Постанова № 7754513, 11.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-18994/09/0570

час прийняття постанови: 12 год. 40 хвил

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області

про визнання такими, що є протиправними, дії відповідача№1-Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020695 від 10 листопада 2008 року; визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020695 від 10 листопада 2008 року; визнання недійсним рішення митного органу від 10 листопада 2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/014326 від 10 листопада 2008 року, яке прийнято відповідачем 1 – Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 20341,97 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті»

за участю представників сторін:

від позивача: Кисельов В.С. – за дов. від 4 вересня 2009 року

від відповідача 1: Кононенко В.К. – за дов. від 12 травня 2009 року

від відповідача 2: не з»явився

ВСТАНОВИВ:

          Закритим акціонерним товариством «Виробниче об»єднання «Конті» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання такими, що є протиправними, дії відповідача 1-Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020695 від 10 листопада 2008 року; визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2008/020695 від 10 листопада 2008 року; визнання недійсним рішення митного органу від 10 листопада 2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/014326 від 10 листопада 2008 року, яке прийнято відповідачем 1 – Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 20341,97 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача-25112243) №26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Правовою підставою звернення до суду зазначає, що 10.11.2008 р. позивач через свого митного брокера ЗАТ «УКРСЕРВІС» подало до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/8/014326, якою задекларувало імпорт товару з метою його оформлення в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 1200 роліків, що склало 1 300 кг за ціною 41,7837 євро за 1 ролік, що в перерахунку ціни за 1 кг складало 38,57 євро за 1 кг. Загальна митна вартість складалася із вартості товару відповідно до Специфікації № 04 від 12.09.2008 року до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 року, укладеного Позивачем з Компанією «NOVASOL-KLEBETECHNIK Gmbh», Німеччина, яка становила 50136,00 євро або 370827,87 гривень та витрат на транспортування у розмірі 7659,25 грн., тобто 1035,35 євро, оскільки товар було поставлено на умовах FCA, Морфельден-Вальдорф (Інкотермс 2000). Таким чином, загальна митна вартість, що була заявлена в декларації митної вартості № 700000005/8/014326, була визначена у сумі 51171,53 євро або 378487,12 гривень за курсом НБУ (на 10.11.2008 р. – 7,396439 гривень за 1 євро). Підставою для здійснення дій митного брокеру є договір доручення № 1740-04.3 на здійснення митних брокерських послуг від 20.12.2005 р., укладений між позивачем та Декларантом. Відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/8/014326, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року. В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на неподання додаткових документів згідно з вимогами ст. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі, - Постанова 1766).

Відповідно до умов п. 1.1. Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 року, укладеного Позивачем з Компанією «NOVASOL-KLEBETECHNIK Gmbh», Німеччина (Продавець), Продавець продає, а Покупець покупає та оплачує самоклейну паперову стрічку для кондитерської продукції. Кількість, якість товару, строки поставки, умови поставки, ціна та вартість кожної партії поставки визначаються Специфікаціями, які є невід’ємними частинами даного контракту. 12.09.2008 р. сторонами було підписано Специфікацію № 04 до вищевказаного контракту, відповідно до якої Продавець зобов’язувався поставити, а Покупець прийняти та сплатити 1200 роліків самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES” за ціною 41,7837 євро за 1 шт. 10.11.2008 р. Позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 (далі Порядок 1766) надав відповідачу 1 Декларацію митної вартості № 700000005/8/014326, якою була задекларована митна вартість товару - самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES” з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 1 200 шт. загальною вагою 1300 кг за ціною 41,7837 євро за 1 шт., що в перерахунку ціни товару за 1 кг складало 38,57 євро за 1 кг.

Позивач вважає, що відповідно до частини 1 статті 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на об’єктивних, документально підтверджених даних.

Позивач зазначив, що ним відповідачу 1 ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 980-03 від 06.11.2008 р. В даному листі зазаначається, що враховуючи пропозиції підприємств-постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES”, наведений у Специфікації № 04 від 12.09.2008 р. до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., а саме – 41,78 євро на умовах поставки FCА – м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина, відповідає поточній кон’юктурі ринку. Але, як вказує позивач, відповідач 1 не прийняв до уваги наведені у наданих йому висновках ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

Проте, відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/8/014326, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року (арк. справи 81). В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на неподання додаткових документів згідно з вимогами статті 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі, - Постанова 1766).

10.11.2008 р. позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до Декларації митної вартості № 700000005/8/014326 від 10.11.2008 р. (арк. справи 82). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості відповідача 1 самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 484462,11 грн. або 65499,37 євро (з урахуванням витрат на транспортування). Таким чином, митна вартість саме товару (без витрат на транспортування), визначена відповідачем 1, склала 64436,84 або 476802,86 грн., що склало 53,72 євро за 1 ролік або 49,59 євро за 1 кг. Позивач вважає, що дії відповідача 1 з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року та дії відповідача 1 з відмови у прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/8/014326 від 10.11.08 р. є протиправними, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року та Рішення про визначення митної вартості прийняті безпідставно та є незаконними, оскільки товар 06.11.2008 року був ввезений позивачем на територію України в режимі «Імпорт-74», у кількості 1 200 роліків за ціною 41,7837 євро за 1 шт. на загальну суму 50136,00 євро, як такий, що надійшов для зберігання на митний ліцензійний склад за адресою: м. Макіївка, пер. Трочинського, 22, з метою його подальшого використання у виробництві кондитерської продукції.

Крім того позивач зазначає, що у картці відмови зазначено неправдиву інформацію про ненадання йому документів, адже ті документи, з наведеного митним органом переліку, які позивач мав змогу надати, відповідачу 1 були надані.

Також позивач зазначає, що виготовлення самоклейної паперової стрічки «DOLORES» взагалі відбувається виключно (ексклюзивно) для ЗАТ «ВО «КОНТІ», а тому є не зрозумілим, рівнем яких цін відповідач 1 керувався визначаючи ціну за Методом № 3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Разом з тим, позивач зазначає, якщо приймати до уваги ціни на самоклейну паперову стрічку, яка постачалася за попередніми специфікаціями до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., то слід врахувати, що ціна на самоклейну паперову стрічку «Есферо» за Специфікацією № 01 від 15.04.2008 р. у кількості лише 70 роліків складала 45,40 євро за 1 ролік та за Специфікацією № 02 від 30.05.2008 р. у кількості 437 роліків складала 46,84 євро за 1 ролік, а ціна на самоклейну паперову стрічку «Долорес» за Специфікацією № 03 від 31.07.2008 р. у кількості 480 роліків складала 42,50 євро за 1 ролік. Також позивачем зазначено, що коливання ціни на самоклейну паперову стрічку у Специфікаціях № 01, №02, № 03, № 04 є економічно обґрунтованими та були пов’язані з наступними факторами:

- по-перше, в зв’язку з необхідністю термінового проведення пуско-налагоджувальних робіт товар за Специфікацією № 01 постачався на умовах DDU, м. Донецьк, Україна. В зв’язку з чим Продавцем у собівартість товару були включені транспортні витрати від м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина до м. Донецьк, Україна, які складали 5,03 євро у ціні за 1 ролік. При наступних поставках товару, які відбувались на умовах постачання FCA, м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина, транспортні витрати у собівартості 1 роліку включались у розмірі 2,13 євро;

- по-друге, для виготовлення самоклейної паперової стрічки використовується кліше, яке виготовляється індивідуально відповідно до дизайну замовника, а тому у собівартість товару, який постачався за Специфікацією № 02, була включена вартість кліше для виготовлення стрічки саме для позивача, що склало 4,34 євро у ціні за 1 ролік;

- по-третє, за Специфікацією № 04 відбувалась поставка товару у кількості 1200 роліків, що склало 1300 кг, що було значно вище в порівнянні з попередніми поставками (70 шт/58 кг, 437шт/437 кг, 480 шт/480 кг), а тому відповідно до діючої системи знижок Продавцем була надана знижка у розмірі 1,7 % від ціни за попередньою поставкою, що складала 42,50 євро за 1 ролік.

Всі вище перелічені обставини підтверджуються листом ЗАТ «ВО «КОНТІ» № 3315/14 від 09.11.2009 р. та наданою Продавцем на запит позивача калькуляцією ціни від 09.11.2009 р. на самоклейну паперову стрічку, що постачалася на підставі Специфікацій № 01, №02, № 03, № 04 до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., з поясненням причин зміни цін на товар за вказаними поставками.

Таким чином, середня ціна товару, навіть з урахуванням додаткових витрат, які об’єктивно включалися Продавцем в собівартість товару, складала 44,91 євро за 1 шт / 45,18 за 1 кг. і, дана середня ціна сформована з урахуванням відповідних комерційних умов, тобто з включенням у собівартість товару транспортних витрат у більшому розмірі відповідно до встановлених умов постачання, вартість кліше, без якого виготовлення товару для позивача взагалі неможливо. Тому, зазначає позивач, є не зрозумілим яким чином відповідачем 1 була визначена митна вартість самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES”, які відповідно до оскаржуваного Рішення про визначення митної вартості склала 53,72 євро за 1 ролік або 49,59 євро за 1 кг.

Позивач зазначає, що відповідачем 1 порушені вимоги статтей 259, 266, 267 МК України.

У зв’язку з прийняттям відповідачем 1 оскаржуваного Рішення, яким було відмовлено позивачу у митному оформленні товару та прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/8/014326, позивач був змущений перервати виробничий цикл у зв’язку із браком сировини для виробництва кондитерських виробів. З метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків, а також враховуючи наявну об’єктивну необхідність завершити процес митного оформлення товару, позивач збільшив митну вартість заявленого до розмитнення товару та надав відповідачу іншу декларацію про визначення митної вартості товару – самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES” за визначеною відповідачем 1 митною вартістю 64463,84 євро або 476802,86 грн. (без врахування транспортних витрат), 7659,25 грн. – витрати на транспортування, що сумарно склало: 482958,20 грн. або 64813,43 євро за курсом НБУ (станом на 11.11.2008 року : 7,451514 грн. за 1 євро). Як наслідок, позивач сплатив більшу суму податку на додану вартість з митної вартості товару, а саме:

Сума митної вартості 1300 кг самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES” за вартістю, яку позивач вимушений був задекларувати у ВМД (форма МД-2) від 11.11.2008 року, та податок на додану вартість з якої був фактично сплачений до бюджету, склала (з урахуванням витрат на транспортування) 482958,20 грн. або 64813,43 євро за курсом на 11.11.2008 року 1:7,451514). Сума фактично сплаченого податку на додану вартість становить 96591,64 грн., що підтверджується відміткою (штемпелем) митного органу від 13.11.2008 року. Тобто, ця сума податку була зарахована до бюджету. Натомість, у разі прийняття товару за ціною заявника, на 11.11.2008 року вартість 1300 кг кг самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES” склала б (з урахуванням витрат на транспортування) 381248,36 грн. або 51163,88 євро за курсом на 11.11.2008 року (1:7,451514). Тобто, сума податку на додану вартість за вищевказаних умов, становила би суму у розмірі 76249,67 грн.

Таким чином, фактична переплата з податку на додану вартість склала 20341,97 грн.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Тому просить суд визнати такими, що є протиправними, дії відповідача 1 - Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року; визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року; визнати недійсним рішення митного органу від 10.11.2008 р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/014326 від 10.11.2008 р., яке прийнято відповідачем 1 - Східною митницею та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 20341,97 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача – 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Відповідач 1- Східна митниця надав суду заперечення проти позову в обґрунтування яких зазначив, що згідно статті 11 Митного кодексу України до основних завдань, покладених на митні органи України, відноситься захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу, зокрема, шляхом:

1. Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766.

2. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст. 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень пункту 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, серед яких «прайс-лист виробника, калькуляція виробника, висновок по вартості експертів, які мають на це повноваження, бухгалтерські документи на підтвердження оплати по контракту, контракт на здійснення експедиторських послуг на перевезення, бухгалтерські документи за транспортне перевезення та інші».

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України, пунктом 14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідач 1 зазначає (арк. справи 110), що декларант позивача 10.11.2008 року відмовився від подання додаткових документів про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості «Перелічені документи надати неможливо» (арк. справи 79 зворотна сторона).

Таким чином, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування 3-го методу визначення митної вартості.

Тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 – Східної митниці, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з тих самих підстав, які викладені в обґрунтування заперечень проти позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Думка відповідача 2 стосовно заявлених позовних вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надано.

На підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «КОНТІ» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25112243, включено до ЄДРПОУ (арк. справи 87,88).

14.04.2008 року з Компанією «NOVASOL-KLEBETECHNIK Gmbh», Німеччина, (Продавець) та закритим акціонерним товариством «Виробниче об’єднання «КОНТІ» (Покупець) укладений контракт № 687/14.3/8 (арк. справи 44-49).

Відповідно до пунтом 1.1 зазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах FCA, Морфельден-Вальдорф (Інкотермс 2000). Кількість нетто кожної партії товару та описання Товару будуть визначатися Специфікаціями, які є невід’ємними частинами даного Контракту.

Товар - самоклейна паперова стрічка, яка постачалася за попередніми специфікаціями до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., то слід врахувати, що ціна на самоклейну паперову стрічку «Есферо» за Специфікацією № 01 від 15.04.2008 р. у кількості лише 70 роліків складала 45,40 євро за 1 ролік та за Специфікацією № 02 від 30.05.2008 р. у кількості 437 роліків складала 46,84 євро за 1 ролік, а ціна на самоклейну паперову стрічку «Долорес» за Специфікацією № 03 від 31.07.2008 р. у кількості 480 роліків складала 42,50 євро за 1 ролік. Також позивачем зазначено, що коливання ціни на самоклейну паперову стрічку у Специфікаціях № 01, №02, № 03, № 04 є економічно обґрунтованими та були пов’язані з наступними факторами:

- по-перше, в зв’язку з необхідністю термінового проведення пуско-налагоджувальних робіт товар за Специфікацією № 01 постачався на умовах DDU, м. Донецьк, Україна. В зв’язку з чим Продавцем у собівартість товару були включені транспортні витрати від м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина до м. Донецьк, Україна, які складали 5,03 євро у ціні за 1 ролік. При наступних поставках товару, які відбувались на умовах постачання FCA, м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина, транспортні витрати у собівартості 1 роліку включались у розмірі 2,13 євро;

- по-друге, для виготовлення самоклейної паперової стрічки використовується кліше, яке виготовляється індивідуально відповідно до дизайну замовника, а тому у собівартість товару, який постачався за Специфікацією № 02, була включена вартість кліше для виготовлення стрічки саме для позивача, що склало 4,34 євро у ціні за 1 ролік;

- по-третє, за Специфікацією № 04 відбувалась поставка товару у кількості 1200 роліків, що склало 1300 кг, що було значно вище в порівнянні з попередніми поставками (70 шт/58 кг, 437шт/437 кг, 480 шт/480 кг), а тому відповідно до діючої системи знижок Продавцем була надана знижка у розмірі 1,7 % від ціни за попередньою поставкою, що складала 42,50 євро за 1 ролік.

Всі вище перелічені обставини підтверджуються листом ЗАТ «ВО «КОНТІ» № 3315/14 від 09.11.2009 р. та наданою Продавцем на запит позивача калькуляцією ціни від 09.11.2009 р. на самоклейну паперову стрічку, що постачалася на підставі Специфікацій № 01, №02, № 03, № 04 до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., з поясненням причин зміни цін на товар за вказаними поставками.

Власником Митного ліцензійного складу, що розташований за адресою м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, є ЗАТ „УКРСЕРВІС” (договір оренди не житлових приміщень № 209-08 від 0.03.2007 р. та Ліцензія № 70000/062СВ-01231 від 29.03.2007 р.). Тому, в графі ВМД „Одержувач” вказаний ЗАТ „УКРСЕРВІС” як власник митного складу. Зберігання поставленого товару здійснювало ЗАТ „УКРСЕРВІС” на підставі договору зберігання товарів на митному ліцензійному складі № 185 від 01.02.2006 р., укладеного з позивачем.

10.11.2008 р. позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 (далі Порядок 1766) надав відповідачу 1 Декларацію митної вартості № 700000005/8/014326, якою була задекларована митна вартість товару - самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES” з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 1 200 шт. загальною вагою 1300 кг за ціною 41,7837 євро за 1 шт., що в перерахунку ціни товару за 1 кг складало 38,57 євро за 1 кг.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Тобто, митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 7 та 11 Порядку1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ „УКРСЕРВІС”) подав відповідачу 1 наступні документи:

1) Контракт № 687/14.3/8 від 14.04.2008 року, укладений між ЗАТ «ВО «КОНТІ», як Покупцем, та Компанією «NOVASOL-KLEBETECHNIK Gmbh», Німеччина, як Продавцем;

2) Специфікацію № 04 від 12.09.2008 р. до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 року;

3) рахунок № 10002008513 від 23.09.2008 р.

4) експортну декларацію № 5184922 від 24.10.2008 р.;

5) лист Компанії «NOVASOL-KLEBETECHNIK Gmbh», Німеччина від 07.09.2008 р. з ціновою пропозицією на самоклейну паперову стрічку «DOLORES» у розмірі 41,78 євро/1 ролік;

6) висновок щодо вартості товару № 980-03 від 06.11.2008 р., наданий ДП «Укрпромзовнішекспертиза» з підтвердженням ціни на вказаний товар у розмірі 41,78 євро за 1 ролік на умовах постачання FCA - м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина.

Таким чином, позивачем, відповідно до частини 1 статті 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проте, відповідач 1 без врахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості Позивачем документах, одразу пред’явив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У графі «Для відміток митного органу» ДМВ № 700000005/8/014326 посадовою особою митного органу було зазначено, що необхідне надання наступних документів:

- прайс-лист виробника,

- калькуляція виробника,

- висновок по вартості експертів, які мають на це повноваження,

- бухгалтерські документи на підтвердження оплати по контракту,

- контракт на здійснення експедиторських послуг на перевезення,

- бухгалтерські документи за транспортне перевезення,

- та інші.

Позивачем був отриманий та наданий відповідачу 1 лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 980-03 від 06.11.2008 р., в якому зазначалось, що враховуючи пропозиції підприємств-постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES”, наведений у Специфікації № 04 від 12.09.2008 р. до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., а саме – 41,78 євро на умовах поставки FCА – м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина, відповідає поточній кон’юктурі ринку.

Але, відповідач 1 не прийняв дані, наведені у наданому йому листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза», та безпідставно не прийняв до уваги висновки незалежної спеціалізованої організації щодо відповідності заявленої позивачем митної вартості товару рівню ринкових цін. Разом з тим у картці відмови зазначено неправдиву інформацію про ненадання йому документів, адже ті документи, з наведеного митним органом переліку, які позивач мав змогу надати, відповідачу 1 були надані.

Проте, відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/8/014326, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року. В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на неподання додаткових документів згідно з вимогами статті 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі, - Постанова 1766).

10.11.2008 р. позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до Декларації митної вартості № 700000005/8/014326 від 10.11.2008 р. (далі, - Рішення про визначення митної вартості). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості відповідача 1 самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 484462,11 грн. або 65499,37 євро (з урахуванням витрат на транспортування). Визначення митної вартості Східною митницею здійснено за третім методом та встановлена митна вартість саме товару (без витрат на транспортування), визначена відповідачем 1, склала 64436,84 або 476802,86 грн., що склало 53,72 євро за 1 ролік або 49,59 євро за 1 кг.

Відповідно до наведеного рішення митним органом здійснено коригування товару. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ЄАІС ДМСУ, Постанова КМУ від 20.12.2006 року № 1766 та Митний кодекс України.

Суд зазначає, що позивачем митна вартість товару визначена за першим методом – ціною договору (контракту).

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачається, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Суд встановив, що відсутні обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару щодо ЗАТ «ВО «Конті», та позивачем до Східної митниці було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Також додатково звертаємо увагу суду, що виготовлення самоклейної паперової стрічки «DOLORES» взагалі відбувається виключно (ексклюзивно) для ЗАТ «ВО «КОНТІ», а тому є не зрозумілим, рівнем яких цін Відповідач № 1 керувався визначаючи ціну за Методом № 3 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Якщо приймати до уваги ціни на самоклейну паперову стрічку, яка постачалася за попередніми специфікаціями до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., то слід врахувати, що ціна на самоклейну паперову стрічку «Есферо» за Специфікацією № 01 від 15.04.2008 р. у кількості лише 70 роліків складала 45,40 євро за 1 ролік та за Специфікацією № 02 від 30.05.2008 р. у кількості 437 роліків складала 46,84 євро за 1 ролік, а ціна на самоклейну паперову стрічку «Долорес» за Специфікацією № 03 від 31.07.2008 р. у кількості 480 роліків складала 42,50 євро за 1 ролік. Також слід звернути увагу, що коливання ціни на самоклейну паперову стрічку у Специфікаціях № 01, №02, № 03, № 04 є економічно обґрунтованими та були пов’язані з наступними факторами:

- по-перше, в зв’язку з необхідністю термінового проведення пуско-налагоджувальних робіт товар за Специфікацією № 01 постачався на умовах DDU, м. Донецьк, Україна. В зв’язку з чим Продавцем у собівартість товару були включені транспортні витрати від м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина до м. Донецьк, Україна, які складали 5,03 євро у ціні за 1 ролік. При наступних поставках товару, які відбувались на умовах постачання FCA, м. Морфельден-Вальдорф, Німеччина, транспортні витрати у собівартості 1 роліку включались у розмірі 2,13 євро;

- по-друге, для виготовлення самоклейної паперової стрічки використовується кліше, яке виготовляється індивідуально відповідно до дизайну замовника, а тому у собівартість товару, який постачався за Специфікацією № 02, була включена вартість кліше для виготовлення стрічки саме для Позивача, що склало 4,34 євро у ціні за 1 ролік;

- по-третє, за Специфікацією № 04 відбувалась поставка товару у кількості 1200 роліків, що склало 1300 кг, що було значно вище в порівнянні з попередніми поставками (70 шт/58 кг, 437шт/437 кг, 480 шт/480 кг), а тому відповідно до діючої системи знижок Продавцем була надана знижка у розмірі 1,7 % від ціни за попередньою поставкою, що складала 42,50 євро за 1 ролік.

Всі вище перелічені обставини підтверджуються листом ЗАТ «ВО «КОНТІ» № 3315/14 від 09.11.2009 р. та наданою Продавцем на запит позивача калькуляцією ціни від 09.11.2009 р. на самоклейну паперову стрічку, що постачалася на підставі Специфікацій № 01, №02, № 03, № 04 до Контракту № 687/14.3/8 від 14.04.2008 р., з поясненням причин зміни цін на товар за вказаними поставками.

Таким чином, можна зробити висновок, що середня ціна товару, навіть з урахуванням додаткових витрат, які об’єктивно включалися Продавцем в собівартість товару, складала 44,91 євро за 1 шт / 45,18 за 1 кг. Повторно звертаємо увагу, що дана середня ціна сформована з урахуванням відповідних комерційних умов, тобто з включенням у собівартість товару транспортних витрат у більшому розмірі відповідно до встановлених умов постачання, вартість кліше, без якого виготовлення товару для позивача взагалі неможливо. Таким чином, є не зрозумілим яким чином відповідачем 1 була визначена митна вартість самоклейної паперової стрічки для пакування цукерок “DOLORES”, які відповідно до оскаржуваного Рішення про визначення митної вартості склала 53,72 євро за 1 ролік або 49,59 євро за 1 кг.

Твердження позивача про безпідставність вимог відповідача 1 базується на тому, що відповідач 1 керувався ціновою інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, де зазначається середня ціна на імпорт аналогічного товару без врахування комерційних умов на яких відбувається постачання товару з врахуванням обсягів поставки для конкретного покупця.

Крім того, позивачем митному органу також надавались довідки державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 06.11.2008 року № 980-03, якою було повідомлено, що комерційні пропозиції підприємств-постачальників відповідної продукції відповідає поточній кон’юнктурі ринку. Довідка дійсна протягом 30 днів з моменту видачі для товару наведеної якості і носить консультативний характер (арк. справи 78).

Проте, як встановлено судом, митним органом під час здійснення митного оформлення товару не була врахована вище зазначена довідка державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 06.11.2008 року.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач 1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару. Посилання митного органу в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на подібні товари є необґрунтованим, оскільки митним органом у рішенні про визначення митної вартості самостійно зазначено про відсутність інформації щодо ідентичних товарів, що обумовило неможливість застосування третього методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем 1 у картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695, яка була підставою для прийняття відповідачем 1 рішення про визначення митної вартості товару, зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пункту 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Таким чином перелік визначених цим пунктом документів не є ані вичерпним, ані таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов’язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

До того ж відповідно до пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

За таких обставин відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті рішення про визначення митної вартості товару за третім методом та надані карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов’язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі – сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ «ВО «КОНТІ» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено митних платежів до бюджету, відповідно до розрахунку до позову у сумі 20341,97 грн. Сума надмірно сплаченого податку на додану вартість не оспорюється жодною стороною та підтверджується довідками ЗАТ «ВО «КОНТІ» від 21.12.2009 року вих. № 311, ЗАТ «Укрсервіс» (декларант) від 04.01.2010 року № 04/11/002 та відповідними платіжними дорученнями: № 47 від 12.11.2008 року та №55 від 10.11.2008 року. За таких обставин матеріалами справи підтверджена надмірна сплата позивачем платежів.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов’язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Східною митницею не доведена правомірність відмови у прийнятті наданих позивачем вантажних митних декларацій та обчислення митної вартості товарів, ввезених відповідно до ВМД, що розглядаються у справі, за третім методом. В той час, дослідженими судом доказами спростовані висновки відповідача 1 про неподання ЗАТ «ВО «КОНТІ» до митного органу документів, що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17,18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110,111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання такими, що є протиправними, дії Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року; визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року; визнання недійсним рішення митного органу від 10.11.2008 р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/014326 від 10.11.2008 р., яке прийнято Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 20341,97 грн. (двадцять тисяч триста сорок одна грн. 97 коп.) на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача – 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Визнати такими, що є протиправними, дії Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020695 від 10.11.2008 року.

Визнати недійсним рішення митного органу від 10.11.2008 р. про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/014326 від 10.11.2008 р., яке прийнято Східною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 20341,97 грн. (двадцять тисяч триста сорок одна грн. 97 коп.) на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача – 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Присудити з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.