Рішення № 77541972, 18.09.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/595/17

Провадження № 2/396/12/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Шепетько Володимир Іванович

з участю секретаря судового засідання Корольової Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування та звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Кредобанк" звернувся до суду із даним позовом, в обгрунтування якого посилається на те, що 28 липня 2014 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 1, Боржник, Позичальник) було укладено Кредитний договір №4227.10.00.2104. Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Банк видає Позичальнику кредит у сумі 226 945 грн. 35 коп. на строк до 27 липня 2021 року. Кредит видається на наступні цілі:

- для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Hyundai, модель 130, дата випуску - 2013 рік, Номер кузова НОМЕР_1, укладеного між Позичальником та TOB «Богдан-Авто Кіровоград».

- для оплати страхового платежу по КАСКО в сумі 18 317 грн. 67 коп.

- для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 8 707 грн. 68 коп. (п. 2.2. Кредитного договору).

Відповідно до п.2.6 Кредитного договору, кредит видається позичальнику в безготівковій формі після укладення договорів, зазначених у п.6.1 Кредитного договору. Згідно із п.6.1 Кредитного договору. Виконання зобов'язань за Кредитним договір забезпечується способами, що обумовлені у цьому Договорі та/або до забезпечення, зокрема:

- застава транспортного засобу марки Hyundai, модель 130, дата випуску - 2013 ріі Номер кузова НОМЕР_1.

- застава майнових прав за Договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Hyund; модель 130, дата випуску - 2013 рік, Номер кузова НОМЕР_2 ВВЕЛ 65766.

На виконання п.6.1 договору, 28 липня 2014 року між Позивачем Відповідачем-1 укладено Договір застави транспортного засобу, які посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко О та зареєстровано в реєстрі за №726.

Відповідно до п.1.2. Договору застави, предметом застави є рухоме майно: транспортні засіб автомобіля марки Hyundai, модель 130, тип ТЗ загальний легковий Хетчбек-В, випуску - 201 року, Номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 591 куб. см., колір - сірий, реєстраційні номер НОМЕР_3, який належить Відповідачу 1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортної засобу СХХ 132053, виданого Центр ДАІ3501 25 липня 2014 року.

Згідно акту оцінки майна, що передається в заставу, заставна вартість майна, погоджеі сторонами, становить 199 920 грн.

Згідно з п.3.1.3 Договору застави, Позивач має право у випадку невиконання Відповідача зобов'язань за Кредитним договором достроково звернути стягнення на предмет застави, реалізува його відповідно до розділу 5 Договору застави та за рахунок вирученої від реалізації Предмс застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, щ( визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, спла процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрі для утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізаці Предмета застави.

Відповідач зобов'язаний не відчужувати Предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпоряджен: Предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Позивача (п.4.1.4 Договору застави).

Пунктом 5.2. Договору застави встановлено, що Позивач має право достроково звернуті стягнення на Предмет застави, зокрема, у разі порушення Відповідачем обов'язків, встановленні договором Застави та у разі якщо у момент настання'терміну виконання зобов'язань за Кредитни» договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні встановлений Кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаї у встановлений Кредитним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафнш санкцій) збитків.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, внаслідок чого станом на 21 березня 2017 року, згідно розрахунків, заборгованість Відповідача 1 по Кредитному договору №4227.10.00.2104 про від 28.07.2014 року становить 302 052 грн. 89 коп., та складаються із:

- 226 945 грн. 35 коп. - неповернута сума кредиту;

- 39 915 грн. 69 коп. - прострочені відсотки;

- 35 191 грн. 85 коп. - пеня.

Разом з тим, Позивач дізнався, що автомобіль марки Hyundai, модель 130, тип Т загальний легковий хетчбек-В, випуску - 2013 року, номер кузова НОМЕР_1, об'єі двигуна 1591 куб. см., колір - сірий, який є Предметом застави, був відчужений ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4, що проживає за адресою: 02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, ЗО, кв. 225) (надалі - Відповідач 2).

Відповідно до ч.2 ст.1 ЗУ «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов>йання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст.19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не . передбачено договором застави.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 тієї ж статті ЗУ «Про заставу», встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Відповідно до ст.27 ЗУ «Про заставу», застава зберігає силу , якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Також у відповідності до ст.9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом застави.

У відповідності до ст.572 ЦК України, в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Пункт 2 ч.2 ст.592 ЦК України передбачає, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо вимога не буде задоволена,- звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем правил розпорядження предметом застави.

Згідно ч.1 ст.9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом 5 днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

- обтяжувач надає згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

- відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Окрім того, звертаємо увагу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області норму ч.1 ст.10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно я статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному ресстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Таким чином, в силу вищенаведеної статті та оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна присутні відомості про обтяження Предмета застави, Відповідач 2 не є і не може бути добросовісним набувачем вказаного автомобіля.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритеї над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяженні одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмове заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилається на те, що 20.09.2014 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки Hyundai, модель 130, тип ТЗ загальний легковий хетчбек-В, рік випуску - 2013, номер кузова НОМЕР_2 ВВЕЛ 65766, об'єм двигуна 1591 куб. см., колір - сірий, що підтверджується Довідкою-рахунком серії ВІА №759117 від 20.09.2014 року.

До придбання Автомобіль належав ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та іншими переліченими нижче документами щодо перереєстрації.

На момент купівлі та реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_2С, Автомобіль був знятий з реєстрації власником цього транспортного засобу ОСОБА_3, що підтверджується Обліковою карткою №48117948 від 10.09.2014 року про зняття з облік>' транспортного засобу для реалізації.

На підставі Довідки-рахунку ОСОБА_2 звернувся до МРЕВ УДАЇ в м. Києві з Заявкою №48680136 від 20.09,2014 року про проведення вторинної реєстрації транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації та сплатив плату за надані послуги. Уповноваженим фахівцем УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві була опрацьована заявку перевірені облікові дані транспортного засобу (марка, модель, ідент. номери двигуна, шасі, кузова) та встановлена їх відповідність.

Згідно Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, уповноваженим фахівцем УДАЇ ГУ МВС України в м, Києві був складений Акт технічного огляду транспортного засобу від 20.09.2014 року та проведена перевірка транспортного засобу .з підсистем ІІАІС ДДА1 МВС України, за результатами якої була встановлена правомірність перереєстрації Автомобіля на ім'я Дзндевнч» Ю.С.

Отже, вбачається, що реєстрація Автомобіля була проведена у відповідності до чинного законодавства, та всі перелічені вище документи свідчать про те, що право власності на Автомобіль набуте ОСОБА_2 правомірно.

Так, відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Вимоги Банку суперечать закону та порушують права та інтереси ОСОБА_2

Позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки твердження Банку не відповідають дійсним обставинам Справи з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Спеціальній реєстрації підлягають транспортні засоби. Відповідно до статті 34 ЗУ «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державна реєстрація та облік автомобілів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Згідно пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб -нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Пунктом 15 Порядку державної реєстрації встановлено, що підчас проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром МВС, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.

Частиною статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, транспортний засіб придбаний ОСОБА_4 у відповідності до законодавства зі всіма належними оформленнями для пер ер сестра ції Автомобіля, що нівелюо твердження Банку про недобросовісність набуття транспортного засобу.

У відповідності до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст.388 ЦК України, добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо.у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Пунктом 25 Постанови ПВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що набувач визнається добросовісним якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у етапі 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи е підстави набуття майна законними, чи с набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Так, добросовісним володільцем є особа, яка не знала і не повинна була знати про те, що особа, в якої придбане майно, не мала права його відчужувати, тобто володілець був упевнений, що він володіє своєю річчю, а не чужою. У випадках, коли річ вибула з володіння власника з його волі внаслідок незаконних дій особи й оплатно опинилася у володінні добросовісного володільця, то власник речі позбавлений права вимагати повернення цієї речі.

Така сама правова позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 23.12.2015 року по справі №6-327цс15, Постанові Верховного суду України по справі №216цс16, Постанові Верховного суду України № 6-53цс12, Постанові Верховного суду України від 18.01.2017 року по справі №6-2776цс1б.

З огляду на те, що ОСОБА_5 придбав Автомобіль у визначений законодавством спосіб зі всіма належними переоформленнями та складанням офіційних документів, пройшовши перевірки уповноважених органів [УШС щодо належності перереєстрації транспортного засобу. підстав для визнання недобросовісності набуття немає. Всі перелічені обставини підтверджуються належними доказами та свідчать про безпідставність вимог Банку.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин ї майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Коли відчужене майно було перепродано третій особі, виключним видом захисту є лише віндикація. Така позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року по справі № 6-67цс15.

Віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності чіа річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі (ОСОБА_6, Голова Верховного суду України (Вісник ВСУ № 9(169)'2014). Право витребувати майно із чужого незаконного володіння має виключно власник цього майна.

Отже, у зв'язку з тим, що Банк не е власником транспортного засобу, право на пред'явлення віндикаційного позову у нього відсутнє. Про таке свідчить судова практика, яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів, зокрема в Постанові Верховного суду України по справі №6-327цс15 від 23.12.2015 року.

Відповідач ОСОБА_1 заперечення чи відзиву на позов не надала, подала суду копію рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2018 року, яким визнано недійсним договір кредиту, в заяві вказала про невизнання заявленого позову.

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для укладення договору застави транспортного засобу від 28.07.2014 року (а.с.11-13), який є вторинним (додатковим) правочином, було укладення первісного (основного) правочину - кредитного договору від 28.07.2014 року (а.с.8-9), й саме із метою забезпечення виконання первісного кредитного договору було накладено заставу на транспортний засіб.

Не вдаючись в детальний аналіз обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд надає оцінку рішенню суду від 25.05.2018 року, яким визнано недійсним кредитний договір від 28.07.2014 року, як такий, який укладений із дефектом волі позичальника - відповідача ОСОБА_1, оскільки останній нею не підписувався.

Згідно положень чинного цивільного законодавства, застава - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, при якому кредитор-заставодержатель має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими креди­торами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Застава може виникати на підставі закону, дого­вору та судового рішення (ст.574 ЦК). До «законної» застави застосовуються положення ЦК щодо застави, яка виникає на підставі договору, коли інше не встановлене законом.

Згідно зі ст.3 ЗУ «Про заставу», заставою може забезпечуватися будь-яке зобов'язання. Зобов'язання, яке забезпечується заставою, називається основним зобов'язанням. Застав­не зобов'язання є акцесорним (додатковим) до основного.

Згідно з ч.2 ст.589 ЦК України, застава забезпечує вимогу кредитора-заставодержателя у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, оскільки основне зобов'язання - кредитний договір визнаний судом недійсним, яке набрало законної сили, то відсутні підстави для виконання додаткового зобов'язання - застави транспортного засобу, а отже позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави є необгрунтованими та підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 141,259-268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: В. І. Шепетько