатку, тобто належним чином виконував взяті на себе зобов’язання в частині організації купівлі-продажу земельної ділянки, та поніс збитки у вигляді переданого продавцю завдатку, що знайшло своє підтвердження в укладеній у подальшому угоді від 21.06.2014 року, в якій обидві сторони визнали що було сплачено 20 000,00 Євро як завдаток за ділянку у Новоолександрівці (у тому числі відсоток банку) за несвоєчасний викуп (т. 1, ас. 13).

Твердження позивача про те, що йому внаслідок невиконання ОСОБА_24 умов договору було завдано значної майнової шкоди судом до уваги не беруться та відхиляються, оскільки вони є безпідставними і недоведеними, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, оскільки умови угоди - дорожня карта від 22 травня 2013 року в частині придбання земельної ділянки у с. Новоолександрівка та будівництва на ній житлових будинків не були виконані з вини ОСОБА_4, а стороною позивача під час розгляду справи не було доведено факту істотного порушення умов договору, внаслідок якого ОСОБА_4 зазнав значної майнової шкоди та значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту порушення умов договору про спільну діяльність, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 22.05.2013 року в частині невиконання умов договору по об'єкту забудови № 2, а саме купівлі земельної ділянки у с. Новоолександрівка, та будівництва будинку на цій земельній ділянці у с. Новоолександрівка, - слід відмовити.

Як вже зазначалося вище, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Однак позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до відповідача ОСОБА_24 з заявами про зміну укладених між ними правочинів, хоча не позбавлений такого права. Факт відсутності таких звернень позивача к відповідачу з пропозиціями внесення змін до угод визнавали обидві сторони під час розгляду справи.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про внесення змін до договору про спільну діяльність від 22.05.2013 року у зв'язку з допущеннями істотних порушень умов договору з боку ОСОБА_2 шляхом припинення дії пунктів договору та виключення з умов договору про спільну діяльність від 22.05.2013 року земельну ділянку у с. Новоолександрівка та будівництва будинку на цієї земельній ділянці, слід також відмовити, з підстав їх передчасності та відсутності встановлених ч. 2 ст. 651 ЦК України обставин для внесення таких змін судом.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що передав ОСОБА_2 суму грошових коштів у розмірі 170 000,00 Євро, які він просив стягнути з відповідача.

Однак, стороною позивача не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту передання ОСОБА_4 ОСОБА_13 грошових коштів у розмірі 170 000,00 євро саме на купівлю земельної ділянки у с. Новоолександрівка та будівництво будинку на цій земельній ділянці у с. Новоолександрівка, у зв’язку з чим суд приходить до переконливого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 5 259 800,00 грн., яка за курсом станом на 06.07.2018 року становить 170 000,00 євро, отриманих на купівлю земельної ділянки у с. Новоолександрівка та будівництво будинку на цій земельній ділянці, також слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми коштів у розмірі 2 706 424,11 грн., яка за курсом станом на 30.08.2017 року становить 88 300,95 євро, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 2013 році була досягнута домовленість про спільне фінансування будівництва домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, будинок № 254, у зв’язку з чим ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 70 000,00 Євро для інвестування у будівництво вищезазначеного будинку.

04 січня 2013 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал груп» в особі директора ОСОБА_32 було укладено договір будівельного підряду на будівництво житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Залізнична, 254 (т. 1, а.с. 32-35).

Власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал груп» є відповідач ОСОБА_5, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 22 травня 2018 року (т. 3, а.с. 166-171).

Розрахунки за вищевказаним договором будівельного підряду від 04 січня 2013 року здійснювались між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 15-31).

При цьому, позивач ОСОБА_4 стороною Договору будівельного підряду на будівництво житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Залізнична, 254 від 04 січня 2013 року, не був, не мав за цим договором жодних прав та обов’язків та жодних грошових коштів ОСОБА_4 особисто ОСОБА_5 не надавав.

Більш того, судом встановлено, що жодних договірних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не існувало.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 завдав ОСОБА_4 реальні збитки в розмірі 88 300,95 євро стороною позивача суду не надано.

Крім того, відповідно до постанови старшого слідчого Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_33 про закриття кримінального провадження від 23.03.2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040440001589 від 16.06.2016 року, за фактом того, що у період з 2011 року по 2014 рік ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою, без ознак шахрайства, заподіяв значну майнову шкоду ОСОБА_4, було закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т. 3, а.с. 163-165).

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 суми коштів у розмірі 2 706 424,11 грн., яка за курсом станом на 30.08.2017 року становить 88 300,95 євро, є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 суми реальних збитків в розмірі 120 700 євро, що в еквіваленті станом на 06.07.2018 року за курсом НБУ становить 3 734 458,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що діями відповідача ОСОБА_2 позивачу завдано реальних збитків в розмірі 120 700 євро та посилається при цьому на ст.ст. 22, 1166 ЦК України, оскільки у зв’язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 умов договору позивач до даного часу не зміг повернути позичені кошти, які він отримав від третіх осіб – кредиторів, та на теперішній час у позивача виникли збитки по сплаті відсотків і штрафних санкцій за невиконання своїх боргових зобов’язань перед третіми особами.

Однак, такі твердження позивача не підтверджені жодними доказами та є недоведеними перед судом. Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що в неї відсутні будь-які докази на підтвердження факту укладених угод з третіми особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, жодних доказів на підтвердження факту понесення позивачем будь-яких збитків завданих незаконними діями відповідача ОСОБА_2, стороною позивача суду не надано як і не надано жодного доказу на підтвердження розміру цих збитків.

Позивач не надав суду жодної угоди або розписки про отримання від третіх осіб грошових коштів у позику, та доказів того, що він вимушений був сплачувати відсотки за несвоєчасне повернення грошових коштів.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині про стягнення з ОСОБА_2 суми реальних збитків в розмірі 120 700 євро слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Слід зазначити, що за умовами письмової угоди від 22 травня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовились, серед іншого вести спільний проект по будівництву домоволодіння № 254 по вул. Залізничній у м. Підгородне Дніпропетровської області. Після добудови цей об’єкт у м. Підгороднє ОСОБА_2 виставляє на продаж.

Судом встановлено, що 21 червня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір про те, що в проект по будівництву будинку «Подгороднє» було інвестовано зі сторони ОСОБА_2 170 000 доларів США, а зі сторони ОСОБА_4 170 000 євро (т. 1, а.с. 13). Згідно вказаного договору сторонами було обумовлено, що ці суми будуть повернуті сторонам після продажу будинку у м. Підгороднє з урахуванням ціни продажу. З цієї суми було сплачено 20 000 євро в якості завдатку за ділянку у Новоолександрівці (в тому числі відсотки банку) за несвоєчасний викуп. На момент продажу будинку ОСОБА_2 зазначить точну суму своїх вкладень у цей проект з урахуванням утримання об’єкта в період реалізації проекту та додаткових будівельних робіт.

Вищезазначені обставини вже були встановлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у цивільній справі № 202/7929/15-ц, яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року залишена без змін, а тому на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Отже, судом встановлено, що станом на 21.06.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_24 підтвердили факт інвестування ними у спільний проект по будівництву будинку у Підгороднєму грошових сум у таких розмірах: 170 000,00 доларів – ОСОБА_24, 170 000,00 Євро – ОСОБА_4 Твердження відповідача ОСОБА_34 в частині того, що насправді ОСОБА_4 було вкладено лише 70 000,00 Євро, а інші 100 000,00 Євро він не вкладав та лише обіцяв вкласти після продажу своєї квартири, судом до уваги не беруться та відхиляються, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин ним суд не надано.

Сторони обумовили, що повернення фінансів буде здійснюватись після реалізації об’єкта по закінченню будівництва.

Згодом ОСОБА_4 було направлено на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу від 21 травня 2015 року, про повернення ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 170 000,00 євро за договором від 21.06.2014 року (т. 1, а.с. 37).

Однак, будівництво домоволодіння № 254 по вул. Залізничній у м. Підгородне Дніпропетровської області завершене не було, та відповідно реалізація об’єкта нерухомості здійснена не була. Отже, підстав для розподілу вкладених обома сторонами у будівництво будинку грошових коштів без реалізації будинку не виникнуло, оскільки сторони обумовили таку можливість тільки після закінчення будівництва та продажу будинку.

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_21 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою у зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання (справа № 202/7929/15-ц).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_35 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики, що складає грошову суму коштів у розмірі 70 000,00 євро, що по курсу на день пред’явлення позову становить 1 687 000,00 грн., три відсотка річних за користування позикою за період з 28.03.2014 року по 28.09.2015 року, що складає грошову суму коштів у розмірі 3 164,38 євро, що згідно офіційного курсу НБУ гривні до долара євро на момент звернення з цим позовом складає 76 261,55 грн., судовий збір у розмірі 487,20 грн., а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 5 602,80 грн. (т. 3, а.с. 240-242).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року було скасовано з ухваленням нового рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_21 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 7 917,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір 5 602,80 грн. (т. 3, а.с. 113-119).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4, подану ОСОБА_7, було відхилено рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року було залишено без змін (т. 3, а.с. 121-123).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 намагався здійснити продаж будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, 254, що підтверджується укладеними між ним та ТОВ «Приватбюро» угодами про надання послуг від 12 грудня 2013 року (т. 3, а.с. 250), від 12 грудня 2014 року (т. 3, а.с. 252), від 11 грудня 2015 року (т. 3, а.с. 251), однак здійснити його продаж так і не зміг, у зв’язку з забезпеченням позову та накладенням арешту на зазначене домоволодіння здійсненого за ініціативою позивача.

Вищенаведене підтверджується також рекомендаційним листом директора ТОВ «Приватбюро» від 18 серпня 2015 року, яким ОСОБА_2 було повідомлено про те, що у ході роботи з потенціальним клієнтом по придбанню його будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, 254, перед укладенням Попередньої угоди стало відомо про те, що будинок знаходиться під арештом, що знижує вірогідність реалізації будинку та земельної ділянки та виключає можливість придбання будинку клієнтом (т. 3, а.с. 248).

На теперішній час ОСОБА_2 також позбавлений можливості здійснити продаж домоволодіння № 254 по вул. Залізничній у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області та відповідно виконати свої зобов’язання за досягнутими з ОСОБА_4 домовленостями щодо продажу вищевказаного домоволодіння, у зв’язку з накладенням арешту на зазначене домоволодіння.

Листом від 14 липня 2016 року ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_4 припинити неправомірні дії, які вчинюються позивачем, та мирно врегулювати існуючу ситуацію, завершити проведення будівельних робіт по будинку, введення його в експлуатацію, наступного продажу та розподілу прибутків (т. 3, а.с. 222).

Однак, мирне врегулювання спору так і не відбулося а пропозиції відповідача ОСОБА_2 залишилися без відповідного реагування з боку позивача.

Разом з цим, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у зв’язку з накладенням арешту на домоволодіння № 254 по вул. Залізничній у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 не тільки не може продати зазначене домоволодіння, а й зобов’язаний тривалий час нести значні витрати на утримання домоволодіння в належному стані.

Також, ОСОБА_2 не може зареєструвати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, буд. 254, у зв’язку з наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на зазначене нерухоме майно, накладених за клопотанням сторони позивача, що підтверджується рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_18 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29 січня 2018 року № 39399465 (т. 3, а.с. 149).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 виконав умови досягнутих з позивачем домовленостей щодо будівництва будинку та забезпечив контроль і організацію будівельних робіт домоволодіння № 254 по вул. Залізничній у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Так, на теперішній час домоволодіння № 254 по вул. Залізничній у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області закінчено, об’єкт готовий до експлуатації, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об’єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованою Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 09 січня 2018 року (т. 3, а.с. 126-128). У вказаній декларації також зазначено, що на об’єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.

Згідно Звіту про проведення технічного обстеження індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, 254, затвердженого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_36 25 грудня 2017 року, недоліків та пошкоджень, що впливають на безпечну експлуатацію, не виявлено, конструкції перебувають в задовільному стані (категорія ІІ). За результатами проведеного технічного обстеження об’єкта, його стан оцінюється як задовільний (категорія ІІ), недоліки та пошкодження конструкцій, що впливають на безпечну експлуатацію, відсутні. Рекомендації щодо усунення недоліків не надаються за відсутністю останніх. За результатами проведеного технічного обстеження об’єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (т. 3, а.с. 142-144).

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 831/01-18 від 31 січня 2018 року, складеного судовим експертом ОСОБА_37, вбачається, що вартість будівництва домоволодіння № 254 за адресою: вул. Залізнична, м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, в цінах на 01 вересня 2013 року, складає 3 611 110,80 грн. (т. 2, а.с. 213-214).

Умовами укладених угод та досягнутих домовленостей між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було визначено, що повернення грошових коштів буде здійснено після реалізації об’єкту по закінченню будівництва. Отже, в даному випадку повернення вкладених обома сторонами грошей пов’язано з подією, а саме: після реалізації об’єкта по закінченню будівництва.

Суд звертає увагу позивача, що можливість отримання грошових коштів вкладених ним у будівництво будинку у м. Підгороднєму, пов’язана з закінченням будівництва та реалізацією будинку, після чого кожна сторона зможе отримати вкладені нею кошти у відповідності до розмірів таких вкладів.

Однак, як вже було встановлено судом, вказана подія ще не настала, а домоволодіння № 254 за адресою: вул. Залізнична, м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області не реалізовано у зв’язку з накладенням на домоволодіння арешту, яке було здійснено судом з ініціативи сторони позивача.

Таким чином, факт порушення ОСОБА_2 умов договору, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також факт завдання ОСОБА_2 ОСОБА_4 майнової шкоди, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд констатує, що під час розгляду даної справи судом не встановлений факт порушення, не визнання або оспорення прав, свобод чи інтересів позивача за захистом яких мало місце звернення до суду.

Суд звертає увагу сторін, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення вкладених ним грошових коштів, є передчасними, оскільки реалізація об’єкта будівництва ще не відбулась, а отже не і настав строк повернення грошей за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

З аналізу статті 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов’язання правові наслідки у вигляді компенсації моральної шкоди настають лише у випадках, якщо вони були передбачені укладеною між сторонами угодою, або встановлені законом. Тобто, за порушення договору компенсація моральної шкоди може бути присуджена якщо:

- така форма відповідальності прямо передбачена у тексті договору;

- компенсація моральної шкоди передбачена законом для певного виду договору.

Оскільки підстав для задоволення заявлених майнових вимог судом не встановлено, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають так як є похідними від них. Крім того, зі змісту договірних правовідносин які склалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, наслідків у вигляді відшкодування моральної шкоди за порушення їх умов передбачено не було.

Оцінюючи у сукупності усі інші доводи та заперечення обох сторін суд до уваги їх не бере оскільки вони не відносяться до предмета спору, є явно необґрунтованим та неприйнятними.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, недоведеними та передачними, у зв’язку з чим підстав для їх задоволення не має.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі суд зазначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За дві позовні вимоги немайнового характеру, ( про встановлення факту порушення умов договору про спільну діяльність та про внесення змін до договору про спільну діяльність) позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 409,60 грн. (704,80 грн. + 704,80 грн). Оскільки у позові в цій частині позовних вимог судом відмовлено, вони підлягають віднесенню на сторону позивача.

Крім того, на підставі заяви представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 про відстрочення сплати судових витрат від 01.03.2016 року (т. 1, а.с. 161) ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року ОСОБА_4 було відстрочено оплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (т. 1, а.с. 181).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір стягувався у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи визначену позивачем ціну позову судовий збір за позовними вимогами майнового характеру в даному випадку мав бути сплачений позивачем у максимальному розмірі, тобто у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Станом на 01 січня 2016 року розмір однієї мінімальної заробітної плати становив 1 378,00 грн., а отже позивач за позовними вимогами майнового характеру мав сплатити судовий збір у розмірі 6 890,00 грн. (1 378,00 грн. х 5 = 6 890,00 грн.). Крім того, за позовними вимогами про стягнення моральної шкоди на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивач мав сплатити 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати у вигляді відстроченого судового збору підлягають стягненню з позивача на користь держави у розмірі 7 441,20 грн. (6 890,00 грн. + 551,20 грн. = 7 441,20 грн.).

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, то на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України застосовані ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

При цьому, згідно ч. 10 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 525, 526, 629, 651, 1166 ЦК України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 158, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрованого за адресою: 40233, Дюссельдорф, Неандерштрассе, 15) судовий збір у розмірі 7 441,20 грн. (сім тисяч чотириста сорок одна гривня, 20 копійок) на користь держави.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року, якою накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, а саме: квартиру № 69, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, буд. 67; будинок № 254, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Залізнична, буд. 254; земельна ділянка площею 0,0810 га (кадастровий номер:1221411000:02:001:0123), яка розташована за адресою: вул. Залізнична, буд. 254, м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область; 1/2 частина нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ.А-3, на першому поверсі приміщення 28, 29, І, площею 43,6 кв.м., на третьому поверсі приміщення 41-57,ІІ, площею 827,9 кв.м., всього загальною площею 871,5 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, будинок 24 м, а також заборонено реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на вищевказане нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, - скасувати.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02 листопада 2018 року.

Суддя Д.Л. Черкез