Постанова № 7756018, 20.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.01.10Справа №2а-12852/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного унітарного підприємства міста Москви «Московское имущество» в особі директора Представництва Державного унітарного підприємства міста Москва «Московское имущество» на території України Ткачука Івана Андрійовича

до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі за участю Прокуратури АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – Андруцька Г.О. –пред-к, дов.№ 249 від 05.10.2009 р.

від відповідача – Іванова А.А. – пред-к, дов. № 05/9/10 від 11.01.2010 р.

Спірін О.О. – пред-к, дов. 2217/9/10 від 07.12.2009 р.

Коверко І.С. – пред-к, дов. №2012/9\10 від 06.11.2009 р.

За участю прокурора Горна К.В. – посвід. № 09194

Суть спору: Державне унітарне підприємство міста Москви «Московсое имущество» особі директора Представництва Державного унітарного підприємства міста Москва «Московское имущество» на території України Ткачука Івана Андрійовича (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі (далі відповідач) від 18.07.2009 р. № 0000222301/0 та № 0000232301/0, від 29.09.2009 р. № 0000332301/0. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобов’язання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 08.12.2009 р., надав заперечення на позов (вих. № 2218/9/10 від 07.12.2009 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість , нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.01.2010 р., представник прокуратури повідомив про вступ прокуратури АРК у справу на підставі ст. 60 КАС України , наполягав на тому, що податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами документи перевірки позивача, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 27.12.2007 р. по 31.03.2009 р. За результатами якої 18.06.2009 р. був складений акт №12/23-01/26584961.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , порушення позивачем, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1. п. 5.2. , п.п. 5.6.1. п. 5.6. , п.п. 5.7.1. п. 5.7 ст. 5 , п.п. 7.3. ст..7 , п.13.8. ст..13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись , на загальну суму 597513,75 грн., порушення п.2.1., п.п. 2.3.1., п.п. 2.3.3. п. 2.3. ст.2, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 792549,40грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 18.07.2009 р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000222301/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 834093,25 грн. , в тому числі 597513,75 грн. – основного платежем та 236579,50 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000232301/0 , згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 1190864,10 грн., в тому числі 792549,40 грн. - за основним платежем, 398314,70 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, діючи відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, 29.07.2009 р. надіслав відповідачу скарги на зазначені вище податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду яких 24.09.2009 р. були прийняти рішення № 64/25-023 та № 65/25-023 про відмову в їх задоволенні.

Відповідачем 29.09.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332301/1, згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 67449,42 грн., в тому числі 45193,40 грн. - за основним платежем, 22256,02 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000222301/1 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 834093,25 грн., в тому числі 597513,75 грн. – основного платежем та 236579,50 грн. – штрафних (фінансових) санкцій та № 0000232301/1, згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 1190864,10 грн., в тому числі 792549,40 грн. - за основним платежем, 398314,70 грн.– за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П.1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що доходами з джерелом їх походження з України – є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.2.1.2 ст.2 Закону платниками податку з числа нерезидентів є фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону).

Відповідно до п.13.1. ст.13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону визначено, що поставка товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до ст.2 цього закону платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

У ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” визначені об'єкти оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.З Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Об'єктом оподаткування є також операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України (п.п.3.1.2. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” ).

Відповідно до п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України

У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є представництвом нерезидента – Державного унітарного підприємства міста Москви «Московское имущество» (Російська Федерація) , яке зареєстровано на Україні згідно з вимогами чинного законодавства.

Під час проведення перевірки працівниками податкового органу було встановлено, що позивач в період часу , який перевірявся, отримував на розрахунковий рахунок кошти від продажу іноземної валюти . Відповідно до наданих позивачем документів ці кошти були йому перераховані юридичною особою – нерезидентом (Державного унітарного підприємства міста Москви «Московское имущество» ) – згідно з встановленими кошторисами для його утримання з метою вчинення ним дії щодо ремонту належного останньому майна ( нерухомості) . В кошторисах визначені витрати на заробітну плату працівникам, витрати на придбання матеріалів, оплату послуг, проведення робіт по ремонту майна.

Саме отримання на розрахунковий рахунок цих коштів було визначено податковим органом під час проведення перевірки , як доход, після одержання якого позивач мав сплатити податок на прибуток в порядку, передбаченому Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств» . Крім того відповідач вважав, що в наслідок надання постійним представництвом нерезидента самому нерезиденту послуг по експлуатації, зберіганню, будівництву, ремонту його майна для першого кошти, отримані на поточний рахунок після продажу валюти, перерахованої за кошторисами, відносились до об’єкту оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” .

Як зазначено вище , відповідно до ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суд зазначає, що норми пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містять положень про те, що до складу валових доходів підлягають включенню “суми фінансування” здійснені за кошторисом для утримання представництва.

Матеріали справи свідчать про те, що передача грошових коштів між нерезидентом - юридичною особою- і його структурним підрозділом - позивачем – відбувалась відповідно до кошторисів, в наслідок її здійснення не відбувалась зміна прав власності на будь-яке майно (кошти). За таких обставин суд приходить до висновку , що вказана операція по отриманню коштів за кошторисами на утримання представництва, для вчинення ним дій по ремонту належного нерезиденту майна, не може брати участь у формуванні валового доходу платника податку на прибуток – позивача , який, як зазначено вище , є постійним представництвом нерезидента в Україні.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що нерезиденту належить, розташований на території України будинок відпочинку «Прибережний». В період часу, який перевірявся податковим органом, позивач отримував від нерезидента за затвердженими кошторисами кошти на оплату витрат по підготовки цього об’єкту до подальшої експлуатації та здійсненню господарської діяльності з його використанням. На думку суду використання цих коштів позивачем не є діяльність з метою отримання ним доходу , кошти ,отримані ним за кошторисами на придбання обладнання , проведення ремонтних робіт , не можна віднести до його доходів згідно з зазначеними вище положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Суд вважає,що ці кошти не можна також віднести і до об'єкту оподаткування податком на додану вартість відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» ,тому що їх отримання не є постачання (продаж) товарів (послуг) як для резидента, так і для його представництва. Представництво та нерезидент є одною юридичною особою, цивільні правовідносини між ними не виникають, вони не здійснюють один одному продаж (надання) товарів (послуг).

Відповідно до пункту 7 ст. 3 Господарського кодексу України відношення суб'єкта господарювання зі своїми структурними підрозділами є внутрішньогосподарськими відносинами і на цій підставі вони не можуть бути кваліфіковані як цивільно-правові відносини, яки вникли на підставі правочинів . викладений в письмовий формі або усно.

За таких обставин суд вважає, що висновки , зроблені відповідачем в акті перевірки №12/23-01/26584961, не відповідають дійсним обставинам справи , в наслідок чого стає зрозумілим що податкові повідомлення – рішення прийняти відповідачем без всебічного та повного вивчення обставин справи , без додержанням вимог чинного законодавства України, в зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.01.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 26.01.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі від 18.07.2009 р. №0000222301/0, № 0000232301/0 та від 29.09.2009 р. № 0000332301/1, №0000222301/1 та № 0000232301/1.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Державного унітарного підприємства міста Москви «Московское имущество» в особі Представництва Державного унітарного підприємства міста Москва «Московское имущество» (Чорноморський район , с. Медведево, вул. Лиманна4, код платника податку 26584961) 3,40грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.