Постанова № 7755829, 12.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.01.10Справа №2а-5598/09/8/0170 (11:53 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

доУправління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК про скасування вимоги,

за участю представників сторін:

від позивача: Мамутов Абла Диляверович, довіреність № б/н від 05.01.10, ;

від відповідача: не з’явився ;

Обставини справи: Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про скасування вимоги про сплату боргу №Ю-345 від 07.04.09р. на суму 935270,75грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.04.2009 року було відкрите провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позов мотивовано тим, що оскаржувана вимога стосується сплати недоїмки із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також фінансових санкцій та пені за рішенням від 13.12.2007 року №1032, заборгованість за яким неодноразово УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя намагається стягнути з позивача рішеннями від 07.02.2008 року №№ 167-177, від 12.08.08 року № 1853. Разом із тим рішення від 13.12.2007 року №1032 самостійним перерозподілом погашено Управлінням ПФУ за рахунок раніше сплачених поточних страхових внесків підприємством, а підприємство взагалі не має заборгованості по сплаті внесків на пенсійне страхування. Рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя від 12.08.08 року № 1853, винесене у зв’язку із несвоєчасним перерахуванням в рахунок сплати фінансових санкцій за рішенням № 1032 від 13.12.07 р., було оскаржено підприємством у судовому порядку і рішення від 07.02.2008 року №№ 167-177 також були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Крім того представник позивача пояснив, що відповідачем, не зважаючи на оскарження цілого переліку рішень в судовому порядку, продовжується застосування до позивача штрафів та нарахування пені за не сплату або несвоєчасну сплату страхових внесків, які сплачуються позивачем своєчасно та у повному обсязі, які відповідач перерозподіляє на погашення заборгованості, що виникла раніше, а саме на погашення заборгованості, що виникла на підставі рішення про застосування штрафних санкцій і пені № 1032 від 13.12.07 р., за рахунок своєчасно сплачених ДП Видавництво і друкарня "Таврида" страхових внесків.

У судове засідання 12.01.10 р. відповідач не забезпечив явку свого представника, надав суду заперечення проти позову, де зазначив, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно прийняло вимогу № 345 від 07.04.2009 року про сплату боргу станом на 01.04.09 р. у сумі 935270,75 грн., яка складається з недоїмки із сплати страхових внесків у розмірі 924339,66 грн., а саме за рахунком 2560870448712 у сумі 876872,81 грн., за рахунком 2560870548712 у сумі 47466,85 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків за серпень 2008 р. по лютий 2009 р. та карткою особового рахунку, штрафних санкцій у сумі 6252,21 грн. та пені у сумі 4678,88 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків за рішенням № 1032 від 13.12.07 р.

В обґрунтування самостійного змінення призначення платежів та перерозподілу грошових коштів представник відповідача посилався на ч.5 ст.106 Закону № 1058, якою визначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Отже відповідач вважає, що його дії по зарахуванню поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим вказані кошти розподіляються автоматично за допомогою програмного комплексу, запровадженого Пенсійним Фондом України.

Також представник відповідача зазначив, що оскільки позивач мав несплачену суму фінансових санкцій та пені, сума сплачених ним поточних платежів направлялася на їх погашення в порядку календарної черговості виникнення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 та Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АРК № 05/3-6-25/381 (ідентифікаційний код 05905680) (а.с.48-49).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Стаття 3 Закону № 1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Частина 3 ст. 15 Закону № 1058 встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності зі ст.ст. 14, 15, 20 Закону № 1058, ДП Видавництво і друкарня «Таврида» є суб'єктом солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування – Страхувальником.

ДП Видавництво і друкарня "Таврида", сплачуючи заробітну плату працівникам, відповідно до діючого законодавства здійснює відповідну поточну сплату обов’язкових платежів по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

На адресу позивача 08.04.2009 р. надійшла вимога про сплату боргу № Ю-345 від 07.04.2009 р., згідно з якою станом на 01.04.2009 р. заборгованість позивача по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені склала 935270,75 грн., а саме недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 924339,66 грн., штрафних санкцій у сумі 6252,21 грн. та пені у сумі 4678,88 грн. Вказану заборгованість відповідач вимагав сплатити (а.с.8).

Позивач не погоджуючись з діями УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя по винесенню вимоги про сплату боргу № Ю-345 від 07.04.2009 р., звернувся до суду за захистом своїх порушених права, свобод та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками визнаються роботодавці –підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону –один календарний місяць.

Згідно із ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частинами 2, 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій за п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

-          10 відсотків своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

-          20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

-          50 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок фінансових санкцій у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій (п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону 1058).

Відповідно до ч. 8 ст. 106 Закону №1058 на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пп. “б”, “в”п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Судом встановлено, що спірну вимогу прийнято на суму недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за періоди з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. у розмірі 924339,66 грн. (за рахунком 2560870448712 у сумі 876872,81 грн., за рахунком 2560870548712 у сумі 47466,85 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків за період з серпеня 2008 р. по лютий 2009 р. та карткою особового рахунку).

Посилання позивача на відсутність у позивача заборгованості по сплаті вказаних сум не приймається судом до уваги, оскільки наявність боргу і його сума підтверджуються даними картки особового рахунку позивача. З пояснень представника відповідача і даних картки особового рахунку вбачається, що сплачені позивачем кошти на погашення поточної заборгованості направлялись відповідачем на погашення суми недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення, а саме на погашення заборгованості зі сплати страхових внесків за період з січня 2008 р. по вересень 2008 р.

Крім того, судом встановлено, що спірну вимогу прийнято також на суму недоїмки за штрафними (фінансовими) санкціями та пенею, нарахованими за рішенням від 13.12.2007 року №1032 у загальній сумі 10931,09 грн. на р/р 25607010048701, а саме заборгованість за не сплату штрафних санкцій у сумі 6252,21 грн. та пені у сумі 4678,88 грн. за рішенням № 1032 від 13.12.07 р., що підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 84-91).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на не законний перерозподіл відповідачем сплачених позивачем сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також на те, що заборгованість за рішенням від 13.12.2007 року №1032 була погашена позивачем та на час розгляду справи у підприємства взагалі не має заборгованості по страховим внескам. З цього приводу суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" перерахувало УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя суму страхових внесків з призначенням платежів за період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. суму у розмірі 965609,46 гривень, що підтверджується довідками позивача, та не заперечується відповідачем. (а.с.106-108).

В ході судового розгляду було встановлено, що зазначені суми страхових внесків, перераховані позивачем на сплату страхових внесків за період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. у розмірі 965609,46 гривень, були спрямовані УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на погашення сум недоїмки по сплаті страхових внесків за період з січня 2008 р. по вересень 2008 р., що підтверджується довідкою УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя (а.с.126).

Такі дії представник відповідача обґрунтовує посиланням на ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, якою визначено право Пенсійного фонду за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашати суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та право здійснювати зарахування поточних сум страхових внесків, сплачених страхувальником на погашення наявної недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Суд зазначає, що дійсно, посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 у частині повноважень органу Пенсійного фонду по перерозподілу поточних сум страхових внесків страхувальників за рахунок існуючої заборгованості в порядку календарної черговості, за загальним правилом, відповідають діючому законодавству, а отже відповідач діяв правомірно проводячи перерозподіл грошових коштів, сплачених позивачем у сумі 965609,46 грн. на сплату страхових внесків за період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. на погашення заборгованості по страховим внескам за період з січня 2008 р. по вересень 2008 р.

Тобто суд вважає, що в цій частині дії відповідача є правомірними, заснованими на нормах Закону № 1058 та відповідають дійсності.

Що стосується посилання позивача на встановлений ще раніше судом факт протиправності дій УПФУ по самостійному перерозподілу страхових внесків підприємства на користь погашення рішення № 1032 від 12.12.07 р. постановою Окружного адміністративного суду АРК за адміністративною справою № 2-а-3197/08/8 та неправомірності нарахування штрафних санкцій та пені у сумі 10931,09 грн. у рішенні №1032 від 13.12.07 р., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що дійсно постановою Окружного адміністративного суду від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному перерозподілу грошових коштів ДП Видавництво і друкарня "Таврида", сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по рішенню Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07 року після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07 року та в період примусового виконання цього рішення, а також визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків ДП Видавництво і друкарня "Таврида", на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07 року, в період оскарження рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07р. у судовому порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.09 року апеляційну скаргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 залишено без змін.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що судовим рішенням № 2-а-3197/08/8 в адміністративній справі, що набрало законної сили 23.07.09 року встановлено, що відповідач мав зупинити стягнення за рішенням № 1032 саме на період судового оскарження цього рішення, а дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя щодо самостійного змінення призначення платежів, здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" в рахунок сплати страхових внесків, здійснення перерозподілу грошових коштів на погашення заборгованості за Рішенням Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1032 від 13.12.07 року, яке знаходиться на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ та під час судового розгляду справи за позовом ДП Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування рішення № 1032 від 13.12.07 року, визнані судом не правомірними.

Не оспорюючи право відповідача на перерозподіл страхових внесків в звичайних умовах суд прийшов до висновку, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя на мав право та відповідних повноважень по перерозподілу сплачених позивачем страхових внесків саме під час примусового виконання рішення № 1032 від 13.12.07 р. та його оскарження в суді.

Виходячи з позиції суду, викладеної у справі № 2а-3197/08/8, борг за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до картки особового рахунку лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності постановою Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А про оскарження рішення № 1032 від 13.12.2007 року (яке набрало чинності 05.06.08 р.), де оскаржуване рішення було визнано судом законним та обґрунтованим і не було скасовано, а отже борг за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до особового рахунку не раніше 05.06.2008 року. Саме з цього часу поточні платежі можуть та повинні бути перерозподілені на погашення існуючого боргу, у тому числі за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, і тільки до 05.06.08 р. УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право проводити ніяких дій стосовно погашення заборгованості, яка виникла на підставі рішення № 1032 від 13.12.07 р.

Отже суд вважає, що відповідач мав право та наділений повноваженнями самостійно зараховувати суми, що надходять від страхувальника в рахунок сплати поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Посилання позивача на оскарження ним у Вищому адміністративному суді Постанови Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А (якою не визнано рішення № 1032 від 13.12.2007 року протиправним та не скасовано) та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.08 р. (якою залишено без змін постанову Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А, яка набрала чинності 05.06.08 р.), як на підставу протиправності включення боргу за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року до картки особового рахунку та самостійного перерозподілу відповідачем сплачених сум страхових внесків на погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені є необґрунтованим, оскільки рішення № 1032 від 13.12.2007 року не скасовано, та вважається погодженим з 05.06.08 р., тобто з набранням законної сили ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін постанову Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А, а оскарження цих рішень у касаційному порядку не є підставою для його не виконання або зупинення.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, а отже суд не приймає до уваги посилання позивача про неправомірне нарахування у рішенні № 1032 від 13.12.2007 року суми штрафних санкцій та пені у розмірі 10931,09 грн. за р/р 25607010048701, які було включено у вимогу № Ю-345 від 07.04.09 р. за цим же р/р, адже правомірність рішення № 1032 від 13.12.2007 року була встановлена у судовому порядку, що підтверджується відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року у сумі 10931,09 грн., яка була включена у вимогу про сплату боргу № Ю-345 від 07.04.09 р. (штрафні санкції у сумі 6252,21грн. та пеня у сумі 4678,88 грн. за р/р № 25607010048701).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався також на лист УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 8395/02-5 від 18.08.09 р., яким на його думку управлінням було повідомлено позивача про повне погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007р.

З цього приводу суд зазначає, що Рішення № 1032 від 13.12.2007р. прийнято за трьома рахунками управління, а саме за рахунком 2560870448712 фінансова санкція складає 352171,19 грн., пеня 197828,18 грн., за рахунком 2560870548713 фінансова санкція складає 18518,21 грн., пеня 12171,13 грн., за рахунком 25607010048701 фінансова санкція складає 6252,21 грн., пеня 4678,88 грн. Загальна сума рішення 591619,80 грн.

У листі управління № 8395/02-5 від 18.08.2009р. всупереч пояснення позивача, відсутнє твердження про повне погашення в порядку календарної черговості заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007р. У вищезгаданому листі підприємство повідомляється про перерозподіл коштів, які були сплачені платіжними дорученнями за страхові внески на погашення заборгованості за штрафними санкціями та пені за рішенням № 1032 від 13.12.07 р., про зарахування в особовій картці коштів за платіжними дорученнями, що вказані у вищенаведеному листі. Управління звертає увагу, що поточними сумами страхових внесків погашалась заборгованість в порядку календарної черговості її виникнення, тобто кошти за платіжними дорученнями перерозподілялись в погашення рішення № 1032 від 13.12.2007р. не в загальній сумі, а частково. Отже, якщо перерахувати конкретні суми, що направлялись на погашення вищезгаданого рішення, сума відповідно до даного листа Управління складатиме 580688,71 грн.

За вказаними у вищенаведеному листі платіжними дорученнями кошти підприємством сплачувались на два рахунки: 2560870448712, 2560870548713. На рахунок 25607010048701 кошти від підприємства не надходили з часу прийняття рішення № 1032 від 13.12.2007р., що підтверджується карткою особового рахунку, отже перерозподіл грошових коштів в погашення заборгованості за цим рішенням саме по цьому рахунку фактично є неможливий.

Отже, в рахунок погашення заборгованості за рішенням № 1032 від 13.12.2007р., шляхом перерозподілу грошових коштів сплачених позивачем за страхові внески, Управління самостійно шляхом переразподілу грошових коштів погасило суму у розмірі 580688,71 грн. (за рахунками 2560870448712, 2560870548713), сума в розмірі 10931,09 грн. за цим рішення по рахунку 25607010048701 не погашена позивачем.

Тобто судом встановлено, що до вимоги про сплату боргу № Ю-345 від 07.04.09 р. не включена заборгованість за рішенням № 1032 від 13.12.2007р. по рахунках 2560870448712, 2560870548713 у зв’язку з її погашенням шляхом перерозподілу поточних страхових внесків, та включена заборгованість за цим рішенням за рахунком 25607010048701, у зв’язку із тим, що перерозподілом коштів ця заборгованість не була погашена.

Крім того, щодо відкриття нових рахунків з 01.01.2004р. відповідач пояснив, що зарахування грошових коштів за вищезгаданими рахунками проводиться відповідно до листа Пенсійного фонду України № 1149/04 від 05.02.2004р., відповідно до якого на рахунки, що були відкриті до 1 січня 2004 р. сплачується борг зі сплати пені та штрафних санкцій , що утворився у період до 01.01.04 р., а р/р 25607010048701 було відкрито до 01.04.04 р., та саме на нього за рішенням № 1032 від 13.12.2007р. позивач повинен був перерахувати суму штрафних санкцій та пені у розмірі 10931,09 грн., чого до теперішнього часу не зробив.

Позивачем не надано доказів перерахування грошових коштів з метою погашення заборгованості по штрафним санкціям та пені за рішенням № 1032 від 13.12.07 р. на р/р 25607010048701 у сумі 10931,09 грн., а самостійно відповідач не має право перерозподілятигрошові кошти із одного рахунку на інший рахунок для погашення заборгованості підприємства.

Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що перерозподіл та зміна УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК призначення платежів за платіжними дорученнями, призначеними для сплати позивачем страхових внесків за період з серпня 2008 р. по лютий 2009 р. на погашення заборгованості по сплаті страхових внесків за період з січня 2008 р. по вересень 2008 р. та винесення і направлення позивачу вимоги про сплату боргу № Ю-345 від 07.04.09 р. є правомірним, відповідає матеріалам справи та нормам Закону № 1058. Також суд прийшов до висновку щодо правомірності дій відповідача стосовно включення у вимогу про сплату боргу № Ю-345 від 07.04.09 р. суми штрафних санкцій у розмірі 6252,21 грн. та пені у розмірі 4678,88 грн., які підлягають сплаті на р/р 25607010048701, та є заборгованістю за рішенням № 1032 від 13.12.07 р., яке визнано у судовому порядку правомірним та ця заборгованість дотепер не сплачена позивачем.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" у зв’язку із недоведеністю неправомірних та необґрунтованих дій відповідача, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Під час судового засідання, яке відбулось 12.01.10 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 18.01.10 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Кушнова А.О.