Ухвала суду № 77552096, 25.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/530/18 Справа № 703/3036/17 Категорія: ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції: Прилуцький В. О. Доповідач в апеляційній інстанції: Ятченко М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі Ятченка М. О. Соломки І. А., Торопенка М. В. Чорній Я. Ю.за участю прокурораПашковської Ю.П. обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Носенка В.О. на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною загальною

середньою освітою, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей,

непрацюючий, раніше судимий:

- 18.05.1999 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2

ст.140, ч.3 ст.140 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з

іспитовим строком 2 роки;

- 16.09.2002 тим же судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.357 КК України на 7

років позбавлення волі;

- 02.02.2012 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2

ст.307 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

Звільнений умовно-достроково 13.12.2014 ухвалою Уманського

міськрайонного суду від 05.12.2014 на 9 міс.24 дні,

визнаний винуватим та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309 та ч.1 ст.263 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.2 ст.309 КК України 3 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.263 КК України 5 років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 5 /пять/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3-річного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обовязки, передбачені п.п.1, 2, ч.1 ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 3168 грн. 44 коп. судових витрат на проведення судово-хімічної, балістичних та експертизи вибухової речовини.

Вирішено долю речових доказів

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він в невстановлені слідством час, місці та особи влітку 2016 року, незаконно, без мети збуту, придбав рослини коноплі, які переніс до місця свого проживання в АДРЕСА_1, де, висушивши і подрібнивши їх, виготовив невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - каннабіс (марихуана), який незаконно зберігав без мети збуту за місцем проживання, аж до вилучення 11,99 г (висушена) цього наркотичного засобу у нього в квартирі працівниками поліції під час обшуку 11.07.2017.

Він же, у невстановлені слідством день, час, місці та особи, без передбаченого законом дозволу, придбав та зберігав за місцем проживання в АДРЕСА_1 револьвер «RОНМ RG 89», який згідно висновку експерта №1/1625 від 02.08.2017 являється вогнепальною зброєю і придатний для стрільби та 11,16 г речовини сіро-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта №2/1740 від 15.09.2017, являється промислово виготовленою вибуховою речовиною метальної дії - одноосновним нітроцелюлозним бездимним порохом. Виявлені в квартирі ОСОБА_7 вогнепальна зброя і бездимний порох вилучені у нього працівниками поліції під час проведення обшуку 11.07.2017.

В апеляційній скарзі заступника прокурора Черкаської області Носенка В.О. ставиться питання про те, що він не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок стосовно нього є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2004 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Однак суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 в повному обсязі ці вимоги закону не дотримався та всупереч положень ст.ст.50 та 65 КК України не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого. Судом залишено поза увагою той принцип, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи свій висновок про доцільність призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд послався на помякшуючі відповідальність ОСОБА_7 обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні 3 неповнолітніх дітей.

Проте, така помякшуюча покарання обставина, як щире каяття є загальною, не носить виключний та особливий характер і з урахуванням всіх матеріалів провадження та особи обвинуваченого не дає підстав до призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_7 не надавав будь-якої допомоги органам досудового розслідування. У тому числі й щодо встановлення місця, часу та способу придбання ним наркотичних засобів, вогнепальної зброї та вибухової речовини, яку вилучено в нього працівниками поліції за місцем проживання під час обшуку 11.07.2017.

За таких обставин, помякшуюча обставина - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнана судом безпідставно.

Натомість, приймаючи такі дані про особу ОСОБА_8, не враховано, що обвинувачений не працює, наркотичні засоби, зброю та вибухові речовини зберігав за місцем проживання, що становило загрозу життю та здоровю неповнолітніх дітей, наявність яких судом необґрунтовано враховано як обставину, що свідчить про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування призначеного йому покарання, та безперечно не може позитивно впливати на їх виховання, формування світогляду та правосвідомості.

Натомість судом недостатньо звернуто увагу на наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_7, а саме рецидив злочинів.

Не зважаючи на те, що вказану обставину враховано судом, як таку, що обтяжує відповідальність обвинуваченого, проте при вирішенні питання про можливість звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком належної оцінки їй не надано.

За таких обставин вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2018 стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості.

В звязку з вищезазначеним апелянт просив вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.04.2018 стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 КК України скасувати через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості.

Під час апеляційного розгляду дослідити матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним та засудити за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі, без застосування положень ст.75 КК України.

В запереченні обвинуваченого ОСОБА_7 ставиться питання про те, що, вирок місцевого суду є обєктивний законний і вмотивований, а відтак ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Носенка В.О. залишити без задоволення, а вирок щодо нього без змін.

Заслухавши суддю доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Носенка В.О. та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, думку обвинуваченого ОСОБА_7, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши доводи апеляції та дослідивши і оголосивши характеризуючи дані, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Черкаської області Носенка В.О. не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за які він засуджений ґрунтується на доказах, які були досліджені судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України та отримали його вірну оцінку, а тому колегія суддів не перевіряє фактичні обставини справи, оскільки обвинувачений позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, та ніким не оскаржується.

Вірною є кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 та ч.1 ст.263 КК України.

Згідно розяснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу

винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України

стосовно призначення покарання.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції достатньо виконав вимоги ст.ст.50, 65, 66, 67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який незважаючи на те, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте характеризується позитивно, наявність обтяжуючої покарання обставини рецидив злочинів, також і наявність помякшуючих покарання обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, а тому, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав за можливе, обрати покарання у виді позбавлення волі, застосувавши ст.75 КК України і звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обовязки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, воно не має на меті завдати фізичних страждань або приниження людської гідності засудженого.

Твердження апелянта про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок мякості, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_7 при призначенні покарання були враховані всі обставини і, на думку колегії суддів апеляційного суду, призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним.

Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, оскільки прокурор не навів даних, які б давали підстави для посилення покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Носенка В.О. залишити без задоволення.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року, яким ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309 та ч.1 ст.263 КК України залишити без змін.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку на протязі 3-х місяців, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :