Рішення № 77553469, 03.08.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9318/17

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого – судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Горбані О.В., Мишак І.Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до районного суду із позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні належною позивачу на праві власності земельною ділянкою, яка призначена для ведення садівництва та розташована по АДРЕСА_1 (садове товариство «Будівельник», що у Подільському районі м.Києва, шляхом перенесення огорожі на визначену державним актом на право власності на земельну ділянку межу земельної ділянки за цією адресою, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30 тис.грн.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач є власником земельної ділянки за вищевказаною адресою площею 0,0615 га, кадастровий номер: НОМЕР_3 що межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 (СТ «Будівельник», власником якої є відповідач. В липні 2016 р. з метою перевірки фактичних меж земельної ділянки позивач звернулась до голови СТ з письмовою заявою, яка була предметом розгляду 10.07.2016 р. зборів правління. У березні 2017 р. голова правління запросила письмово у кожної із сторін офіційні документи, що підтверджують реальні розміри маєтків та розмежування меж земельних ділянок між ними в натурі. В квітні 2017 р. позивач звернулась до ТОВ «Торговий дім «земля» щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в результаті проведення робіт яким встановлено, що 0,0015 га земельної ділянки, що належить позивачу, захоплено відповідачем. 10.06.2017 р. за результатами зборів правління Товариства було зобов’язано відповідача прибрати частку її паркану, що знаходиться на території, яка є власністю позивача. Але до теперішнього часу відповідач не виконала дану вимогу, що є порушенням права власності позивача.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з наведених в ньому підстав.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити в його задоволенні. Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача посилається на те, що надана стороною позивача технічна документація є неналежним доказом та не підтверджує факту порушення меж земельної ділянки. Стверджує, що позивачем не доведено факт порушення її прав, а єдиним парканом, який є на теперішній час є лише бетонний паркан позивача.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши надані письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності від 03.04.2007 р. є власником земельної ділянки площею 0,0615 га, розташованої на АДРЕСА_1 (СТ «Будівельник») у Подільському районі м.Києва для ведення садівництва. Садовий будинок АДРЕСА_1 який розташований на даній земельній ділянці, згідно свідоцтва про право власності від 20.12.2012 р., на праві приватної власності належить позивачу.

Суміжна земельна ділянка площею 0,0619 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (СТ «Будівельник»), на підставі Державного акту на право власності від 23.04.2001 р. належить відповідачу ОСОБА_3.

Дані обставини підтверджені копіями правовстановлюючих документів не оспорюють ся сторонами у справі.

Як вбачається з наданих документів, в червні 2017 р. позивач, посилаючись на технічну документацію із землеустрою, складену ТОВ «Торговий дім «Земля», звернулась до голови СТ «Будівельник» з пропозицією прибрати паркан відповідача, посилаючись на те, що остання захопила 0,0015 га земельної ділянки позивача. Повідомленням від 14.06.2017 р. голова СТ «Будівельник» повідомила відповідача про необхідність прибрати даний паркан.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-84цс14, слідує, що при зверненні особи за захистом порушеного її права чи інтересу суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Приписами ст.386 ЦК України передбачено, що власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушення свого права власності.

Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права власності на земельну ділянку шляхом зобов’язання відповідача перенести огорожу, розташовану на земельній ділянці позивача, позивач зазначає, що дана огорожа знаходиться на земельній ділянці позивача.

Відповідно до ст.91 ч.1 п.«г» ЗК України власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати права власників земельних ділянок.

Згідно зі ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Приписами ст.ст.12 ч.3, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст.78 ч.2 ЦПК України певні обставини справи мають бути підтверджені засобами доказування.

Стороні позивача у встановленому законом порядку була роз’яснені можливість заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання про відповідність на місцевості меж земельної ділянки позивача правовстановлюючим документам та наслідки нез’явлення такої експертизи. Від заявлення такого клопотання представник позивача відмовився.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В зв’язку з наведеним, суд не приймає до уваги на підтвердження доводів позивача як письмовий доказ технічну документацію із землеустрою, складену ТОВ «Торговий дім «Земля» щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, фотографії та показання допитаних як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони є неналежними доказами для встановлення факту відповідності меж земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України та ст.319 ЦК України закріплено принцип, відповідно до якого право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власнику майна.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.12 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав ОСОБА_1 як землевласника, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідача перенести паркан.

В зв’язку з тим, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про зобов’язання вчинити дії, про відмову в задоволенні яких суд дійшов висновку, тому суд вважає за необхідне відмовити і в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню і сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 280,0 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.3, 386, 391 ЦК України, ст.ст.120, 152 ЗК України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, розташованою в СТ «Будівельник» за адресою: АДРЕСА_1 та відшкодування моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова