Вирок № 77543755, 26.10.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1396/16-к

Провадження № 1-кп/135/89/18

ВИРОК

іменем України

26.10.2018 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретарів судових засідань: Масняк О.О., Паладій В.П.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Базелінського В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Бодачевського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42016020000000111, по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Крикливець Крижопільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, військовозобов’язаного, працюючого заступником начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліці ГУ НП у Вінницькій області, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 2 о/с від 07.11.2015, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, всупереч передбаченому законом порядку, при невстановлених обставинах придбав та зберігав за місцем реєстрації та проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, бойові припаси - вісім бойових патронів калібру 7,62 мм.

У подальшому, 23.03.2016 у проміжок часу з 15.45 до 17.58, під час обшуку, дозвіл на проведення якого надано слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області, за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, серед іншого, виявлено та вилучено вісім патронів, що згідно висновку судової балістичної експертизи Житомирського НДЕКЦ № 1/1623 від 01.04.2016 є бойовими припасами - 7,62 мм проміжними патронами зразка 1943 року з кулею «ПС» зі стальним сердечником (НОМЕР_1), призначені для стрільби з військової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм, а саме: самозарядного карабіна Сімонова, автоматів Калашнікова та ручних кулеметів Калашнікова. Надані вісім патронів виготовлені промисловим способом на Луганському патронному заводі у 1962 році.

Вказані дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне зберігання та придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Показав, що злочину він не вчиняв, оскільки не придбавав та не зберігав бойові припаси. Зазначив, що 23.03.2016 року до нього в службовий кабінет зайшли слідчі служби безпеки, прокурори та поняті, зачитали ухвалу про обшук. Потім поїхали до нього додому. В одній з кімнат в квартирі знайшли 8 патронів. При обшуку він вказував, що вперше їх бачив, зазначав, що не знає де вони взялись. Його дружина також вказувала, що не знає де взялись патрони. Після цього провели обшук в службовому кабінеті. Підозру йому оголосили по ст. 263 КК України лише 04.04.2016 року. На той час в нього дійсно була зброя – карабін СКС калібру 7,62 мм. Патрони до зброї він зберігав лише в сейфі, або біля рушниці. На той час ніяких патронів до карабіну в нього взагалі не було, бо виставив зброю для продажу, залишились лише набої до гладкоствольної гвинтівки. Вказав, що на той час в них часто гостювала мати дружини – ОСОБА_6, доглядала дітей. Вказав, що в подальшому при спілкуванні з рідним він взнав, де взялись ті патрони, дізнався того ж чи наступного дня, коли теща розповіла, що коли доглядала дітей, то знайшла набої на вулиці біля лавки, що розташована коло їх будинку, та занесла їх в квартиру. При цьому вказав, що в середині лютого 2016 року зробили ремонт в квартирі та перевозили туди всі речі.

Сторона захисту наполягала на тому, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду під час судового розгляду належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні поставленого йому у провину діяння. Сторона захисту звертає також увагу на численні порушення вимог КПК України, зокрема те, що досудове розслідування кримінального провадження № 42016020000000111 проводилось до внесення відомостей в ЄРДР. Порушення органом досудового розслідування кримінального процесуального закону в даній справі, а саме, слідчі дії, були вчинені неповноважною особою та з порушенням порядку їх проведення. Враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а по справі наявні докази невинуватості ОСОБА_3, сторона захисту просила ухвалити виправдувальний вирок.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов таких висновків.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні поставленого йому у провину злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, сторона обвинувачення посилалася на показання допитаних в судому засіданні за ініціативою прокурора свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також на інші докази, які вважав за необхідне надати прокурор і в судовому засіданні були безпосередньо ретельно досліджені судом за його клопотанням.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка є дружиною обвинуваченого та погодилась давати показання по справі, показала, що була присутня при проведенні обшуку в їх квартирі. Вказала, що особи, які проводили обшук прийшли з понятими, її чоловік теж був присутній. При обшуку, серед інших речей, знайшли 8 патронів. Запитували чиї вони, але вона не знала і чоловік теж вказав, що не знає. Патрони були в рожевому кульку, їх висипали, порахували і зібрали, було 8 штук. Вона телефонувала матері, розповіла, що в них був обшук, знайшли якісь патрони. ЇЇ мати сказала, що то напевно ті патрони, які вона знайшла як була з дітьми надворі і занесла в квартиру, а їм забула повідомити. Вказала, що точно пам’ятає, що після ремонту заносили речі в квартиру, складала все в шухляди і ніяких патронів там не було.

Свідок ОСОБА_6, яка є тещею обвинуваченого, будучи обізнаною із положеннями ст. 63 Конституції України, показала, що після обшуку їй зателефонувала дочка та повідомила про це. Казала, що знайшли в квартирі якісь патрони, а вони з чоловіком не знали де вони взялись. На що вона відповіла, що якщо в рожевому кульку, то це вона їх знайшла та кинула в шкафу в коридорі. Також свідок зазначила, що десь в березні 2016 року, приблизно за тиждень-два до того, як їй повідомили про обшук, вона була в дочки в м. Ладижин, дивилась за дітьми, які грались в дворі будинку. Біля будинку була лавка, біля якої був сміттєвий бак. Вона знайшла банку з-під пива та викинула в сміття. Після чого знайшла біля лавки кульок, підняла його, побачила там патрони. Взяла той кульок і тримала кілька хвилин. Ніхто не йшов до будинку, не мала в кого спитати за ті патрони, яких було близько 5-7, вона подумала, що можливо ті патрони належать її зятю, бо в нього була рушниця, тому пішла в квартиру і поставила в нижню шухляду стінки в коридорі.

Окрім показань свідків, під час судового провадження судом досліджувались надані стороною обвинувачення, як докази вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, такі письмові докази:

- ксерокопія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2016 року ( Т.1, а.с. 90-91), з якої видно, що в межах кримінального провадження № 42016020000000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області, у тому числі і Александрову О.К., та/або за їх дорученням оперативним працівникам УВБ у Вінницькій області ДВБ Національної поліції України та оперативним працівникам БКОЗ СБ України у Вінницькій області надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, зокрема, грошових коштів, флеш – накопичувачів, дисків для лазерних систем зчитування, блокнотів, записників, чорнових записів, комп’ютерної техніки, системних блоків, жорстких дисків, ноутбуків, мобільних телефонів, тощо, які можуть свідчити про протиправну діяльність ОСОБА_3;

- ксерокопія протоколу обшуку від 23.03.2016 року (Т.1, а.с. 92-97), з якої видно, що в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000034, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2016 року, старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александров О.К., за участю оперативного працівника УВБ у Вінницькій області ДВБ Національної поліції України Кобринчука С.М. та оперативного працівника БКОЗ СБ України у Вінницькій області СлівінськогоА.А., у присутності чотирьох понятих, в період з 15 год. 45 хв. до 17 год. 59 хв. провів обшук за адресою: АДРЕСА_2. Під час ошуку було виявлено та вилучено, серед іншого, 8 штук набоїв калібру 7,62 мм. З маркувальним позначенням 270х62;

- клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александрова О.К від 24.03.2016 року (Т.1, а.с.66-67), з якого видно, що слідчий в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000034, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, звернувся до слідчого судді і просив надати дозвіл на вилучення 8 штук набоїв калібру 7,62 мм., вилучених під час обшуку 23.03.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, з метою проведення судових експертиз;

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2016 року (Т.1, а.с. 68-70), з якої видно, що слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької областів межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000034, надав дозвіл на тимчасовий доступ, виїмку речей, вилучених підчас обшуку 23.03.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, зокрема, набоїв калібру 7,62 мм, у кількості 8 штук;

- постанова про призначення судово-балістичної експертизи від 28.03.2016 року (Т.1, а.с. 72-74) з якої видно, що слідчим в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000034, призначено судово-балістичну експертизу і на дослідження експертів надано, зокрема, 8 набоїв, калібру 7,62 мм, вилучених під час обшуку 23.03.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3;

- висновок експерта Житомирського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру №1/1623 від 01.04.2016 року (Т.1, а.с. 76-87), з якого видно, що дана експертиза проводилася в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000034. Згідно експертизи, зокрема, встановлено, що представлені вісім об’єктів, які вилучені 23.03.2016 року на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області при проведенні обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2, є бойовими припасами – 7,62 мм проміжними патронами зразка 1943 року з кулею «ПС» зі стальним сердечником(НОМЕР_1), придатні для стрільби, призначені для стрільби з військової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм., а саме: самозарядного карабіна Сімонова, автоматів Калашникова та ручних кулеметів Калашникова, виготовлені промисловим способом на Луганському патронному заводі у 1962 році;

- рапорт старшого оперуповноваженого УВБ у Вінницькій області ДВБ НП України підполковника поліції С.М. Кобринчука (Т.1, а.с.60), з якого видно, що 04.04.2016 року він повідомив керівництво про те, що взяв участь в проведенні обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2, у межах кримінального провадження № 42016020000000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в ході якого виявлені і вилучені вісім патронів, згідно висновку судово – балістичної експертизи № 1/1623 від 01.04.2016 року є бойовими припасами – 7,62 мм;

- витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за № 42016020000000111 (Т.1, а.с.56), з якого видно, що вказане кримінальне провадження було внесене до ЄРДР 04.04.2016 року за ч.1 ст.263 КК України, відповідно до змісту фабули якого зазначено, що 23.03.2016 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, під час здійснення якого виявлено та вилучено набої калібру 7,62 мм., в кількості 8 штук, які згідно висновку судової балістичної експертизи Житомирського НДЕКЦ № 1/1623 від 01.04.2016 є бойовими припасами;

- доручення про проведення досудового розслідування (Т.1, а.с. 57), з якого видно, що 04 квітня 2016 року начальник слідчого відділу прокуратури Вінницької області доручив старшому слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александрову О.К. провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016020000000111, від 04.04.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України;

- повідомлення про початок досудового розслідування (Т.1, а.с.58), з якого видно, що старший слідчий Александров О.К. розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016020000000111, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, 04 квітня 2016 року;

- постанова про призначення групи прокурорів (Т.1, а.с.62), з якої видно, що в кримінальному провадженні № 42016020000000111, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, групу прокурорів було призначено 04 квітня 2016 року;

- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування (Т.1, а.с. 63-65), з якої видно, що 04.04.2016 року начальник відділу прокуратури Вінницької області, молодший радник юстиції Шаргало В.А. виділив із матеріалів кримінального провадження №42016020000000034 від 12.02.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в окреме провадження матеріали досудового розслідування за № 42016020000000111 від 04.04.2016 щодо ОСОБА_3, внесене старшим слідчим в ОВС СВ прокуратури Вінницької області Александровим O.K., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: оригінал клопотання про арешт майна від 24.03.2016 на 3 арк.; оригінал ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання від 25.03.2016 на 3 арк.; оригінал клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 24.03.2016 на 2 арк.; оригінал ухвали слідчого судді від 25.03.2016 на 3 арк.; оригінал супровідного листа та постанови про призначення судово - балістичної експертизи від 28.03.2016 на 4 арк.; оригінал висновку судово-балістичної експертизи №1/1623 від 01.04.2016 на 13 арк.; копію клопотання про проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_3 від 19.03.2016 на 2 арк.; копію ухвали суду про проведення обшуку від 21.03.2016 на 2 арк.; копію протоколу обшуку від 23.03.2016 за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_3 на 6 арк.; копію відеозапису з обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_3 від 23.03.2016; копію довідки УДМС України у Вінницькій області від 14.03.2016 на 1 арк.; копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 17.03.2016 на 5 арк.;

- клопотання слідчого про арешт восьми патронів ( Т.1, а.с.107-108);

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2016 року (Т.1, а.с. 110-112), з якої видно, що накладено арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, - на 8 бойових патронів, калібру 7,62 мм, зразка 1943 року, з кулею «ПС» зі стальним сердечником (НОМЕР_1);

- витяг із наказу начальника ГУНП у Вінницькій області № 2 о/с від 07.11.2015 року (Т.1, а.с. 113), з якого видно, що ОСОБА_3 з 07.11.2015 року призначено начальником Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

- функціональні обов’язки начальника Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, що затверджені начальником Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, з якими ознайомлений ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 114-115);

- висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру начальника Ладижинського ВП ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України по кримінальному провадженню № 42016020000000111, затвердженого т.в.о. начальника ГУНП у Вінницькій області 06.05.2016року (Т.1, а.с. 149-154), з якого видно, що службове розслідування за фактом повідомлення про підозру начальника Ладижинсього ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України припинено та прийнято рішення про те, що питання про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_3 за придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу вирішити після прийняття законного рішення по кримінальному провадженню № 42016020000000111; за порушення правил зберігання мисливської вогнепальної зброї рекомендовано оголосити ОСОБА_3 сувору догану;

- доповідна записка начальника УПД ГУНП у Вінницькій області (Т.1, а.с. 160-161), з якої видно, що з метою притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, порушено питання перед начальником ГУНП у Вінницькій області про проведення службового розслідування та вжиття до ОСОБА_3 заходів дисциплінарного впливу;

- наказ Головного управління НП у Вінницькій області № 433 від 06.05.2016 року (Т.1, а.с. 155), з якого видно, що ОСОБА_3 оголошено догану за порушення правил зберігання мисливської вогнепальної зброї;

- клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів від 20.04.2016 року (Т.1, а.с.138-139), з якого видно, що слідчий звернувся до слідчого судді і просив надати йому дозвіл на тимчасовий доступ до 10 набоїв калібру 7,62 мм., зразка 1943 року, партії НОМЕР_2, що перебувають у володінні Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, з метою проведення відповідних судових експертиз щодо встановлення індивідуальної тотожності боєприпасів;

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.04.2016 року (Т.1, а.с. 142), з якої видно, що надано дозвіл слідчому на тимчасовий доступ до речей: 10 набоїв калібру 7,62 мм, зразка 1943року, партії НОМЕР_2, що перебувають у володінні Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області (Вінницька обл., м. Ладижин, вул. П.Кравчика, 4);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.04.2016 року (Т.1, а.с. 143-144), з якого видно, що відповідальною за озброєння особою Ладижинського ВП добровільно надано 10 набоїв, калібру 7,62 мм, зразка 1943 року, партії НОМЕР_2, що перебувають у володінні Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області;

- опис до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 27.04.2016 року (Т.1, а.с. 145), з якого видно, що набої поміщені у спецпакет Експертної служби МВС України № 2827459;

- довідка про результати перевірки питань зберігання, обліку та видачі боєприпасів в Ладижинському ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 18.04.2016 року (Т.1, а.с. 158-159), з якої видно, що під час перевірки наявності боєприпасів відповідно до Форми № 3, було встановлено нестачу боєприпасів, серед них - набої 7,62 мм, зразка 1943 року, партії НОМЕР_2, у кількості 10шт.;

- постанова слідчого про призначення судово-балістичної експертизи від 10.05.2016 року (Т.1, а.с.167 – 169), з якої видно, що слідчий призначив судово – балістичну експертизу і на дослідження експертів надав 15 набоїв, калібру 7,62 мм., з яких 5 набоїв, вилучених під час обшуку 23.03.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, та 10 набоїв, вилучених у Ладижинському ВП ГУНП у Вінницькій області. На вирішення експерта винесено такі питання: чи належать патрони в кількості 5 (п'ять) штук, які вилучені під час обшуку 23.03.2016 за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та вилучені 27.04.2016 в Ладижинському відділенні поліції Бершадського відділі поліції ГУНП у Вінницькій області патрони у кількості 10 (десяти) штук калібру 7,62 мм зразка 1943 року, партії НОМЕР_2 до продукції одного підприємства (одного року випуску, виробничої партії, тощо)? Якого виду, зразка, калібру патрони в кількості 5 (п'ять) штук, які вилучені під час обшуку, та вилучені 27.04.2016 в Ладижинському відділенні поліції у кількості 10 (десяти) штук;

- висновок експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №1/2239 від 20.05.2016 року (Т.1, а.с.171-177), з якого видно, що п’ять патронів, які вилучені за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_3, та десять патронів, які вилучені у Ладижинському ВП ГУНП у Вінницькій області, належать до продукції одного підприємства, є боєйовими припасами, проміжними патронами зразка 1943 року з кулею «ПС» зі стальним сердечником (НОМЕР_1). На питання «Чи належать вони до продукції однієї партії?» відповісти експерту не вдалося можливим;

- накладні про видачу боєприпасів зі складу і відомості про витрати боєприпасів (Т.1, а.с.160 – 187), з яких видно кому, коли і в якій кількості видавалися боєприпаси та яким чином були використані;

- довідка адресно – довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області від 08.04.2016року (Т.1, а.с. 128), з якої видно, що в АДРЕСА_2, з 26.06.2015 року зареєстрована ОСОБА_6;

- довідка із Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (Т.1, а.с.129), з якої видно, що ОСОБА_6 постійно проживає в АДРЕСА_3, однак з 26.06.2015 вона знята з реєстраційного обліку в м. Ладижин;

- довідка відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області №1159 від 01.06.2016 року (Т.1, а.с. 190), з якої видно, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6.

Оскільки кримінальне провадження здійснюється, зокрема, на засадах змагальності сторін, диспозитивності, враховуючи, що ні сторона обвинувачення ні сторона захисту не заявляли клопотань про дослідження відеозапису із фіксацією обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 від 23.03.2016 року (Т.1, а.с. 98), і навпаки вважали за недоцільне досліджувати даний відеозапис в зв’язку з тим, що ні стороною обвинуваченні ні стороною захисту не оспорюється сам факт обшуку, обставини його проведення та факт виявлення в ході обшуку в квартирі 8 патронів, тому даний доказ не досліджувався, оскільки суд позбавлений можливості сам збирати докази по справі, та досліджувати докази за власною ініціативою. Із цих же підстав, тобто в зв’язку із визнанням сторонами кримінального провадження недоцільності дослідження доказу, не досліджувався і додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.08.2016 року – диск із інформацією про з’днання абонента стільникового зв’язку (Т. 1, а.с. 250). Сторонами не заявлялось клопотань про необхідність дослідження речових доказів.

Оцінюючи висунуте ОСОБА_3 обвинувачення, перевіряючи на предмет допустимості дані, які містяться в письмових доказах, долучених до матеріалів кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. А згідно з правилами ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора. Тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Із аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення, видно, що підставою обвинувачення ОСОБА_3 у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу став факт виявлення та вилучення 23.03.2016 року, під час обшуку, у межах іншого кримінального провадження, в квартирі АДРЕСА_2, де зареєстровані громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, восьми патронів, що згідно висновку судової балістичної експертизи Житомирського НДЕКЦ № 1/1623 від 01.04.2016 є бойовими припасами.

Стороною обвинувачення доведено, а стороною захисту не оскаржується той факт, що 23.03.2016 року, під час обшуку, у межах іншого кримінального провадження, в квартирі АДРЕСА_2, де зареєстровані громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6 було виявлено та вилучено вісім патронів.

Разом з тим, в процесі досудового розслідування не зібрано, а прокурором в судовому засіданні не надано суду жодного доказу, який би підтверджував те, що саме ОСОБА_3 незаконно придбав, приніс у свою квартиру та зберігав 8 бойових патронів калібру 7,62 мм. Відсутнє у пред’явленому ОСОБА_3 обвинуваченні і посилання на час, спосіб придбання, джерело придбання, мотив і мету придбання та зберігання бойових припасів.

Із пред’явленого згідно обвинувального акту обвинувачення видно, що воно сформульовано неконкретним та абстрактним способом, з посилання на те, що ОСОБА_3 при невстановлених обставинах придбав і зберігав за місцем реєстрації та проживання бойові припаси - вісім бойових патронів калібру 7,62 мм. При цьому згідно положень ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Щодо наданих стороною обвинувачення доказів: довідки про результати перевірки питань зберігання, обліку та видачі озброєння та боєприпасів в Ладижинському ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 18.04.2016 року (Т.1, а.с.158-159); висновку експерта Житомирського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру №1/2239 від 20.05.2016 року (Т. 1, а.с. 171-177); висновку службового розслідування за фактом повідомлення про підозру начальника Ладижинського ВП ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України (Т.1, а.с. 149-154) то суд вважає, що вони жодним чином не підтверджують викладені у обвинувальному акті обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, відтак, є неналежними доказами.

Тому надання стороною обвинувачення та дослідження судом доказів щодо нестачі в Ладижинському ВП набоїв, без зазначення у пред’явленому обвинуваченні про джерело походження виявлених у квартирі ОСОБА_3 набоїв саме з Ладижинського ВП, саме по собі є припущенням можливого джерела походження набоїв, та відповідно і припущенням щодо того, що саме ОСОБА_3 міг придбати такі набої за місцем роботи. Відтак, такі припущення не можуть бути підставою для висновків про винуватість особи.

Крім того, у висновку експерта №1/2239 від 20.05.2016 року стверджується, що вилучені в ході обшуку набої та наявні в Ладижинському ВП набої належать до продукції одного підприємства та виготовлені у 1962 році на Луганському патронному заводі.

Разом з тим, сам цей факт сам по собі не може свідчити про те, що виявлені в ході обшуку 8 патронів були вилучені саме з Ладижинського ВП. Оскільки стороною обвинувачення не доведено, зокрема, що: на території України існують інші патронні заводи, окрім Луганського патронного заводу; що патрони саме з цього заводу за 1962 рік направлялись лише до Ладижинського ВП; взагалі не зазначено та не досліджувалась кількість виготовлених в 1962 році патронів калібру 7,62 мм.

Відтак, оскільки обставин придбання патронів в обвинувальному акті не викладено взагалі, те, що ОСОБА_3 міг отримати такі патрони за місцем своєї роботи, або що це міг вчинити лише він, є припущенням сторони обвинувачення, яке не підтверджене жодними належними і допустимими доказами, відтак є недоведеним.

Натомість, стороною захисту надано суду докази, які підтверджують невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Так, за ініціативою сторони захисту допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, який показав, що є сусідом ОСОБА_3, знає його близько 3 років, відколи той поселився в їх будинку. Вказав, що проживає на другому поверсі будинку АДРЕСА_2. Весною 2016 року вийшов на балкон покурити і бачив, як мати сусідки ОСОБА_7, коли прибирала сміття, знайшла біля лавки, яка знаходиться як раз під його балконом, пакет, наскільки пам’ятає – рожевий, який підняла та на світлі він побачив, що там всередині були патрони. Теща ОСОБА_3 покрутила пакет в руках і залишила собі. Тоді він подумав, що то можливо діти ОСОБА_3 винесли з хати, бо знав, що в нього є зброя, знав, що СКС в нього є. Він добре розгледів, що в пакунку були саме патрони, бо теща ОСОБА_3 стояла від нього на відстані біля 5 м, а він далеко добре бачить. При цьому вона його не бачила, бо він був на балконі. Вказав, що одразу зрозумів, що то патрони до нарізної зброї, бо він розбирається в зброї та набоях, служив у війську, в його батька була зброя.

Підстав для сумнівів у показах свідка ОСОБА_16 у суду немає, не здобуто таких і в ході судового розгляду.

Свідок ОСОБА_7 є дружиною обвинуваченого, а свідок ОСОБА_6 є його тещею, суд критично оцінює показів цих свідків. Проте, їх покази повністю узгоджуються в деталях та доповнюються показами свідка ОСОБА_16, який не є родичем обвинуваченого, і жодних підстав ставити під сумнів його покази в суду немає. Відтак, оскільки покази всіх допитаних свідків в деталях узгоджуються між собою, не містять розбіжностей, суд приймає покази всіх свідків як правдиві. Відтак, суд вважає, що покази свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_16 є належними та допустимими доказами, оскільки вони допитані в судовому засіданні у відповідності з нормами КПК України, будучи приведеними до присяги та попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, вони надали суду покази свідомо і добровільно, без сторонього тиску і з метою встановлення істини у справі.

Крім того, оцінюючи послідовність становлення показань обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує, що він жодного разу показань не змінював, вказував на свою невинуватість у придбанні та зберіганні бойових припасів, при обшуку вказував на свою необізнаність із тим, де в них в квартирі взялись патрони. Версія обвинуваченого, не спростована стороною обвинувачення дослідженими в судовому засіданні доказами, як не спростовано стороною обвинувачення й пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_16 про те, що саме ОСОБА_6 знайшла пакунок з патронами та занесла його в квартиру.

Оцінюючи докази на предмет допустимості під час їх аналізу в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 89 КПК України, судом встановлено, що докази, надані стороною захисту, є належними та допустимими з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Покази цих свідків є єдиними доказами у кримінальному провадженні № 42016020000000111 від 04.04.2016 року, які прямо підтверджують існування обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, визначені ст.91 КПК України, а саме: час, місце, хто та у який спосіб, з яких мотивів і з якою метою придбав та заніс до квартири, де проживає сім’я ОСОБА_3, 8 патронів калібру 7,62 мм.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 7, 17 КПК України, ст. 62 Конституції України загальними засадами кримінального провадження, крім інших, є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на вказані приписи законів, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме в тому, що він незаконно придбав і зберігав бойові припаси - вісім бойових патронів калібру 7,62 мм, без передбаченого законом дозволу, не доведено поза розумним сумнівом і у порядку, передбаченому КПК України, воно не підтверджено жодним доказом і грунтується на припущеннях сторони обвинувачення. Ці припущення спростовуються належними та допустимими доказами, наданими стороною захисту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і має бути виправданим.

Окрім цього, стороною захисту заявлено клопотання про визнання зібраних по справі доказів недопустимими, відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України, посилаючись на те, що вони зібрані стороною обвинувачення з грубим порушенням норм КПК України та з порушенням права обвинуваченого на захист.

Даючи оцінку доводам сторони захисту, суд приходить до таких висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, виходив з того, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України дав підстави Конституційному Суду України для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину у будь-якому випадку не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням встановленого законом порядку (Рішення від 20 жовтня 2011 року у справі № 12рп/2011). Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України, зазначивши в п. 19 постанови свого Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» про те, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом і тоді, коли, зокрема, їх збирання і закріплення здійснено з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» наголошено на тому, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Вирішуючи заявлені захисником обвинуваченого клопотання на предмет допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, відповідно до положень ч. 1 ст. 89 КПК України, суд приходить до висновків, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016020000000111 від 04.04.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, проведено з грубим порушенням норм КПК України і права обвинуваченого на захист.

Так, частиною 2, 3 статті 214 КПК України передбачено, що слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру, або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення та стороною захисту, видно, що під час досудового розслідування відповідними посадовими особами органу досудового розслідування порушено вимоги ст. 214 КПК України. Так, 23 березня 2016 року, під час проведення слідчих дій по кримінальному провадженню № 42016020000000034, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме – при проведенні обшуку в квартирі, де проживає сім’я ОСОБА_3, слідчим, вилучивши 8 патронів та зброю, було виявлено обставини, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Проте відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в строки, передбачені законом (не пізніше 24 годин після виявлення) не було внесено. Незважаючи на це, слідчий фактично розпочав досудове розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченго ч. 1 ст. 263 КК України до внесення відомостей до реєстру. Слідчий проводив слідчі дії, які фактично пов’язані із розслідуванням злочину, передбаченго ч. 1 ст. 263 КК України, по кримінальному провадженню, що розслідувалось за ч. 3 ст. 368 КК України. При цьому, жодного зв’язку між кримінальним провадженням № 42016020000000034 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та подальшими слідчими діями, пов’язаними із розслідуванням провадження за фактом виявлення 8 патронів, які фактично проводились, слідчим не було зазначено, не вказано такого зв’язку та обґрунтування і в ході судового розгляду.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000111 лише 04.04.2016 року. Цією ж датою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александрова О.К. було призначено слідчим в зазначеному кримінальному провадженні, який прийняв до свого провадження та розпочав досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016020000000111. 04.04.2016 року було також призначено групу процесуальних прокурорів у кримінальному провадженні № 42016020000000111.

До внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александров О.К., не будучи призначеним слідчим у кримінальному провадженні № 42016020000000111, а відтак не будучи належним суб’єктом, уповноважиним на проведення процесуальних дій з отримання доказів, без участі процесуальних прокурорів, призначених у визначеному законом порядку у кримінальному провадженні № 42016020000000111, порушуючи вимоги КПК України, провів цілий ряд слідчих дій, а саме:

- 24.03.2016 року звернувся з клопотанням (Т.1, а.с.66-67) до слідчого судді і просив надати дозвіл на вилучення 8 штук набоїв калібру 7,62 мм, вилучених під час обшуку 23.03.2016 року;

- 28.03.2016 року виніс постанову про призначення судово-балістичної експертизи і на дослідження експертів надав 8 набоїв, калібру 7,62 мм, вилучених під час обшуку (Т.1, а.с. 72 -74).

На підставі постанови слідчого від 28.03.2016 року експерт Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру провів експертне дослідження і надав висновок №1/1623 від 01.04.2016 року (Т.1, а.с. 75-87), в якому зазначив, що представлені вісім об’єктів, які вилучені при проведенні обшуку є бойовими припасами калібру 7,62 мм, придатні для стрільби.

Враховуючи викладене, суд відхиляє як недопустимі докази, що отримані на підставі слідчих дій, проведених до 04.04.2016 року, тобто до моменту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000111 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Зважаючи на викладені процесуальні порушення, суд визнає недопустимими та неналежними докази:

- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2016 року про тимчасовий доступ до речей та документів по справі у кримінальному провадженні №42016020000000034 (Т.1, а.с. 68-70);

- постанову слідчого Александрова О.К. про призначення судово-балістичної експертизи від 28.03.2016 року у кримінальному провадженні №42016020000000034 (Т.1, а.с. 72-74);

- висновок експерта Житомирського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру №1/1623 від 01.04.2016 року (Т.1, а.с. 75-87);

- постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури області молодшого радника юстиції, Іщука М.Ю., якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42016020000000111 від 04.04.2016р. вісім патронів калібру 7,62 мм., вилучених 23.03.2016 року під час ошуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_3, що по АДРЕСА_4( Т.1, а.с.99 – 100);

- речові докази – 8 патронів калібру 7,62 мм., вилучені під час обшуку 23.03.2016 року, за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3

Також втрачає своє доказове значення і висновок експерта №1/1623 від 01.04.2016 року, оскільки експертизу призначено слідчим та проведено до початку досудового розслідування кримінального провадження № 42016020000000111, а направлені на експертизу патрони отримано із процесуальними порушеннями.

Окрім проведення зазначених вище слідчих дій, встановлено, що слідчим не виконано вимоги закону та ухвали слідчого судді.

Так, із ксерокопії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2016 року (Т.2 а.с. 6,7) видно, що слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання старшого слідчого Александрова О.К., поданого в межах кримінального провадження № 42016020000000034, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про накладення арешту на вісім набоїв калібру 7,62 мм, які були вилучені під час обшуку 23.03.2016 року.

Із копії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2016 року (Т.2 а.с.8,9) видно, що слідчий суддя задовольнив скаргу ОСОБА_3 та зобов’язав слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александрова О.К. повернути ОСОБА_3 набої калібру 7,62 мм. В кількості 8 штук, з маркувальним позначенням 270х62, вилучені під час обшуку.

Відповідно до ч.2 ст. 21 і ч.1 ст. 533 КПК України ухвали суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та їх службових осіб, і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Незважаючи на те, що ухвала слідчого судді від 31 березня 2016 року набрала законної сили і була обов’язковою для слідчого і прокурора, старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області Александров О.К. не виконав вимоги ухвали і не повернув ОСОБА_3 набої калібру 7,62 мм в кількості 8 штук, а спрямував ці набої експертам для вивчення. А прокурор відділу Іщук М.Ю. в подальшому ухвалив постанову, якою визнав вилучені вісім патронів калібру 7,62 мм речовими доказами у кримінальному провадженні № 42016020000000111 від 04.04.2016р., не звернувши увагу на те, що дані набої не були в процесуальний спосіб вилучені із кримінального провадження № 42016020000000034. До того ж набої, вилучені по одному кримінальному № 42016020000000034, не було передано як речовий доказ у провадження № 42016020000000111 після його внесення в ЄРДР.

Крім того, звертає на себе увагу й наявність процесуальних порушень при внесенні постанови про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 04.04.2016 року (Т.1 а.с. 63-65), з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 217 КПК України, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Станом на 04.04.2016 року ОСОБА_3 підозрювався у вчиненні лише одного кримінального правопорушення. В мотивувальній частині цієї постанови відсутня вказівка на те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень. У цій постанові не зазначено в чому полягає необхідність виділення матеріалів та не зазначено про відсутність негативного впливу такого виділу на повноту досудового розслідування.

Суд визнає недопустимими та неналежними і такі докази:

- ксерокопію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2016 року у кримінальному провадженні №42016020000000034 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 90-91);

- ксерокопію протоколу обшуку від 23.03.2016 року у кримінальному провадженні №42016020000000034 ( Т. 1 а.с. 92-97);

Відповідно до положень ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Ксерокопії ухвали та протоколу обшуку не відповідають вимогам документа. Вони не є оригіналами документів, а як копії не завірені в установленному законом порядку та не скріплені печаткою.

Табель робочого часу і розпорядок робочого дня обліковця МТФ СТОВ «Агрофірма «Вербка» ОСОБА_6 за березень 2016 року, довідку директора СТОВ «АФ «Вербка» № 136 від 20.07. 2016 року(Т.1 а.с.235 - 237) суд визнає недопустимими та неналежними доказами з таких підстав.

Як видно із протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (Т.1 а.с.242-243) досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016020000000111 від 04.04.2016 року було завершене 27 липня 2016 року. Що підтверджується також і відомостями реєстру матеріалів досудового розслідування (Т.1 а.с. 9).

Із протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.08.2016 року (Т.1 а.с. 247-249) видно, що інформація про з’єднання абонента стільникового зв’язку за номером + 380969787764 була отримана після закінчення досудового розслідування і була відкрита стороні захисту лише під час судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, судом не досліджувалась інформація про з’єднання абонента стільникового зв’язку за номером +380969787764, оскільки сторони кримінального провадження не вважали дослідження цього доказу доцільним. А сам по собі протокол тимчасовий доступ до речей та документів є неналежним доказом.

Крім того, із табеля робочого часу і розпорядку робочого дня обліковця МТФ СТОВ «Агрофірма «Вербка» ОСОБА_6 за березень 2016 року, довідки директора СТОВ «АФ «Вербка» № 136 від 20.07. 2016 року (т.1, а.с.235 - 237) видно, що ОСОБА_6 у березні 2016 року працювала щоденно з 6 до 9 години і з 17 до 21 години. Із табелю видно, що перерва в роботі триває з 9 до 17 години, а свідок ОСОБА_6 вказувала, що набої вона знайшла десь посеред дня, що знаходиться в межах її перерви на роботі.

Разом з тим, посилання сторони захисту на те, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за № 42016020000000111, що мало місце 04.04.2016 року є незаконним, а пред’явлення підозри ОСОБА_3 проведено з процесуальними порушеннями, суд вважає надуманими, оскільки слідчий вчинив ці дії по внесенню відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 263 КК України на вимогу закону, а факт визнання недопустимим доказом по даному провадженню висновку експертизи, проведеної по іншому кримінальному провадженню, не позбавляв слідчого можливості призначити проведення експертизи по даному кримінальному провадженню, та не є перешкодою для внесення відомостей до ЄРДР. При повідомленні ОСОБА_3 про підозру судом не встановлено процесуальних порушень, а обґрунтованість підозри, за якою згодом було пред’явлене обвинувачення, судом оцінено під час винесення вироку.

Надані по кримінальному провадженню стороною обвинувачення письмові документи: відповідь Комунального закладу Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» від 25.04.2016 року № 1148 (Т.1 а.с. 135), з якої видно, що ОСОБА_3 на диспансерному наркологічному обліку у даному закладі не перебуває; відповідь Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка» від 29.04.2016 року № 20-1821 (Т.1 а.с. 137), з якої видно, що станом на 26.04.2016 року ОСОБА_3 на диспансерному обліку у даному закладі не значиться; службова характеристика на начальника Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 від 04.05.2016року (Т.1 а.с. 163), з якої видно, що ОСОБА_3 зарекомендував себе дисциплінованим керівником, здатним працювати над усуненням особистих недоліків, з 09.10.2015 року по 06.11.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; довідка-характеристика Виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 2-10-3271 від 02.06.2016року (Т.1 а.с. 191), з якої видно, що ОСОБА_3 позитивно характеризується як громадянин та як посадова особа; довідка про проходження служби ОСОБА_3 (Т.1 а.с.164) жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_3 та в сукупності із дослідженими матеріалами досудової доповіді органу пробації, в цілому позитивно його характеризують.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами в їх сукупності та взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безспірних належних та достатніх доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України відповідно до пред’явленого обвинувачення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - незаконне зберігання та придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, не доведена стороною обвинувачення та не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а тому суд знаходить правові підстави для постановлення виправдувального вироку.

Під час досудового слідства до ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід – особисте зобов’язання. В ухвалі слідчого судді від 06.04.2016 року не зазначений строк дії ухвали.

Відповідно до ст. 203 КПК України в разі ухвалення виправдувального вироку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію.

Оскільки 8 набоїв калібру 7,62 мм були вилучені із кримінального провадження №42016020000000034 в непроцесуальний спосіб, разом з тим, свідок ОСОБА_6 прямо вказує на те, що саме нею здійснено незаконне придбання патронів, то суд вважає за необхідне повернути їх слідчому для виконання вимог закону (в ході експертизи відстріляно три патрони).

Оскільки обвинувачений підлягає виправданню, то процесуальні витрати за залучення експертів під час досудового розслідування слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати в зв’язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_3 даного кримінального правопорушення.

Речові докази по справі:

- п’ять набоїв калібру 7,62 мм, які були вилучені при проведенні обшуку – повернути слідчому для виконання вимог закону;

- десять набої калібру 7,62 мм, які були вилучені в Ладижинському відділенні поліції, повернути в Ладижинське відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 203 КПК України дія ухвали слідчого судді від 06.04.2016 року про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання припиняється.

Процесуальні витрати на залучення експертів - віднести на рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а прокурору та обвинуваченому копія вироку вручається негайно.

Суддя: